66/311-10 Про стягнення додаткової винагороди (комісії) за договором фінансового лізингу - 10.02.2011 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 112 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.10 у справі № 66/311-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес", м. Харків

про стягнення 68 268,75 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" про стягнення з останнього 68268,75 грн. додаткової винагороди по укладеному між сторонами договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/ХРК-0491/ДЛ від 04 вересня 2008 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07 грудня 2010 року у справі № 66/311-10 (суддя Шатерніков М.І.) в задоволені позову відмовлено.

Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що господарським судом Харківської області зроблений хибний висновок стосовно того, що позивачем прирівняні один до одного такі правові поняття, як значення коефіцієнту та курс базовий, оскільки дана формула є лише математичним виразом та алгоритмом розрахунку сум додаткової винагороди (комісії), яка передбачена у Договорі та погоджена сторонами Договору.

Крім цього, згідно зі статтею 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, не передбачений цивільним законодавством, урегулювати у передбаченому законом договорі свої відносини, не врегульовані ним, а також відступити від положень закону і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні змісту такого договору.

До того ж, як вказує позивач, статтею 628 Цивільного кодексу України передбачена можливість укладення змішаних договорів, що складаються з елементів різних договорів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представник відповідача у відзиві та в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

04.09.2008 р. між позивачем -товариством з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", лізингодавцем та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес", лізингоодержувачем було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Хрк - 0491/ДЛ.

Згідно з п. 3 цього договору, позивач придбав у власність предмет лізингу - пасажирський автобус І-VAN А07А1-30, шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 - та надав його відповідачеві за плату у тимчасове володіння та користування на умовах, визначених договором.

Згідно з п.1.1. Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, що є додатком № 1 до договору № ЭЛ/Хрк-0491/ДЛ, зобов'язаний оплатити лізингові платежі в строки та в розмірі, що передбачені графіком лізингових платежів, який є додатком № 3 до договору та його невід'ємною частиною.

На виконання умов зазначеного договору позивач за актом приймання-передачі передав відповідачу предмет лізингу у користування 23.09.2008 р. та з цієї дати почав нараховувати відповідачу до сплати лізингові платежі.

Позивач просить стягнути з відповідача додаткову винагороду, сплата якої у складі наступного лізингового платежу передбачена пунктом п.3.3.5 додатку № 1 до договору № 0491 у разі зміни лізингового платежу згідно з пунктом 3.3.3. зазначеного додатку до договору .

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до пункту 3.3.3. додатку № 1 до договору фінансового лізингу № ЭЛ/Хрк-0491/ДЛ він має право переглянути в односторонньому порядку розмір лізингових платежів у випадку коли курс гривні до долару США, встановлений постановою НБУ буде перевищувати більш ніж 2% значення коефіцієнта, а у випадку зміни лізингового платежу, згідно з пунктом 3.3.4 зазначеного додатку до договору, відповідач зобов"язаний додатково сплатити суму винагороди (комісії) на підставі письмового повідомлення (рахунку-фактури) на протязі п"яти днів з дати направлення. Сторони встановили, що значення коефіцієнту дорівнює 5,00. У зв"язку з перевищенням курсу гривні до долару США встановленого постановою НБУ більш ніж 2% значення коефіціенту, позивачем на адресу відповідача були виставлені наступні рахунки, до яких було включено суму додаткової винагороди :

- № ЭЛ/Рах-0491/ ВК_ 24_11_2008 від 03.02.2009р. на суму 1547,68 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_23_12_2008 від 03.02.2009р. на суму 3963,58 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_23_01_2009 від 03.02.2009р. на суму 3662,34 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_23_02_2009 від 24.03.2009р. на суму 3616,15 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_23_03_2009 від 24.03.2009р. на суму 3 569,94 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_23_04_2009 від 25.06.2009р. на суму 3523,74 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_25_05_2009 від 25.06.2009р. на суму 3365,19 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_23_06_2009 від 25.06.2009р. на суму 3313,86 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_23_07_2009 від 03.08.2009р. на суму 3345,74 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_25_08_2009 від 07.09.2009р. на суму 3664,99 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_23_09_2009 від 29.10.2009р. на суму 3708,15 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_23_10_2009 від 29.10.2009р. на суму 3662,83 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_23_11_2009 від 18.01.2010р. на суму 3601,13 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_23_12_2009 від 18.01.2010р. на суму 3532,48 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_25_01_2010 від 24.03.2010р. на суму 3537,92 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_23_02_2010 від 24.03.2010р. на суму 3473,10 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_23_03_2010 від 24.03.2010р. на суму 3387,70 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_23_04_2010 від 17.05.2010р. на суму 3311,90 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_25_05_2010 від 19.07.2010р. на суму 3269,71 грн. з ПДВ;

- № ЭЛ/Рах-0491/ВК_23_06_2010 від 19.07.2010р. на суму 3210,62 грн. з ПДВ.

Відповідач не заперечує факт отримання вказаних рахунків, але відмовляється сплатити вказані в них суми.

Відповідно до п. 3.3.3 додатку № 1 до зазначеного договору фінансового лізингу, позивач як лізингодавець вправі переглянути в однобічному порядку розмір лізингових платежів (ціну договору лізингу) у випадку:

- коли курс гривні по відношенню до долара США, встановлений постановною НБУ, буде перевищувати більш ніж на 2 % значення коефіцієнта. Сторони встановили, що значення коефіцієнта дорівнює 5,00 (п'ять);

- зміни відсотків за користування кредитом, залученим лізингодавцем, в разі зміни кредитної політики згідно з рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, Національного банку України, обслуговуючих комерційних банків;

- переоцінки предмету лізингу;

- внесення до законодавства України змін, які можуть спричинити додаткові витрати для лізингодавця, пов'язані з предметом лізингу.

Відповідно до п. 3.3.3.5. додатку № 1, у випадку зміни лізингового платежу згідно з п. 3.3.3, лізингоотримувач зобов'язаний у складі наступного лізингового платежу, крім поточного лізингового платежу, передбаченого додатком № 3 "Графік лізингових платежів", додатково сплатити суму винагороди (комісії) на підставі рахунку-фактури, який підлягає оплаті протягом 3-х днів з дати виставлення.

Додаткова винагорода розрахована позивачем за наступною формулою: додаткова комісія дорівнює = (розміру лізингового платежу) х (курс НБУ на дату нарахування платежу - курс базовий) : курс базовий, де курс базовий - це визначена договором величина, перевищення якої за рахунок коливання курсу валют НБУ веде до зміни розміру лізингових платежів; курс НБУ на дату нарахування лізингових платежів визначається постановами НБУ; розмір лізингового платежу - щомісячні лізингові платежі, згідно Додатку №3.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд послався на наступне.

Умовами договору не передбачений розмір курсу базового, позивач помилково прирівнює визначене в п. 3.3.3 додатку № 1 до договору значення коефіцієнта в розмірі 5,00 (п'ять) до курсу базового, оскільки це різні поняття, так курс це певний натуральний показник, а коефіцієнт це певний умовний показник, при цьому в договорі та в його додатках не визначено до якої величини співвідноситься коефіцієнт.

Також, сторонами в договорі та в його додатках не визначена формула, за якою розраховується сума, що додатково сплачується до суми винагороди (комісії).

Позивач визначає до стягнення в позовній заяві суму в розмірі 68268,75 грн. як додаткову винагороду, однак умовами договору не передбачена можливість нарахування додаткової винагороди та не передбачений її розмір.

Відсутність у договорі та додатках до нього порядку (механізму) перегляду розміру лізингових платежів унеможливлює здійснення такого перегляду позивачем в односторонньому порядку, а отже визначення сум додаткової винагороди фактично є зміною умов договору. З пропозиціями щодо перегляду розміру лізингових платежів позивач до відповідача не звертався, а відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом та аналогічна за змістом правова норма міститься і в ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України.

Пославшись на наведене, місцевий господарський суд зробив висновок, що позивачем не був дотриманий порядок зміни умов договору.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.

За статтями 1 та 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг –це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Господарська діяльність, що регулюється договором лізингу, здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Договір лізингу має бути укладеним у письмовій формі з зазначенням у ньому предмета лізингу, строку лізингу, розміру лізингових платежів, інших умов, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

За статтею 16 Закону України "Про лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни –граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін (стаття 189 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах –також за рішенням суб'єкта господарювання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Сторонам при визначенні грошового зобов’язання не забороняється використовувати як грошовий еквівалент іноземну валюту, при цьому порядок визначення сум, що підлягають сплаті у гривнях, сторони можуть визначити у договорі. Зазначаючи, що спірні пункти (а також пункт 3.3 договору) суперечать статтям 99, 117 Конституції України, частині 2 статті 198 Господарського кодексу України, пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року "Про удосконалення порядку формування цін" (1998-98-п) , частині 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", місцевий господарський суд вказаних положень не врахував.

Частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України допускається можливість зміни ціни після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тобто, сторони мають право узгодити в договорі як розмір ціни (плати, винагороди тощо), так і спосіб її визначення чи подальшої зміни.

Як вже зазначалося вище, ТОВ "Елемент Лізинг" щоразу надсилало ТОВ "Експрес" формулу розрахунку розміру додаткової суми винагороди (комісії)/ Додаткова комісія дорівнює = (розміру лізингового платежу) х (курс НБУ на дату нарахування платежу - курс базовий): курс базовий, де:

Курс базовий - це визначена договором величина, перевищення якої за рахунок коливання курсу валют НБУ веде до зміни розміру лізингових платежів; Курс НБУ на дату нарахування лізингових платежів визначається постановами НБУ; Розмір лізингового платежу - щомісячні лізингові платежі, згідно Додатку №3.

При цьому зміна розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.3.3. додатку № 1 до договору фінансового лізингу не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) лізингодавцю за передане в лізинг майно.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Вищого господарського суду України від 28.12.2010 року у справі №57/128-10.

Отже, господарський суд Харківської області дійшов хибного висновку стосовно того, що позивачем прирівняні один до одного такі правові поняття, як значення коефіцієнту та курс базовий, оскільки дана формула є лише математичним виразом та алгоритмом розрахунку сум додаткової винагороди (комісії), яка передбачена у договорі та погоджена сторонами договору з урахуванням свободи договору.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи та порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2011 р. у справі № 66/311-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовльнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" (61022, м. Харків, пров. Ботанічний, 4, код ЄДРПОУ 24659732, п/р 2600531900004 в АБ "Діамант", МФО 320854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" ( 03038, м. Київ, вул. М. Гринченко, 4, оф. 130. код ЄДРПОУ 34832663, р/р 26004010425701 в ЗАТ "АЛЬФА-БАНК" у м. Києві, МФО 300346) 68268,75 грн. додаткової винагороди 1024,03 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.