Донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
17.09.2012 р. справа №12/5009/1430/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів Богатиря К.В. Дучал Н.М.,Склярук О.І. При секретарі: Отцевич В.Ю. за участю представників сторін:
від боржника: Ліквідатор Кравченко Р.М. - постанова ГСЗО від 19.04.2011р. ОСОБА_5 -довір. № 4314 від 17.09.2012 р.від скаржника: від кредитора: ОСОБА_6 -довір. № 3757 від 01.09.2009 р. не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» м. Дніпропетровськна ухвалу господарського суду Запорізької області від 24.07.2012 р.у справі № 12/5009/1430/11 (суддя Владимиренко І.В.) за заявою кредитора фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 м. Запоріжжядо боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 м. Запоріжжя про банкрутство
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.07.2012р. у справі №12/5009/1430/12 залишено без задоволення заяву ПАТ Комерційний Банк «ПриватБанк» про виключення зі складу ліквідаційної маси майна, яке перебуває у заставі банку.
Ухвала суду мотивована тим, що до господарського суду звернувся банк з заявою про виключення майна банкрута, яке знаходиться в іпотеці у банку, зі складу ліквідаційної маси, за результатами розгляду якого суд дійшов висновку про залишення заяви без задоволення з урахуванням наступного.
Посилання банку на ч. 7 ст. 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) в редакції Закону України № 3795-VI від 22.09.2011р. (3795-17) не може прийматися до уваги, оскільки боржник був визнаний банкрутом 19.04.2011р. (постанова про визнання ФОП ОСОБА_9 банкрутом). Крім того, приписи цього закону можуть застосовуватись лише до тих кредитних договорів, які були укладені після 16.10.2011р. Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли після набуття ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше та регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив силу, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, виниклим після моменту набуття ними чинності. На підставі цього суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню.
ПАТ Комерційний Банк «ПриватБанк», не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, задовольнити заяву банку та виключити зі складу ліквідаційної маси майно.
В скарзі апелянт зазначив, що зміни, які стосуються кредитних договорів, до Закону про банкрутство не вносились, тому підлягають застосуванню саме п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» (3795-17) . Апелянт стверджує, що норми Закону про банкрутство (2343-12) є процесуальними, які застосовуються на момент вчинення процесуальної дії, а оскільки зміни до ч. 7 ст. 47 Закону набули чинності з 16.10.2011р., то підлягають застосуванню при розгляді заяви ПАТ КБ «ПриватБанк». Тому його вимоги до суду щодо виключення зі складу ліквідаційної маси майна, яке згідно іпотечного договору від 11.05.2007р., укладеного в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 14.11949 від 11.05.2007р., є обґрунтованими, оскільки вимоги за кредитним договором є вимоги особистого характеру та банк скористався своїм правом на заявлення своїх вимог до боржника у справі про банкрутство, а у відповідності до Закону України «Про іпотеку» (898-15) банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки навіть при порушенні та розгляду справи про банкрутство.
Ліквідатор надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду від 24.07.2012р. залишити без змін.
Ухвалою від 17.08.2012р. апеляційна скарга була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:
Як наявних копій матеріалів справи вбачається, що господарським судом 23.03.2011р. на заявою кредитора фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 порушено справу про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 47-48 Закону.
Постановою від 19.04.2011р. суд визнав боржника банкрутом, було відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Кравченка Р.М. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.07.2011р. постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури залишена без змін.
Згідно ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, формує ліквідаційну масу тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян (редакція статті, що діяла на момент винесення постанови).
Згідно ч. 7 ст. 47 Закону у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення (редакція статті, що діяла на момент винесення постанови).
Згідно ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Отже, на момент винесення 19.04.2011р. господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом діюче на той час законодавство не мало заборони щодо включення до ліквідаційної маси майна, що перебувало в іпотеці у банку, а включення ліквідатором Кравченком Р.М. майна, яке є предметом іпотечного договору від 11.05.2007р., до ліквідаційної маси свідчить про правомірність його дій в ході здійснення ліквідаційної процедури у справі № 12/5009/1430/11 про банкрутство.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неможливості застосування ч. 7 ст. 47 Закону з врахуванням змін, внесеними Законом України від 22.09.2011р. № 3795-VI (3795-17) , які діють з 16.10.2011р. з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.
Частина 1 статті 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України).
Крім того, у п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 22.09.2011р. №3795-VI (3795-17) передбачено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.
Тому посилання апелянта про те, що ч. 7 ст. 47 Закону з урахуванням змін до неї необхідно застосовувати при винесенні оскаржуваної ухвали, суперечить вимогам ч. 1 ст. 57 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України, а також Прикінцевим положенням Закону України від 22.09.2011р. № 3795- VI (3795-17) .
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (2343-12) є не лише процесуальними нормами, але містять і матеріальні норми. Питання щодо включення або виключення майна банкрута із складу ліквідаційної маси відноситься до норм матеріального права, а не процесуального, як про це помилково вказує апелянт.
Також безпідставним є посилання скаржника про те, що на будь-якій стадії справи про банкрутство він має право звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки у справі про банкрутство норми Закону про банкрутство (2343-12) є спеціальними, які підлягають застосуванню у встановленому саме цим Законом порядку під час проведення реалізації ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів, а тому норми Закону України «Про іпотеку» (898-15) не можуть застосовуватись на стадії ліквідації у справі про банкрутство з урахуванням викладеного.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апелянтом не спростовано висновки господарського суду Запорізької області, викладені в ухвалі від 24.07.2012р. Тому апеляційна скарга ПАТ Комерційний Банк «ПриватБанк» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду від 24.07.2012р. підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»м. Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 24.07.2012р. у справі № 12/5009/1430/11 -залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 24.07.2012р. у справі №12/5009/1430/11 про банкрутство -залишити без змін.
постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий К.В. Богатир Судді: Н.М. Дучал О.І. Склярук
Надруковано: 15 прим.
1.боржнику, 1.ліквідатору,
1.скаржнику, 9.кредиторам,
1.у справу,
1.ДАГС, 1.ГСЗО