Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Коваленко В.С.

за участю представників:

від позивача - Колєсов М.Г.

від відповідача 1 - Пушкарь О.М.

від відповідача 2 - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Акціонера страхова компанія «Омега» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 року (суддя Нечай О.В.)

за позовом Приватного підприємства «Європацукор»

до Приватного акціонерного товариства «Акціонера страхова компанія «Омега»

Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Північно-Західне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про визнання недійсним договору в частині стягнення страхового відшкодування, -

На розгляд господарського суду Рівненської області було подано позовні вимоги Приватного підприємства «Європацукор» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» (далі - відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Північно-Західне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору в частині та стягнення страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.04.2012 року направлена справа № 5019/460/12 за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2012 року прийнято справу до свого провадження та присвоєно їй № 8653

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 року позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним п. 8.4 договору добровільного страхування майна № 181-10/12-0712-11 від 30.09.2010 року. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Акціонера страхова компанія «Омега» на користь Приватного підприємства «Європацукор» суму страхового відшкодування в розмірі 132 565 грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3725 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Акціонера страхова компанія «Омега» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 року Приватному акціонерному товариству «Акціонера страхова компанія «Омега» відновлено строк подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження, розгляд справи призначено на 11.09.2012 року.

У судове засідання 11.09.2012 року з'явилися представники позивача та відповідача - 1.

Представники відповідача - 2 у призначене судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що представники відповідача - 2 були повідомлені про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача - 2.

За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 1 встановив наступне.

30.09.2010 року між Приватним підприємством «Європацукор» (страхувальник), Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега» (страховик) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Північно-Західне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування майна № 181-10/12-0712-11 (далі - договір).

За умовами вказаного договору страховик прийняв на себе зобов'язання при настанні страхового випадку відшкодувати страхувальнику матеріальні збитки, а страхувальник, в свою чергу, зобов'язаний сплачувати страхові платежі у встановленому договором порядку та строк.

Предметом договору є об'єкт страхування, а саме цілісний майновий комплекс цукрового заводу, що розташований за адресою: Хмельницька обл., Городоцький район, вул. Заводська площа, б. 7, до складу якого входять будівлі та споруди, зазначені в таблиці 1 додатку № 1 до договору.

Позивачем було здійснено страховий платіж, встановлений п. 3.4. договору, в розмірі 50 371,66 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 521 від 19.03.2012 року.

20.09.2011 року сталася пожежа однієї секції головного корпусу цукрового складу, який є об'єктом страхування, згідно з додатком № 1 до договору.

В результаті вказаного випадку було складено Акт про пожежу від 20.09.2011 року із зазначенням розміру прямих та побічних збитків від пожежі.

Відповідно до локального кошторису № 2-1-1 від 23.09.2011 року, вартість ремонту пошкодженого майна складає 397 680,00 грн.

Листом вих. № 6115 від 29.09.2011 року відповідач 1 повідомив позивача про відсутність юридичних підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки відповідно до п. 8.4 договору обов'язок страховика (тобто відповідача 1) щодо виплати страхового відшкодування виникає лише в разі повного фізичного знищення майна (якщо матеріальний збиток перевищує 40% дійсної вартості за договором, зазначеної в п. 2.1 цього договору).

Предметом позовних вимог по справі є визнання недійсним договору в частині стягнення страхового відшкодування, а саме п. 8.4. договору .

Визнаючи цей пункт договору недійсним, суд першої інстанції правильно виходив з того, що пункт 8.4 договору суперечить іншим положенням договору, а саме п. 7.1 та 7.2, а також Правилам добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних з огляду на наступне.

Спірні взаємовідносини сторін регулюються Законом України «Про страхування» (85/96-ВР) , нормами Цивільного кодексу України (435-15) , Правилами добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування».

Як вбачається з матеріалів справи, договір страхування майна № 181-10/12-0712-11 укладено відповідно до Закону України «Про страхування» (85/96-ВР) та Правил добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ (далі - Правила).

Відповідно до п. 3.1. Правил страховий ризик - зазначена в договорі страхування подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, що призвела до прямих майнових збитків Страхувальника внаслідок знищення, пошкодження чи втрати застрахованого майна.

Згідно з п. 3.2. Правил страховим випадком є передбачена договором страхування подія, яка не залежить від волі та бажання страхувальника, яка може призвести до часткового або повного знищення, пошкодження чи втрати майна, яка відбулась (настання страхового ризику), і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику, в межах страхової суми, передбаченої Договором страхування.

Пунктом 3.4.1.1. Правил встановлено, що пожежа (включаючи задимлення, що її супроводжує, виділення сажі і корозійного газу), крім її виникнення внаслідок навмисного або ненавмисного знищення або пошкодження (підпалу) майна третім особами є страховим випадком.

У Правилах наявний перелік, відповідно до якого розмір збитків, що виник внаслідок страхового випадку, визначається:

при знищенні майна у розмірі страхової суми за вирахуванням вартості залишків гідних для реалізації, та зносу за період з дати укладання договору страхування до дати настання страхового випадку, якщо це передбачено договором;

при пошкодженні майна у розмірі фактичних відновлюваних витрат, які поніс страхувальник на відновлення майна до стану, що існував на дату виникнення страхового випадку, але не більше страхової суми. (п.п. 12.3., 12.3.1, 12.3.2. Правил).

Даними правилами встановлено, що обов'язок виплати страхового відшкодування не може обмежуватись виплатою коштів (страхового відшкодування) лише у випадку повного знищення майна.

Оскільки пожежа в приміщенні, яке зазначено в Договорі, є страховим випадком, обов'язок виплати страхового відшкодування має поширюватись на випадок, якщо майно не лише знищено, але і пошкоджено, відповідно до Правил.

Договір містить положення про пошкодження майна, але п. 8.4. договору, який встановлює обов'язок страховика сплати на користь страхувальника страхове відшкодування, не містить обов'язку сплати страховиком страхового відшкодування в разі пошкодження майна, тільки в разі його повного знищення.

П. 7.1 договору встановлено, що розмір страхового відшкодування визначається при пошкодженні, знищенні або втраті майна, виходячи з фактичного розміру збитків, завданих майну в результаті страхового випадку зазначеного в договорі, на підставі даних огляду та документів, згідно Розділу 9 Договору, що підтверджують розмір спричиненого збитку.

Пунктами 7.1.1., 7.1.2., 7.1.3. договору наведені тлумачення значення термінів «пошкодження», «знищення», «втрата», які застосовуються в даному договорі.

Таким чином, страхувальник, відповідно до п. 8.4. договору фактично позбавлений права на отримання страхового відшкодування за даним страховим випадком, що суперечить іншим нормам договору, чинному законодавству України та Правилам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про щодо визнання недійсним п. 8.4 договору добровільного страхування майна № 181-10/12-0712-11 від 30.09.2010 року підлягають задоволенню.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Як вбачається з ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно п. 3.6. договору встановлено франшизу в розмірі 1 % від страхової суми, а саме 265 114,01 грн.

З огляду на вищезазначене, розмір страхового відшкодування, який підлягає сплаті, складає 132 565,99 грн. (397 680,00 грн. - вартість ремонту пошкодженого майна, відповідно до кошторису № 2-2-1 від 23.09.2011 року; за вирахуванням 265 114,01 грн. -розмір франшизи, передбачений договором).

Місцевим господарським судом, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 132 565,99 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При таких обставинах справи доводи апелянта про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, відхиляються судом апеляційної інстанції, як такі, що не ґрунтується на перевірених та оцінених Київським апеляційним господарським судом доказах.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Акціонера страхова компанія «Омега» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2012 року у справі № 8653 не підлягає скасуванню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонера страхова компанія «Омега» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2012 року - без змін.

Матеріали справи № 8653 повернути до Господарського суду м. Києва.