46/327 Про стягнення сум незаконного витрачання замовником коштів Державного бюджету України - 22.12.2010 Прийняття

за позовом Заступника прокурора Подільського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт"

до ЗАТ "Київбудінвест"

про стягнення 1334600,00 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У липні 2010 року заступник прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" звернувся до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Київбудінвест" до Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 1 334 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р. встановлено завищення відповідачем вартості робіт за договором від 04.08.2008 р. №1-М/Гп-08, що призвело до незаконного витрачання замовником коштів Державного бюджету України.

До вирішення спору по суті згідно заяви заступника прокурора від 27.09.2010 р. позовні вимоги зменшено до 1 020 300,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.10.2010 року (дата підписання – 12.10.2010 року) у справі № 46/327 (суддя – Омельченко Л.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ЗАТ "Київбудінвест" на користь Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" 1 020 300,00 грн. завищення вартості підрядних робіт, 10 203,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ЗАТ "Київбудінвест" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Зокрема, апелянт зазначає, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, посилаючись при цьому на ст. 632 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.12.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року № 01-23/1/3 "Про зміну складу колегії суддів" були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 46/327 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, судді Буравльов С.І., Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи № 46/327 відкладено на 22.12.2010 року.

20.12.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача було подане доповнення до апеляційної скарги.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/4 від 22.12.2010 року "Про зміну складу колегії суддів" були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 46/327 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, судді: Кропивна Л.В., Чорна Л.В.

У судове засідання 22.12.2010 року з’явилися лише представник відповідача та прокурор, представники позивачів в призначене судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, Київський апеляційний господарський суд, -

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04.08.2008 р. між Комунальним підприємством "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" (замовник) та Закритим акціонерним товариством "Київбудінвест" (генпідрядник) було укладено договір № 1-М/Гп-08, згідно п. 1.1 якого замовник доручив, а генпідрядник зобов’язався на свій ризик, власними і залученими силами і засобами виконати роботи 1-ї черги будівництва Меморіального комплексу пам’яті жертв голодоморів в Україні по вул. Січневого повстання, 15-а у м. Києві (підготовка території будівництва, основні об’єкти будівництва –Меморіальний знак і зал пам’яті, об’єкти енергетичного та транспортного господарства і зв’язку, зовнішні мережі і споруди водо- і тепло забезпечення, каналізації та газопостачання, виготовлення та спорудження скульптурних композицій, чаша скорботи, благоустрій і озеленення території) у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації та умов договору.

Відповідно до п. 1.3 договору замовник зобов’язався передати затверджену проектно-кошторисну документацію та прийняти і оплатити виконані роботи на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 2.1 договору джерелом фінансування робіт є кошти спеціального фонду міського бюджету м. Києва (субвенції з Державного бюджету України та кошти резервного фонду Державного бюджету України).

У п. 3.1 договору сторони погодили, що вартість робіт згідно з договірною ціною (додаток № 1, що є невід’ємною частиною цього договору) складає 112 141 202,40 грн. (з ПДВ).

У п. 5.1 договору закріплено, що замовник протягом 14 днів після підписання цього договору, при умові наявності коштів на своєму рахунку відповідно до п. 2.2 цього договору, перераховує генпідряднику авансовий платіж на придбання матеріалів у розмірі, що не перевищує 30 % від суми фінансування на 2008 рік.

Кінцеві розрахунки здійснюються після виконання та приймання всіх робіт, передбачених договором (п. 5.7 договору).

Оскільки будівництво Меморіального комплексу пам’яті жертв голодоморів в Україні здійснювалось за рахунок бюджетних коштів, на підставі ст. ст. 8, 9, 10, 11 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", п. 2.25 Плану контрольно-ревізійної роботи Головного контрольно-ревізійного управління України на III квартал 2009 року та відповідно до проведення ревізії № 1369 від 22.09.2009 р. Головним контрольно-ревізійним управлінням України проведено ревізію фінансово-господарської Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р.

За наслідками такої ревізії Головним контрольно-ревізійним управлінням України складено відповідний акт № 06-21/77 від 18.11.2009 р., яким встановлено факти завищення вартості виконаних робіт за вищевказаним договором на загальну суму 1 334 600,00 грн.

Зокрема, в акті вказано наступне:

- в порушення умов п. 3.4 договору підряду та п. 3.3.10.3 ДБН Д. 1.1-1-200 відповідачем необгрунтовано (двічі) пред'явлено до оплати витрати на зведення та розбирання тимчасових титульних будівель і споруд у сумі 15 700,00 грн., що призвело до завищення вартості виконаних робіт на вказану суму;

- різниця між ціною придбання та ціною, пред'явленою до оплати замовнику (згідно з актами виконаних робіт за 1 куб. м. утеплювача "піноскло) складає 1 125,00 грн. Дане відхилення призвело до завищення вартості виконаних підрядних робіт на 173 400,00 грн.;

- генпідрядником завищено вартість матеріалів, вказаних в акті приймання виконаних підрядних робіт № КБ-2в за березень 2009 року на 47 400,00 грн. Так, згідно з актом № 92 генпідрядник виконав роботи з установки дверних блоків в кількості 44,4 кв. м. загальною вартістю 177 500 грн. без ПДВ. Замовником дані роботи прийнято та оплачено в повному обсязі. В ході зустрічної перевірки субпідрядників було отримано видаткову накладну, яка підтверджує придбання дверних блоків ціною 138 000,00 грн. без ПДВ. В результаті, різниця між фактичною вартістю придбаних дверей та вартістю включеною до акта виконаних робіт складає 39 500,00 тис. грн., а з ПДВ –47 400,00 грн.;

- за даними акта приймання виконаних підрядних робіт № 15 та № 42 за грудень 2008 року на будівництво Меморіального комплексу пам’яті жертв голодоморів в Україні використано 26 980 шт. цегли вартістю 40 500,00 грн. Проте, за даними матеріального звіту матеріально-відповідальної особи Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" Гапона М.С. за листопад 2008 року та лютий 2009 року (з урахуванням коригування у серпні 2009 року) на будівництво фактично списано 22 028 шт. цегли вартістю 25 800,00 грн. В результаті завищення в акті обсягу вартості цегли завищено витрати на будівництво на 32 300,00 грн. з урахуванням ПДВ;

- в акті приймання виконаних підрядних робіт № 67 за грудень 2008 року завищено вартість дзвону на 45 500,00 грн. Так, за даними матеріального звіту матеріально-відповідальної особи Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" Гапона М.С. вартість дзвону (130 кг) становить 22 100,00 грн., а в акті виконаних робіт включено та пред'явлено замовнику будівництва дзвін за ціною 59 990,00 грн., що більше його облікової вартості на 45 500,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Як уже зазначалось, заступник прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" звернувся до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Київбудінвест" до Державного бюджету України коштів у розмірі 1 020 300,00 грн. (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд стягнув з ЗАТ "Київбудінвест" на користь Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" 1 020 300,00 грн. завищення вартості підрядних робіт на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України (435-15) про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 318 вказаного Кодексу передбачено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Згідно приписів ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

В силу ч. 1, 2 ст. 321 Господарського кодексу України у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення.

Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.

Згідно п. 3.5 договору договірна ціна може бути переглянута сторонами у разі:

-зміни обсягів і складу робіт;

-за результатами проведення контрольних обмірів службою "Київдержекспертитза";

-зупинення робіт за рішенням замовника та через обставини непереборної сили;

-впливу інфляційних факторів;

-зміни законодавства з питань ціноутворення;

-суттєвих розходжень фактичних і проектних умов виконання робіт, передбачити, які при узгодженні ціни генпідрядник не міг.

Перегляд договірної ціни підтверджується розрахунками і здійснюється шляхом оформлення додаткових угод, підписаних обома сторонами (п. 3.6 договору).

За приписами ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Так, у п. 5.1 договору закріплено, що замовник протягом 14 днів після підписання цього договору, при умові наявності коштів на своєму рахунку відповідно до п. 2.2 цього договору, перераховує генпідряднику авансовий платіж на придбання матеріалів у розмірі, що не перевищує 30 % від суми фінансування на 2008 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи по будівництву Меморіального комплексу пам’яті жертв голодоморів в Україні по вул. Січневого повстання, 15-а у м. Києві за договором №1-М/Гп-08 були виконані в повному обсязі, прийняті у відповідності до проектно-кошторисної документації та повністю оплачені замовником за цінами, визначеними в актах виконаних робіт за формою КБ-2в.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що правовою підставою перерахування коштів КП "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" ЗАТ "Київбудінвест" був договір №1-М/Гп-08 від 04.08.2008 р., а відтак ці кошти не є майном, набутим відповідачем без достатньої правової підстави, що виключає застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Як уже зазначалось, заступник прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" звернувся до суду з позовом про стягнення до Державного бюджету України коштів у розмірі 1 020 300,00 грн., які були незаконно витрачені замовником за рахунок підрядника.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд міста Києва стягнув з ЗАТ "Київбудінвест" на користь Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" 1 020 300,00 грн. завищення вартості підрядних робіт, хоча такі вимоги у даній справі заявлені не були, чим припустився порушень норм процесуального права.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, пред’являючи вимоги про стягнення з відповідача до Державного бюджету України суми незаконних витрат замовником бюджетних коштів в розмірі 1 020 300,00 грн., прокурор не визначив правову природу цих коштів та підстав, за яких у відповідача виник обов’язок щодо їх повернення до Державного бюджету України.

Згідно вимог Господарського кодексу України (436-15) в доход відповідного бюджету у випадках, встановлених законом, можуть бути стягнуті, зокрема, адміністративно-господарські санкції.

В силу ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом (436-15) , іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Зі змісту вказаної норми слідує, що адміністративно-господарські санкції встановлюються виключно законами України та застосовуються лише уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена заступником прокурора суму в розмірі 1 020 300,00 грн. не може бути стягнута з відповідача до Державного бюджету України як адміністративно-господарські санкції.

Колегія суддів зазначає, що вказана сума також не може бути стягнута до Державного бюджету України і в якості відповідальності за порушення договору підряду та/або збитків у зв’язку з неналежним виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань, оскільки сплата штрафних санкцій та відшкодування збитків згідно приписів ст. 322 Господарського кодексу України здійснюються винною стороною на користь іншої сторони договору, а не в доход Державного бюджету України.

Крім того, органом, уповноваженим здійснювати функції держави у правовідносинах щодо розпорядження бюджетними коштами, є Державне казначейство України та його територіальні органи.

Тобто належним позивачем у позові на захист Державного бюджету України має бути Державне казначейство України, тоді як у даній справі уповноваженими державою органами, в особі яких заявлений позов, прокурор визначив Київську міську державну адміністрацію та КП "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт", які не здійснюють відповідних функцій у спірних правовідносинах, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Київбудінвест" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2010 року у справі № 46/327 – скасуванню.