6/14-272 Про скасування рішень сільської ради, визнання недійсним договорів оренди та купівлі - продажу земельної ділянки - 21.12.2010 Прийняття

рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.10.2010 р. у справі № 6/14-272 задоволено позов ВАТ Тернопільського обласного підприємства "Тернопільавтотранс 16100", м. Тернопіль, визнано недійсним та скасовано рішення Підзамочківської сільської ради Бучацького району Тернопільської області № 335 від 04.04.2008 р. та № 394 від 15.08.2008 р., визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0, 0954 га в с. Під замочок Бучацького району Тернопільської області, укладений 01.09.2005 р. між СПД-ФО ОСОБА_1. та Підзамочківською сільською радою Бучацького району Тернопільської області, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 0954 га в с. Підзамочок, укладений 18.09.2008 р. між Підзамочківською сільською радою та СПД-ФО ОСОБА_1., зобов’язано СПД-ФО ОСОБА_1. повернути земельну ділянку площею 0, 0954 га в с. Підзамочок в користування ВАТ Тернопільському обласному підприємству "Тернопільавтотранс 16100", з Підзамочківської сільської ради на користь ВАТ Тернопільському обласному підприємству "Тернопільавтотранс 16100"стягнуто 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що станом на час прийняття відповідачем 1 оскаржуваних рішень і укладення оспорюваних договорів та на момент вирішення даного спору відповідачами не подано доказів надання позивачем згоди на вилучення земельної ділянки (її частини) та на вилучення у нього землі в судовому порядку. Приймаючи рішення № 335 від 04.04.2008 р. про включення земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача, у перелік ділянок, які підлягають продажу, та рішення № 394 від 15.08.2008 р. про затвердження експертно-грошової оцінки частини цієї ділянки для викупу відповідачем № 2, без її попереднього вилучення і за наявності про це спору, Підзамочківська сільська рада діяла всупереч положень ст.ст. 6, 19 Конституції України та ст.ст. 92, 95, 116, 149 ЗК України.

У своїй апеляційній скарзі відповідач 2 просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не було взято до уваги те, що між ним та Бучацьким районним споживчим товариством Тернопільської обласної споживчої спілки 16.07.2002 р. укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна –будівлі їдальні, яка знаходиться на спірній земельній ділянці. Крім цього, апелянт зазначає про процесуальні порушення, а саме неналежне повідомлення його про час і місце судового розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1, підтримуючи апеляційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_1., зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 141 ЗК України, припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності державних установ та організацій, а згідно ст. 92 цього ж кодексу, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності. Оскільки ВАТ "Тернопільавтотранс 16100" після реорганізації не належить до державної та комунальної форми власності, право користування земельною ділянкою дана організація може набувати на підставі договору оренди.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.

Матеріалами даної справи встановлено, що 18.01.1980 р. правлінням колгоспу "Росія"Бучацького району надано висновок про надання згоди на відведення земельної ділянки, площею 0, 8 га під будівництво Бучацької автобусної станції. 25.01.1980 р. компетентною комісією затверджений акт вибору і відводу ділянки під будівництво автобусної станції в м. Бучач.

На підставі рішення Підзамочківської сільської ради від 11.08.1994 р. Тернопільському територіально-виробничому автотранспорту виданий Державний акт на право постійного користування землею в розмірі 0, 66 га для розміщення автобусної станції.

Відповідно до постанови КМ України від 07.12.1992 р. № 686 (686-92-п) , прийнятого на його виконання наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області від 25.06.1996 р. № 806, державне підприємство "Тернопільське обласне підприємство автобусних станцій 16199"реорганізовано шляхом перетворення у ВАТ Тернопільське обласне підприємство "Тернопільавтотранс-161002.

19.04.2001 р. загальними зборами акціонерів затверджено статут ВАТ Тернопільського обласного підприємства "Тернопільавтотранс-16100", а 24.05.2001 р. статут зареєстровано Торгово-реєстраційною палатою за № 25349301Ю0010328.

Згідно п.п. 3.3 п. 3, п.п. 4.1 п. 4 статуту, товариство є правонаступником державного підприємства "Тернопільське обласне підприємство автобусних станцій 16199", до якого ввійшли: Тернопільське територіально-виробниче об’єднання державних підприємств автомобільного транспорту, Тернопільська станція технічного обслуговування 16197, Тернопільське обласне державне підприємство "Тернопільавтотранс". Засновником товариства є регіональне відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 16.07.2002 р. СПД-ФО ОСОБА_1. придбав приміщення їдальні "Експрес"площею 196, 9 кв. м, що раніше належало Бучацькому РАЙСТ і знаходиться на спірній земельній ділянці.

Згідно акту державної технічної комісії від 08.11.2002 р., в експлуатацію було прийнято першу чергу реконструкції кафе "Експрес"під кафетерій, з цехом хлібобулочних виробів.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Ст. 125 ЗК України визначено, що право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а згідно ч. 3 ст. 126 цього кодексу право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 141 ЗК України передбачено наступні випадки припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, у разі припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій їх право постійного користування земельною ділянкою припиняється і автоматично в порядку правонаступництва не переходить, а виникає на загальних підставах, визначених вищезазначеними нормами.

Рішенням Підзамочківської сільської ради від 30.09.2004 р. № 181 з мотивів ліквідації Тернопільського обласного об’єднання автобусних станцій, рада вилучила у Тернопільського обласного підприємства автобусних станцій 16199 земельну ділянку площею 0, 66 га., що була надана в постійне користування для розміщення автобусної станції в с. Підзамочок та перевела дану ділянку в землі запасу транспорту і зв’язку Підзамочківської сільської ради.

Цим же рішенням надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 5646 га в оренду ВАТ "Тернопільавтотранс-16100"строком на 3 роки та дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0954 га СПД-ФО ОСОБА_1. (відповідачу 2).

ВАТ Тернопільське обласне підприємство "Тернопільавтотранс-16100"(позивач) неодноразово зверталось до Підзамочківської сільської ради (відповідача 1) щодо переоформлення права постійного землекористування ділянкою площею 0, 66 га в с. Підзамочок, зокрема 24.05 та 26.11.2007 р.

Судовими рішеннями скасовано п.п. 1-3 рішення Підзамочківської сільської ради від 30.09.2004 р. № 181 щодо вилучення в автотранспортного підприємства ділянки площею 0, 66 га та щодо дачі ВАТ Тернопільському обласному підприємству "Тернопільавтотранс-16100"і СПД-ФО ОСОБА_1. дозволів на виготовлення проектів землеустрою, а також п. 1 рішення Підзамочківської сільської ради від 12.12.2007 р. № 282 щодо надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду ділянки орієнтованою площею 0, 50 га.

31.08.2005 р. між Підзамочківською сільською радою та СПД-ФО ОСОБА_1. укладено договір оренди землі площею 0, 0954 га по вул. Тернопільській в с. Підзамочок для обслуговування цеху випічки хлібобулочних виробів терміном на 5 років.

04.04.2008 р. Підзамочківська сільська рада прийняла рішення №3 35 про включення земельної ділянки орендованої підприємцем ОСОБА_1., у перелік ділянок, що підлягають продажу.

Рішенням Підзамочківської сільської ради № 394 від 15.08.2008 р. затверджено експертно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0, 0954га для викупу ОСОБА_1. земельної ділянки за ціною з розрахунку 37, 49 грн. за кв. м на загальну суму 35 765, 50 грн. та вирішено продати СПД-ФО ОСОБА_1. земельну ділянку площею 0, 0954 га для комерційних цілей, розташовану по вул. Тернопільській у с. Підзамочок.

На підставі рішення № 394 від 15.08.2008 р. між відповідачами у справі укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.09.2008 р.

Як встановлено судом, підприємство позивача – державне підприємство "Тернопільське обласне підприємство автобусних станцій 16199"припинено шляхом реорганізації у ВАТ "Тернопільавтотранс 16100"на підставі наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області від 25.06.1996 р. № 806.

Ст. 37 ЦК Української РСР, ст. 104 ЦК України, ст. 34 Закону України "Про підприємства України"встановлено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення). Проте, згідно ст. 1, ч. 4 ст. 2 ЦК Української РСР, чинного на час проведення реорганізації підприємства, цей кодекс регулює майнові відносини, а земельні відносини підлягають окремому правовому регулюванню –земельним законодавством.

На час прийняття вказаного наказу був чинним ЗК України в редакції 1992 року (561-12) , відповідно до якого право користування земельною ділянкою посвідчується державним актом та припиняється у разі припинення діяльності підприємства.

З аналізу наведених норм апеляційний суд дійшов висновку, що перехід до правонаступника перетвореного підприємства майнових прав та обов’язків не означає автоматичного переходу до новоствореного підприємства права землекористування, оскільки правонаступництво у цивільних відносинах не розповсюджується на спірні земельні правовідносини.

Згідно ст. 125 чинного ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує таке право та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Позивачем не подано, а судом не встановлено доказів переоформлення позивачем правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку після проведення реорганізації. Перетворення державного підприємства у ВАТ є юридичним фактом для припинення його права на землекористування, а тому посилання позивача на те, що він є правонаступником також і земельних прав і обов’язків колишнього державного підприємства є безпідставним, оскільки суспільні відносини, щодо користування землею регулюються вищезазначеними нормами земельного законодавства.

Акти на підставі яких державне підприємство користувалось земельною ділянкою не є підставою для землекористування ВАТ, оскільки видавалось іншій юридичній особі та з іншою формою власності.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Позивачем не доведено, яким чином спірне рішення порушує його права та охоронювані законом інтереси, за захистом яких він звернувся з даним позовом в порядку ст. 1 ГПК України, оскільки не доведено наявності в нього права землекористування спірною земельною ділянкою.

Оскаржуване рішення прийнято відповідачем 1 в межах наданих йому законом повноважень, не суперечить вимогам діючого законодавства та жодним чином не порушує право позивача.

Щодо оспорюваних угод, то підставою визнання їх недійсними позивач наводить незаконність прийнятих сільською радою рішень, які суд першої інстанції визнав недійсними.

Проте, оскільки місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо визнання недійсними рішень сільської ради, а також враховуючи те, що позивачем не наведено інших підстав визнання угод недійсними, то апеляційний господарський суд не вбачає підстав для визнання даних договорів недійсними.

Апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта на те, що він неналежним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи, оскільки на всіх ухвалах суду першої інстанції є штампи про їх відправлення на адреси сторін. Також у матеріалах справи міститься відзив СПД-ФО ОСОБА_1., його представник разом з ним були присутніми у судовому засіданні 13.03.2009 р. (а. с. 54) та 12.10.2010 р. (а. с. 105), в якому, зокрема, розгляд справи відкладався на 21.10.2010 р., коли і було прийняте оскаржуване рішення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з неповним врахування всіх обставин справи та з невірним застосуванням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 ГПК України (1798-12) , Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Бучач, Тернопільська область задоволити.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 21.10.2010 р. у справі № 6/14-272 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові ВАТ Тернопільського обласного підприємства "Тернопільавтотранс 16100", м. Тернопіль до Підзамочківської сільської ради, с. Підзамочок, Бучацький район, Тернопільська область та до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Бучач, Тернопільська область про скасування рішень Підзамочківської сільської ради, визнання недійсними договорів оренди та купівлі-продажу земельної ділянки, а також про зобов’язання повернути вказану земельну ділянку відмовити.

Стягнути з ВАТ Тернопільського обласного підприємства "Тернопільавтотранс 16100", м. Тернопіль на користь Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Бучач, Тернопільська область 42, 50 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита.