16/132/10 Про визнання не чинним та скасування рішення виконавчого комітету міської ради в частині визнання та надання дозволу на оформлення права власності на домоволодіння - 24.12.2010 Прийняття

23.07.2010 року Державна акціонерна компанія "Хліб України" (далі позивач) звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства Миколаївської міської ради (далі відповідач) визнання не чинним та скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №765 від 27.06.2003 р. В частині визнання та надання дозволу на оформлення права власності на домоволодіння, що розташоване у м. Миколаєві по вул. Спаській,10-12 за територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

У відзиві на позов відповідач просив суд припинити провадження по даній справі у зв’язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в рамках господарсько-процесуального судочинства, або відмовити в його задоволенні.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.09.2010 р. залучено до справи у якості другого відповідача Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (далі-відповідач 2).

Позивачем було подано заяву до місцевого господарського суду про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній відмовляється від позовних вимог до Миколаївської міської ради, залишивши позовні вимоги до Виконкому Миколаївської міської ради без змін.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.01.2010 р. (суддя Фролов В.Д.) позов задоволений у повному обсязі. Визнано не чинним та скасовано рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №765 від 27.06.2003 р. в частині надання дозволу на оформлення права власності на адміністративну будівлю за адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 10-12 за територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради. Провадження по справі відносно Миколаївської міської ради припинено за відсутністю предмету спору.

Рішення суду мотивовано тим, що рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 червня 2003р. №765, на підставі якого видане Свідоцтво про право власності на спірне майно САС № 044201 від 21.07.2003 є незаконними, оскільки воно суперечить чинному законодавству, зокрема, Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , в порушення ст.ст. 2 та 4 якого, спірне майно було прийнято до комунальної власності Миколаївської міськради без прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення, а також всупереч Постанові Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 № 1218 (1218-97-п) .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Виконавчий комітет Миколаївської міської ради звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати, у зв’язку з порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, та прийняти нове рішення, яким залишити позовні вимоги ДАК "Хліб України"без задоволення, стягнути на користь відповідача судові витрати у вигляді державного мита.

Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник вважає, що місцевий господарський суд повинен був припинити провадження у справі, оскільки заявлені позовні вимоги мали розглядатись в рамках адміністративного судочинства. Судом не прийнято до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" (311-91-п) був затверджений перелік державного майна, що передається до власності адміністративно територіальних одиниць (комунальної власності), в якому вказувалось, що житловий та нежитловий фонд Рад Народних депутатів є власністю областей, тобто комунальною.

Судом також не прийнято до уваги, що на виконання постанови КМУ від 05.11.1991 р. (311-91-п) виконавчим комітетом Миколаївської обласної ради народних депутатів 09.03.1992 року прийнято рішення № 62 "Про розмежування державного майна (комунальної власності) між власністю області та власністю міст обласного підпорядкування та районів області", додатком 2 якого передбачено, що житловий та нежитловий фонд міської ради народних депутатів був визнаний власністю міста Миколаєва. Отже, нежитлове приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 10-12, починаючи з 1992 року офіційно є власністю територіальної громади міста Миколаєва. Крім цього, скаржник вважає, що у позивача взагалі відсутнє будь-яке право на пред’явлення даного позову, адже рішенням господарського суду Миколаївської області у справі № 16/386/08-НР за позовом ДАК "Хліб України"про визнання права власності на будинок за адресою м. Миколаїв, вул. Спаська, 10-12, останньому в позові відмовлено. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідачів підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив суд відмовити відповідачу в її задоволенні, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції Постановою Кабінету Міністрів України № 1000 від 22.08.1996р. (1000-96-п) утворено Державну акціонерну компанію "Хліб України", 100% акцій якої перебуває в державній власності. Відповідно до п. 2 зазначеної Постанови, ДАК "Хліб України"є правонаступником Головного управління по хлібопродуктах та Головного управління комбікормової промисловості Міністерства сільського господарства і продовольства, які, в свою чергу, були створені на базі територіальних Облконтор заготзерно, в тому числі й Миколаївської.

Будинки, розташовані за адресою м. Миколаїв, вул. Спаська, 20, 22 були передані Миколаївській Облконторі Югозаготзерно згідно постанов виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих № 294 від 02.11.1944 року "Про надання Облконторі Югозаготзерно зруйнованого будинку № 22 по вул. Спаській для відновлення та подальшої експлуатації"та № 2 від 02.01.1945 року "Про надання Облконторі Югозаготзерно зруйнованого будинку № 20 по вул. Спаській для відновлення та подальшої експлуатації".

На виконання зазначених постанов, 30.01.1945 року між Житловим управлінням відділу комунального господарства виконкому Миколаївської міськради депутатів трудящих та Миколаївською облконторою Югозаготзерно укладено типовий договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для відновлення та експлуатації будівель, відповідно до якого, Житлове управління надає Облконторі земельну ділянку площею 8325 кв.м, на якій знаходяться: буд. № 22 і буд. № 20 по вул. Свердлова.

Після проведення необхідних відновлювальних робіт було складено довідку № 14-ю від 02.04.1953 року щодо коштів, витрачених на відновлення будинків по вул. Спаській 20, 22.

На підставі виконаних робіт, рішеннями виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих №8 від 13.01.1953 року "Про взяття на баланс 10 домоуправління домоволодінь по вул. Р.Люксембург № 25, Пушкінська № 17, Адміральська № 11, Маяковського № 2, Свердлова № 22, Свердлова № 20"та № 1112 від 08.07.1953 року, домоволодіння по вул. Свердлова, 22 залишено в користуванні Миколаївської обласної контори Югозаготзерно, як таке, що відбудовано в повному обсязі, а домоволодіння по вул. Свердлова, 20 - передано на баланс домоуправління № 10.

Постановою Ради Міністрів Української РСР № 881 від 08.08.1957 року "Про поліпшення організаційної структури Міністерства хлібопродуктів УРСР"Миколаївську облконтору Югозаготзерно ліквідовано і створено Миколаївське обласне управління хлібопродуктів, пунктом 6 якої передбачено збереження за обласними управліннями Міністерства хлібопродуктів УРСР всіх приміщень та споруд, фактично зайнятих організаціями.

В подальшому Миколаївське обласне управління хлібопродуктів неодноразово реорганізовувалося та перейменовувалося, зокрема, Постановою Центрального комітету КП України Ради Міністрів Української РСР № 334 від 03.04.1965 року "Про заходи по поліпшенню керівництва сільським господарством республіки"останнє перейменовано в Миколаївське обласне управління хлібопродуктів і комбікормової промисловості, а Постановою Ради Міністрів Української РСР № 126 від 17.02.1969 року - в Миколаївське обласне управління хлібопродуктів, з наступним перейменуванням у Миколаївське виробниче об`єднання елеваторної і зернопереробної промисловості (ВО "Елеваторзернопром"- згідно Постанови Ради Міністрів УРСР від 02.08.1988 року № 212 (212-88-п) .

Рішенням виконкому Миколаївської міськради депутатів трудящих від 21.12.1965 року № 1527 "Про упорядкування нумерації будинків на території міста Миколаєва"було змінено нумерацію будинків, зокрема, по вул. Свердлова.

Миколаївському виробничому об'єднанню "Елеваторної та зерноперероблюваної промисловості", відповідно до рішення виконкому Миколаївської міської ради № 288 від 28.06.1996р. було видано Державний акт на право постійного користування землею, яка розташована по вул. Свердлова, 10-12, площею 1950 кв. м. та видано Миколаївським БТІ технічний паспорт від 04.04.1996р. на будинок по вул. Свердлова, №10-12, корпус В-1.

Рішенням виконкому Миколаївської міської ради народних депутатів № 427 від 30.08.1996 року "Про повернення історичних найменувань вулицям Свердлова та Рози Люксембург"вул. Свердлова перейменовано у вул. Спаську.

Відповідно до наказу ДАК "Хліб України"від 20.11.1996 року №1, Миколаївське виробниче об'єднання "Елеваторзернопром"ліквідовується, а правонаступником прав і обов`язків останнього, згідно наказу Миколаївського виробничого об`єднання елеваторної та зернопереробної промисловості від 28.11.1996 року № 83 стає Миколаївське представництво ДАК "Хліб України". Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 року № 1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств" (1218-97-п) (далі постанова КМУ № 1218) до статутного фонду ДАК "Хліб України"передане державне майно елеваторів та комбінатів хлібопродуктів України, зазначених в додатку № 3, з перетворенням їх у Дочірні підприємства Компанії, а також адміністративні будинки, що належать до державної власності згідно з додатком № 4, зокрема, будинок Миколаївського представництва ДАК "Хліб України", розташований за адресою м. Миколаїв, вул. Спаська,10.

Отже, вказаний будинок до винесення Постанови КМУ № 1218 (1218-97-п) перебував на балансі та в користуванні Миколаївського представництва ДАК "Хліб України"та належав до державної власності

Наказом ДАК "Хліб України"від 20.03.1998 року № 29 "Про реорганізацію регіональних представництв компанії в обласні (республіканські) дочірні підприємства ДАК "Хліб України"Миколаївське представництво ДАК "Хліб України"реорганізовується в Миколаївське обласне дочірнє підприємство ДАК "Хліб України", яке є його правонаступником.

09.07.1998 року Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради проведено державну реєстрацію Миколаївського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України", про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, із зазначенням місцезнаходження –м. Миколаїв, вул. Спаська,10.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що спірний об’єкт з 1953 року перебуває на балансі та використовується позивачем на законних підставах, а з 1997 року переданий до статутного фонду Кабінетом міністрів України на підставі Постанови КМУ № 1218 (1218-97-п) саме, як об’єкт, що належить до державної власності.

Разом з цим, не зважаючи на вищевикладене та не враховуючи Постанову КМУ від 5 листопада 1997р. № 1218 (1218-97-п) , Виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення від 27 червня 2003р. № 765 "Про встановлення ідеальних часток у домоволодіннях та видачу свідоцтв про право власності юридичним та фізичним особам", яким встановив, що домоволодіння, що розташоване по вул. Спаській, 10-12, належить на праві власності територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, тим самим фактично прийнявши їх до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва.

Внаслідок цього Миколаївській міській раді було видано Свідоцтво про право власності серія САС № 044201 від 21.07.2003 р., (Дублікат від 23.05.2008р.) на вказаний об'єкт.

Зазначене рішення відповідача 2 суперечить чинному законодавству, зокрема, Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , статтею 4 якого, крім іншого, встановлено, що передача нерухомого майна (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення) з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України. Передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, та оформлюється відповідним актом, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі комісією.

Вказаним Законом для прийняття у комунальну власність об’єктів державної власності встановлений відповідний порядок, який відповідачем 2 не дотриманий, оскільки відсутнє рішення Кабінету міністрів України щодо такої передачі та власно сам акт приймання-передачі нерухомого майна.

Посилання скаржника на Постанову КМУ № 311 від 05.11.1991р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) та на рішення Миколаївської обласної ради № 62 від 09.03.1992р. " (311-91-п) Про розмежування державного майна (комунальної власності) між власністю області та власністю міст обласного підпорядкування та районів області", яким встановлювалось, що житловий та нежитловий фонд міської ради народних депутатів є власністю територіальної громади м. Миколаєва, судовою колегією не приймаються, адже спірний об'єкт нерухомості не входив до житлового та нежитлового фонду міської ради, а був державним майном в розумінні ст. 90 ЦК України 1963р. і перебував у володінні державного підприємства республіканського підпорядкування, що підтверджується знаходженням його на балансі Миколаївського виробничого об’єднання елеваторної і зернопереробної промисловості. Крім того, у вказаному рішенні не конкретизовано, які саме об’єкти відносяться до "житлового та нежитлового фонду міської ради", і чи входить будинок, розташований по вул. Спаська, 10-12 до цього фонду.

Щодо тверджень скаржника про відсутність у Постанові КМУ № 1218 (1218-97-п) жодних ідентифікуючих ознак об'єкту, окрім номеру будинку, то згідно схематичного плану до технічного паспорту на будинок по вул. Спаській, 10-12, який був виданий ПО "Елеваторзернопром", правонаступником якого, стало Миколаївське обласне дочірнє підприємство ДАК "Хліб України", в користуванні останнього знаходився саме спірний об'єкт по вул. Спаській, 10-12, позначений на схемі літ. Г-1 (газорозподільний пункт), літ. В -загальною площею 1152,9 кв.м., літ. З огорожі №3, ворота №1, покриття І, (32/100 частки), який фігурує і в свідоцтві про право власності від 23.05.2008р., виданому виконкомом Миколаївської міськради

Окрім зазначеного, судова колегія звертає увагу на лист Міністерства юстиції України від 11.01.2007 р. № 19-32/2 (v32_2323-07) в якому зазначено, що акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна у порівнянні з іншими господарськими товариствами, які створюються у загальному порядку. А саме, державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності і відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури. Власником майна, переданого до статутного фонду державного акціонерного товариства, є держава в особі Кабінету Міністрів України (чи іншого органу виконавчої влади, який виступив засновником такого товариства), майно якої передано до статутного фонду державного акціонерного товариства.

Таким чином, з огляду на вищезазначене судова колегія приходить висновку, що будинок, розташований за адресою м. Миколаїв, вул. Спаська 10-12 перебував і досі перебуває у державній власності, а отже своїм рішенням Виконавчий комітет Миколаївської міської ради неправомірно розпорядився неналежним йому майном.

Не приймаються до уваги суду і посилання скаржника на те, що у позивача відсутнє будь-яке право на пред’явлення даного позову, адже рішенням господарського суду Миколаївської області у справі № 16/386/08-НР за позовом ДАК "Хліб України"про визнання права власності на будинок за адресою м. Миколаїв, вул. Спаська, 10-12, останньому в позові відмовлено. Постановляючи рішення у справі № 16/386/08-НР, господарський суд Миколаївської області, керуючись ст. 1, 4 Закону України "Про управління об’єктами державної власності", якими встановлений вичерпний перелік суб’єктів управління об’єктами державної власності, якими є Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади та органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами, державні господарські об’єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації, юридичні та фізичні особи, які виконують функції управління корпоративними правами держави, дійшов висновку, що тільки перелічені вище державні органи наділені повноваженням виступати у правовідносинах, що стосуються державного майна.

Таким чином, суд відмовив у позові ДАК "Хліб України"тільки через те, що Компанія не є належним позивачем у справі № 16/386/08-НР, оскільки спірне майно, передано засновником –Кабінетом Міністрів України, до статутного фонду компанії є державною власністю, належить останній на праві господарського відання, і саме Кабінет Міністрів України мав виступати позивачем у зазначеній справі.

Стосовно доводів скаржника про необхідність припинення провадження по справі, у зв’язку з тим, що даний позов не належить розглядати в рамках господарсько –процесуального судочинства, судова вважає за необхідне зазначити, що Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам"від 27.06.2007 р. № 04-5/120 (va120600-07) , пунктом 3 яких роз’яснено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані зокрема з: приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації; захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права.

Пунктом 36 Статуту ДАК "Хліб України"в редакції від 19.09.07р. зазначено що Компанії належить на праві господарського відання майно, передане засновником до статутного фонду Компанії .

Відповідно до змісту ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочностей розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення, встановлені для захисту права власності.

Враховуючи те, що відповідачем 2 прийнято рішення відносно майна переданого у статутний фонд позивача, що зачіпає його права на це майно, позивач правомірно звернувся з позовом до господарського суду, оскільки це є способом захисту права господарського володіння.

Згідно п.3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення" (v_422800-96) (з наступними змінами та доповненнями), рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з’ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Такі ж вимоги до судового рішення містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" (v0011700-76) .

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам і підстав для скасування цього рішення, передбачених ст. 104 ГПК України, судова колегія не вбачає.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.