Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Краглевич В.В. (дов. від 14.06.2010 р.),

від відповідача - не з’явився,

від третьої особи-1 – не з’явився,

від третьої особи-2 – не з’явився,

від третьої особи-3 – Ткаченко А.Т. (дов. № 225-КР-940 від 15.09.2010р.),

від третьої особи-4 – Денисюк О.В. (дов. № Д07/2009/12/31-27 від 31.12.2009р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Садового товариства "Блакитна затока" Харківського району

м. Києва, Київської міської ради, Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2010

у справі № 48/4-42/182 ( )

за позовом Садове товариство "Блакитна затока" Харківського району м. Києва

до Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

третя особа 1. Закрите акціонерне товариство "Київський суднобудівний-судноремонтний завод"

2. Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3. Київська міська рада

4. Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

про визнання недійсними рішення, розпорядження, визнання права власності

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі

№ 48/4-42/182 позов задоволено частково. Визнано недійсними: лист голови правління Садового товариства "Блакитна затока" Харківського району м. Києва № 58 від 02.06.2004р.; розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 756 від 05.05.2005р. (ra0756017-05) в частині безоплатного прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва і передачі у володіння і користування Акціонернії енергопостачальнії компанії "Київенерго" об’єктів енергопостачання Садового товариства "Блакитна затока". Стягнуто з виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Садового товариства "Блакитна затока" Харківського району м. Києва 170 грн. витрат по оплаті державного мита за подачу позову та касаційної скарги, 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2010р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Ухвалою від 11.10.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Садового товариства "Блакитна затока" Харківського району м. Києва.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третя особа-4 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2010р. скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним листа № 585 від 02.06.2004р., прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 11.10.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третя особа-3 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2010р. скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Ухвалою від 27.10.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Київської міської ради.

Ухвалою від 02.11.2010р., 30.11.2010р., 14.12.2010р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою представників відповідача та третіх осіб 1, 2 та необхідністю витребування додаткових доказів відповідно до ст. 77 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 30.11.2000р. № 106/1083 (ra_106023-00) "Про впорядкування прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчого житлового фонду та інженерних мереж" виконавчому органу Київської міської ради делеговано повноваження за погодженням з постійною комісією Київради з питань власності вирішувати питання, пов'язані з прийняттям та передачею об'єктів відомчого житлового фонду разом з вбудованими та прибудованим нежитловим приміщеннями, службового житла, майна житлово-експлуатаційних та комунальних підприємств, які обслуговували цей фонд, інженерних мереж житлового та нежитлового фонду, споруд та обладнання на них, ремонтно-будівельних баз, майстерень, транспортних засобів, прибиральної та іншої техніки, об'єктів благоустрою, які розташовані на території міста Києва, а також об'єктів соціальної сфери незалежно від місця їх розташування, з укладанням відповідних угод про володіння і користування комунальним майном.

У ході приватизації майна підприємства Київського суднобудівного-судноремонтного заводу 14.04.1993р. ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" було придбано цілісний майновий комплекс підприємства, до складу якого входила, зокрема, трансформаторна підстанція ТП 1281, лінія електропередач 10 кВт від роз'єднувача 281 до трансформаторної підстанції ТП 1281 протяжністю 2,5км.

14.05.2004р. ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" уклав з Садовим товариством "Блакитна затока" договір купівлі-продажу №16, на виконання якого 26.05.2004р. передав садовому товариству трансформаторну станцію ТП-1281 потужністю трансформатора 315 кВт, заводський номер 60685400А 10000/380, та змонтовані на ній електрощит ПЩО 3 380 В двоблочна секція, лічильник активної енергії ТИП СА4У-ИС72М №37840, лічильник реактивної енергії ТИП СР4У-И673М №71623, амперметр 3 шт., вольтметр, роз'єднувач 10 кВ; високовольтну електролінію від роз'єднувача №24 до ТП 1281 довжиною 2500м.п. у складі двох анкерних опор металевих через затоку, двох бетонних опор, п'яти дерев'яних опор з розрядниками та алюмінієвим проводом АС-120 2500м.

Таким чином, на підставі вказаного правочину від 14.05.2004р. Садове товариство набуло право власності на зазначене майно.

02.06.2004р. головою правління та бухгалтером Садового товариства "Блакитна затока" на адресу Київської міської ради було направлено лист № 58 про прийняття рішення про безкоштовну передачу усієї належної Садовому товариству електромережі на території садового товариства в урочищі "Острів водників" у Голосіївському районі міста Києва на баланс територіальної громади міста Києва та передачу в управління компанії "Київенерго"; в додатку до цього листа значиться копія Статуту товариства та витяг з протоколу про підсумки голосування членів садового товариства з питання передачі електромережі на баланс міста.

На підставі зазначеного листа від 02.06.2004р., 05.05.2005р. Київська міська державна адміністрація, виходячи з делегованих їй повноважень, прийняла розпорядження № 756 (ra0756017-05) "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва об'єктів енергопостачання садових товариств", яким вирішено прийняти безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва і передати у володіння та користування на умовах, визначених відповідною угодою, акціонерній компанії "Київенерго" об'єкти енергопостачання садових товариств згідно з додатком.

У пункті 5 додатку зазначено об'єкти садового товариства "Блакитна затока": КТП01281 – обладнання, 1960 року побудови, силовий трансформатор ТМ-320 кВА, 1958 року побудови, ПЛ-10 кВ ТП 1281-Р.24, довжиною 2500п/м, 1960 року побудови.

16.09.2005р. Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" видало наказ №287 про прийняття спірного майна в експлуатацію та відображення його у власному бухгалтерському обліку, а за розпорядженням №312 від 07.10.2006 року прийняло на баланс.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України ( ЦК України (435-15) ) підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Відповідно до ст. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дослідивши зміст листа від 02.06.2004р. голови правління Садового товариства "Блакитна затока" на адресу Київської міської ради № 58, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між Садовим товариством "Блакитна затока" та виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) було укладено договір дарування, а отже на нього розповсюджуються вимоги щодо дійсності правочину, що встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірною вольовою дією. Правомірність правочину означає, що він є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, наступу яких бажають сторони і які відповідають вимогам закону. Згідно з нормою закону правочин завжди є правомірним, якщо тільки його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пунктом 3.1 Статуту Садового товариства його власністю є належні йому системи електро-, водо- та газозабезпечення, переробні пункти, сховища, торгові кіоски, столярні та ремонтні майстерні, сільськогосподарські машини та транспортні засоби, робоча та продуктивна худоба та інші засоби виробництва, об'єкти культурно-побутового призначення, збудовані чи придбані за рахунок коштів товариства.

Передача майна Садового товариства державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям за пунктом 3.6 Статуту може мати місце виключно за згодою загальних зборів (зборів уповноважених) членів товариства.

Повноваження голови правління Садового товариства передбачені пунктом 4.9 Статуту товариства, за яким голова правління забезпечує виконання рішення загальних зборів (зборів уповноважених) члені товариства та правління товариства, представляє товариство в стосунках з державними органами та іншими установами та організаціями, має право складати від імені товариства без особливого на те доручення угоди в межах прибутково-видаткового кошторису, видавати доручення, відкривати поточний рахунок підприємства в установах банку.

Статтями 91, 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна дієздатність юридичної особи – це здатність юридичної особи набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Доказів на підтвердження прийняття загальними зборами (зборами уповноважених) членів Садового товариства рішення про відчуження належних йому об’єктів електропостачання або ж наступного схвалення цими органами дій голови правління та головного бухгалтера, спрямованих на відчуження цього майна, господарському суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент укладення спірного договору дарування від 02.06.2004р., оформленого листом № 58, у Голови правління Садового товариства був відсутній необхідний обсяг повноважень для укладення такого правочину.

Оскільки, договір дарування, оформлений листом голови правління Садового товариства "Блакитна затока" № 58 від 2 червня 2004 р., укладений без дотримання вимог ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, то він підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 зазначеного Кодексу, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Разом з тим, статтею 236 ЦК України установлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 756 від 5 травня 2005 р. "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва об’єктів енергопостачання садових товариств" в частині безоплатного прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва і передачі у володіння і користування Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" об’єктів енергопостачання Садового товариства "Блакитна затока", яке прийнято на підставі недійсного правочину підлягає також визнанню недійсним, оскільки відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійсним правочину від 2 червня 2004 р. та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 756 від 5 травня 2005 р. (ra0756017-05) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, вірно встановивши підстави для визнання недійсним спірного правочину, помилково прийняв рішення про визнання недійсним листа голови правління Садового товариства "Блакитна затока" Харківського району м. Києва (25200, м. Київ, острів Водників, код 25662073) № 58 від 2 червня 2004 р.

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення у зазначеній частині та визнати недійсним договір дарування, який укладений у формі листа голови правління Садового товариства "Блакитна затока" Харківського району м. Києва № 58 від 2 червня 2004 р.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на майно, яке було передано на баланс Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" на підставі недійсного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 756 від 5 травня 2005 р. (ra0756017-05) колегія суддів вважає, що у їх задоволенні належить відмовити з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, необхідною умовою здійснення судового захисту прав та охоронюваних законом інтересів є їх порушення, оспорення чи невизнання іншою особою.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як було встановлено вище, позивач набув право власності на майно (трансформаторну станцію ТП-1281 потужністю трансформатора 315 кВт, заводський номер 60685400А 10000/380, та змонтовані на ній електрощит ПЩО 3 380 В двоблочна секція, лічильник активної енергії ТИП СА4У-ИС72М №37840, лічильник реактивної енергії ТИП СР4У-И673М №71623, амперметр 3 шт., вольтметр, роз'єднувач 10 кВ; високовольтну електролінію від роз'єднувача №24 до ТП 1281 довжиною 2500м.п. у складі двох анкерних опор металевих через затоку, двох бетонних опор, п'яти дерев'яних опор з розрядниками та алюмінієвим проводом АС-120 2500м.) на підставі договору купівлі-продажу № 16 від 14.05.2004р., що укладений між ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" та Садовим товариством "Блакитна затока".

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів при здійсненні права власності на зазначене вище майно, як не вказано і у позовній заяві про порушене чи оспорюване відповідачем цивільне право позивача, зокрема право власності.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку з тим, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, судові витрати покладаються на учасників судового процесу у розмірі здійсненних ними витрат при зверненні до апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103 – 105 ГПК України (1798-12) Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційні скарги Садового товариства "Блакитна затока" Харківського району м. Києва, Київської міської ради, Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі № 48/4-42/182 змінити в частині визнання недійсним листа голови правління Садового товариства "Блакитна затока" Харківського району м. Києва (25200, м. Київ, острів Водників, код 25662073) № 58 від 2 червня 2004 р.

3. Викласти пункт перший абзацу другого резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі № 48/4-42/182 у наступній редакції:

"визнати недійсним договір дарування, що оформлений у формі листа голови правління Садового товариства "Блакитна затока" Харківського району м. Києва (25200, м. Київ, острів Водників, код 25662073) № 58 від 2 червня 2004 р. про безкоштовну передачу усієї належної Садовому товариству електромережі на території садового товариства в урочищі "Острів водників" у Голосіївському районі міста Києва на баланс територіальної громади міста Києва та передачу в управління компанії "Київенерго".

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010р. у справі № 48/4-42/182 залишити без змін.

5. Матеріали справи № 48/4-42/182 повернути Господарському суду міста Києва.