07/1838 Про припинення дії договору земельного сервітуту та визнання права користування земельною ділянкою - 21.12.2010 Прийняття

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" (надалі позивач) заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт-Альянс" (надалі відповідач) про припинення дії договору земельного сервітуту від 15.03.2001р., укладеного між ТОВ "Агропроменерго" та ТОВ "Профіт-Альянс" та про визнання за позивачем права на користування суміжною земельною ділянкою площею 333 кв.м., яка необхідна для обслуговування будівлі "Г" (гаражу). Позовні вимоги обґрунтовані приписами п. д ч.1 статті 102 Земельного кодексу України з огляду на порушення власником земельного сервітуту, а саме відповідача умов користування сервітутом, яке полягає у встановленні відповідачем по межі земельної ділянки по вул. Каменській у м. Сміла залізобетонного паркану, який унеможливлює користування позивачем своїм правом проїзду земельною ділянкою, щодо якої встановлений земельний сервітут. При цьому, позивач посилаючись на вимоги ч. 1 статті 120 Земельного кодексу України просить визнати за ним право на користування суміжною земельною ділянкою відповідача площею 333 кв. м., з огляду на ті обставини, що ним набуте право власності на будівлю гаража, розташовану на орендованій земельній ділянці, яка межує із необхідною йому для обслуговування будівлі гаража земельною ділянкою відповідача.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.10.2010р. у даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване приписами ч. 1 статті 98, статей 99, 102 Земельного кодексу України з огляду на встановлення під час судового розгляду того факту, що за договором на встановлення земельного сервітуту від 15.03.2001р. власником земельного сервітуту є саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго", і відповідно відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог останнього про припинення дії договору на встановлення земельного сервітуту від 15.03.2001р. на підставі п. д ч.1 статті 102 Земельного кодексу України. Також суд І інстанції встановивши, що позивач не є власником або землекористувачем на праві постійного користування чи на умовах оренди земельною ділянкою площею 333 кв. м., право на користування якою для обслуговування будівлі гаражу він вимагає, та ті обставини, що вимога позивача про визнання за ним права на користування суміжною земельною ділянкою відповідача площею 333 кв. м., необхідну для обслуговування позивачем будівлі "Г" (гаража) не відповідає умовам договору на встановлення земельного сервітуту від 15.03.2001р., дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання за ним права на користування суміжною земельною ділянкою відповідача площею 333 кв. м. для обслуговування будівлі "Г" (гаража).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго", не погоджуючись із рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.10.2010р. у даній справі просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги факт порушення відповідачем – ТОВ "Профіт-Альянс" умов договору земельного сервітуту, а саме: встановлення залізобетонного паркану з боку вул. Кам,янської, 50, що підтверджується рішенням Черкаської області від 19.01.2006р. та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 3.03.2006р. у справі № 04\219

- також позивач зауважує на тому, що суд І інстанції не дослідив факт неправомірності дій Смілянської міської ради стосовно звернення позивача про надання земельної ділянки площею 333 кв.м. для обслуговування господарської будівлі (гаража) під літерою "Г", як це передбачено вимогами статті 377 Цивільного кодексу України.

- також позивач наголошує на тому, що суд І інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що за договором земельного сервітуту його власником є ТОВ "Агропроенерго", а не ТОВ "Профіт-Альянс"

- судом І інстанції необґрунтовано не застосовано до спірних правовідносин вимоги статті 120 Земельного кодексу України.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт-Альянс" також не погоджуючись із рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.10.2010р. у даній справі просить його скасувати, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" залишити без розгляду на підставі п. 1 та 5 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, відповідач наголошує на тому, що суд І інстанції в порушення вимог статті 58 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу, в якій було порушено правило об’єднання вимог. При цьому, відповідач наголошує на тому, що при поданні позовної заяви ТОВ "Агропроменерго" не подало до суду І інстанції документи, що посвідчують посадове становище Поліщука О.В., а також не вказало свого порушеного або оспорюваного права. Також зауважує на тому, що під час розгляду справи в суді І інстанції позивач не виконав вимоги ухвали Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010р. та не надав копію державного акта на право постійного користування землею ЧР № 22-58 від 18.03.1994р., що є підставою для залишення позову без розгляду згідно вимог п. 5 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010р. у даній справі було прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт-Альянс" до провадження та призначено розгляд справи на 30.11.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/9 від 30.11.2010р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв’язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді Вербицької О.В. в іншому судовому засіданні) було доручено розгляд апеляційних скарг у справі № 07\1838 колегії суддів у складі: Попікова О.В. - головуючий суддя, суддів Григорович О.М., Кондратова І.Д.

У судовому засіданні 30.11.2010р. був присутній лише представник відповідача, який заявив клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису. Згадане клопотання було задоволено колегією суддів.

У зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника ТОВ "Агропроменерго", згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 21.12.2010р., про що була винесена відповідна ухвала.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/20 від 7.12.2010р. "Про зміну складу колегії суддів", у зв’язку з виходом судді Григоровича О.М. у відставку, змінено склад колегії суддів і було доручено розгляд зауваження на протокол судового засідання у справі № 07\1838 колегії суддів у складі: Попікова О.В. - головуючий суддя, суддів Калатай Н.Ф., Кондратова І.Д.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 7.12.2010 р. прийнято зауваження на протокол судового засідання від 30.11.2010р. в частині зазначення про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт-Альянс", в іншій частині зауваження на протокол судового засідання від 30.11.2010р., поданого представником ТОВ "Профіт-Альянс" відхилено.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/7 від 21.12.2010р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв’язку з виробничою необхідністю (у зв’язку з виходом судді Григоровича О.М. у відставку) було доручено розгляд апеляційних скарг у справі № 07\1838 колегії суддів у складі: Попікова О.В. - головуючий суддя, суддів Калатай Н.Ф., Кондратова І.Д.

У судовому засіданні 21.12.2010р. присутній представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Від ТОВ "Агропроменерго" надійшла телеграма, у якій позивач просив провести розгляд справи № 07\1838 без участі його представника.

Представником відповідача було подано заяву про відтворення технічного запису судового засідання господарського суду Черкаської області від 12.10.2010р. у цій справі. Згадане клопотання було задоволено колегією судів апеляційної інстанції з огляду на вимоги ч. 9 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Також представником відповідача була подана заява про залишення позову без розгляду. Згадана заява була відхилена судом як необґрунтована, оскільки явка представника ТОВ "Агропроменерго" не визнавалась апеляційною інстанцією обов’язковою, документів зазначених відповідачем в заяві апеляційною інстанцією не витребувалось.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 11.12.2000р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" продало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт-Альянс" купило частину майнового комплексу, що являє собою частину приміщення господарського призначення, яке знаходиться за адресою: м. Сміла, вул. Кам’янська, 50, на земельній ділянці площею 0, 6741 га, яка згідно з рішенням Смілянського міськвиконкому від 15.03.2001р. № 192 була вилучена із постійного користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" та надана в постійне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Профіт-Альянс" під цех по виробництву та реконструкції обладнання для харчової промисловості та складські приміщення.

В подальшому, 15 березня 2001р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт-Альянс" уклали договір на встановлення земельного сервітуту на проїзд транспортними засобами через земельну ділянку по вул. Кам’янській, 50 в м. Сміла Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт-Альянс" до приміщень господарського призначення товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" згідно з планом земельної ділянки.

Судом І інстанції також було встановлено, що 12 липня 2007р. Смілянська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт-Альянс" уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким Смілянська міська рада продала Товариству з обмеженою відповідальністю "Профіт-Альянс", а останнє купило земельну ділянку несільськогосподарського призначення під виробничу базу площею 0,6741 га, що знаходиться в адміністративних межах Смілянської міської ради за адресою: вул. Кам’янська, 50, м. Сміла Черкаської області. (12.07.2007р. договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2007р. був посвідчений приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новиковим І.М і зареєстрований ним в реєстрі за №5192.)

24 липня 2007р. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2007р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Профіт-Альянс" був виданий державний акт серія ЯЕ №615511 на право власності на земельну ділянку площею 0,6741 га по вул. Кам’янська, 50, м. Сміла Черкаської області під виробничу базу.

Рішенням XLVI сесії Смілянської міської ради від 25.03.2010р. №46-38/V було вирішено надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" в оренду строком на 10 років дві земельні ділянки площею 0,4265 га та 0,0786 га по вул. Каменській, 46 у м. Сміла Черкаської області під існуючу виробничу базу.

26 квітня 2010р. Смілянська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" на підставі рішенням XLVI сесії Смілянської міської ради від 25.03.2010р. №46-38/V уклали два договори оренди землі на оренду земельних ділянок відповідно площею 0,4265 га та 0,0786 га по вул. Каменській, 46 у м. Сміла Черкаської області. (26.04.2010р. обидва згадані договори оренди землі були зареєстровані Смілянським міськрайонним відділом Черкаської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинені записи № 041077800140 і №041077800141.)

За наведених обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" вважає, що воно як власник гаража, розташованого на орендованій ним земельній ділянці площею 0,0786 га по вул. Кам’янській, 46 у м. Сміла Черкаської області, має право користуватися для обслуговування будівлі цього гаража частиною земельної ділянки площею 333 кв. м., яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Профіт –Альянс" згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 24.07.2007р. серія ЯЕ №615511, і щодо якої договором від 15.03.2001р. був встановлений земельний сервітут.

Як вбачається з залученого до матеріалів справи договору на встановлення земельного сервітуту, укладеного 15.03.2001р. між ТОВ "Профіт-Альянс" – обтяжуваний та ТОВ "Агропроменерго" – обтяжувач, сторони погодили, що обтяжувач встановлює земельний сервітут на обтяжуваного – ТОВ "Профіт-Альянс" на проїзд транспортними засобами через земельну ділянку по вул. Кам,янскій, 50 ТОВ "Профіт-Алянс" до приміщень господарського призначення згідно з планом земельної ділянки.

Згідно п. 2 згаданого договору він укладений безстроково і вступає в силу з моменту прийняття рішення виконавчим комітетом Смілянської міської ради на встановлення сервітуту.

Згаданий договір підписаний директором ТОВ "Профіт-Алянс" та директором ТОВ "Агропроменерго", скріплений печатками сторін та зареєстрований у Смілянському міському відділі земельних ресурсів, про що в книзі записів договорів на встановлення земельних сервітутів вчинено запис за № 2 від 18.05.2001р.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно вимог статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

При цьому, приписами статті 402 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Згідно вимог ч.1 та 2 статті 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Позивач – ТОВ "Агропроменерго" звертаючись з позовом про припинення дії договору земельного сервітуту від 15.03.2001р., укладеного між ТОВ "Агропроменерго" та ТОВ "Профіт-Альянс" посилається на ті обставини, що відповідач, як власник земельного сервітуту, порушує умови користування сервітутом, що з огляду на вимоги п. д ч.1 статті 102 Земельного кодексу України є підставою для його припинення. При цьому, на підтвердження факту порушення з боку відповідача умов сервітуту, позивач посилається на ті обставини, що відповідачем по межі земельної ділянки по вул. Каменській у м. Сміла встановлений залізобетонний паркан, який унеможливлює користування позивачем своїм правом проїзду земельною ділянкою, щодо якої встановлений земельний сервітут. Наведені обставини, на думку позивача, підтверджуються рішенням господарського суду Черкаської області від 03.09.2009р. у справі №07-02-13-04/1008 та рішенням господарського суду Черкаської області від 19.01.2006р. у справі №04/219.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду І інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову ТОВ "Агропроменерго" про припинення дії договору земельного сервітуту від 15.03.2001р. на підставі п. д ч.1 статті 102 Земельного кодексу України з огляду на наступне:

Згідно вимог статті 102 Земельного кодексу України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: а) поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут; в) рішення суду про скасування земельного сервітуту; г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; ґ) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років; д) порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: а) припинення підстав його встановлення; б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Зважаючи на викладені приписи чинного законодавства, та враховуючі умови договору земельного сервітуту від 15.03.2001р., укладеного між ТОВ "Агропроменерго" та ТОВ "Профіт-Альянс", саме позивач – ТОВ "Агропроменерго" є власником земельного сервітуту, дію якого він бажає припинити, а відповідач – ТОВ "Профіт-Альянс" є власником земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут, апеляційна інстанція не вбачає правових підстав для задоволення позову ТОВ "Агропроменерго" про припинення дії договору земельного сервітуту від 15.03.2001р. на підставі п. д ч.1 статті 102 Земельного кодексу України, а саме: у зв’язку із порушенням власником сервітуту умов користування сервітутом.

При цьому, посилання позивача на порушення з боку відповідача умов сервітуту, а саме: встановлення відповідачем по межі земельної ділянки по вул. Каменській у м. Сміла залізобетонного паркану, який унеможливлює користування позивачем своїм правом проїзду земельною ділянкою, щодо якої встановлений земельний сервітут, не є підставою для його припинення з огляду на вимоги п. д ч.1 статті 102 Земельного кодексу України.

Стосовно позовної вимоги ТОВ "Агропроменерго" про визнання за позивачем права на користування суміжною земельною ділянкою площею 333 кв.м., яка необхідна для обслуговування будівлі "Г" (гаражу), вважаючи що таке право у нього виникло на підставі приписів статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду І інстанції щодо відсутності правових підстав для її задоволення з огляду на наступне:

Приписами частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі коли житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій в користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За змістом частини 1 статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

З правового аналізу норм чинного законодавства вбачається, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Відповідно до статей 116, 124 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України "Про оренду землі" громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами частин 3, 5 статті 126 цього ж Кодексу право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Тобто, право на одержання у користування земельної ділянки площею 333 кв. м., яка необхідна для обслуговування будівлі "Г" (гаражу), підлягає оформленню у порядку, встановленому вказаним кодексом, а саме, перш за все, - на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації.

Як було встановлено під час розгляду в суді першої інстанції та не було спростовано під час апеляційного провадження, позивач – ТОВ "Агропроменерго" не є власником або землекористувачем на праві постійного користування чи на умовах оренди земельною ділянкою площею 333 кв. м., право на користування якою для обслуговування будівлі гаражу він вимагає. Ця земельна ділянка є власністю товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт –Альянс".

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції про те, що вимоги позивача про визнання за ним права на користування суміжною земельною ділянкою площею 333 кв.м., яка необхідна для обслуговування будівлі "Г" (гаражу), не підлягають задоволенню через відсутність набутого позивачем права, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства.

За договором на встановлення земельного сервітуту від 15.03.2001р. земельний сервітут встановлений лише на право проїзду транспортними засобами через земельну ділянку товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт-Альянс" по вул. Кам’янській, 50 в м. Сміла до приміщень господарського призначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроменерго" згідно з планом земельної ділянки, а не на право проходу людьми чи для обслуговування таких приміщень.

Доводи позивача щодо неправомірності дій Смілянської міської ради стосовно звернення останнього про надання земельної ділянки площею 333 кв.м. для обслуговування господарської будівлі (гаража) під літерою "Г", визнаються апеляційною інстанцією безпідставними та недоведеними.

Отже, за наведених обставин, доводи апеляційної скарги ТОВ "Агропроменерго" не спростовують висновки суду І інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Стосовно доводів ТОВ "Профіт-Альянс", викладених в апеляційній скарзі, апеляційна інстанція визнає їх юридично неспроможними з огляду на наступне:

Відповідач, наголошуючи на підставах для скасування рішення суду І інстанції у даній справі, зауважує на необхідності залишення позову ТОВ "Агропроменерго" без розгляду на підставі п. 1 та 5 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відповідач посилається на ті обставини, що при зверненні з позовом ТОВ "Агропроменерго" не подало до суду І інстанції документи, що посвідчують посадове становище Поліщука О.В. Однак, доводів чи доказів, що у ТОВ "Агропроменерго" на день подання позову інший керівник – не наведено.

Згідно вимог ч. 1 статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Як вбачається з позовної заяви ТОВ "Агропроменерго" остання підписана директором ТОВ "Агропроменерго" Поліщук О.В. та скріплена печаткою.

Право підпису позовної заяви від імені організації належить її керівнику, який за своїм статусом представляє її інтереси, оскільки згідно статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Всі інші наявні документи, подані позивачем (як то договір на встановлення земельного сервітуту від 15.03.2001р., договір оренди землі від 26.04.2010р.) містять інформацію стосовно керівника ТОВ "Агропроменерго" – Поліщука Олега Валентиновича.

Отже, за наведених обставин, ні в суду І інстанції ні в суду апеляційної інстанції не було сумніву щодо підписання як позовної заяви, так і апеляційної скарги особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, що відповідно унеможливлює залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання відповідача на необхідність залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, визнається апеляційною інстанцією безпідставним зважаючи на таке:

Згідно вимог п. 5 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/612 (v_612800-94) "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.09.2010р. позивача було зобов’язано надати копію державного акта на право постійного користування землею ЧР № 22-58 від 18.03.1994р., про який згадувалось в позові.

До матеріалів справи залучена копія державного акта на право постійного користування землею ЧР № 22-58, однак з іншою датою.

Суд І інстанції розглянувши справу за наявними документами та поданими доказами, згідно вимог статті 82 Господарського процесуального кодексу України, прийняв відповідне рішення, яким позивачу було відмовлено у задоволенні позову.

Апеляційна інстанція не вбачає порушень вимог чинного господарського процесуального законодавства при його прийнятті, та вважає що відсутні підстави для залишення без розгляду позову ТОВ "Агропроменерго" у даній справі з огляду на вимоги п. 1 та 5 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно посилань відповідача на порушення судом І інстанції вимог статті 58 Господарського процесуального кодексу України, а саме: місцевий суд розглянув справу, в якій було порушено правило об’єднання вимог, апеляційна інстанція зауважує наступне:

Суд І інстанції, розглянувши позовні вимоги ТОВ "Агропроменерго" про припинення дії договору земельного сервітуту від 15.03.2001р., укладеного між ТОВ "Агропроменерго" та ТОВ "Профіт-Альянс" та про визнання за позивачем права на користування суміжною земельною ділянкою площею 333 кв.м., яка необхідна для обслуговування будівлі "Г" (гаражу), не припустився порушення ч. 3 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, яким не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства. І відповідно відсутні підстави для скасування рішення суду І інстанції з цих мотивів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв’язку з відмовою в їх задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.