Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Джихур О.В., Верхогляд Т.А.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників:

прокуратури: Слюсар Я.В.- прокурор відділу

позивачів: 1. Неруш О.В.

2. Не явився.

3. Не явився.

4. Не явився.

відповідача: Полторацька О.В.- предст., дов.№1446-0 від 23.06.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»(м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2012р. у справі №Д12/108(2/4)

за позовом: прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі:

1. Кабінету Міністрів України (м. Київ)

2. Фонду державного майна України (м. Київ)

3. Академії Аграрних Наук України (м. Київ)

4. Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова»Національної академії аграрних наук України (м. Дніпропетровськ)

до: публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»(м. Дніпропетровськ)

про: визнання недійсним договору застави і додаткової угоди

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2012 року у справі №Д12/108(2/4) (суддя Петрова В.І.) задоволений позов прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України (м. Київ), Фонду державного майна України (м. Київ), Академії Аграрних Наук України (м. Київ), Державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України (м. Дніпропетровськ) до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (м. Дніпропетровськ) про визнання недійсним договору застави і додаткової угоди до нього і визнаний недійсним договір застави №3/Н від 01.04.1998 року, укладений між Дніпропетровською науково-виробничою фірмою «Наукова» та КБ «Приватбанк», і додаткова угода №1 від 16.06.1999 року, укладена між зазначеними особами. Крім того, стягнено з відповідача на користь державного бюджету 85 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач -публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпропетровськ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2012 року по справі №Д12/108(2/4) і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. Підставами для скасування рішення скаржник вважає порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В скарзі, зокрема, зазначено, що Кабінет Міністрів України не здійснює управління майном Агрофірми «Наукова», а позивач-4 не знаходиться в стадії приватизації, тому позов в інтересах Кабінету Міністрів України і Фонду державного майна України заявлений неправомірно. Щодо Академії аграрних наук України, то остання не є органом державної влади, тому прокурор також не міг виходити з відповідним позовом в інтересах цієї особи. Позивач-4 є самостійним господарюючим суб'єктом і в силу ст.ст. 1 і 2 ГПК України повинен самостійно захищати свої порушені права, а звернення в захист таких прав з боку прокурора не є правомірним. Крім того, слід враховувати що у зв'язку з порушенням господарським судом Дніпропетровської області справи №Б29/59/04 про банкрутство НВД АФ «Наукова» і призначенням ліквідатором підприємства арбітражного керуючого Горба В.А, до останнього перейшли права керівника (органів управління). Отже, на думку заявника, права держави, жодним чином не порушені. Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції не врахував наявність наступного схвалення сторонами договору застави, що робить її дійсною з моменту її укладення. Крім того, суд першої інстанції неправильно застосував ч.5 ст.11 Закону України «Про заставу» і це підтверджується правовими позиціями Верховного Суду України по різних справах.

Кабінет Міністрів України (м. Київ), інтереси якого представляло Головне управління юстиції у Дніпропетровській області, у відзиві на апеляційну скаргу і представник у судовому засіданні зазначили, що рішення суду є законним і обґрунтованим. Так інтереси позивача-1 порушені тим, що у заставу було передано державне майно, яке було тільки закріплене за позивачем-4. Крім того, оспорюваний договір був укладений у час дії наказу Фонду державного майна України щодо приватизації позивача-4 і дозвіл останнього на укладення договору застави отримано не було.

Фонд державного майна України (м. Київ), Академія Аграрних Наук України (м. Київ) і державне підприємство «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України (м. Дніпропетровськ) відзиви на апеляційну скаргу не надали, представники зазначених осіб у судове засідання не явилися,хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Беручи до уваги, що неявка зазначених представників не перешкоджає розгляду справи по суті, справа переглядалася на наявними у справі матеріалами.

Прокурор Дніпропетровської області у відзиві на апеляційну скаргу і в судовому засіданні пояснив, що апеляційна скарга не є обґрунтованою, а спірний договір суперечив чинному законодавству на момент його укладення і правомірно визнаний господарським судом недійсним.

За клопотанням відповідача до матеріалів справи долучена копія постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 року з аналогічної справи №Д12/109(2/5).

Розпорядженням в.о. голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду Крутовських В.І. від 22.08.2012 року №1250 у зв'язку з відпустками суддів постійної колегії суддів Лотоцької Л.О. і Бахмат Р.М. та на підставі наказу голови суду №13 від 03.07.2012 року справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Джихур О.В. і Виноградник О.М.

Розпорядженням заступника голови суду Паруснікова Ю.Б. від 03.09.2012 року №1326 у зв'язку із відпусткою судді Виноградник О.М. справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Джихур О.В. і Верхогляд Т.А.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників позивача-1, відповідача і прокурора, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 01 квітня 1998 року Дніпропетровська науково-виробнича фірма "Наукова" в особі директора Агафонова М.І., який діяв на підставі Статуту (заставодавець), в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами: №152 від 12.12.1996р.; №23 від 14.03.1997р.; №24 від 17.03.1997р.; №95 від 30.10.1997р., №59 від 18.07.1997р. і згідно договору переводу боргу від 24.03.1998 року уклала з КБ "Приватбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (заставодержатель), договір застави №3/Н цілісного майнового комплексу Дніпропетровського лікеро-горілчаного заводу, розташованого в м. Дніпропетровськ по вул. Шмідта, 17, який знаходиться у заставодавця на праві оперативного управління на підставі наказу Міністерства сільського господарства і продовольства №77/297 від 23.09.1996 р.

У п.13 договору застави сторонами оцінено вартість заставного майна у розмірі 8264155 грн.

16 червня 1999 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору застави №3/Н (а.с.13 т.1), відповідно до якої сторонами п.2 договору застави викладено в новій редакції та визначено, що договором застави також забезпечується виконання зобов'язань позивача-4 за кредитним договором від 08 червня 1999 року № 52; п.13 договору застави викладений в новій редакції та визначений еквівалент вартості предмету застави в сумі 8264155 грн., що є еквівалентним 4071012 дол. США; договір застави доповнений пунктами 19, 20, якими врегульовано питання перевірки предмету застави та гарантій надання документів.

17 червня 1999 року додаткова угода посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Поветкіною Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2021.

У грудні 2000 року прокурор Дніпропетровської області звернувся в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Академії Аграрних Наук України, Дніпропетровської науково-виробничої агрофірми «Наукова»з позовом до КБ «Приватбанк» про визнання недійсними договору застави від 01 квітня 1998 року №3/Н та додаткової угоди від 16 червня 1999 року №1 на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що 10 жовтня 1996 року Фондом державного майна України було затверджено наказ № 28-ДП, яким було прийнято рішення про приватизацію позивача-4 агрофірми «Наукова», проте в порушення ст.11 Закону України «Про заставу», п.1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року №8-92 (8-92) «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» договір застави та додаткова угода до нього укладені без дозволу відповідного органу приватизації -Фонду державного майна України, та неправомірно укладено за погодженням Українською Академією аграрних наук, яка не є органом державної виконавчої влади та не має повноважень щодо управління зазначеним майном в частині надання дозволів на заставу цілісних майнових комплексів та структурних підрозділів державних підприємств.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд зазначив, що дозволу уповноваженого органу на передачу в заставу цілісного майнового комплексу агрофірма не мала і не була наділена правом передавати в заставу цілісний майновий комплекс, який їй передано в оперативне управління.

З таким висновком місцевого господарського суду погодитися не можна, відповідно до наступного.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Статуту науково-виробничої агрофірми "Наукова" від 23 вересня 1997 року (а.с.17-21 т.1) агрофірма є самостійним господарюючим суб'єктом з правами юридичної особи, здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку; агрофірма безпосередньо підпорядкована власнику майна та землі -Академії аграрних наук України. Одними із головних завдань агрофірми є виробництво, переробка, зберігання та реалізація сільськогосподарської продукції, надання сільськогосподарських послуг за межами агрофірми, вирощування та реалізація племінного молодняка великої рогатої худоби (п.п.2.1, 2.3 Статуту).

Пунктом 4.2 Статуту встановлено, що майно агрофірми є державною власністю та закріплюється за агрофірмою Академією на правах оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління та користування агрофірма розпоряджається зазначеним майном відповідно до статутних та господарських завдань своєї діяльності, згідно з чинним законодавством та цим статутом (п.4.3 Статуту).

Наказом Фонду державного майна України від 10 жовтня 1996 року № 28-ДП «Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта»на підставі ст.12 Закону України «Про приватизацію державних підприємств» та Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (290/96-ВР) прийнято рішення про приватизацію Дніпропетровської науково-виробничої агрофірми «Наукова»(а.с.15 т.1).

Наказом Фонду державного майна України від 13 жовтня 1998 року №1958 «Щодо скасування рішень з приватизації агрофірми «Наукова»накази від 10 жовтня 1996 року № 28-ДП, від 11 жовтня 1996 року №37-ПК, від 14 жовтня 1996 року №37-ІК з приватизації державного майна науково-виробничої агрофірми «Наукова»скасовані (а.с.14 т.1).

Відповідно до частин 4 і 5 ст.11 Закону України «Про заставу», про порушення яких зазначає прокурор, державне підприємство, за яким майно закріплено на праві повного господарського відання, самостійно здійснює заставу цього майна, за винятком цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, застава яких здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Відкрите акціонерне товариство, створене у процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу належного йому майна за погодженням із засновником цього товариства у порядку, передбаченому для державних підприємств. З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.

З урахуванням правового статусу відповідача-4, на останнього розповсюджується дія Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (290/96-ВР) (в редакції, чинній на момент прийняття ФДМУ наказу від 10 жовтня 1996 року №28-ДП та укладення оспорюваних договору застави та додаткової угоди до нього). Вказаний Закон визначає особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства України з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом; згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.

Згідно ст.5 Закону приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

Як встановлено ст.11 Закону, приватизація майна дослідних господарств, експериментальних виробництв, проектно-конструкторських та інших підприємств, підпорядкованих навчальним та науково-дослідним установам, радгоспів-технікумів здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України шляхом перетворення їх у акціонерні товариства.

Виходячи із вищенаведених положень закону, рішення про приватизацію сільськогосподарських підприємств, яким є позивач-4, приймається загальними зборами (зборами уповноважених) за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Державні органи приватизації не наділені правом прийняття рішень про приватизацію сільськогосподарських державних підприємств в порядку передбаченому ст.12 Закону України «Про приватизацію державних підприємств» в редакції на момент прийняття наказу від 10 жовтня 1996 року № 28-ДП; вказаний наказ та приватизація позивача-4 не були погоджені Кабінетом міністрів України. Таким чином, наказ Фонду Державного майна України від 10 жовтня 1996 року №28-ДП не є належним доказом прийняття рішення про приватизацію позивача-4, оскільки діючим на той час законодавством передбачено інший порядок прийняття такого рішення, іншу форму цього рішення та іншу особу, яка уповноважена це рішення приймати.

Відповідно до постанови Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 року №1370-XII «Про статус Української академії аграрних наук» (1370-12) , Українська академія аграрних наук є самоврядною організацією, яка входить до складу агропромислового комплексу республіки. Академія діє на основі законів Української РСР та власного Статуту і разом з Академією наук Української РСР забезпечує розвиток фундаментальних досліджень, здійснює підготовку наукових кадрів та спеціалістів вищої кваліфікації. За Українською академією аграрних наук закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ. Порядок володіння та використання їх визначається виключно президією Академії. Українська академія аграрних наук самостійно вирішує всі питання внутрішнього життя, зв'язків і взаємовідносин з іншими органами, організаціями, товариствами, в тому числі і зарубіжними, відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням положень статуту позивача-4 та вказаної постанови Президії Верховної Ради УРСР колегія суддів вважає, що суб'єктом уповноваженим управляти майном позивача-4 на момент укладання спірного договору застави була Українська академія агарних наук, яка правомірно надала дозвіл на укладання договору застави від 01 квітня 1998 року №3/Н.

Отже, факт порушення законодавства при укладенні договору застави від 01 квітня 1998 року №3/Н та додаткової угоди від 16 червня 1999 року №1 вимог ст.11 Закону України «Про заставу» свого підтвердження не знайшов, а наведені прокурором в обґрунтування його позовних вимог обставини не можуть бути підставою для визнання недійсним оспорюваного договору і додаткової угоди до нього.

За таких обставин висновок місцевого господарського суду щодо того, що на момент укладення договору застави підприємство знаходилось в процесі приватизації, не є обґрунтованим. Це підтверджується також тим, що наказ Фонду №28-ДП не є належним доказом прийняття рішення про приватизацію позивача-4, а лише сам факт наявності цього наказу не свідчить про неправомірність укладення оспорюваних угод.

Отже, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню як таке, що не відповідає нормам чинного законодавства, а у позовних вимогах слід відмовити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103- 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (м. Дніпропетровськ) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2012 року у справі №Д12/108(2/4) скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позовних вимогах відмовити.

(постанова виготовлена у повному обсязі 05.09.2012 року)