24/5005/3905/2012 Про визнання боржника банкрутом з підстав наявності безспірної заборгованості - 24.07.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровска, м.Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2012р. у справі №24/5005/3905/2012

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ

до приватного підприємства «Наукова-виробнича сільськогосподарська фірма «Гінтаріс», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2012 року у справі № 24/5005/3905/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур -Нижньодніпровського районі м.Дніпропетровська до боржника приватного підприємства «Наукова-виробнича сільськогосподарська фірма «Гінтаріс», м. Дніпропетровськ про визнання банкрутом було визнано приватне підприємство «Науково-виробнича сільськогосподарська фірма «Гінтаріс», м.Дніпропетровськ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на шість місяців, ліквідатором приватного підприємства призначено арбітражного керуючого Ткаченко Д.В. (а.с.43-44).

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм матеріального права ст.ст. 22- 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вищевказаною постановою, її оскаржила в апеляційному порядку Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, яка просить скасувати постанову, посилаючись на те, що згідно п.11.3 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №1588 від 09.12.2011 року (za562-11) , у разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими підпунктами 11.3.2 та 11.3.3 цього пункту) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Таким чином, зазначає скаржник, за результатами проведеної перевірки можливе встановлення заниження податкових зобов'язань боржника, а отже необхідність звернення із заявою про приєднання кредиторських вимог.

Факт здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності взагалі не був предметом дослідження господарським судом Дніпропетровської області при винесенні судом оскаржуваної постанови, що не відповідає приписам ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ініціюючий кредитор, боржник, скаржник правом участі в судовому засіданні (ст. 22 ГПК України) не скористались не скористалися правом надання відзиву на апеляційну скаргу боржник та ініціюючий кредитор (ст. 96 ГПК України), про час та місце судового засідання останні були сповіщені належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 року (а.с.52) з штампом канцелярії суду про розсилку, вчиненим згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (v0075600-02) .

Враховуючи факт належного сповіщення усіх учасників процесу про час та місце судового засідання, будь-які клопотання від сторін щодо продовження розгляду справи не надходили, неявка боржника, скаржника, ініціюючого кредитора не перешкоджає розгляду справи за апеляційною скаргою по суті в цьому судовому засіданні, то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні (ст.ст. 75, 99 ГПК України) за наявними матеріалами справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2012 року порушено провадження у справі № 24/5005/3905/2012 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур -Нижньодніпровському районі, м.Дніпропетровськ про банкрутство приватного підприємства «Науково -виробнича сільськогосподарська фірма «Гінтаріс, м.Дніпропетровськ відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за червень 2008 року у сумі 1478,4 грн., які стягнуті з боржника за постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2009 року по справі №2-а-8200/08/0470 та за липень 2008 року у сумі 1 663,2 грн., які стягнуті постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11 2009 року по справі №2а-11700/08/0470, Виконавчим листом №2-а-8200/08 виданого 11.12.2008 року, Виконавчим листом №2а-11700/08/0470 від 09.11.2009 року, постановами Амур - Нижньодніпровського ВДВС від 24.12.2009 року та від 30.12.20011 року (про повернення виконавчого напису без виконання через відсутність боржника за місцезнаходженням та відсутність будь-якого майна у боржника ( а.с.6-12).

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 21.12.2011р. (а.с.13-14) наданий ініціюючим кредитором в підтвердження факту відсутності відомостей про боржника -юридичної особи .

Відповідно до ст. 93 ЦК України (в редакції ЗУ від 02.12.2010р. №2756-V1 (2756-17) ) місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку.

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відсутність юридичною особи- боржника за місцезнаходженням підтверджена ініціюючим кредиторои постановами ВДВС.

Частиною 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст. 93 ЦК України.

Відсутність підприємницької діяльності боржника підтверджена Довідкою Державної податкової інспекції в Амур -Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 04.01.2012 року №115/10/28, згідно до якої приватне підприємство «Науково- виробнича сільськогосподарська фірма «Гінтаріс»подало останню податкову звітність за півріччя 2008 року.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України доказами по справі -Довідкою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровського району від 04.01.2012 року №115/10/28, постановами ВДВС про повернення Виконавчих написів, ініціюючий кредитор підтвердив фактичне припинення боржником підприємницької діяльності, та безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника доведена постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2009 року по справі №2-а-8200/08/0470 та за липень 2008 року у сумі 1 663,2 грн., які стягнуті постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11 2009 року по справі №2а-11700/08/0470, Виконавчим листом №2-а-8200/08 виданого 11.12.2008 року, Виконавчим листом №2а-11700/08/0470 від 09.11.2009 року, постановами Амур - Нижньодніпровського ВДВС від 24.12.2009 року та від 30.12.20011 року (про повернення виконавчого напису без виконання через відсутність боржника за місцезнаходженням та відсутність будь-якого майна у боржника ( а.с.6-12).

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до частини 2 статті 52 вказаного Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Остання податкова звітність надана боржником до Державної податкової інспекції в Амур -Нижньодніпровському районі за перше півріччя 2008 року, що не спростовується останньою.

Згідно до п.п.78.1.2 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

На час звернення з апеляційною скаргою Державна податкова інспекція не надала доказів проведення перевірки відповідно до вимог вказаної статті.

Оскаржена постанова отримана скаржником 18.06.2012 року.

Постановою від 12.06.2012 року по справі №24/5005/3905/2012 року орган державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута зобов'язувався судом, згідно вимог п. ст. 78 Податкового кодексу України розглянути питання щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів) боржником, а матеріали перевірки направити до суду.

Відповідно до п.78.1.7 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом (п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно з п.78.6 ст.78 Податкового кодексу України строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України регламентовано, що тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва -5 робочих днів, інших платників податків -10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва -не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків -не більш як на 5 робочих днів.

Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство боржника отримана ДПІ 15 травня 2012 року.

На час винесення оскаржуваної постанови (12.06.2012 року) та перегляду справи по апеляційній скарзі, Державною податковою інспекцією в Амур -Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська не надано суду, як доказів видачі наказу керівника податкового органу про проведення документальної позапланової перевірки, так і результати проведення такої перевірки (п.п.78.1.7, 78.4 Податкового кодексу України (2755-17) ), а подана тільки апеляційна скарга.

Також скаржником не надано доказів про ухилення боржника по сплаті податків та неможливості проведення перевірки боржника в наслідок неправомірних дій ініціюючого кредитора, ліквідатора або порушення судом першої інстанції вимог чинного законодавства.

Отже, господарським судом зроблено правильний висновок про те, що вимоги ініціюючого кредитора є безспірними, ґрунтуються на вимогах закону, підтверджені відповідними документами в розумінні ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України.

Також, враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності на підставі ст..43 ГПК України (1798-12) подані докази, матеріали, обставини справи, господарським судом зроблено правильний висновок щодо необхідності визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури по відношенню до останнього на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Доводи апеляційної скарги не спростовують ніяким чином вищенаведену правову оцінку матеріалів, обставин справи, отже, не є правовими підставами зміни чи скасування оскаржуваної постанови господарського суду.

Судова колегія зазначає, що оскільки провадження у справі здійснюється за процедурою банкрутства по ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор боржника має лише ті документи, які отримані ним під час проведення ліквідаційної процедури. В той же час у скаржника, як у контролюючого органу, більше можливостей і повноважень для розшуку необхідних документів щодо боржника необхідних для здійснення контролюючих функцій, покладених чинним законодавством на ДПІ.

Хоча з 01.01.2011 року Державна податкова інспекція в Амур - Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська не виконала свій обов'язок по здійсненню перевірки виконання боржником податкового законодавства, та оскільки ліквідаційна процедура відкрита на 6 місяців, Державна податкова інспекція в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська має можливість здійснити перевірку первинних документів банкрута, та в ліквідаційній процедурі звернутися з грошовими вимогами до боржника до 12.06.2012 року.

Розглядаючи апеляційну скаргу ДПІ по суті, а не припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка хоча і не набула статусу кредитора у справі в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 91 ГПК України (в редакції ЗУ від 07.07.2010 року №2453-VI (2453-17) ) органи ДПІ мають подавати апеляційні скарги, оскільки оскаржувана постанова господарського суду стосується їх прав та обов'язків в зв'язку з наступним.

Згідно ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст. 91 ГПК України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до приписів ст.41 Податкового кодексу органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст. 210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів); тобто зазначені органи є потенційними кредиторами неплатоспроможних боржників.

Крім того, статтею 129 Конституції України регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційногооскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.

Отже, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доки не буде встановлено фактична наявність або відсутність податкового боргу у платника податків -відсутнього боржника, постанова про визнання його банкрутом стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків.

Відтак, постанова про визнання боржника банкрутом стосується прав або обов'язків органів ДПІ, та остання не може бути позбавлена права оскарження постанови господарського суду; а порушення прав органів ДПІ полягає в тому, що у разі неправомірного визнання платника податків банкрутом за судовим рішенням у справі про банкрутство, ДПІ може бути позбавлена здійснити перевірку цього платника, що призводить до неможливості виконання функцій органів ДПІ по контролю за правильністю обчислення та сплати податків.

Отже, розглядаючи по суті апеляційну скаргу ДПІ, яка хоча і не підтвердила належними доказами по справі наявність кредиторських вимог до боржника, колегія суддів апеляційного господарського суду, бере до уваги вищевикладене та положення ст. 210 ГК України про те, що органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника, ст.1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 91,106 ГПК України (1798-12) , зазначає, що апеляційне провадження не підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст. 80, ст. 91, 106 ГПК України. Крім цього, по даній категорії справ також існує сформована певна судова практика розгляду по суті апеляційних та касаційних скарг органів ДПІ при відсутності податкової заборгованості банкрута (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. по справі № 27/96б, постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. по справі № Б29/295-10, постанови Вищого господарського суду від 15.11.2011р. по справі №14/3257, по справі № 5005/3584/2011).