4/81 Про визнання недійсними свідоцтв про право власності на будівлі, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно, та договорів купівлі-продажу цегляних будівель - 22.12.2010 Прийняття

про визнання недійсними свідоцтва про право власності на будівлі, видані Шевченківською районною державною адміністрацією Львівської міської ради від 15 липня 2005 року згідно розпорядження від 15 липня 2005 року №766 та Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видані Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 04 серпня 2005 року №7963577, серія СВХ 300371 та 02 серпня 2005 року № 7947450 серія СВХК 300354; визнати недійсним витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно №8214564 від 01 вересня 2005 року, № 7947450 від 02 серпня 2005 року; визнати недійсними договорів №4205, №4209 від 24 листопада 2005 року купівлі-продажу цегляних будівель по вул.Шевченка, 66, 66-а у м. Львові

за участю представників

від прокуратури – Шубка К.П. –представник (посвідчення №84);

від Львівської міської ради – Гнатковська М.І. –представник (дов. у справі);

від РВ ФДМ України у Львівській області –Долішній І.І. –представник (дов. у справі);

від виконавчого комітету Львівської міської ради – Гнатковська М.І. –представник (дов. у справі);

від ФОП ОСОБА_1. – ОСОБА_3. –представник (дов. у справі);

від решти відповідачі – не з’явились (належно повідомлені);

від ОСОБА_2. - ОСОБА_2.; ОСОБА_4. –представник (дов. у справі);

від решти третіх осіб - не з’явились (належно повідомлені).

Сторони та інші учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, докази чого знаходяться в справі.

Права та обов’язки згідно ст. 22 ГПК України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15 липня 2009 року у цій справі, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2009 року, позов прокурора м. Львова задоволено повністю. Визнано недійсними свідоцтва про право власності на будівлі, видані Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради від 15.07.2005року згідно із розпорядженням від 15.07.2005року №766 та витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видані Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 04.08.2005року №7963577, серія СВХ300371 та від 02.08.2005року №7947450, серія СВХК 300354. Визнано недійсними витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно №8214564 від 01.09.2005року та №7947450 від 02.08.2005року. Визнано недійсними договори №4205, №4209 від 24.11.2005року купівлі-продажу цегляних будівель по вул. Шевченка, 66, 66а у м. Львові укладені між Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер в ДРФО НОМЕР_1) та ВАТ "Львівський мехсклозавод"(ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05481562). Зобов’язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1. повернути цегляні будівлі по вул.. Шевченка 66, 66а у м. Львові, ВАТ "Львівський мехсклозавод". Постановою Вищого господарського суду України від 02 лютого 2010 року рішення Господарського суду Львівської області від 15 липня 2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2009 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

За результатами нового розгляду даної справи Господарським судом Львівської області (суддя Гриців В.М.) прийнято рішення від 18.10.10р., яким п озов прокурора м. Львова (відповідно до його заяви від 05.10.2010р.) задоволено частково. Визнано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області право власності на будівлю гуртожитку заводу (інвентарний номер 210001; вартість, за якою об’єкт включено до статутного фонду товариства станом на 22 червня 1994 року 43377 тис. крб.), розташовану за адресою: вул.Шевченка, 66 у м. Львові. . В изнано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області право власності на добудову гуртожитку (інвентарний номер 210002; вартість, за якою об’єкт включено до статутного фонду товариства станом на 22 червня 1994 року 250852 тис. крб.), розташовану за адресою: вул.Шевченка, 66 у м. Львові. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на будівлю, яка знаходиться на вул.Шевченка №66 у м.Львові загальною площею 2451,9 кв.м. (під літерою "А-5"згідно технічного паспорта), видане ВАТ "Львівський мехсклозавод"Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради 15 липня 2005 року згідно з розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15 липня 2005 року №766. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на будівлю, яка знаходиться на вул.Шевченка №66а у м.Львові загальною площею 2041,3 кв.м. (під літерою "А-2"згідно технічного паспорта), видане ВАТ "Львівський мехсклозавод"Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради 15 липня 2005 року згідно з розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15 липня 2005 року №766. В решті позову відмовлено.

Рішення судом в частині задоволених позовних вимог мотивоване ст.ст. 19, 47 Конституції України, ст.ст. 316, 326, 328, 345, 387, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 4, 6, 127 Житлового кодексу УРСР, ст.ст. 2, 9 Житлового кодексу України, п.п.3, 5 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208 (208-86-п) , п.п.41, 42 Методики оцінки вартості об’єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.93р. №717 (717-93-п) , Законом України "Про управління об’єктами державної власності" (185-16) , ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог прокурора, оскільки до складу цілісного майнового комплексу Львівського мехсклозаводу, який підлягав приватизації, в силу закону не могли бути включені спірні будівлі гуртожитку заводу та добудови гуртожитку на вул.Шевченка, 66 в м.Львові, адже такі не виконують виробничих функцій та не входять до завершеного циклу виробництва, гуртожитки, як об'єкти державного житлового фонду, приватизації не підлягали, а повинні були залишитися у державній власності.

Місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог прокурора констатовано, що гуртожиток та добудова гуртожитку на вул. Шевченка,66 в м. Львові - це спеціально споруджений житловий будинок, який використовувався для проживання громадян у період їх роботи на підприємстві, належав підприємству на праві повного господарського відання, на час приватизації державного підприємства "Львівський мехсклозавод"відносився до об'єктів державного житлового фонду. В будівлі цього гуртожитку і добудові не були й не могли бути розташовані об’єкти приватизації (майна державного підприємства "Львівський мехсклозавод", цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що за законом виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами). А отже, чинні на той час законодавчі акти виключали можливість включення у склад цілісного майнового комплексу державного підприємства "Львівський мехсклозавод"будівлі гуртожитку заводу та добудови гуртожитку на вул. Шевченка,66 в м. Львові й приватизацію названих будівель. Отже, приватизація названих будівель, які належали на момент приватизації до житлового фонду, відбулась незаконно.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомості, то суд першої інстанції, задовольняючи її, зазначив, що справи про визнання недійсним актів не підвідомчі господарським судам. Разом з тим, якщо видані органами місцевого самоврядування свідоцтва про право власності на об’єкти нерухомого майна є окремою підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, то свідоцтва про право власності на об’єкти нерухомості, якщо їх вимога порушує права чи охоронювані інтереси осіб, можуть бути предметом спору в господарському суду на підставі п.1 ст. 12 ГПК України.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданих Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 04 серпня 2005 року № 7963577, серії СВХ 300371, 02 серпня 2005 року № 7947450 серії СВХК 300354; 01 вересня 2005 року за № 8214564 та 02 серпня 2005 року за № 7947450, то суд зазначив, що згідно ст.28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" останні не є правовстановлюючими документами, а лише містять відомості про встановлення, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно, їх обмеження, тому не можуть бути предметом спору в даній справі, у зв’язку із чим відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в цій частині позовних вимог припинив.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд, керуючись ст.ст. 15, 16, 215, 228 ЦК України, констатував, що в даному випадку нікчемність правочину, який порушує публічний порядок прямо встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; прокурором та позивачами не обґрунтовано їх твердження про те, що гуртожитки права державної власності є об'єктами, які обмежені в цивільному обороті і не можуть бути предметом відчуження, не надано доказів, що підтверджують факт володіння спірними об’єктами нерухомості ФОП ОСОБА_1., доказів звернення до відповідача ФОП ОСОБА_1. про повернення будівель гуртожитку.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ФОП ОСОБА_1. оскаржив рішення суду, вважаючи, зокрема, що висновок суду першої інстанції про незаконність приватизації гортожитківВАТ "Львівський мехсклозавод"зроблено внаслідок неправильного застосування норм Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , адже лише Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань забезпечення захисту житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках"від 03.03.05р. (2453-15) до законодавства внесено зміни, за якими при приватизації підприємств їх гуртожитки передаються у комунальну власність, а житлові приміщення гуртожитків стали об’єктом приватизації державного житлового фонду; однак, як стверджує апелянт, цьому Закону не надано зворотної дії у часі та він не передбачає можливості перегляду результатів приватизації, яка відбулася до набрання ним чинності.

Також апелянт наполягає на законності внесення спірного майна до Статутного фонду ВАТ "Львівський мехсклозавод" та на тому, що скаржник набув право власності на це майно, оскільки є добросовісним набувачем такого, і правові підстави для витребовування майна у нього - відсутні.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині визнання за державою права власності на спірне майно та визнання недійсними свідоцтв про право власності, прийняти у цій частині нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, у іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2. зазначила, що факт недотримання Шевченківською райадміністрацією норм матеріального та процесуального права щодо видачі розпорядження, на підставі якого оформляється свідоцтво про право власності, та подальше скасування даного розпорядження є підставами для визнання недійсними свідоцтв про право власності. ОСОБА_2. стверджує також про невірне трактування апелянтом положення ч.2 п.9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", у редакції, що діяла у 1994 році, а саме: "В разі зміни форми власності підприємств у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність". В даному випадку, законодавець мав на увазі, що гуртожитки не набуваються у власність товариством, яке підлягло приватизації чи корпоратизації, а залишились на балансі таких для забезпечення житлових потреб їх працівників. В жодному законодавчому акті України в період 1994-2005 р. не було передбачено можливості приватизації гуртожитків, а лише перебування останніх на балансі та у користуванні уже роздержавлених товариств.

Не погоджується з доводами апелянта також і Львівська міська рада, яка у своєму відзиві на апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим, і, зважаючи на те, що спірні гуртожитки навіть не належали на праві власності Львівському мехсклозаводу, а лише на праві повного господарського відання.

РВ ФДМ України по Львівській області надало пояснення по справі про те, що будівлі гуртожитку та добудови гуртожитку, як об’єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) .

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

прокурором м.Львова подано позов в інтересах держави в особі позивачів Львівської міської ради, РВ ФДМ України у Львівській області, Виконавчого комітету Львівської міської ради до Шевченківської районної адміністрації міста Львова, до ОКП Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", до ВАТ "Львівський мехсклозавод", до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1., за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: ОСОБА_2., за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Львівської обласної державної адміністрації, ОСОБА_5., враховуючи уточнення позовних вимог, про визнання недійсними свідоцтв про право власності на будівлі, виданих Шевченківською районною державною адміністрацією Львівської міської ради від 15 липня 2005 року згідно розпорядження від 15 липня 2005 року № 766; визнання недійсними витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданих Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 04 серпня 2005 року № 7963577, серії СВХ 300371 та 02 серпня 2005 року № 7947450 серії СВХК 300354; визнання недійсним витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно від 01 вересня 2005 року за № 8214564 та від 02 серпня 2005 року за № 7947450; визнання недійсними договорів купівлі-продажу будівель гуртожитку по вул.Шевченка,66 та вул.Шевченка,66а у м.Львові, укладені 24 листопада 2005 року за № 4205 та № 4209 між ФОП ОСОБА_1. та ВАТ "Львівський мехсклозавод"; визнання за державою в особі РВ ФДМ України по Львівській області права власності на будівлі гуртожитку за адресою: вул. Шевченка, 66 у м. Львові, а саме будівлі загальною площею 2041,3 кв. м. (під літерою "А-2"згідно технічного паспорта) та будівлі загальною площею 2451,9 кв. м. (під літерою "А-5"згідно технічного паспорта), - з моменту включення до Переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "Львівський мехсклозавод"; вилучення з незаконного володіння ФОП ОСОБА_1. та передання у володіння держави, до сфери управління РВ ФДМ України по Львівській області, приміщення гуртожитку за адресою: вул. Шевченка, 66 у м. Львові, а саме будівлі загальною площею 2041,3 кв. м. (під літерою "А-2"згідно технічного паспорта) та будівлі загальною площею 2451,9 кв. м. (під літерою "А-5"згідно технічного паспорта).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, оскільки, рішенням виконкому Львівської міської ради від 14.09.2007 р. розпорядження Шевченківської районної адміністрації відмінено, то і підстави для видачі таких свідоцтв та подальшої реєстрації права власності на будівлі гуртожитків відсутні.

Прокурор вважає, що вимоги про визнання недійсними правовстановлюючих документів та договорів купівлі-продажу майна, вчинених на підставі вказаних неправомірних правочинів, є законними та відповідають нормам ГПК України (1798-12) , так як згідно з п.3.8. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа; факт незаконності включення майна до Переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ "Львівський мехсклозавод" встановлено судами адміністративної юрисдикції, а розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15.07.2005р. №766 "Про оформлення права власності на будівлі гуртожитку на вул. Шевченка, 66, 66а у м. Львові" відмінено.

Враховуючи вказівки постанови Вищого господарського суду України від 02.02.10р. у даній справі, які в силу ст. 111-12 ГПК України є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, що судам слід взяти до уваги, те, що у попередній редакції Закони України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , "Про приватизацію державного майна" (2163-12) передбачали можливість приватизації гуртожитків у складі цілісного майнового комплексу підприємств; попередні судові інстанції не з’ясували, коли саме відбувся процес корпоратизації, якими нормами права регулювались відносини приватизації ВО "Львівський мехсклозавод", чи увійшло спірне майно до статутного фонду ВАТ "Львівський мехсклозавод" та чи відповідав процес приватизації нормам законодавства, що були чинні на час його проведення; судами не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи первинним документам, що складались в процесі корпоратизації ВО "Львівський мехсклозавод", фіксували її результати та містять відомості про майно, яке було включено до статутного фонду ВАТ "Львівський мехсклозавод", а також майно, яке не увійшло до статутного фонду; складання переліку майна, переданого в статутний фонд корпоратизованих підприємств здійснюється на підтвердження права власності на раніше приватизоване майно; судами не звернуто належної уваги на те, чи є свідоцтво на право власності на нерухоме майно, витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно актами в розумінні статті 12 ГПК України, які можуть бути оскаржені до суду, місцевим господарським судом 18.10.10р. прийнято оскаржуване рішення суду про часткове задоволення позовних вимог.

Як вбачається зі справи, Українська державна корпорація будівельних матеріалів наказом від 23 червня 1994 року №121 "Про перетворення Львівського мехсклозаводу у відкрите акціонерне товариство шляхом корпоратизації" затвердила акт оцінки вартості майна Львівського мехсклозаводу із статутним фондом 4331670 тис. карбованців станом на 1 червня 1994 року, перетворила Львівський мехсклозавод у відкрите акціонерне товариство шляхом корпоратизації та затвердила статут ВАТ "Львівський мехсклозавод".

Згідно акта оцінки цілісного майнового комплексу Львівського мехсклозаводу та відомості розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв, складеної станом на 1 червня 1994 року у вартість цілісного майнового комплексу увійшли й будівля гуртожитку заводу (№28, інвентарний номер 210001 балансова вартість 147540 тис.крб., залишкова вартість 43377 тис.крб.) та добудова гуртожитку (№ 29, інвентарний номер 210002 балансова вартість 270360 тис.крб., залишкова вартість 250852 тис.крб.), розташовані на вул.Шевченка,66 в м.Львові.

Соціально-правовий статус жилої будівлі, як гуртожитку, визначено рішенням виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів від 10.07.1984 р. №325, яким зареєстровано прибудову як гуртожиток для малосімейних робітників ВО "Мехсклозавод".

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів від 18.02.1992 р. за №39 (на підставі листа Львівського мехсклозаводу №1413 від 27.12.1991 р. про розділення і упорядкування адміністративних номерів чотирьох будівель на вул. Шевченка, 66, одна з яких передана під культову споруду), гуртожиткам (5-ти поверховому на 185 місць і 2-ох поверховому на 126 місць) Львівського мехсклозаводу залишено адміністративний номер 66 на вул.Шевченка, а культовій споруді (церкві) присвоєно адміністративний номер 66а на вул.Шевченка.

Згідно інвентаризаційної відомості окремо обліковувалися будівля гуртожитку (в діючих грошових одиницях -0,43 грн.), прибудова гуртожитку (2,51 грн.; і склад гуртожитку (12,34 три.).

В подальшому Українська державна корпорація будівельних матеріалів за наказом від 5 липня 1994 року №134 передала акції ВАТ "Львівський мехсклозавод" РВ ФДМ України по Львівській області, яке наказом від 11 липня 1994 року за №583 затвердило план розміщення акцій ВАТ "Львівський мехсклозавод", а 31 липня 1995 року видало наказ №1560 "Про завершення приватизації ВАТ "Львівський мехсклозавод"; листом від 26 квітня 1999 року за №7/11-1573 надало ВАТ "Львівський мехсклозавод" перелік нерухомого майна, переданого у власність; 11 березня 2006 року видало перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Львівський мехсклозавод", з приміткою вважати недійсним лист від 26 квітня 1999 року за № 7/11-1573 з переліком.

Так, в переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Львівський мехсклозавод", від 11 березня 2006 року за №28 значиться будівля гуртожитку заводу в м.Львові на вул. Шевченка,66, інвентарний номер 210001, вартість, за якою об’єкт передано до статутного фонду за станом на 01 червня 1994 року, 43377 тис.крб.; за № 29 значиться добудова гуртожитку в м.Львові на вул..Шевченка,66, інвентарний номер 210002, вартість, за якою об"єкт передано до статутного фонду за станом на 01 червня 1994 року, 250852 тис.крб.

На підставі листа ВАТ "Львівський мехсклозавод" від 7 червня 2005 року за № 158 та доданих до нього оригіналу технічного паспорту; копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; копії статуту ВАТ "Львівський мехсклозавод", копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копії довідки переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "Львівський мехсклозавод", розпорядженням голови Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15 липня 2005 року за №766 "Про оформлення права власності на будівлі гуртожитку на вул.Шевченка, 66 і 66а у м.Львові" оформлено право приватної власності ВАТ "Львівський мехсклозавод" на будівлі, які знаходяться за адресою: на вул. Шевченка Т., 66а у м.Львові, загальною площею 2041,3 кв.м. (під літерою "А-2"згідно технічного паспорта); на вул. Шевченка Т., 66 у м.Львові, загальною площею 2451,9 кв. м. (під літерою "А-5"згідно технічного паспорта).

На виконання цього розпорядження Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради 15 липня 2005 року видала два свідоцтва про право власності на будівлю, якими посвідчила, що ВАТ "Львівський мехсклозавод" дійсно належать на праві приватної власності будівля на вул. Шевченка Т., 66а у м.Львові, загальною площею 2041,3 кв.м. (під літерою "А-2" згідно технічного паспорта) та будівля на вул. Шевченка Т., 66 у м.Львові, загальною площею 2451,9 кв. м. (під літерою "А-5" згідно технічного паспорта).

Право власності ВАТ "Львівський мехсклозавод" на означені будівлі зареєстровано обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про що видано витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

У позовній заяві прокурор, зокрема, вказує на те, що Шевченківською райадміністрацією при підготовці вказаного розпорядження не взято до уваги правовстановлюючий документ, яким є Перелік нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "Львівський мехсклозавод", в частині назв об'єктів та власне рішення від 18.02.1992 р. №39, чим порушено існуючий порядок підтвердження права власності. Використовуючи технічні паспорти, дані яких відрізняються від відомостей, внесених у Перелік та передбачених рішенням райвиконкому, як підставу для видачі свідоцтв про право власності, райадміністрація незаконно оформила право власності підприємства. Прийняте розпорядження порушило права частини мешканців гуртожитків, так як в результаті зміни нумерації будинків стала нечинною прописка (реєстрація) за місцем проживання.

Судом з’ясовано, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 лютого 1992 року № 39 "Про упорядкування адміністративних номерів по вул. Шевченка" вирішено: гуртожиткам (5-ти поверховому на 185 місць і 2-ох поверховому на 126 місць) Львівського мехсклозаводу по вул. Шевченка,66 залишити адміністративний номер 66 по вул..Шевченка; культовій будівлі присвоїти адміністративний номер 66а по вул..Шевченка; виробничому приміщенню Львівського мехсклозаводу присвоїти адміністративний номер 66а по вул.Шевченка.

З цього часу адміністративні номери будівель гуртожитків ВАТ "Львівський мехсклозавод", розташованих на вул.Шевченка,66 у встановленому законом порядку не змінювались.

Отже, у свідоцтвах про право власності на будівлю, виданих ВАТ "Львівський мехсклозавод" Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради 15 липня 2005 року, найменування, площа та адреси будівель, вказаних у них, не відповідають дійсності.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено ст. 345 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції, чинній на час приватизації шляхом корпоратизації та реєстрації відкритого акціонерного товариства "Львівський мехсклозавод", законодавство України про приватизацію складається з цього Закону (2163-12) , указів Президента України, інших актів законодавства, що регулюють здійснення приватизації. Дія цього Закону (2163-12) не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

За приписами ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами; незавершене будівництво; частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань. Будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизуються разом з об'єктами приватизації, що в них розташовані, якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Республіки Крим чи місцевої Ради народних депутатів. При наявності такої заборони зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються власникам приватизованих об'єктів за їх бажанням у довгострокову оренду.

У статті ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що цілісний майновий комплекс є господарським об'єктом з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Згідно з ст.ст. 4, 6 Житлового кодексу УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру не допускається.

Матеріалами справи підтверджується те, що гуртожиток та добудова гуртожитку на вул. Шевченка,66 в м. Львові - це спеціально споруджений житловий будинок, який використовувався для проживання громадян у період їх роботи на підприємстві, належав підприємству на праві повного господарського відання, і тому такий на час приватизації державного підприємства "Львівський мехсклозавод" відносився до об'єктів державного житлового фонду. В будівлі цього гуртожитку і добудові не були й не могли бути розташовані об’єкти приватизації (майно державного підприємства "Львівський мехсклозавод", цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що за законом виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 14 вересня 2007 року за №699 відмінено розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15 липня 2005 року за № 766 "Про оформлення права власності на будівлі гуртожитку на вул.Шевченка Т., 66 і 66а у м.Львові".

Наказом РВ ФДМ України по Львівській області від 2 червня 2009 року за №00506 "Про внесення змін до переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Львівський мехсклозавод" з переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Львівський мехсклозавод", було вилучено наступні об’єкти: п.28 - будівля гуртожитку заводу, місцезнаходження - м.Львів, вул.Шевченка,66, інвентарний номер 210001; п.29 - добудова гуртожитку, місцезнаходження - м.Львів, вул.Шевченка,66, інвентарний номер 210002.

З огляду на вищенаведені норми матеріального права та обставини справи, місцевим господарським судом зроблено висновок про те, що до складу цілісного майнового комплексу Львівського мехсклозаводу, який підлягав приватизації, в силу закону не могли бути включені спірні будівлі гуртожитку, оскільки такі не виконують виробничих функцій та не входять до завершеного циклу виробництва.

Зазначені вище законодавчі акти, чинні на час приватизації, виключали можливість включення у склад цілісного майнового комплексу державного підприємства "Львівський мехсклозавод" будівлі гуртожитку заводу та добудови гуртожитку на вул.Шевченка,66 в м. Львові й приватизацію названих будівель. Приватизація названих будівель, які належали на момент приватизації до житлового фонду, відбулась незаконно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Статтею ст. 326 ЦК України передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Таким чином, позовні вимоги про визнання за державою в особі РВ ФДМ по Львівській області права власності на будівлю гуртожитку заводу (інвентарний номер 210001; вартість, за якою об’єкт включено до статутного фонду товариства станом на 22 червня 1994 року 43377 тис. крб.), розташовану за адресою: вул. Шевченка, 66 у м. Львові; на добудову гуртожитку (інвентарний номер 210002; вартість, за якою об’єкт включено до статутного фонду товариства станом на 22 червня 1994 року 250852 тис. крб.), розташовану за адресою: вул.Шевченка, 66 у м. Львові, та про визнання недійсними свідоцтв про право власності на будівлі, виданих Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради 15 липня 2005 року згідно розпорядження від 15 липня 2005 року № 766, підставно задоволенні судом.