39/209-10 Про стягнення заборгованості за договором поставки - 22.12.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Максима-2006", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2010р. у справі № 39/209-10

за позовом: приватного підприємства "Вітязь", м.Бердянськ Запорізької області

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Максима-2006", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 91 528, 31 грн.

У серпні 2010 року приватне підприємство "Вітязь", м.Бердянськ Запорізької області звернулося в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Максима-2006", м.Дніпропетровськ про стягнення 91 528, 31 грн., з яких 90 381, 83 грн. заборгованість за договором поставки № М-60333 від 01.11.2009 року, 1146, 48 грн. пені.

У жовтні 2010 року позивач звернувся з уточненою позовною заявою, в якій просив стягнути борг у сумі 19 735, 84 грн. та 2898, 44 грн. пені.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2010 року по справі № 39/209-10 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволений: з відповідача на користь позивача стягнуто 19 735, 84 грн. основного боргу, 2 898, 44 грн. пені, 226,34 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Приватному підприємству "Витязь" повернуто з державного бюджету суму зайво сплаченого держмита в розмірі 688, 95 грн., сплаченого згідно платіжного доручення № 2033 від 02.08.2010 року.

Рішення суду мотивовано приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, пунктом 8.9 договору поставки, а також тим, що борг у сумі 19 735, 84 грн. підтверджується розрахунком позивача, наведеним в уточненій позовній заяві, та оскільки доказів оплати такої заборгованості відповідачем не надано.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив зазначене рішення господарського суду скасувати в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1898, 44 грн., та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 19 735, 84 грн. основного боргу та 1000 грн. пені.

Зокрема, скаржник зазначає про тяжке фінансове становище та просить апеляційний суд зменшити розмір пені в порядку ст..83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.11.2009 року між сторонами по справі укладений договір поставки № М-60333, згідно з п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов`язався поставити товар у строки, передбачені цим договором, згідно замовлення покупця (відповідача), яке є невід`ємною частиною Договору (далі в Договорі –додаток № 3 Замовлення Товару), а покупець –прийняти і оплатити його на умовах, визначених в додатку № 4 до даного договору "Додаткові умови", який є невід`ємною частиною Договору (далі в Договорі –додаток № 4 "Додаткові умови").

Асортимент і ціна товару узгоджуються в специфікації до Договору. специфікація затверджується сторонами в установленій формі (додаток № 1 "Специфікація") і є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 2.1 Договору поставки).

Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки згідно замовлення покупця своїми транспортними засобами та за свій рахунок. Адреси пунктів доставки зазначені в додатку № 4 до даного Договору "Додаткові умови".

Постачальник (позивач) зобов`язався надати в пункт доставки разом з кожної поставкою товару наступні документи: товарну (товарно-транспортну накладну); копію замовлення, підтвердженого і завіреного печаткою постачальника; податкову накладну і т.і.

Датою отримання товару вважається дата отримання всіх необхідних документів. На строк оформлення (надання) необхідних документів покупець здійснює відстрочку дати платежу постачальнику (п.3.15 Договору поставки).

У пункті 6 "Додаткових умов" до договору поставки (додаток № 4) сторони визначили, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових кошті на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 8.9 Договору поставки сторони передбачили, що у випадку прострочки оплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочки.

Як докази виконання умов договору позивачем надані до справи "Взаєморозрахунки з клієнтами" (а.с.36-41, 52), довідка про заборгованість відповідача (а.с.42, 55).

Згідно з п.5 ч.2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено термін первинний документ –документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 наведеного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п.2, 15 Інструкції про порядок реєстрації виданих повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 (z0293-96) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318 (z0293-96) (із змінами та доповненнями), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

В пункті 3.15 Договору сторони обумовили, що постачальник зобов`язаний надати в пункт доставки разом з кожною поставкою товару наступні документи: товарну (товаротранспортну накладну), копію Замовлення, підтвердженого і завіреного печаткою постачальника; податкову накладну та інше.

Відповідно до п.п.1, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (z0128-98) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 року за № 128/2568 (z0128-98) (із змінами та доповненнями), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Для забезпечення повного і всебічного розгляду справи колегія суддів ухвалою від 08.12.2010 року відклала розгляд справи і витребувала у позивача і відповідача наступні докази: 1) розрахунок суми позову, де зазначити: № і дата накладної, сума накладної, № і дата платіжного доручення, сума платіжного доручення, яким оплачена поставлена продукція, період за який нараховується пеня по кожній накладній, сума пені по кожній накладній; всього по заборгованості, всього по пені; 2) належним чином засвідчені копії накладних та платіжних доручень для залучення до справи та оригінали для огляду в судовому засіданні.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Частиною 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов`язковим.

Доказами поставки продукції в даній справі є первинні документи (товарні, товарно-транспортні накладні, довіреність одержувача), які свідчать про передачу товару відповідачу.

Позивачем не надано зазначених первинних документів ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду.

Надані позивачем до матеріалів справи "Взаєморозрахунки", Реєстри документів, довідки про заборгованість відповідача, не можуть бути належними доказами поставки товару відповідачу в розумінні ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, а, отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2010 року по справі № 39/209-10 підлягає скасуванню.

Доводи скаржника про зменшення суми пені в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки з даною вимогою скаржник до суду першої інстанції не звертався, а згідно з ч.3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо повернення позивачу надмірно сплаченого державного мита у сумі 688, 95 грн. судова колегія вважає за необхідне зауважити на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом у серпні 2010 року позивач просив стягнути 91 528, 31 грн. (ним було сплачено 915, 29 грн. державного мита платіжним дорученням № 2033 від 02.08.2010 року), в уточненій позовній заяві позивач зменшив позовні вимоги і просив стягнути 22 634, 28 грн., а згідно до п.4.2 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року №02-5/78 (v5_78800-98) "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.