Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

за участю представників сторін :

Державне підприємство "Придніпровська залізниця"м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"м.Запоріжжя 1 034грн.52коп., з яких: 489грн.60грн. –плата за затримку охоронця, 79грн.44коп. – плата за участь працівника залізниці у зважуванні вантажу, 351грн.12коп. –збір за маневрову роботу, 24грн.12коп. –плата за користування вагонами, 90грн. 24коп. –збір за зважування вантажу.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 06.10.2010р. у справі № 12/188/10 у задоволенні позовних вимог відмовив, посилаючись на приписи ст.ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України, п.5.5 Правил оформлення перевізних документів.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця"м. Дніпропетровськ, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 06.10.2010р. у справі № 12/188/10 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги не погоджується із висновком господарського суду про те, що збитки завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118, 122 Статуту залізниць України, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Заявник скарги зазначає, що ним пред’явлені до стягнення додаткові послуги, які надані на станції Знам’янка Одеської залізниці, що оформлено актом загальної форми №7216 від 25.02.2010 року та за цим актом нараховані додаткові збори згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послугами.

Заявник скарги звертає увагу суду на те, що на підставі статті 62 Статуту залізниць України, відповідач, якій є вантажоодержувачем, на станції призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці повинен був сплатити додаткові збори, які нараховані за накопичувальною карткою № 01039008 згідно акту загальної форми № 7216 від 25.02.2010 року.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Згідно даних залізничної накладної №43551004 ПП "Моноліт"зі станції Лубни Південної залізниці на адресу МК ВАТ "Запоріжсталь" на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці відправлено вагон № 65296360 з вантажем - лом сталевий збірний.

Вагон слідував до призначення під охороною залізниці, про що є відмітка у залізничній накладній, послуги по охороні оплачені при відправленні у сумі 873грн.76коп.

Станцією Знам’янка складено акт загальної форми № 7184 від 24.02.2010 року, згідно даних якого вантаж завантажено у вагон № 65296360 нижче бортів на 300мм, пакетований, щільне навантаження, маркування відсутнє. Слідів розкрадання немає. Двері заварені, люка щільно зачинені, ув’язані проволокою. Вантаж прибув з охороною.

За протоколом зважування встановлена різниця у вазі 8300кг.

Станцією Знам’янка 25.02.2010 року складено комерційний акт АА № 054404/174/105 від 25.02.2010 року про те, що спірний вагон відчеплений для контрольного огляду та зважування та встановлено, що при контрольному зважуванні вагону №65296360 на станції Знам’янка Одеської залізниці виявлено, що маса вантажу у вагоні № 65296360 не відповідає масі вказаній відправником у накладній № 43551004, а саме вага - брутто 79400кг, тара з бруса - 23800кг, нетто 55600кг, що менше на 7700кг даних зазначених у залізничній накладній.

24.02.2010 року вагон № 65296360 відчеплений та затриманий на коліях станції Знам’янка Одеської залізниці, 26.02.2010 року на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці за залізничною накладною №43551004 прибув вагон №65296360 на адресу ВАТ ЗМК "Запоріжсталь".

В копії комерційного акту, якій наявний в матеріалах справи відсутні відмітки про направлення вагону за досильною накладною.

По прибуттю на станцію Запоріжжя-Ліве, на підставі акту загальної форми № 7216 від 25.02.2010 року станції Знам’янка Одеської залізниці суми витрат, пов'язаних із затримкою вагону були включені до накопичувальної картки № 01039008.

З вищевказаного акту вбачається, що вагон затриманий на 17 годин, за які нараховано 489грн.60грн. –плата за затримку охоронця, 79грн.44коп. –участь працівника залізниці у зважуванні вантажу, 351грн.12коп. – збір за маневрову роботу, 24грн.12коп. –плата за користування вагонами, 90грн. 24коп. –збір за зважування вантажу.

Позивачем на адресу відповідача надіслана претензія №4 від 08.04.2010 року, в якій позивач, посилаючись на ст. 62 Статуту залізниць України та п.1.3, 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, просив відповідача перерахувати суму 1 034грн.52коп.

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"у відповіді на претензію №20/2025678(Р.А) від 06.05.2010року пред’явлені вимоги не визнав.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 489грн.60грн. –плати за затримку охоронця, 79грн.44коп. –участь працівника залізниці у зважуванні вантажу, 351грн.12коп. –збору за маневрову роботу, 24грн.12коп. –плати за користування вагонами, 90грн. 24коп. –збору за зважування вантажу в примусовому порядку.

Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до частини 2 статті 62 Статуту залізниць України остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Пунктом 5 ст. 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов’язань.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до п.2.1. розділу 2 Правил оформлення перевізник документів (затверджених Міністерством транспорту України 24.11.2000р. № 644 та в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084 (z0863-00) ) (далі Правила) вантажовідправником заповнюються, зокрема, графа комплекту перевізних документів, як то "Маса вантажу в кг, визначена відправником".

Пунктом 2.3. Правил (z0863-00) визначено, що у графі "Правильність внесення у накладну відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посадку і розбірливо розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

В судовому засіданні встановлено, що відправником в накладній та дорожній відомості № 43551004 зазначено масу вантажу в кілограмах та в графі "Правильність внесення у накладну відомостей" мається підпис та печатка відправника, тобто відправник підтвердив правильність внесення відомостей до накладної.

Пунктом 5.5. Правил (z0863-00) встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей, зокрема маси вантажу, то з відправника стягується штраф згідно ст.122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Враховуючи вищенаведене слід зазначити, що відповідальність за неправильне внесення даних в накладну повинен нести відправник, тому збитки і додаткові витрати збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення підлягають відшкодуванню відправником.

Така позиція висловлена у п.п.6.1-6.3 у Роз’ясненні Вищого господарського суду України від 29.09.08року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (v_225600-08) .

Крім того, слід зазначити, що наявними документами не підтверджено необхідність затримання спірного вагону на 17 годин.

Оскільки затримка здійснена 24.02.2010 року, комерційний акт складений 25.02.2010 року, тоді як відповідно до п.4 Правил (z0863-00) складання актів у разі перевірки маси вантажу зважування на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом, комерційний акт складається в день зважування вагону з вантажем.

Відповідно до п.4.4 Тарифного керівництва № 1 збір за зважування не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником (стаття 24 Статуту залізниць України).

Згідно з п.п.2, 3 Правил користування вагонами та контейнерами (затв. наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.1999р., зареєстр. в Мінюсті України за № 165/3458 від 15.03.1999р. (z0165-99) ) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1). Проте, відповідна відомість в матеріалах справи відсутня.

Стосовно пред’явлення до стягнення плати за затримку охоронця слід зазначити, що затримка вантажу повинна бути відображена в актах загальної форми ГУ 23. Із копій актів №№ 7216, 7184 не вбачається, що ці акти є актами загальної форми ГУ 23.

Згідно ст.71 Статуту залізниць України нараховано збір за маневрову роботу (маневрова робота виконувалась локомотивом залізниці) із застосуванням ставок згідно п.1.8 Розділу З Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1) в розмірі 351 грн.12 коп. (в т.ч. ПДВ-58 грн.52 коп.). Оскільки даний збір нараховується лише при наявності вимоги власника під’їзної колії, а докази наявності такої вимоги відсутні в матеріалах справи, тому й відсутні підстави для стягнення даного збору.

При наявності даних обставин слід визнати, що позовні вимоги наданими доказами є недоведеними, тому господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення пред’явлених до стягнення позовних вимог.

З урахуванням вищенаведеного, слід визнати, що рішення господарського суду Запорізької області від 06.10.2010р. у справі № 12/188/10 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця"м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.10.2010р. у справі № 12/188/10 залишити без змін.

Надруковано 5 прим:

1 –позивачу

2 –відповідачу

3 –до справи

4 –гос. суду Запорізької області 5 – ДАГС