Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Бахчеван Х.М.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 21.12.2010 року

від позивача: ОСОБА_1; ОСОБА_2, за довіреністю;

від відповідача: Бородкін С.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 01.11.2010 року

по справі № 4-27/53-09-2240

за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Приватного підприємства "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ"

про стягнення 74798,50 грн.

В судовому засіданні 21 грудня 2010 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У травні 2009 року фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ" (далі –відповідач, ПП "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ") про стягнення безпідставно отриманої плати за оренду приміщення з нарахуванням інфляційних втрат, 3% річних. Загальна сума стягнення складає 74798,50 грн. (з урахуванням уточнень позовних вимог), крім того, позивач заявив вимогу про стягнення спричиненої моральної шкоди, розмір якої складає 2000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані встановленням постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року по справі № 34/161-08-2776 факту, що договір № 109 від 01.10.2005 року на павільйон № Ц/П-48 є договором про надання послуг, тому сплачені позивачем орендні платежі є безпідставно набутими відповідачем грошовими коштами, розміром яких є різниця між сплаченою сумою за цим договором надання послуг та середньою ціною таких послуг, які надаються на ринках міста Одеси відповідно до рішення № 259 від 14.09.2005 року.

В обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди позивач послався на погіршення стану здоров’я в зв’язку з погрозами відповідача та вчиненням ним дій щодо припинення позивачем торговельної діяльності.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.11.2010 року по справі № 4-27/53-09-2240 (суддя Літвінов С.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції вказав, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року по справі № 34/161-08-2776 за позовом Приватного підприємства "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ" до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про звільнення приміщення встановлено, що договір № 109 від 01.10.2005 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Втім, вказані обставини не звільняють сторони від виконання зобов’язань за вказаним договором. Також, суд вказав про безпідставне посилання позивача на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки договір від 01.10.2005 року не визнано недійсним у встановленому законом порядку та зазначив про недоведеність позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат, процентів річних та моральної шкоди.

Не погодившись з рішенням суду від 01.11.2010 року, фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує про прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Скаржник вказує, що судом проігноровано преюдиціальний факт, встановлений постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року по справі № 34/161-08-2776; - судом не надано оцінки тим обставинам, що отримані відповідачем грошові кошти є сплатою за нечинним правочином (ч. ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України); - позовні вимоги є доведеними, оскільки в матеріалах справи наявні обґрунтовані розрахунки.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Звертаючись з позовом до ПП "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ", ФОП ОСОБА_1, посилаючись на встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду певні факти, вказав, що сплачена позивачем за договором № 109 від 01.10.2005 року сума є платою не тільки за надані послуги, а і орендною платою, тому заявлена до стягнення сума є безпідставно отриманою відповідачем орендною платою з нарахуванням на розмір боргу інфляційних втрат та 3% річних. При цьому позивач вказує, що розмір безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів обчислюється як різниця між сплаченою за вказаним договором сумою та середньою ціною таких послуг, що надаються на ринках у місті Одесі.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року по справі № 34/161-08-2776 залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2008 року про задоволення позову ПП "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ" до ФОП ОСОБА_1, про звільнення приміщення.

З мотивувальної частини вказаної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений між ПП "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ" та ФОП ОСОБА_1 договір № 109 від 01.10.2005 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг, відповідно до якого ПП "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ" зобов’язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, надавати ФОП ОСОБА_1 за плату послуги по комплексному обслуговуванню павільйону, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Скісна 19/1 загальною площею 23 кв.м, а ФОП ОСОБА_1 зобов’язався своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані за цим договором послуги.

З аналізу позовної заяви вбачається, що правовою підставою для стягнення з відповідача безпідставно отриманої орендної плати ФОП ОСОБА_1 вказує норми ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Судова колегія зазначає, що главою 83 Цивільного кодексу України (435-15) регулюються правовідносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином; про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Пункти 1, 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню у випадках, коли здійснене стороною належне виконання зобов’язання (в даному випадку сплата платежів за договором № 109 від 01.10.2005 року) втратило правову підставу.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 632 Цивільного кодексу України також визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що договір № 109 від 01.10.2005 року у встановленому законом порядку не визнано недійсним, а відтак, грошові кошти сплачувались ФОП ОСОБА_1 відповідно до його зобов’язань за вказаним договором.

З огляду на вказане, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача сплачених ФОП ОСОБА_1 грошових коштів як безпідставно набутих.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України м оральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судом не встановлено наявності грошового зобов’язання ПП "Торгівельний центр "СТАРОКІННИЙ" перед ФОП ОСОБА_1, а також відсутні докази спричинення позивачу моральної шкоди відповідачем, господарським судом правомірно відмовлено ФОП ОСОБА_1 в позові у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судова колегія, —

Рішення господарського суду Одеської області від 01.11.2010 року по справі № 4-27/53-09-2240 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.