Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого –судді - Юркевича М.В.

суддів - Кузя В.Л.

Желіка М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області від 15.09.2010 р.

у справі № 01/63-55

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 м. Луцьк

до відповідача-1 суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 м. Луцьк

до відповідача-2 суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 м. Луцьк

до відповідача-3 суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 м. Луцьк

до відповідача-4 суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 м. Луцьк

до відповідача-5 суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_8 м. Луцьк

до відповідача-6 суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_9 м. Луцьк

до відповідача-7 суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_10 м. Луцьк

до відповідача-8 суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_11 м. Луцьк

до відповідача-9 суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_12 м. Луцьк

до відповідача-10 суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Луцьк

про виділ в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності

за участю представників :

від позивача: ОСОБА_3 - підприємиць

від відповідача-1: ОСОБА_13 - представник

від відповідача-2: ОСОБА_13 - представник

від відповідача-3: ОСОБА_13 - представник

від відповідача-4: не з’явився

від відповідача-5: не з’явився

від відповідача-6: не з’явився

від відповідача-7: не з’явився

від відповідача-8: не з’явився

від відповідача-9: не з’явився

від відповідача-10: ОСОБА_14 - представник

Права та обов’язки сторін, передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід суддів не поступали. За клопотанням відповідача-10 проводився звукозапис розгляду судової справи за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.09.2010 р. у справі №01/63-55 задоволено позов суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 м. Луцьк до підприємців ОСОБА_4 м. Луцьк, ОСОБА_5 м. Луцьк, ОСОБА_6 м. Луцьк, ОСОБА_7 м. Луцьк, ОСОБА_8 м. Луцьк, ОСОБА_9 м. Луцьк, ОСОБА_10 м. Луцьк, ОСОБА_11 м. Луцьк, ОСОБА_12 м. Луцьк та ОСОБА_2 м. Луцьк про виділення позивачу в натурі частку з майна та визнано за ним право власності на магазин, позначений № 4 площею 17,7 кв.м. та кладову, позначену № 5 площею 1,6 кв.м. на технічному паспорті "Книжкового пасажу", а також залишено в спільному користуванні адмінприміщення № 9 площею 8,8 кв., № 10 площею 1,1 кв.м., № 11 площею 1,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1. В частині позову до підприємця ОСОБА_4 провадження у справі припинено.

Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не погоджується з даним рішенням суду, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити з огляду на наступні обставини і підстави:

· Задовольняючи позов місцевий господарський суд неправильно застосував положення договору інвестування № 7 від 02.08.2002 р. де п. 1.2. визначено, що з моменту завершення будівництва інвестор набуває спільної часткової власності на будівлю в розмірі 2/15 її дійсної вартості. Вартість виконаних будівельних робіт на об’єкті "Книжковий пасаж"була визначена згідно актів приймання виконаних підрядних робіт та на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0090 від 18.07.2006 р. Волинського відділу ЛНДІСЕ і становить 349 615,12 грн. В січні 2005 р. було проведено вартісну оцінку об’єкта в ВОБТІ, якою визначено ринкову вартість будівлі "Книжкового пасажу"станом на 01.04.2004 р., яка становить 437 486,00 грн.;

· Згідно проведеної ВОБТІ оцінки дійсна вартість приміщень № 4 і 5, на які претендує позивач, становить 58 676,00 грн. Позивачем профінансовано будівництво "Книжкового пасажу"лише в сумі 27 706,58 грн., що є вдвічі меншою від вартості 2/15 частки будівництва пасажу;

· Задоволення судом першої інстанції вимог позивача про виділення йому в натурі 2/15 частки від дійсної вартості будівництва "Книжкового пасажу"є помилковими і такими, що порушують права інших інвесторів;

· Місцевим господарським судом не прийнято до уваги доводи представника відповідача-10 про те, що приміщення № 5 площею 1,6 кв.м., на яке претендує позивач згідно технічного паспорту є допоміжним приміщенням і тому також може бути у спільному користуванні всіх співвласників пасажу. Крім того, судом першої інстанції при розрахунку ідеальної частки нерухомого майна, яке може бути у власності позивача, помилково взято за основу загальну площу пасажу 144 кв.м. Адже приміщення № 9 площею 8,8 кв.м. є адміністративним, а приміщення під №№ 10 та 11 позначені на експлікації технічного паспорту як допоміжні приміщення, так само, як і приміщення № 5 і служать для обслуговування торгової площі, а відтак до розрахунку ідеальної площі враховуватись не повинні;

· Приміщення № 4 площею 17,7 кв.м. та приміщення № 5 площею 1,6 кв.м., на які претендує позивач є більшими за своєю площею ніж частка, передбачена договором інвестування. А при виділенні частки недопустимо збільшувати її площу за рахунок інших співвласників.

Позивач - підприємець ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх безпідставними та надуманими з підстав та мотивів викладених у своєму відзиві, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Підприємці ОСОБА_7 та ОСОБА_11 доводи апеляційної скарги відповідача-10 повністю підтримують з підстав викладених у своїх відзивах, рішення місцевого господарського суду просять скасувати, в задоволенні позовних вимог підприємця ОСОБА_3 відмовити.

Відповідачі-4,5,6,7,8,9 явку своїх представників в жодне судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце їх проведення, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали, причини неявки суду не повідомляли.

Причини та підстави відкладення розгляду апеляційної скарги викладені в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду.

В зв’язку з тим, що постановою Верховної Ради України від 07.10.2010 р. № 7223 суддю Городечну М.І. звільнено з посади судді на підставі поданої заяви про відставку за станом здоров’я, а суддя Кузь В.Л. не міг приймати участі у розгляді даної справи, в зв’язку з перебуванням у відпустці, розпорядженням в.о. голови суду від 24.11.2010 р. змінено склад судової колегії по розгляду апеляційної скарги. Суддів Городечну М.І. та Кузя В.Л. замінено суддями Желіком М.Б. та Юрченком Я.О.

Розпорядженням в.о. голови суду від 22.12.2010 р. змінено склад судової колегії, суддю Юрченка Я.О. замінено суддею Кузем В.Л. постійним членом судової колегії.

В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з’ясовано:

На підставі рішення Луцької міської ради від 29.03.2002 р. № 20/8 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю ОСОБА_2 для влаштування та обслуговування "Книжкового пасажу"на АДРЕСА_1"між Луцькою міською радою та підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 25 років.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 183 від 21.05.2002 р. підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на початок проведення будівництва "Книжкового пасажу"з наступною здачею об’єкта в експлуатацію.

02.08.2002 р. між підприємцем ОСОБА_2 та підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір інвестування будівництва "Книжкового пасажу", предметом якого була реалізація суб’єктами інвестиційної діяльності прав і обов’язків, що випливають із Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) і мають на меті вкладення інвестором коштів для будівництва забудовником "Книжкового пасажу"для набуття права спільної часткової власності на об’єкт будівництва.

Інвестор (позивач), згідно п. 1.1. даного договору, надає забудовнику (відповідачу-10) кошти, пропорційні 2/15 суми витрат забудовника на проведення робіт по будівництву "Книжкового пасажу"в АДРЕСА_1

За умовами п. 4.1.10. договору по закінченні будівництва інвестор (позивач) набуває права спільної часткової власності на 2/15 об’єкта інвестиції.

Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 10.06.2005 р. № 182 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію "Книжкового пасажу"на АДРЕСА_1 заг. пл. 144 кв. м.

Як вбачається з висновку про вартість об’єкта оцінки, складеного Волинським обласним бюро технічної інвентаризації поверхового плану Книжковий пасаж на АДРЕСА_1 складається з 14 приміщень: № 1 пл. 8, 7 кв.м; № 2 пл. 8, 7 кв.м; № 3 пл. 18, 1 кв.м; № № 4, 5 пл. 19, 3 кв.м; № 6 пл. 16, 6 кв.м; № 7 пл. 8, 2 кв.м; № 8 пл. 16, 6 кв.м; № № 9, 10, 11 пл. 11, 2 кв.м; № 12 пл. 18, 4 кв.м. № 13 пл. 9, 2 кв.м; № 14 пл. 8, 9 кв.м, всього: 143, 9 кв.м.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 р. у справі № 4/69/02/48-75 за підприємцем ОСОБА_3 визнано право власності на 2/15 частини спільної часткової власності приміщення "Книжкового пасажу"на АДРЕСА_1.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2009 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 р. у справі № 4/69/02/48-75 залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 29.10.2009 р. ОСОБА_2 відмовлено в порушенні касаційного провадження.

Позивач, звертаючись до господарського суду за захистом своїх прав, виходячи з того, що відповідачем-10 не виконано належним чином умови договору інвестування та не передано приміщення, яке відповідає частці інвестора, просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.03.2010 р.) виділити в натурі частку з майна та визнати за підприємцем ОСОБА_3 право власності на об’єкт нерухомого майна, а саме на магазин, позначений № 4 площею 17,7 кв.м. та кладову, позначену № 5 площею 1,6 кв.м. на технічному паспорті "Книжкового пасажу", а також залишити в спільному користуванні приміщення № 9 площею 8,8 кв., № 10 площею 1,1 кв.м., № 11 площею 1,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що за змістом договорів інвестування інвестори набувають права власності на всю будівлю в цілому. При цьому судом, взято до уваги те, що обмежень щодо набуття права власності на будівлю пасажу за винятком допоміжних приміщень не існує, а відтак в силу приписів ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність"та ст. 358 ЦК України позовні вимоги є підставними до задоволення в повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржене рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, апеляційну скаргу –частково задоволити. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Як встановлено судом першої інстанції, за підприємцем ОСОБА_3 в судовому порядку визнано право власності на 2/15 частини спільної часткової власності приміщення "Книжкового пасажу" на АДРЕСА_1.

Факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, в силу приписів ст. 35 ГПК України не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Сторони, укладаючи договір інвестування, дійшли згоди всіх його істотних умов та взяли на себе зобов’язання з їх виконання. В п. 4.1.10. договору сторони погодили, що по закінченні будівництва інвестор (позивач) набуває права спільної часткової власності на 2/15 об’єкта інвестиції.

Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Виходячи з умов договору інвестування від 02.08.2009 р. 2/15 часток позивача в натурі із спільної часткової власності будівлі пасажу загальною площею 144 кв.м. складають 19,2 кв.м., виходячи з розрахунку 144 кв.м. ч 15 часток х 2 частки.

В силу приписів ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Позивач у своїх позовних вимогах просить суд виділити в натурі приміщення магазину № 4 площею 17,7 кв.м. та кладову № 5 площею 1,6 кв.м., що в сумі складають загальну площу 19,3 кв.м.

Виходячи з того, що виділити позивачу приміщення, яке б відповідало його ідеальній частці за договором - 19,2 кв.м. неможливо, місцевий господарський суд дійшов висновку за можливе виділити в натурі до максимально наближеної частки частку позивача у вигляді приміщення магазину № 4 площею 17,7 кв.м. та кладову № 5 площею 1,6 кв.м., що складають загальну площу 19,3 кв.м.

Відповідач-10 у своїх доводах апеляційної скарги вказує на те, що місцевий господарський суд неправильно застосував положення договору інвестування № 7 від 02.08.2002 р. де п. 1.2. визначено, що з моменту завершення будівництва інвестор набуває спільної часткової власності на будівлю в розмірі 2/15 її дійсної вартості, а не як встановлено судом від загальної площі пасажу. Вказані висновки апелянта спростовуються постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 р., якою за позивачем визнано право власності на 2/15 частини спільної часткової власності приміщення "Книжкового пасажу", у відповідності до умов визначених договором інвестування.

Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_3 про залишення за останнім в спільному користуванні приміщення № 9 площею 8,8 кв., № 10 площею 1,3 кв.м., № 11 площею 1,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1., то судова колегія звертає увагу позивача на наступне.

Законодавцем в приписах ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, в разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

В даному випадку обраний позивачем посіб захисту, не відповідає характеру порушення його прав. Сама конструкція позову про залишення в спільному користуванні приміщення не містить в своєму змісті наслідків.

Виходячи із аналізу технічного паспорту "Книжкового пасажу"вбачається, що приміщення № 9 площею 8,8 кв.м. це адмінприміщення, № 10 площею 1,1 кв.м. –коридор та приміщення № 11 площею 1,3 кв.м. –вбиральня.

Згідно п. 3 чинних ДБН В.2.2.-2009 "Будинки і споруди"службово-побутові приміщення це адміністративні приміщення, при міщення кімнат : відпочинку, гардеробних, душових, санвузлів.

Вказані приміщення, зокрема коридор та вбиральня, за своїм функціональним призначення забезпечують використання торгових приміщень (магазинів) і є відповідно у користуванні їх власників.

Щодо адміністративного приміщення № 9 площею 8,8 кв.м., то останнє виходячи із свого прямого функціонального призначення не може перебувати у спільному користуванні власників магазинів.

На сьогоднішній день, входячи із пояснень представника відповідача-10, в адмінприміщенні знаходиться обладнання (загальні лічильники, вимикачі, пульти пожежної та охоронної сигналізації), за яке згідно укладених договорів з відповідними службами несе відповідальність ОСОБА_2

Крім того, судова колегія також акцентує увагу на тому, що договором інвестування будівництва пасажу визначено передачу у власність позивачу 2/15 частини приміщення. Обов’язку забудовника щодо передачі у спільне користування адмінприміщення даним договором не передбачено.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду також звертає увагу і на те, що в силу приписів ст. 1, 2 ГПК України позивач вправі звертатись до господарського суду виключно за захистом своїх особистих прав та інтересів . В розглядуваному ж випадку, ОСОБА_3, виходячи із конструкції позову, звернувся з позовом про залишення в спільному користуванні приміщення, не лише в своїх інтересах, але й в інтересах інших власників магазинів, що в силу наведених приписів ГПК України (1798-12) є неприпустимо.

Кожна сторона в силу приписів статті 33 ГПК України повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вище наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку часткової обґрунтованості доводів апеляційної скарги та наявності правових підстав для часткового скасування рішення господарського суду Волинської області від 15.09.2010 р.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Львівський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Луцьк задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 15.09.2010 р. у справі №01/63-55 частково скасувати. В частині позовних вимог суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 м. Луцьк про залишення в спільному користуванні приміщення № 9 площею 8,8 кв., № 10 площею 1,1 кв.м., № 11 площею 1,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 - відмовити.

3. В решта частинах рішення господарського суду Волинської області від 15.09.2010 р. прийняте по суті заявлених вимог –залишити без змін.

4. постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.Матеріали справи № 01/63-55 повернути в господарський суд Волинської області.