5/343/09 Про визнання протиправним використання грошових коштів на виплату заробітної плати, отриманих від реалізації заставного майна - 21.08.2012 Прийняття

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07 грудня 2009 року за заявою боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Івего»(в подальшому за текстом -ТОВ «Івего») було порушено провадження у справі про банкрутство останнього в порядку, передбаченому ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 16.12.2009 р. ТОВ «Івего»визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий Соломаха В.І.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.10.2010 р. припинено виконання обов'язків ліквідатора арбітражним керуючим Соломахою В.І, та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_3.

22 серпня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі -ПАТ «Альфа-Банк») звернулось до господарського суду із скаргою на дії арбітражного керуючого, в якій, з урахуванням уточнень від 06.10.2011 р. та від 19.03.2012 р., просило визнати протиправним використання ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 21 546 грн., отриманих від реалізації заставного майна, на виплату собі заробітної плати ліквідатора та зобов'язати її повернути ці грошові кошти на основний рахунок банкрута -ТОВ «Івего» для подальшого їх використання за призначенням, а саме: для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

28.02.2012 р. господарським судом Миколаївської області задоволено заяву ліквідатора ТОВ «Івего» арбітражного керуючого ОСОБА_3 та клопотання ПАТ»Альфа-Банк», припинено виконання обов'язків ліквідатора банкрута арбітражним керуючим ОСОБА_3 та новим ліквідатором призначено арбітражного керуючого Томашевського О.О.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.05.2012 р. задоволено клопотання ліквідатора ТОВ «Івего» арбітражного керуючого Томашевського О.О., виконання ним обов'язків ліквідатора банкрута припинено та новим ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бонднарука В.В.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.07.2012 р. (суддя Міщенко В.І.) скаргу ПАТ «Альфа-Банк» задоволено, визнано протиправним використання ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 21 546 грн., отриманих від реалізації заставного майна, на виплату собі заробітної плати ліквідатора та зобов'язати її повернути ці грошові кошти на основний рахунок банкрута -ТОВ «Івего»для подальшого їх використання за призначенням, а саме: для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Не погоджуючись з цією ухвалою, гр. ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволені скарги ПАТ «Альфа-Банк»відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, оскільки ОСОБА_3 позбавлена статусу арбітражного керуючого з 10.02.2012 р. згідно наказу Мінюсту № 240/5, а з 28.02.2012 р. -відсторонена від виконання обов'язків ліквідатора «Івего» на підставі ухвали суду від 28.02.2012 р., тому на момент звернення ПАТ «Альфа-Банк» до суду зі скаргою від 19.03.2012 р. ОСОБА_3 не мала статусу арбітражного керуючого та не являлась учасником ліквідаційної процедури ТОВ «Івего», відтак вимоги банку повинні були розглядатися в рамках позовного провадження судом загальної юрисдикції. Також скаржник зазначає про те, що відповідно до ст. 31 Закону про банкрутство як вимоги, забезпечені заставою, так і витрати арбітражного керуючого, і витрати на оплату його праці задовольняються у першу чергу. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 р. та від 01.11.2011 р. у справі № 5/149-Б-06 було зазначено про пріоритет відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури на підставі п.п. «г»п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство. Крім цього, гр. ОСОБА_3 звертає увагу у скарзі на положення п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.04.2002 р. № 01-8/447 (v_447600-02) , згідно з якими у разі, якщо всі майнові активи або більшу їх частину було передано в іпотеку або інший вид застави і після продажу майна банкрута виручених коштів не вистачає для задоволення інших, крім заставодержателя, вимог першої черги, усі вимоги першої черги мають задовольнятися за правилами ч. 3 ст. 31 Закону, тобто мають задовольнятися вимоги, необхідні для проведення самої ліквідаційної процедури та надання мінімальних соціальних гарантій персоналу.

Усі учасники провадження були належним чином повідомлені про час, дату і місце судового розгляду, однак деякі своїми процесуальними правами не скористалися, своїх представників у судові засідання апеляційної інстанції не направили.

До Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м.Миколаєва про розгляд справи без їх представника.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ПАТ "Альфа -Банк", дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 12, 13 статті 3-1 Закону про банкрутство оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Згідно із частинами 1, 2 статті 26 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси; майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до частини 1, 3 статті 31 Закону про банкрутство у першу чергу задовольняються, зокрема, вимоги, забезпечені заставою, а також витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Частинами 7, 8, 9 статті 30 Закону про банкрутство встановлено, що ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону. З основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі; інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, кредиторами по справі про банкрутство ТОВ «Івего» не передбачено створення фонду для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому.

23.05.2011 р. ліквідатором ТОВ «Івего»ОСОБА_3 укладено договір з ТОВ «Пи Кан»на проведення експертної оцінки майна банкрута та визначено його ринкову вартість.

Ліквідатором банкрута опубліковано в газеті «Рідне Прибужжя» за № 59 (3093) від 31.05.2011 р. оголошення про реалізацію майна банкрута.

19.09.2011 р. між ліквідатором банкрута та гр. Корсунським укладено договір купівлі-продажу зерноочисної машини «Петкус» К-527А вартістю 21 546 грн. та отримані від продажу кошти ліквідатором перераховано у повному обсязі на виплату витрат по оплаті праці арбітражного керуючого.

Водночас, зазначене майно перебувало у заставі ПАТ «Альфа-Банк» згідно договору застави рухомого майна № 351/08 від 27.06.2008 р., укладеного у забезпечення виконання ТОВ «Івего» своїх зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 158-МВ/08 від 27.06.2008 р.

Виносячи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що в порушення ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство ОСОБА_3 неправомірно віднесла отримані від реалізації заставного майна кошти на задоволення витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи щодо неправомірності розподілу отриманих від продажу заставного майна коштів.

Посилання гр. ОСОБА_3 на постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011 р. та від 01.11.2011 р. по справі № 5/149-Б-06 є безпідставними, оскільки згадані судові рішення були скасовані постановами Вищого господарського суду України від 14.06.2011 р. та від 30.05.2012 р. та взагалі не є преюдиціальними, враховуючи положення ст. 35 ГПК України.

До того ж, касаційною інстанцією, при вирішенні аналогічного питання по вказаній справі, зазначено, що при розподілу коштів від реалізації заставного майна банкрута арбітражним керуючим були порушені баланс інтересів боржника та заставного кредитора. Також Вищим господарським судом зазначено про те, що вирішуючи питання задоволення вимог кредиторів першої черги за умов відсутності коштів для їх повного задоволення, законодавець визначив необхідним оцінити в цілому об'єм ліквідаційної маси боржника та її склад (заставне майно чи майно, не обтяжене заставою), виділивши заставне майно, як таке, що пріоритетно реалізується для задоволення вимог заставних кредиторів. Тільки у випадку відсутності іншого майна у складі ліквідаційної маси боржника кошти, отримані від реалізації заставного майна можуть розподілятися пропорційно між кредиторами першої черги відповідно до частини 3 статті 31 Закону. Отже, витрати ліквідатора в ліквідаційній процедурі можуть погашатися ліквідатором пропорційно до задоволення вимог заставного кредитора першої черги за відсутності інших коштів боржника (від реалізації майна, яке не є предметом застави).

Між тим, у звіті ліквідатора від 04.10.2011 р. арбітражний керуючий ОСОБА_3 вказує про наявність дебіторської заборгованості перед банкрутом у СТОВ «Явір» на суму 689 520 грн. та ДП «Липницький спиртовий завод» на суму 3799,20 грн.

Правова позиція, що спростовує доводи апеляційної скарги, відображена й у п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.04.2002 р. № 01-8/447 (v_447600-02) , за положеннями якого та яка зроблена виходячи з приписів ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу заставленого майна банкрута в межах ліквідаційної процедури, спрямовуються у першу чергу і виключно на задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою.

Законом про банкрутство не передбачено будь-яких обмежень з цього імперативного припису.

Не може погодитися судова колегія й з твердженнями гр. ОСОБА_3 про те, що господарський суд не повинен був розглядати питання правомірності розподілу коштів від реалізації заставного майна у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 позбавлена статусу арбітражного керуючого з 10.02.2012 р. згідно наказу Мінюсту № 240/5, а з 28.02.2012 р. -відсторонена від виконання обов'язків ліквідатора «Івего» на підставі ухвали суду від 28.02.2012 р.

Так, місцевим господарським судом при винесенні оскарженої ухвали зроблена правова оцінка діям ОСОБА_3 при виконанні нею обов'язків саме як арбітражного керуючого -ліквідатора ТОВ «Івего»при реалізації частини заставного майна та неправомірному перерахуванні отриманих від продажу коштів на покриття витрат зі здійснення праці арбітражного керуючого.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами скаржника щодо неправомірності розгляду питання про повернення грошових коштів, отриманих при реалізації частини заставного майна, в сумі 21 546 грн., враховуючи той факт, що ОСОБА_3 на час розгляду вимог, викладених у скарзі ПАТ «Альфа-Банк» у редакції від 19.03.2012 р., не була ані учасником провадження у справі про банкрутство, ані суб'єктом підприємницької діяльності, що у відповідності до приписів ст.ст. 1, 12 ГПК України виключало її участь у вирішенні даного питання господарським судом за правилами господарського процесуального законодавства.

До того ж, судом першої інстанції не перевірено, яка частина з оспорюваної суми була розподілена в якості оплати послуг арбітражного керуючого, а яка була перерахована на погашення послуг з оцінки заставного майна ТОВ «Пи Кан».

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржена ухвала господарського суду Миколаївської області підлягає частковому скасуванню в частині зобов'язання ОСОБА_3 повернути грошові кошти в сумі 21 546 грн. на основний рахунок ТОВ «Івего» для подальшого їх використання за призначенням, - тобто першочергового задоволення вимог заставодержателя. Провадження у цій частині припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст.ст. п. 1 ч. 1 ст. 80, 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Апеляційну скаргу гр. ОСОБА_3 задовольнити частково, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 24.07.2012 р. по справі № 5/343/09 -частково скасувати в частині зобов'язання ОСОБА_3 повернути грошові кошти в сумі 21 546 грн. на основний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Івего»для подальшого їх використання за призначенням, - тобто першочергового задоволення вимог заставодержателя.