9/013-10 Про витребування будівлі складу будівельних матеріалів - 27.12.2010 Прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.09.2010 позов задоволено повністю: витребувано від ТОВ "Родего" на користь ТОВ "Агробудпереробка Лтд" будівлі складу будівельних матеріалів інв. №0452, позначеного літерою "А-І", загальною площею 436,90 кв.м.(зовнішня площа) та 371,4 кв.м. (внутрішня площа), розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мала Олександрівна, вул. Гагаріна, 16; стягнуто з ТОВ "Родего" на користь ТОВ "Агробудпереробка Лтд" державне мито в сумі 25500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення від 23.09.2010 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 11.11.2010.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалами суду від 11.11.2010 та 30.11.2010 розгляд справи відкладався, в судових засіданнях 14.12.2010 та 21.12.2010 оголошувалась перерва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 продовжено строк розгляду справи № 9/013-10.

Представники відповідача та третіх осіб в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили рішення суду від 23.09.2010 – скасувати, апеляційну скаргу задовольнити, в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.04.2008 року між ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" (позивач) в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Лецкана В.Л. та ЗАТ "Надбання", в ліквідаційній процедурі щодо банкрута - ТОВ "Агробудпереробка ЛТД", застосованої за вимогами ухвали господарського суду міста Києва, укладено договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості на біржових торгах (далі-договір), а саме будівлі складу будівельних матеріалів інв. №0452, позначеного літерою "А-І", загальною площею 436,90 кв. м. (зовнішня площа) та 371,4 кв. м. (внутрішня площа), розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Гагаріна, 16.

Зазначений цілісний майновий комплекс належав позивачу на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого Науменко Л.Г., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу, від 28.12.2005 року за реєстровим номером № 7610.

Відповідно до п. 3 договору загальна початкова вартість об’єкту складає 617400,00 грн., в т.ч. ПДВ102900,00 грн.

Об’єкт продається за результатами біржових торгів за ціною 630000,00 грн., які відповідач перераховує протягом шести календарних місяців на розрахунковий рахунок позивача, який буде ним додатково зазначений (п.4 договору).

Отже, ЗАТ "Надбання" повинно було перерахувати кошти в сумі 630000,00 грн. розрахунковий рахунок позивача до 15.10.2008.

В п. 9 договору зазначено, що договір складений у 4 примірниках, один з яких зберігається на біржі, а інші видаються сторонам.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації відповідно до вимог ст. 657 ЦК України. Позивач вважає, що спірне майно за договором відчужене за нікчемним правочином через невідповідність його вимогам чинного законодавства України у частині відсутності нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, погоджується із вищенаведеними доводами позивача, беручи до уваги наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про товарну біржу", товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Відповідно до частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За своєю формою укладений договір купівлі-продажу нерухомості повинен відповідати вимогам ст.ст. 207, 209, 210 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Порядок нотаріального посвідчення таких договорів визначений Законом України "Про нотаріат" (3425-12) та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 (z0283-04) № 1815, державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням у відповідності до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №671 (671-2004-п) .

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 20.05.2008 Закон України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 року (1956-12) є спеціальним щодо визначення правових умов створення і діяльності товарних бірж на території України та загальним щодо правил укладення господарських договорів. З останнього питання (договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу), спеціальними є норми, закріплені у Цивільному кодексі України (435-15) , який уведено в дію з 01.01.2004.

Положення вищезазначеного Закону (1956-12) повинні застосовуватися з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше (позиція Верховного Суду України, постанова Судової палати у господарських справах ВСУ від 20.05.2008).

Крім того, у вказаній постанові зазначено, що висновок про те, що договір зареєстрований на товарній біржі, не підлягає нотаріальному посвідченню, є помилковим, а тому такий правочин не має ніякої юридичної сили та не тягне за собою ніяких правових наслідків.

У відповідності до ч. 3 статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про нікчемність договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості від 15.04.2008, оскільки даний договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчувався, а також, не було проведено його державну реєстрацію.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, наведені норми передбачають звернення з позовом про витребування майна лише осіб, які мають певне право на це майно (право власності чи речове право на чуже майно).

Позивач посилається на те, що у випадку відчуження майна позивача до відповідача за нікчемним правочином, позивач має право на захист свого права відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України шляхом повернення спірного майна із власності відповідача через застосування наслідків недійсності нікчемного правочину в порядку реституції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, незважаючи на те, що ЗАТ "Надбання" не виконало умови договору від 15.04.2008 та не перерахувало кошти позивачу, 15.12.2008 між ЗАТ "Надбання" (третя особа 1) та ТОВ "Конвулар" (третя особа 2) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого є спірне майно, а саме будівлі складу будівельних матеріалів інв. №0452, позначеного літерою "А-І", загальною площею 436,90 кв. м. (зовнішня площа) та 371,4 кв. м. (внутрішня площа), розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Гагаріна, 16 (п. 1.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна).

Відповідно до п. 2.2 договору купівлі-продажу нерухомого майна майновий комплекс продається за ціною 661500,00 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про оплату третьою особою 2 грошових коштів за спірне майно ЗАТ "Надбання".

Пізніше, 18.09.2009 між ЗАТ "Конвулар" (третя особа 2) та ТОВ "Родего" (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого є спірне майно, а саме будівлі складу будівельних матеріалів інв. №0452, позначеного літерою "А-І", загальною площею 436,90 кв. м. (зовнішня площа) та 371,4 кв. м. (внутрішня площа), розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Гагаріна, 16 (п. 1.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна).

Згідно з п. 5 договору купівлі-продажу нерухомого майна, цей продаж нерухомого майна вчинюється за 641640,00 грн., які відповідач зобов’язаний сплатити протягом 60 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Відповідно до довідки Бориспільської районної ради Бориспільського районного "Бюро технічної інвентаризації" спірне майно з 25.11.2009 належить відповідачу на праві приватної власності.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про оплату відповідачем грошових коштів за спірне майно на користь третьої особи 2.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги посилається на угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.09.2009, укладену 01.04.2010 між відповідачем та третьою особою 2, відповідно до якої розрахунки між сторонами можуть здійснюватися простими векселями на суму заборгованості, з терміном погашення після пред’явлення. Факт розрахунку векселем підтверджується актом прийому-передачі векселів. З цієї миті договірні зобов’язання вважаються виконаними (погашеними).

Зазначена угода укладена в простій письмовій формі та підписана директором Кузьміним С.О. (третя особа 1) та заступником директора Тагобицьким Д.В. (відповідач), в той час як основний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18.09.2009 нотаріально посвідчений, зареєстрований та підписаний директорами товариств Мацилецьким П.І. (третя особа 1) та Міндилою Т.В. (відповідач).

Відповідно до статті 654 Кодексу зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір про внесення змін до основного договору за своєю суттю є правочином, який вносить зміни до останнього, оскільки включає в себе погоджені сторонами умови, що є відмінними від раніше встановлених умов.

Укладення додаткового договору змінює відносини між сторонами, породжуючи нові стосунки, які базуються на комплексі погоджених умов, як змінені і погоджені сторонами, взаємовідносини.

Відповідно до Листа Міністерства юстиції України від 03.03.2007 № 31-5-106 (v-106323-07) "Щодо внесення змін до основного договору або укладення додаткового договору" договори, укладені після 1 січня 2004 року, мають відповідати формі договору, до якого вносяться зміни, тобто, укладатися з дотриманням вимог чинного цивільного законодавства.

В постанові Вищого господарського суду від 17.10.2006 № 15/77-06 зазначено, що при зміні договорів, що підлягають обов'язковій державній реєстрації, відповідні дані щодо їх зміни повинні бути також зареєстровані.

Умова про проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі (ст. 4 Закону України "Про вексельний обіг в Україні"), тобто дана умова є істотною умовою договору.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції, що угода про внесення змін до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.09.2009 не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки угода про зміну істотної умови договору (оплата нерухомого майна) укладена у простій письмовій формі, не посвідчена нотаріально та не зареєстрована.

Частиною 3 ст. 388 ЦК України встановлено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

На підставі викладеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування або передачі коштів в оплату договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 18.09.2009 року та від 15.12.008 року, а також, оплати позивачу ЗАТ "Надбання" за спірне майно за договором купівлі-продажу об’єкту нерухомості, укладеного на біржі 15.04.2008 року між ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" (позивач) в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Лецкана В.Л. та ЗАТ "Надбання", колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги ТОВ "Агробудпереробка ЛТД" щодо витребування будівель складу будівельних матеріалів інв. №0452, позначеного літерою "А-І", загальною площею 436,90 кв. м. (зовнішня площа) та 371,4 кв. м. (внутрішня площа), розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Гагаріна, 16.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просили скасувати рішення суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Родего" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.09.2010.