5006/37/66пн/2012 Про визнання кредиторських вимог та зобов'язання ліквідаційної комісії внести до реєстру вимог кредиторів капіталізацію платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, що отримують страхові виплати у позивача - 18.07.2012 Прийняття

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Радіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників: від позивача:Зімін М.В. за довіреністю б/н від 10.05.2012р. від відповідача:Перекрестова О.М. -голова ліквідаційної комісії згідно наказу №6 від 20.10.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2012р. (повний текст підписано 08.06.2012р.)у справі №5006/37/66пн/2012 (суддя Попков Д.О.) за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області до Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтобудівельне управління №4»- Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд» в особі ліквідаційної комісії, м. Горлівкапровизнання кредиторських вимог та зобов'язання ліквідаційної комісії відповідача внести до реєстру вимог кредиторів капіталізацію платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, що отримують страхові виплати у позивача, в розмірі 563348,85грн.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою, до відповідача, Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтобудівельне управління №4»- Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд»в особі ліквідаційної комісії, м. Горлівка, про визнання кредиторських вимог та зобов'язання ліквідаційної комісії відповідача внести до реєстру вимог кредиторів капіталізацію платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, що отримують страхові виплати у позивача, в розмірі 563348,85грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2012р. (повний текст підписано 08.06.2012р.) у справі №5006/37/66пн/2012 відмовлено в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що визнання судом кредиторських вимог не є належним способом захисту порушених прав, який може застосовуватися судом у спірних правовідносинах, а також те, що оскільки припинення відповідача мало відбутися за рішенням засновника, а не внаслідок банкрутства, то на нього не поширюються положення Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000р. №765 (765-2000-п) .

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2012р. у справі №5006/37/66пн/2012 скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Скаржник посилається на те, що обов'язок страхувальника, який ліквідується, проводити капіталізацію страхових виплат не залежить від порядку та підстав проведення ліквідації юридичної особи (за рішенням її учасників чи в порядку, встановленому Законом України від 14.05.1992р. №2343-XII (2343-12) «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2012р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2012р. у справі №5006/37/66пн/2012 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів скаржника заперечив та вказав, що прийнявши рішення про ліквідацію, підприємство не перебувало у стадіях відновлення платоспроможності чи визнання банкрутом, тому є безпідставним застосування у правовідносинах сторін положень Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000р. №765 (765-2000-п) «Про реалізацію статей 31 і 43 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Представник скаржника у судовому засіданні 18.07.2012р. пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.07.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заперечення на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №6 від 10.01.2012р. вирішено припинити діяльність ДВАТ «Шахтобудівельне управління №4»- ДП ВАТ «ДХК «Трест Горлівськвуглебуд»шляхом ліквідації та призначено ліквідаційну комісію, про що було опубліковано у газеті «Кочегарка»№9 від 28.01.2012р.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду; скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру; суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності; такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Пунктом 2 статті 60 Господарського кодексу України та пунктом 4 статті 105 Цивільного кодексу України встановлено, що комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

За приписами статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу (п.2 ст. 111 ЦК України).

Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними (п.3 ст. 61 ГК України).

Згідно ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

08 лютого 2012 року позивач звернувся до ліквідаційної комісії відповідача з вимогою №01-05/363 про внесення до реєстру вимог кредиторів суму капіталізованих платежів, нарахованих відносно потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7, до Відділу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Центрально-Міському районі м. Горлівки у розмірі 563348,85грн. Зазначена вимога пред'явлена відповідачу в межах строку, встановленого ст. 105 ЦК України.

Відгуком №01/19 від 22.02.2012р., отриманим позивачем згідно вхідної відмітки 02.03.2012р., ліквідаційна комісія відповідача відмовила у внесенні до реєстру кредиторів позивача на суму капіталізованих платежів 563348,85грн., які згідно представленого акту звірення розрахунків не відображені в балансовому обліку відповідача як заборгованість.

Відповідно до оголошення №2833 в Бюлетені державної реєстрації №202 (2) 2012р. - 20.03.2012р. визначено кінцевою датою подання вимог кредиторів. Ліквідаційною комісією відповідача 10.01.2012р. було затверджено реєстр кредиторських вимог, відповідно до якого кредиторські вимоги позивача розміром 891,13грн. визнані боржником у повному обсязі та віднесені до другої черги задоволення.

Згідно статті 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. У відповідності до статті 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа після закінчення процедури ліквідації, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи: акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, який затверджено рішенням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що грошові вимоги в розмірі 563348,85грн. складають суму капіталізованих платежів, а відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі ліквідації підприємства повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат потерпілим особам протягом їх життя, які отримали травму або професійне захворювання на цьому підприємстві, або членам їх сімей.

Відповідно до ст. 1205 ЦК України у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред'являються до її правонаступників.

У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

За змістом статей 15, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд -це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.

За приписами статті 46 цього Закону фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства, що ліквідується, перед громадянами, здійснюється, відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000р. (765-2000-п)

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 26.06.2012р. у справі №21/156а12, яка за приписами ст.ст. 82, 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовчій діяльності судів.

Виходячи з наведеного висновок суду першої інстанції про те, що на випадок ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та положення Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою КМУ №765 від 06.05.2000р. (765-2000-п) не поширюються, є помилковим.

Як вбачається з матеріалів, постановами позивача від 17.05.2011р. були призначені щомісячні страхові виплати з 01.03.2011р. потерпілому ОСОБА_6, який має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, відповідно до акту про нещасний випадок від 29.07.1998р., та потерпілій ОСОБА_7, яка має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, відповідно до акту про нещасний випадок від 04.03.1993р. Означені потерпілі являлися працівниками відповідача відповідно до запису у трудових книжках та були звільнені 31.12.1996р. і 30.06.2009р. відповідно.

Відповідач маючи статус страхувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (1105-14) , передав до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки дві особові справи потерпілих на виробництві громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яке продовжує здійснювати виплати переданим потерпілим з моменту передачі їхніх особових справ до Фонду.

Відповідно до пункту 1 Порядку, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Отже, капіталізація виплат майбутніх періодів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю і здоров`ю громадян, повинна проводитись саме в період ліквідаційної процедури банкрута, оскільки саме після визнання підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність підприємства закінчується та строк виконання всіх його грошових зобов`язань вважається таким, що настав.

Згідно пункту 2 Порядку розрахунок щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації, для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю або перед членами їх сімей, здійснюється таким чином: 1) щомісячні виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності; 2) витрати по догляду за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 3) витрати на придбання інвалідами або Фондом спеціальних засобів пересування, запасних частин до них, а також витрати на придбання палива, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 4) витрати на оздоровлення - з розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки - для інвалідів I групи щороку, іншим інвалідам - один раз на три роки; 5) витрати на пенсійне забезпечення - на підставі довідки відповідного органу соціального захисту населення; 6) витрати на професійну переорієнтацію, професійне навчання або перекваліфікацію потерпілого за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення інвалідності минуло не більше одного року) - з розрахунку середньомісячного заробітку протягом терміну, визначеного програмою реабілітації; 7) одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого - у розмірах, що встановлюються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (1105-14) . Нарахування такої виплати здійснюється на підставі висновку лікувального закладу щодо можливості настання стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації (пункт 3 Порядку).

Відповідно до пункту 4 Порядку, до суми платежів, що підлягають капіталізації, включається заборгованість підприємства-банкрута з виплат, пов'язаних із зобов'язаннями цього підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян: з одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат по догляду за потерпілим та за лікарняними листами.

У пункті 5 Порядку визначено, що у разі неможливості документального підтвердження розміру середнього заробітку потерпілого, який отримав травму або професійне захворювання на підприємстві-банкруті, його середній заробіток визначається виходячи із середньої заробітної плати у відповідній галузі. Пунктом 5-1 Порядку передбачено, що у вимогах Фонду до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації підприємства-банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому підприємство перебуває на обліку.

За змістом статей 33 і 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно із статтями 4-3, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображуються в судовому рішенні. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Позовні вимоги ґрунтуються на розрахунку позивача, здійсненому із застосуванням Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого Постановою КМУ №765 від 06.05.2000р. (765-2000-п)

Згідно наданого розрахунку сума капіталізованих платежів становить 563348,85грн., а саме -

- щомісячної виплати втраченого заробітку у розмірі 1123,98грн. (постанова №0512/18978/18978.1/21 від 17.05.2011р. про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати станом на 01.03.2011р.);

- щомісячної виплати втраченого заробітку у розмірі 751,31грн. (постанова №0510819007/19007/4 від 17.05.2011р. про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати станом на 01.03.2011р.);

- щомісячної пенсії через трудове каліцтво у розмірі 106,33грн. (довідка Управління Пенсійного Фонду України в м. Горлівка №1207 від 26.03.2011р.)

Середньомісячний заробіток для обчислення розміру страхових виплат потерпілому та особам, які мають на це право, визначається згідно з пунктами 10, 11, 12, 13, 14, 15 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. N1266 (1266-2001-п) (із змінами).

Частиною 2 ст.29 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абзацу 3 ч.1 ст.34 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а саме у разі, коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком або професійним захворюванням, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Згідно з п.п.3.4.4, 3.8.2 Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007р. N24 (z0715-07) , розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Як вбачається з матеріалів справи, визначаючи у розрахунку капіталізованих платежів щомісячні виплати втраченого заробітку, позивач не навів як визначався середньомісячний заробіток для обчислення розміру страхових виплат потерпілому та які дані він застосовував при його розрахунку. В постановах №0512/18978/18978.1/21 від 17.05.2011р. та №0510819007/19007/4 від 17.05.2011р. зазначено розрахунок, проте не розшифровано його даних. Між тим, середньомісячний заробіток відповідного працівника є визначальним для проведення перерахунку відшкодування втраченого заробітку і, як наслідок для розрахунку суми страхових платежів, що підлягає капіталізації. В матеріалах справи відсутні відповідні документи, на підставі яких позивач вирахував та відкоригував середньомісячний заробіток потерпілих на виробництві громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та які б дозволяли суду перевірити розрахунок, наданий в постановах №0512/18978/18978.1/21 від 17.05.2011р. та №0510819007/19007/4 від 17.05.2011р., а також пересвідчитись, що сума щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності не перевищує відкоригований середньомісячний заробіток.

В позові позивач зазначив, що для визначення періоду для капіталізації платежів він використав дані середньої тривалості життя особи, надані Держкомстатом України. Втім, в матеріалах справи відсутня статистична інформація про середню очікувану тривалість життя для чоловіків та жінок по Донецькій області, отримана від Головного управління статистики у Донецькій області. Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що капіталізація платежів розраховується на період, який визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації, тому відсутність в матеріалах справи відповідних даних унеможливлює перевірку судом правильності визначення позивачем періоду капіталізації платежів.

Згідно ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Позивачем відповідних клопотань не заявлялось.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, положення п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34, 43 ГПК України, судова колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем наявності у нього заявлених кредиторських вимог саме у сумі 563348,85грн.

За таких обставин, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, визначення якому дано у Рішенні Конституційного Суду України №15-РП/2004 від 02.11.2004р. (v015p710-04) , судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду Донецької області про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання кредиторських вимог та зобов'язання ліквідаційної комісії відповідача внести до реєстру вимог кредиторів капіталізацію платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, що отримують страхові виплати у позивача, в розмірі 563348,85грн., але з наведених вище мотивів.