5017/1094/2012 Про визнання фізичної особи - підприємця банкрутом за заявою самого підприємця - 25.07.2012 Прийняття

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області із заявою про порушення справи про банкрутство та визнання її банкрутом в порядку ч.5 ст. 7, ст. 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якою встановлено обов'язок боржника звернутись в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника у повному обсязі перед іншими кредиторами. Боржник посилався на наявність заборгованості перед кредиторами на загальну суму 331371 грн. 68 коп.

Постановою господарського суду Одеської області від 26 квітня 2012 р. (суддя Бахарєв Б.О.) визнано банкрутом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1, відкрито відносно суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 ліквідаційну процедуру, ліквідатором суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3 припинено повноваження суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 щодо розпорядження його майном, зобов`язано ліквідатора провести ліквідаційні заходи, передбачені ст.ст. 22, 23, 25- 28, 29- 34, 48, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зобов'язано ліквідатора не рідше одного разу на місяць надавати до господарського суду та кредиторам письмову інформацію щодо проведення ліквідаційної процедури, зобов'язано ліквідатора опублікувати відомості про визнання суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у офіційних друкованих органах (газети Урядовий кур'єр та Голос України) за рахунок банкрута у п'ятиденний строк, визнано вважати строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута таким, що настав, припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута, припинено стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, встановлено, що накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

постанова суду мотивована тим, що судом досліджено факт наявності заборгованості боржника перед кредиторами в сумі 331 371, 68 грн., зазначеної у заяві про порушення справи про банкрутство, що значно перевищує вартість активів боржника.

Не погоджуючись з цією постановою ДПІ у Малиновському районі м.Одеси звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права з підстав викладених у апеляційній скарзі.

20.07.2012 р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ліквідатора суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ДПІ у Малиновському районі м.Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 26.04.2012 р. та апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Малиновському районі м.Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 26.04.2012 р. у справі №5017/1094/2012 припинити.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Ліквідатор суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими не погоджується з апеляційною скаргою ДПІ у Малиновському районі м.Одеси вважає, що її слід залишити без задоволення, а апеляційне провадження у справі за скаргою ДПІ у Малиновському районі м.Одеси припинити.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України визначені основні засади судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Провадження по справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. порушено на підставі ст. 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Згідно абз.2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможністю в розумінні зазначеного Закону визнається неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Банкрутство згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. А ліквідація це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Отже, порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця за його заявою нерозривно пов'язано з доказуванням таким підприємцем обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

Крім того, відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, зокрема, що інформація про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Згідно п.1,2 ст. 50-1 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець письмово повідомляє державного адміністратора, кредиторів про прийняте рішення щодо припинення її підприємницької діяльності, порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог, що не може становити менше двох і більше трьох місяців з дня опублікування повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності. Після внесення запису про прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо рішення фізичної особи - підприємця про припинення нею підприємницької діяльності публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Відповідно до ч.5 ст. 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, однією з передумов порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статей 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації в порядку, визначеному статтями 22, 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та ст. 501 ЦК України, встановлення за наслідком такого оголошення порядку та строку заявлення кредитором своїх вимог, проведення інвентаризації майна та його оцінки, складення проміжного ліквідаційного балансу боржника, який би підтверджував висновки про неплатоспроможність підприємця-фізичної особи, затвердження такого ліквідаційного балансу самим підприємцем, або створеною ним ліквідаційною комісією, перевірка достовірності даних вказаного ліквідаційного балансу уповноваженим органом або особою.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що справа про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності громадянина, на підставі статей 47, 48 Закону не може бути порушена за відсутності публікації повідомлення про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Порушення справи про банкрутство без дотримання зазначеної процедури свідчить про безпідставне порушення справи про банкрутство самого себе за заявою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 26.04.2011 р. по справі №19/116/09, від 01.02.2011 р. по справі №45/172б.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , належним чином не було досліджено наявність всіх ознак неплатоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. на час порушення провадження по справі про банкрутство та належним чином не перевірено, чи були виконані суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1. всі вимоги закону, які передбачені Господарським кодексом України (436-15) , Цивільним кодексом України (435-15) та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) , що є передумовою порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи підприємця.

В матеріалах справи відсутні докази опублікування боржником в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про прийняття ним рішення щодо припинення підприємницької діяльності, складання проміжного ліквідаційного балансу, докази перевірки достовірності та повноти ліквідаційного балансу у встановленому податковим законодавством порядку (акт перевірки податковим органом). Тому неможливо встановити достовірне співвідношення активів та пасивів боржника станом на дату подачі боржником заяви про порушення справи про банкрутство.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що від моменту порушення даної справи уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість порушення провадження у справі про банкрутство, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури стосовно суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. згідно ст.ст. 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими, такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Системний аналіз норм Закону про банкрутство свідчить, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 Закону про банкрутство.

Положеннями ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство визначено, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця може бути подана в господарський суд самим боржником або його кредиторами.

Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону про банкрутство ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати ; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Отже, на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство кредитором повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності боржника, встановлених ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство (2343-12) трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Судом першої інстанції встановлено, що загальна сума грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника становить 331371 грн. 68 коп., при цьому грошові вимоги є безспірними, оскільки підтверджуються наказом про примусове виконання рішення та довідкою управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси.

Звертаючись з заявою про порушення справи про банкрутство доказів відкриття виконавчого провадження заявник суду не надав .

Отже, до заяви про порушення справи про банкрутство не додані документи в підтвердження безспірності грошових вимог до боржника.

За таких обставин оскаржувана постанова господарського суду Одеської області від 26.04.2012 р. у справі № 5017/1094/2012 підлягає скасуванню.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 р. (v0015700-09) передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Оскільки законні підстави для провадження справи про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. на підставі ст.ст. 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні, провадження у справі №5017/1094/2012 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.