Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого –судді Давид Л.Л.

суддів Кордюк Г.Т.

Мурської Х.В.

при секретарі судового засідання Мазурській В.Т.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Стир", б/н від 23.10.2010 р.

на рішення Господарського суду Рівненської області від 12.10.2010 р.

у справі № 18/146 (суддя –Гудак А.В.)

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Стир", с. Березини, Радивилівського району, Рівненської області

до Приватного підприємства "Науково-виробничого підприємства "Захід-Хміль", м. Броди, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача : ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

за участю представників сторін:

від позивача: Власова Т.С. –представник (довіреність б/н від 20.07.2010 р.);

від відповідача: Хром"як О.В. –представник (довіреність б/н від 16.12.10 р.);

третя особа: не з"явились;

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.10.2010 року у справі №18/146 відмовлено в позові Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Стир" до Приватного підприємства "Науково-виробничого підприємства "Захід-Хміль" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позивач –Сільськогосподарський виробничий кооператив "Стир" (надалі –СВК), не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного дослідження матеріалів та обставин справи, а відтак просить таке скасувати та прийняти нове, яким поданий ним позов задоволити. В обгрунтування наведених підстав для скасування оскарженого рішення, апелянт посилається на те, що судом не було витребувано необхідних для розгляду справи документів: рішень засновників відповідача про внесення спірного майна до його статутного фонду, що є порушенням ст.ст. 38, 43, 82 ГПК України. Також, продовжує скаржник, судом було порушено норму ст. 387 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем дотримано всіх вимог даної норми при поданні позову. Окрім того, апелянт зазначає про неправильне застосування судом норми ст. 216 Цивільного кодексу України, оскільки за наявності судового рішення про визнання недійсним першого правочину щодо неправомірності реалізації консервного заводу –передачі ОСОБА_2, є недійсними й подальші правочини щодо даного майна, зокрема, й про передачу його в статутний фонд відповідача. За таких обставин, продовжує апелянт, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення засновників Приватного підприємства "Науково-виробничого підприємства "Захід-Хміль" має бути оскаржено в суді. За наведеного, апелянт просить рішення Господарського суду Рівненської області від 12.10.2010 року у справі №18/146 скасувати та прийняти нове рішення, яким поданий ним позов задоволити.

Відповідач - Приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Захід-Хміль" (надалі –ПП НВП) апеляційну скаргу заперечило з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх. № 12363 від 26.11.2010 року). Зокрема, посилається на те, що відповідач набув права власності на спірне майно оплатно, тобто в обмін на отримання ОСОБА_1 корпоративних прав в даному Підприємстві, і є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки не знав, і не міг знати, що воно не є власністю вказаної третьої особи. Також відповідач вказує на те, що є безпідставним твердження апелянта про те, що спірне майно вибуло з його володіння поза його волею. Просить Львівський апеляційний господарський суд залишити без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 12.10.2010 року у справі №18/146.

23.12.2010 р. в канцелярію суду від представника скаржника поступили додаткові пояснення, щодо відзиву відповідача на апеляційну скаргу. При цьому, додаткових доказів по справі та клопотань про відкладення не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не подала, участь уповноваженого представника в судові засідання 02.12.2010 р. та 23.12.2010 р. не забезпечили, причин неявки не повідомила.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду, враховуючи повідомлення третьої особи повідомленої про час та місце судових засідань (а.с.144), вважає, що їй забезпечено право на участь в судових засіданнях, та відповідно, й на судовий захист. Таким чином, керуючись ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи необов"язковість явки представників сторін та третьої особи в судове засідання згідно ухвали суду від 02.12.2010 року, судова колегія вважає можливим прийняти за наслідками розгляду справи постанову в даному судовому засіданні без участі в ньому представника третьої особи, за наявними матеріалами справи.

Представники сторін в судовому засіданні 23.12.2010 р. підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, поясненнях та у відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Рівненської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви СВК "Стир", даний Кооператив просить витребувати з незаконного володіння ПП НВП "Захід-Хміль"та повернути йому будівлі, споруди і обладнання майнового комплексу консервного заводу, що знаходиться в АДРЕСА_2. Підставами для даного позову, позивач вказує те, що згадане майно незаконно вибуло з його володіння, що стверджується рішеннями Радивилівського районного суду від 04.12.2007 року, та від 09.10.2009 року. В той же час, відповідач набув право власності на спірне майно безоплатно, оскільки отримав його як внесок в статутний фонд від ОСОБА_1 За таких обставин, позивач вважає, що відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України спірне майно має бути витребувано від ПП НВП "Захід-Хміль"як незаконного володільця (а.с.3-7).

Зокрема, судом встановлено, що рішенням Березнівської сільської ради від 13.11.2001 року № 73 за СВК "Стир"оформлено право власності на будівлі та споруди комплексу консервного заводу, що знаходиться в АДРЕСА_2 (надалі –консервний завод (а.с.18-19, 20)).

На підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_2 став власником 57 майнових паїв членів СВК "Стир"на суму 120255 грн. (що вбачається з рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 04.12.2007 р. справа №2-277/2007 р. (а.с.25-39)

Рішеннями загальних зборів членів СВК "Стир"від 27.11.2003 року та від 31.03.2004 року переведено консервний завод з кредиторської заборгованості до складу пайового фонду даного Кооперативу та передано його у вигляді майнового паю ОСОБА_2

Рішенням Березнівської сільської ради від 31.03.2004 року № 22 (а.с.21) оформлено за ОСОБА_2 право власності на майно комплексу консервного заводу та видано йому свідоцтво про право власності від 03.04.2004 року. (а.с.22).

Згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 23.06.2004 року, консервний завод є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.23).

Згідно договору дарування від 23.06.2004 року ОСОБА_1 набула у власність Ѕ частину комплексу будівель та споруд консервного заводу (а.с.24).

На підставі рішень засновників ПП НВП "Захід-Хміль"від 04.04.2008 року ОСОБА_1 прийнято як учасника до ПП НВП "Захід-Хміль"з внеском до статутного фонду будівель та споруд консервного заводу.

Рішенням Березнівської сільської ради від 10.04.2008 року № 34 оформлено за ПП. НВП "Захід-Хміль"право власності на майно консервного заводу та видано 11.04.2008 року свідоцтво про право власності на нього, яке зареєстровано КП "Радивилівське РБТІ"14.04.2008 року (а.с.106, 107).

Також судом встановлено, що рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 04.12.2007 року (а.с.25-39), яке набрало законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 01.04.2008 року (а.с.35-38), визнано незаконними рішення загальних зборів членів СВК "Стир" від 27.11.2003 року та від 25.03.2004 року про переведення консервного заводу з кредиторської заборгованості до складу пайового фонду даного Кооперативу та передачу його у вигляді майнового паю ОСОБА_2

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 09.10.2008 року (а.с.44-47), яке набрало законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 28.01.2010 року (а.с.41-43), визнано незаконним рішення Березнівської сільської ради від 25.03.2004 року № 22 та скасовано свідоцтво про право власності від 03.04.2004 року, видане ОСОБА_2 на майно консервного заводу, а також визнано незаконним договір дарування від 23.06.2004 року та дійсним рішення Березнівської сільської ради від 13.11.2001 року № 73 та свідоцтво про право власності від 13.11.2001 року.

Позивач, враховуючи вищенаведені рішення Радивилівського районного суду Рівненської області, вважає, що таким чином є встановленим факт неправомірності вибуття з його власності майна консервного заводу, та набуття його відповідачем, що згідно ст. 388 Цивільного кодексу України є підставою для витребування.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 цього ж Кодексу передбачено, що майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм, вбачається що майно, набуте оплатно, може бути витребувано в добросовісного набувача, за умов, що це майно придбавалось нею в особи, яка не мала права його відчужувати, та вибуття майна з володіння власника поза його волею.

Однак, в даному випадку, як було встановлено судом першої інстанції, на момент передачі ОСОБА_1 комплексу будівель та споруд консервного заводу в статутний фонд відповідача - ПП НВП "Захід-Хміль"згідно рішення засновників даного Підприємства від 04.04.2008 року, ОСОБА_1 була власником даного нерухомого майна згідно рішення Березнівської сільської ради від 31.03.2004 року № 22, свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 23.06.2004 року, договору дарування від 23.06.2004 року, оскільки рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 09.10.2008 року, яким було визнано їх недійсними, набрало законної сили лише 28.01.2010 року. Тобто, передача майна консервного заводу в статутний фонд відповідача відбулась на законних підставах власником даного майна –ОСОБА_1

Таким чином, ПП НВП "Захід-Хміль"на момент прийняття спірного майна в статутний фонд підприємства не знав, і не міг знати про те, що в майбутньому право власності ОСОБА_1 буде оспорене

Окрім цього, слід зазначити, що є помилковими доводи апелянта про те, що спірне майно набуто відповідачем безоплатно, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи, та нормам ст. 167 Господарського кодексу України, п. 1.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , чинного на момент виникнення спірних правовідносин, так як третя особа в даній справі –ОСОБА_1 внісши дане майно в статутний фонд відповідача - ПП НВП "Захід-Хміль"взамін набула корпоративних прав, в тому числі й право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) даного Підприємства.

Також, як встановлено вище, на підставі вказаного рішення засновників ПП НВП "Захід-Хміль"від 04.04.2008 року, даному Підприємству на підставі рішення Березнівської сільської ради від 10.04.2008 року № 34 видано свідоцтво про право власності оформлено від 11.04.2008 року, яке зареєстровано КП "Радивилівське РБТІ" 14.04.2008 року в Державному реєстрі права власності на нерухоме майно.

При цьому, як підставно зазначив суд першої інстанції, вищевказане рішення Березнівської сільської ради про оформлення за відповідачем права власності на майно консервного заводу є чинним, оскільки не було скасовано. Також є чинними свідоцтво про право власності від 11.04.2008 року, видане ПП НВП "Захід-Хміль". Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано суду доказів оскарження дій КП "Радивилівське РБТІ"щодо реєстрації 14.04.2008 року за ПП НВП "Захід-Хміль"права власності на спірне майно, та як наслідок, реєстрації за зверненням позивача чи рішенням суду права власності позивача на спірне майно.

Як вбачається з листа КП "Радивилівське РБТІ"від 08.10.2010 року № 1071 (а.с. 105), та доданої до нього копії витягу з Державного реєстру прав № 18497362, власником будівель та споруд майнового комплексу консервного заводу є НВП "Захід-Хміль".

При цьому, судом було враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, в тому числі й право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України (1798-12) ) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що СВК "Стир"не доведено суду належними та допустими доказами підставності поданого ним позову про витребування у ПП НВП "Захід-Хміль"будівель, споруд та обладнання майнового комплексу консервного заводу, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 12.10.2010 року у справі №18/146 є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення Господарського суду Рівненської області від 12.10.2010 року у справі №18/146 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Стир", б/н від 23.10.2010 р. - без задоволення.

2. Судові витрати по розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ст. ст. 49, 105 ГПК України покласти на апелянта.

3. постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109- 110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу № 18/146 повернути Господарському суду Рівненської області.