2/213 Про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії - 23.12.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2010

у справі № 2/213 ( .....)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОР-НАЙТ"

до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна"

ТОВ "Реноме"

про визнання права власності

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року у справі № 2/213 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОР-НАЙТ" (далі - позивач, ТОВ "ВІКТОР-НАЙТ") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме" (далі – ТОВ "Реноме", відповідач 1), Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна" (далі – БТІ, відповідач 2) про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії - позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення першої інстанції в частині визнання права власності, припинити провадження у справі в частині зобов’язання зареєструвати право власності.

В обґрунтування апеляційних вимог БТІ зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 року апеляційну скаргу відповідача 2 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 45 хв. 30.11.2010 року.

30.11.2010 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явися представник відповідача 2, який надав письмові доповнення до апеляційної скарги. Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання не з’явились, представник ТОВ "ВІКТОР-НАЙТ" звернувся до суду з письмовим клопотанням про відкладення слухання справи у зв’язку з відрядженням свого представника. Заслухавши думку БТІ, колегія суду ухвалила відкласти розгляд апеляційної скарги до 11 год. 30 хв. 23.12.2010 року.

23.12.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного суду позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу відповідача 2, де ТОВ "ВІКТОР-НАЙТ" просить рішення суду змінити "в частині найменування літери спірного приміщення з "Д" на "Д ’", яке знаходить по вул. Бориспільській 19, в м. Києві".

23.12.2010 року в судове засідання з’явився представник позивача. Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з’явились, про день, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Враховуючи строки розгляду справ в апеляційній інстанції,передбачені ст. 102 ГПК та не повідомлення сторін поро причини не з’явлення в судове засідання, колегія суду вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у справі у відсутності представників відповідача 1 та 2.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга БТІ підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України (1798-12) ) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2006 р. за актом приймання-передачі об’єктів нерухомого майна, відповідно до мирової угоди від 14.03.2006 р., затвердженої ухвалою господарського суду м. Києва від 15.03.2006 р. у справі №23/50, ТОВ "Реноме" отримало у власність нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19 літ "Д", згідно додатків №1, 2, 3.

Право власності ТОВ "Реноме" на зазначені вище об’єкти нерухомого майна зареєстроване в Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" 22.03.2006 р., реєстраційне посвідчення №026356.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії, посилається на укладений між ТОВ "Реноме" та ТОВ "ВІКОР-НАЙТ" договір на виготовлення проектної документації та здійснення будівництва і монтажу приміщення котельні для ДП 135 ДБК по вул. Бориспільській, 19, літ "Д" в м. Києві за умови визнання за ТОВ "ВІКОР-НАЙТ" права власності на реконструйоване приміщення.

Враховуючи, що ТОВ "ВІКТОР-НАЙТ", за рахунок власних коштів здійснило (на виконання вищевказаного договору) комплекс робіт по проектуванню, ремонту та реконструкції нежитлового приміщення загальною площею 152,5 кв. м. розташованого в будинку №19, літ "Д" по вул. Бориспільській в м. Києві, (що підтверджується технічним паспортом на вказане нежитлове приміщення, виданим БТІ), то на думку позивача він є правомірним володільцем майна у відповідності до вимог ст. ст. 328, 331 ЦК України. Так, згідно чинного законодавства, особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору є власником цієї речі.

Задовольняючи такі позовні вимоги, на думку апеляційної інстанції, судом було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Частиною другою зазначеної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Здійснення права власності може бути обмежено або припинено виключно у випадках і в порядку встановлених законом, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані вимоги чинного законодавства, колегія суду робить висновок, що звертаючись з позовними вимогами до відповідача 1, ТОВ "ВІКТОР-НАЙТ" повинно було надати до суду належні та допустимі докази, в розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження порушення відповідачем 1 його прав та законних інтересів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ВІКТОР-НАЙТ" не тільки не послалось на такі докази, а навіть не надало до суду договір на виготовлення проектної документації та здійснення будівництва і монтажу приміщення котельні для ДП 135 ДБК по вул. Бориспільській, 19, літ "Д" в м. Києві, (без посилання на номер та дату), як на правову підставу своїх заявлених вимог. Зазначений договір також не був наданий (на запитання суду) і в апеляційній інстанції.

Отже, з вищезазначених підстав, позовні миги ТОВ "ВІКТОР-НАЙТ" щодо ТОВ "Реноме" не підлягають задоволенню.

Також, колегія суду не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо відповідача 2, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 УК України, право власності на інші речові права, на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Державна реєстрація прав здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, відповідно до вимог ч 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

В свою чергу, БТІ здійснює реєстрацію права власності на об’єкти нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів, що передбачені Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року за № 7\5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" (z0157-02) та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) .

Відповідно зазначеного вище до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (z0157-02) – реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку та за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об’єкти.

Також, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів" № 923 від 08.10.2008 року (923-2008-п) – прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається ІДАБК в м. Києві.

Слід зазначити, що відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" - у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим законом та іншим нормативно-правовим актам, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документами, що їх посвідчують.

Крім того, відповідно до Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.10.2009 року № 1227 (ra1227017-09) , Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності на забудовані, перебудовані (переплановані), реконструйовані, реставровані не житлові будівлі, їх частини (приміщення), споруди.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані вимоги чинного законодавства та матеріли справи, колегія суду приходить до висновку, що БТІ по-перше, не порушує та не оспорює прав позивача, по-друге, до повноважень відповідача 2 не входить визнання права власності та також його реєстрація за відсутності встановлених законом правовстановлюючих документів.

Також слід зазначити, що позивачем не надано доказів, в розумінні вимог ст. 34 ГПК України, щодо відмови відповідача 2 в реєстрації права власності нерухомого майна та також не надано переліку правовстановлюючих документів, що надавались ТОВ "ВІКТОР-НАЙТ" до БТІ для відповідної реєстрації.

Всі вищевказані обставини справи дають можливість зробити висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ВІКТОР-НАЙТ" .

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного, на думку апеляційної інстанції, БТІ доведено вимоги апеляційної скарги в частині скасування рішення суду, отже вона підлягає задоволенню в цій частині.

В той же час, відповідач 2 просить в апеляційній скарзі припинити провадження у справі, оскільки, на його думку, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В цій частині, на думку колегії суду, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з вимог ч 1 ст. 12 ГПК України, відповідно до якої господарським судом підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку, порушив норм матеріального та процесуального права, що призвело до скасування рішення у справі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, колегія суду вважає за необхідне судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна" на рішення господарського суду м. Києва у справі № 2\213 задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 07.09.2010 року у справі № 2/213 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОР-НАЙТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме", Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна" про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії – скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІКТОР-НАЙТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме", Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна" про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії – відмовити повністю.

В іншій частині апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна" - залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКТОР-НАЙТ" (04050, м. Київ, вул. Мельникова 81, корп. 20, ЄДРПОУ 3449852) на користь Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська 4-В, ЄДРПОУ 03359836) 42 грн. 50 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Зобов’язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

Справу № 2/213 повернути до господарського суду м. Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.