КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2010 № 7/597-23/417
( Додатково див. рішення господарського суду міста Києва (rs12198336) ) ( Додатково див. рішення господарського суду міста Києва (rs12200778) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs7189228) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs10611744) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Дяків Т.М. – за довіреністю
від відповідача: Бойко Д.М. – за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Укрнафта"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2010
у справі № 7/597-23/417 ( .....)
за позовом ВАТ "Укрнафта"
до ЗАТ "Укргаз-Енерго"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 608680,86 грн.
ВСТАНОВИВ :
Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення із Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" (далі – відповідач) заборгованості за договором № 39/66/Тр-07 від 30.01.2007 року в розмірі 608 680,86 грн. (у тому числі 128 753,35 грн. основного боргу; 15 527,65 грн. пені за порушення строків розрахунку; 438 165,08 грн. пені за непідписання акту; 21 630,56 грн. інфляційних втрат; 4 604,22 грн. трьох процентів річних).
Позов обґрунтований тим, що відповідач у порушення умов договору не розрахувався за надані у лютому 2008 року послуги по транспортуванню газу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2009 року рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2009 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2010 року порушено провадження у справі № 7/597-23/417.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2010 р. позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 128 753,35 грн. основного боргу; 1 287,53 грн. державного мита та 48,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у позові та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а саме, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, суд послався на ст. 612 Цивільного кодексу України, відповідно до якої прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Крім того, позивач вважає, що місцевим судом не було встановлено, коли саме відповідачем було порушено зобов’язання за договором.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
30.01.2007р. між ВАТ "Укрнафта" та ЗАТ "Укргаз-Енерго" було укладено договір про надання послуг по транспортуванню природного газу № 39/66/Тр-07, відповідно до якого позивач зобов’язався здійснювати транспортування природного газу системою внутрішньопромислових трубопроводів, що знаходяться в зоні його обслуговування та/або користуванні від пунктів приймання-передачі газу-пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України, який транспортується шляхом заміщення, до пунктів призначення: газопроводів споживачів та/або до ГРС для передачі визначеним відповідачем та доведеним (підтвердженим) до виконавця через позивача споживачам та/або уповноваженим організаціям, здійснювати облік такого газу, а відповідач – оплатити надані послуги.
Пунктом 4.1 укладеного договору передбачено, що надання послуг з транспортування газу оформлюються позивачем та відповідачем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з транспортування, які підписуються сторонами до 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги (пункт 4.3 договору). Акт здачі-прийомки послуг з транспортування газу та акт здачі-приймання послуг технічного приймання-передачі газу в пунктах призначення, складаються позивачем на підставі реєстру фактично протранспортованих об’ємів природного газу у відповідному місяці.
Згідно пункту 4.6 договору № 39/66/Тр-07 від 30.01.2007 року сторони зобов’язувались підписати реєстр до п’ятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому фактично надавались послуги.
18.03.2008 року позивач направив на адресу відповідача на підпис реєстр обсягів протранспортованого газу, акти здачі-прийомки послуг з транспортування газу та акт здачі-приймання послуг технічного приймання-передачі газу в пунктах призначення та рахунок-фактуру.
Відповідач не заперечує, що зазначені документи направлялись на його адресу, однак, зазначив у своїх поясненнях, що документи надавались відповідачу у порушення передбачених договором строків. Оскільки, сторонами не було підписано реєстр фактично протранспортованих об’ємів природного газу за лютий 2008 року, неможливо встановити обсяг протранспортованого природного газу, відповідач вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 128 753,35 грн. є необґрунтованими.
Відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 договору № 39/66/Тр-07 від 30.01.07 р. сторони погодили, що остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється до 12 числа місяця, наступного за звітним на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур, складених відповідно до актів, якими оформлюються послуги з транспортування газу та технічного приймання-передачі газу в пунктах призначення.
Умовами договору №39/66/Тр-07 передбачено, що підставою для складання реєстру є акти здачі-приймання газу та/або інші письмові документи, погоджені позивачем, які підтверджують передачу споживачам та/або уповноваженим організаціям об’ємів природного газу з ресурсів відповідача у місяці, за який складається реєстр.
Позивачем на підтвердження обсягу протранспортованого у лютому 2008 року газу було надано реєстри, відповідно до яких з ресурсу відповідача було реалізовано природний газ для ВАТ "Сумигаз", ВАТ "Дніпропетровськгаз", ВАТ "Полтавагаз", ВАТ "Гадячгаз", НГВУ "Чернігівнафтогаз", ВАТ "Чернігівгаз", ВАТ "Полтавагаз" (а.с. 64-68, 130-133).
Листом № 13246/64-014 від 30.10.2009р. Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підтвердила, що позивачем з ресурсів відповідача було протранспортовано у лютому 2008 року 3 256,848 тис.куб.м. газу.
За таких обставин, зважаючи на встановлені додатковими угодами № 1 від 30.01.2007 р., №1-1 від 27.04.2007 р. та №1-2 від 27.06.2007 р. до договору №39/66/Тр-07 від 30.01.2007 р. тарифи, судом встановлено, що позивачем у лютому 2008 р. було надано відповідачу послуги по транспортуванню газу у розмірі 128 753,35 гривень. Однак, відповідач, в порушення взятих на себе зобв"язань, розрахунок з позивачем за послуги з транспортування газу за лютий 2008р. згідно умов договору не провів.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 128 753,35 грн. за надані послуги по транспортуванню газу у лютому 2008р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 15 527,65 грн. пені за порушення строків розрахунку, 438 165,08 грн. пені за не підписання акту; 21 630,56 грн. інфляційних втрат та 4 604,22 грн. трьох процентів річних.
Частиною четвертою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Зважаючи на те, що прострочення виконання зобов’язань Відповідача настало у зв’язку із порушенням Позивачем умов договору №39/66/Тр-07 від 30.01.2007 року щодо своєчасного направлення документів на адресу Відповідача, суд відмовляє у стягненні пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи, а місцевий суд вірно визначив вимоги позивача як лише частково обґрунтовані і такі, що підлягають саме частковому задоволенню.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2010 р. в справі № 7/597-23/417 залишити без змін.
Матеріали справи № 7/597-23/417 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
24.12.10 (відправлено)