22/100 Про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог - 22.12.2010 Прийняття

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС"до товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 629401,64 грн., про яку йдеться в листі відповідача №62/1-56 від 07.04.2010 р., оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку підстав, для визнання оскаржуваної заяви недійсною. При цьому, судом зазначено, що оскаржуваний договір в частині однорідності зустрічних вимог відповідає ст. 601 ЦК України, ч.3 ст. 203 ГК України, оскільки однорідність вимог пов'язана з тим, що в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду. В даному випадку зустрічні зобов'язання є грошовими.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, в зв"язку з неповним з"ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що відповідачем не доведено наявність у позивача заборгованості за фактом усунення недоліків в розмірі 1390 221,60 грн., а тому відсутні підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог з врахуванням цієї заборгованості.

Скаржник погоджується з висновком суду про те, що угодою №01/1 від 27.02.2009 року про розірвання договору генпідряду №14-415/07 від 25.05.2007 року сторони домовилися про складення дефектного акту для усунення недоліків, проте, жодного акту сторонами складено так і не було, доказів про намір відповідача скласти такий акт до матеріалів справи не подано. Скаржник не вважає листи відповідача №01/2-324 від 26.10.2009 року та №01/2-335 від 02.11.2009 року належними доказами погодження відповідачем дати та часу складення дефектного акту, оскільки з їх змісту вбачається лише складання переліку з розціненням та підписанням корегуючих форм КБ-2, який не передбачає усунення дефектів за рахунок генпідрядника.

Скаржник також не погоджується з висновком місцевого суду про наявність доказів направлення на адресу позивача листів №01/2-324 від 26.10.2009 року та №01/2-335 від 02.11.2009 року, оскільки факт реєстрації цих листів у вихідній кореспонденції відповідача не засвідчує факт передачі цих листів позивачу. Вказані листи відсутні в журналі реєстрації вхідних документів позивача, який є доказом отримання кореспонденції позивачем.

Скаржник заперечує викладені в дефектному акті недоліки виконаних робіт, обґрунтовуючи їх по кожному пункту, та вважає, що виявлені недоліки не є наслідком неякісного виконання робіт, що місцевим судом не з"ясовано, а тому відповідно не доведено наявність прихованих недоліків, які стали підставою виникнення у позивача заборгованості в розмірі 1390 221,60 грн. При цьому, скаржник вважає, що у випадку наявності в суду питань, які неможливо з"ясувати самостійно, суд вправі призначити експертизу для визначення факту наявності недоліків, що ним зроблено не було.

Скаржник також покликається на відсутність в спірному випадку підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вимога про оплату за виконані позивачем роботи та вимога щодо цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків не є однорідними за своєю правовою природою, що позбавляє права відповідача на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог заявою, що оскаржується.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що матеріалами справи підтверджується факт повідомлення позивача про складення дефектного акту у відповідності з умовами договору та вимогами діючого законодавства, та факт направлення цього акту позивачу, а тому відсутність з боку позивача будь-яких заперечень на даний акт свідчать про його визнання та підтверджують факт існування у позивача заборгованості перед відповідачем за недоліки у виконаній роботі.

Відповідач також не погоджується з твердженням скаржника щодо неоднорідності зарахованих зустрічних вимог по оскаржуваній заяві, оскільки зустрічні вимоги є грошовими, а тому і однорідними. Наявність зобов"язань по договору та відшкодування збитків з іншої сторони не свідчить про їх неоднорідність з огляду на майновий характер цих вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях, та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТзОВ "Карпатнафтохім" (замовник) та ВАТ "Управління будівництва Хмельницької АЕС" (генпідрядник) укладено договір генпідряду №14-415/07 від 25.05.2007 р. на виконання будівельно-монтажних робіт при будівництві "Установки мембранного електролізу потужністю 200 тисяч тонн в рік соди каустичної"в м.Калуш Івано-Франківської області, за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та умовам даного договору на свій ризик виконання будівельно-монтажних робіт.

Згідно п.14.1. договору замовник резервує 5% коштів від загальної договірної ціни генпідрядних робіт без вартості матеріалів поставки генпідрядника до здачі генпідрядником по акту робочої комісії; остаточний розрахунок з генпідрядником здійснюється на протязі 15-ти днів після підписання сторонами акта здачі об'єкта по акту робочої комісії.

27.02.2009 р. сторонами укладено угоду №01/1 про розірвання договору, п.3.9. якої визначено, що повернення генпідряднику 5% зарезервованих сум повинно бути здійснено на протязі 15 днів після підписання акту здачі-приймання виконавчої документації пооб'єктно за умови виконання положень п.п.2,.3.1., 3.2., 3.3., 3.6. даної угоди.

Наявними в матеріалах справи актами примання-передачі підтверджується факт передачі генпідрядником замовнику виконавчої документації та робіт по корпусах 530-В, 532-Г, 534-А, 534-Д, 536-А та по під'їздним внутрішньозаводським коліям. Факт виникнення у замовника обов'язку по поверннню генпідряднику 5% зарезервованих коштів по даних об'єктах в сумі 629 401,64 грн. сторонами не заперечується.

Судом також встановлено, що внаслідок виявлення замовником недоліків у прийнятих від позивача роботах на підставі п.п.11, 12 угоди №01/1 замовником із залученням незалежних експертів - КВНП "Львівбудакадемія"складено дефектний акт від 23.11.2009 р. про виявлені недоліки. Оскільки у визначені строки та в передбаченому порядку вказані недоліки позивачем не усунуто, замовник 21.12.2009 р. уклав з ДП "ЛК-УкрНафтогазбуд"ВАТ "Глобал-Інжінірінг"додаткову угоду №7 до договору генерального підряду від 27.03.2009 р. №49/0-0065/09 (ГП-09.04) на виконання будівельно-монтажних робіт по усуненню браків, допущених генпідрядником, які зафіксовано в дефектному акті від 23.11.2009 р.. Вартість вказаних робіт згідно актів приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2010 року становить 1390 221,60 грн., обов"язок по відшкодуванню яких згідно статті 108 Загальних умов покладено на позивача.

Листом №62/1-56 від 07.04.2010 р. відповідач повідомив позивача про припинення свого зобов'язання по сплаті коштів, які підлягали поверннню генпідряднику ( 5% зарезервованих коштів по даних об'єктах в сумі 629 401,64 грн.), шляхом часткового зарахування на суму 629401,64 грн. зустрічної однорідної грошової вимоги про відшкодування витрат на усунення недоліків виконаних будівельно-монтажних робіт.

За змістом ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні положення містяться в ч.3 ст. 203 ГК України.

За своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який повинен відповідати положенням ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 3 ст.203 та частиною 1 ст. 220 ГК України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої невизначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 ст. 601 ЦК України.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом. З наведеного вбачається, що позивачем обрано вірний спосіб захисту свого права.

Оскільки зарахування згідно із заявою №62/1-56 від 07.04.2010 р. на суму 629401,64 грн. відбулось за дійсними зустрічними однорідними вимогами, строк виконання яких настав, місцевий суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС"до товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 629401,64 грн..

Покликання скаржника на неоднорідність зустрічних вимог та відповідно відсутність підстав для їх зарахування на підставі ст. 601 ЦК України згідно оскаржуваної заяви є необґрунтованим.

Виходячи із змісту ст. 601 ЦК України припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги –це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін і вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Оскільки стягнення заборгованості за договором та стягнення коштів за недоліки у виконаній роботі є грошовими вимогами, висновок апелянта про їх неоднорідність спростовується аналізом вищевказаної норми. Обставини, вказані позивачем, не пов'язані з визначенням однорідності зобов'язань.

Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом ( ст. 602 ЦК України).

Скаржником не доведено, а судом не встановлено наявність в діючому законодавстві норми, яка б забороняла зарахування зустрічних вимог при наявності таких зобов"язань у сторін.

Безпідставним є також аналіз скаржником ст. 601 ЦК України в контексті можливості здійснення взаємозаліку лише за згодою сторін, оскільки за змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Щодо покликання скаржника на відсутність у нього обов'язку по відшкодуванню витрат замовника на усунення недоліків виконаних будівельно-монтажних робіт, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п.16 договору генпідрядник гарантував відповідність якості закінчених робіт вимогам, визначеним в нормативній і проектній документації для даного виду робіт, умовам договору та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку.

В пунктах 9,10 угоди встановлено, що генпідрядник гарантує відповідну якість фактично виконаних робіт умовам договору, вимогам, визначеним в нормативній і проектній документації для даного виду робіт і можливість їх експлуатації на протязі гарантійного строку. Початок гарантійного строку - дата підписання акту приймання передачі фактично виконаних генпідрядником робіт; генпідрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта на протязі 10 років з дати підписання акту приймання-передачі фактично виконаних генпідрядником робіт та у відповідності з ЦК України (435-15) і постановою КМУ № 668 від 01.08.2005 р. (668-2005-п)

Пунктом 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року №668 (668-2005-п) , також передбачено, що підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку.

Згідно п.п.105,107 Загальних умов (668-2005-п) , у разі виявлення замовником протягом гарантійних строків недоліків (дефектів) у закінчених роботах (об'єкті будівництва) і змонтованих конструкціях він повідомляє про них підрядника в порядку, передбаченому договором підряду. У разі виявлення замовником недоліків (дефектів) протягом гарантійних строків, він зобов'язаний у порядку, визначеному договором підряду, повідомити про це підрядника і запросити його для складення відповідного акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо підрядник відмовився взяти участь у складенні акта, замовник має право в порядку, визначеному договором підряду, скласти такий акт із залученням незалежних експертів і надіслати його підряднику.

Пунктами 11, 12 угоди №01/1 передбачено, що виявлені у період гарантійного строку недоліки в роботі генпідрядника, зумовлені веденням робіт з порушенням діючих норм і правил, проектної документації, оформляються дефектним актом за місцем розташування замовника, підписаним сторонами з визначенням строків їх усунення. Про день і час оформлення дефектного акту замовник письмово повідомляє генпідрядника факсом на номер, вказаний у договорі, з подальшим обов'язковим наданням оригіналу документа.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач листами №01/2-324 від 26.10.2009 р. та №01/2-335 від 02.11.2009 р. повідомляв позивача про виявлені недоліки і запрошував його представників для проведення спільної роботи по складанню опису та виправленню виявлених дефектів і недоробок. Факт направлення даних листів позивачу на вказаний в договорі факс підтверджується звітами про відправку факсів, витягами з журналу реєстрації відправлених факсів відповідача, роздруківкою оператора телефонного зв'язку ВАТ "Укртелеком".

Покликання скаржника на відсутність доказів направлення йому листів з викликом для складання дефектного акта, оскільки зі змісту вказаних доказів неможливо зробити висновок про направлення відповідачем факсом саме вказаних листів, є безпідставним, оскільки умовами укладеної між сторонами угоди визначено саме такий спосіб повідомлення, при якому інших можливостей доведення обставин, на які вони вказують, не встановлено. При наявності в роздруківці оператора телефонного зв'язку ВАТ "Укртелеком"здійснених з телефона відповідача викликів на телефон позивача останнім представлені документи про відсутність будь-яких телефонограм чи факсограм від замовника, що може свідчити про неналежне здійснення ним обліку даних операцій. Оскільки в п.12 угоди вказано на подальше обов'язкове надання оригіналу документа, без визначення певного способу, то належним доказом виконання цього обов'язку місцевим судом правомірно визнано направлення листів простою поштовою кореспонденцією, що підтверджується відповідними витягами з журналу реєстрації вихідної кореспонденції відповідача. Зміст вказаних листів свідчить про готовність замовника забезпечити оформлення дефектного акта в будь-який час явки уповноважених представників генпідрядника.

За наведених умов дефектний акт від 23.11.2009 р., складений замовником із залученням незалежних експертів - КВНП "Львівбудакадемія", належним чином підтверджує виявлені недоліки. Актом встановлено, що генпідрядник порушив технологію ведення загально-будівельних робіт, неякісно провів роботи по монтажу металоконструкцій, з відхиленням від проекту виконав монтажні роботи обладнання, без усунення яких експлуатація об'єктів будівництва не представляється можливою. Даним актом також підтверджено обсяг необхідних додаткових робіт, які визначені незалежними експертами на підставі дефектних актів, складених відповідачем. Зазначений дефектний акт замовник направив генпідряднику 25.11.2009 р. рекомендованим листом з описом вкладень №62/1-277, який згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отриманий 30.11.2009 р. Факт отримання дефектного акту позивач не заперечує.

Покликання скаржника на те, що відображені в дефектному акті недоліки не є наслідком неякісного виконання робіт, не підтверджується жодними доказами. Відсутність таких недоліків не доведена скаржником у встановленому діючим законодавством порядку. Скаржником також не подано доказів направлення позивачу будь-яких заперечень щодо виявлених недоліків, що також підтверджує факт погодження з виявленими недоліками.

Покликання скаржника на обов"язок суду призначати відповідну експертизу у випадку наявності питань, які неможливо з"ясувати самостійно, тобто для визначення факту наявності недоліків, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки призначення експертизи є правом, а не обов"язком суду. Крім цього, суд оцінює висновок експертизи в сукупності з іншими доказами по справі. Скаржник не позбавлений права самостійно провести експертизу та подати її висновок суду в підтвердження своїх доводів в порядку подання доказів згідно ст. 33 ГПК України, чого ним зроблено не було.

Відповідно до статті 108 Загальних умов (668-2005-п) підрядник зобов'язаний усунути виявлені недоліки (дефекти) в порядку, визначеному актом про їх усунення. У разі відмови підрядника усунути виявлені недоліки (дефекти) замовник може усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб у порядку, визначеному договором підряду. У такому разі підрядник зобов'язаний повністю компенсувати замовнику витрати, пов'язані з усуненням зазначених недоліків, та завдані збитки.

Оскільки генпідрядник не усунув виявлені недоліки, відповідач мав право на укладення з третьою особою відповідного договору по усуненню цих недоліків, що встановлено судом вище, та відповідно право на компенсацію виплачених третій особі коштів від позивача.

З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про виникнення у позивача законодавчо встановленого та передбаченого умовами договору обов'язку якісно виконати будівельно-монтажні роботи і усунути виявлені в період гарантійного строку дефекти, та відповідно обов'язок компенсувати замовнику витрати, пов'язані з усуненням зазначених недоліків та завдані цим збитки.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки прийнято внаслідок правильного застосування місцевим судом норм матеріального права та відповідності висновків суду зібраним у справі доказам, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.