Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.08.2009р. у справі №19/214 позов Акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) м. Київ в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Кіровське Донецької області"м.Кіровське, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровське Донецької області"м.Кіровське, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно –будівельний Альянс"с.Розсипне Шахтарського району Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 2 977654грн.38коп.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2977654грн.38коп. заборгованості за договором про надання кредиту №49/12 від 28.12.2007р., 25500грн00коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення судом 17.08.2009р. був виданий відповідний наказ.

27.08.2010р. позивач звернувся до господарського суду із скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби, в якій просить визнати дії Відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції м.Шахтарськ неправомірними; скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 17.08.2010р; витребувати договір зберігання майна між ВДВС Шахтарського МУЮ та ОСОБА_1 та визнати його недійсним.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.10.2010р. у справі №19/214 вимоги позивача про визнання незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції м.Шахтарськ залишені без задоволення.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Кіровське Донецької області"м.Кіровське не погодилось з прийнятою ухвалою та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області по справі №19/214 від 27.10.2010р.

У вмотивування доводів, викладених у апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки при розгляді справи судом не були вивчені та враховані всі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не зроблена належна оцінка доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу від 21.01.2010р. Відділ державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції м.Шахтарськ просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки ухвала суду прийнята за результатами всебічного, повного та об’єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням та правильним застосування норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання від 20.12.2010р. з’явились представники позивача та Відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції м.Шахтарськ.

Позивач підтримав правову позицію, викладену у апеляційній скарзі, представник Відділу державної виконавчої служби заперечував проти неї, наполягав на законності та обґрунтованості винесеної господарським судом ухвали. Відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, про час та місце проведення якого був повідомлений належним чином.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом (606-14) дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду. Скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.

Скарга у виконавчому провадженні повинна містить, зокрема, зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму Закону (606-14) , яку порушено, а також виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

У своїй скарзі позивач стверджує, що Відділом державної виконавчої служби навмисно затягується виконання виконавчих дій, невірно визначена вартість витрат на збереження арештованого та описаного майна, у зв’язку з чим заявник просить скасувати постанову ВДВС від 17.08.2010р. та визнати недійсним договір зберігання майна №1 від 28.10.2009р.

Згідно ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець зобов’язаний прийняти заходи примусового виконання рішення, своєчасно, повно здійснювати виконавчі дії, здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного та повного виконання рішення.

Відповідно до ст.25 зазначеного Закону державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Продовження зазначеного строку можливо лише у випадках, передбачених Законом (606-14) .

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2009р. Відділом державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції м.Шахтарськ було відкрите виконавче провадження з примусового виконання наказу №19/214 від 17.08.2009р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно –будівельний Альянс"с.Розсипне Шахтарського району Донецької області на користь Акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) м.Київ в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Кіровське Донецької області"м.Кіровське 2977654грн.38коп. заборгованості за договором про надання кредиту №49/12 від 28.12.2007р., 25500грн00коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Цією ж постановою органом виконавчої служби накладено арешт на все майно боржника в межах боргу в сумі 3003272грн.38коп. та встановлено заборону на відчуження цього майна.

При цьому, з метою забезпечення виконання рішення суду та заборони відчуження майна божником, державною виконавчою службою був складений акт опису та арешту майна від 28.10.2009р., яким описане та арештоване рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ ""Аграрно –будівельний Альянс"та є предметом застави та іпотеки заявника.

Як встановлено ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігачеві), під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, стягувачеві, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві.

Зазначена законодавча норма кореспондується з положеннями спеціального нормативно-правового акту, що регулює спірні правовідносини, а саме, п.5.8.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р. (z0865-99)

Оскільки представник боржника під час опису та арешту майна був відсутній, описане майно ТОВ "Аграрно –будівельний Альянс"передане на відповідальне зберігання ОСОБА_1.

За таких обставин, 28.10.2009р. між Відділом державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції та ОСОБА_1 був укладений договір про відповідальне зберігання нерухомого майна, на яке звернено стягнення відділом державної виконавчої служби, та про надання послуг, які пов’язані з його зберіганням.

Відповідно до п.1.1. зазначеного договору, відділ передає, а зберігач приймає та зобов’язується зберігати нерухоме майно, що було описане та арештоване актом АА№746269 від 28.10.2009р. та передане йому на відповідальне зберігання, який є невід’ємною частиною цього договору, і повернути це майно в цілісності.

При цьому, за приписами ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", п.п.5.8.2.,5.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій (z0865-99) , зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої встановлюється за угодою зберігача з державним виконавцем. Розмір винагороди зберігачу встановлюється державним виконавцем за згодою зберігача, але не більше 5 відсотків вартості переданого на зберігання майна за місяць.

Так, пунктом 4.1. договору встановлено, що за збереження майна відділ сплачує зберігачу 5% від вартості описаного майна на місяць. Вартість майна визначається оцінювачем, призначеним державним виконавцем.

Строк дії договору згідно до п.6 цього договору починає свій перебіг з 28.10.2009р. до проведення спеціалізованого торгівельною організацією прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

В подальшому, постановою від 19.01.2010р. відділом виконавчої служби призначено експерта, суб’єкта оціночної діяльності для надання письмово висновку з питань вартості описаного майна.

За результатами проведення оцінки арештованого майна, орган виконавчої служби за актом приймання-передачі від 10.03.2010р. отримав звіти про незалежну оцінку арештованого майна.

Виходячи з наданих до матеріалів справи договору №05053 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна від 29.04.2010р., договору №0510322 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, арештоване майно боржника передавалось в порядку встановленої чинним законодавством черговості на примусову реалізацію.

Відповідно до пояснень відділу державної виконавчої служби, 30.07.2010р. відбулись прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, що належить ТОВ ""Аграрно –будівельний Альянс"та є предметом іпотеки.

За таких обставин, відповідальний зберігач ОСОБА_1 30.07.2010р. надав розрахунок витрат на зберігання арештованого нерухомого майна, що належить боржникові, відповідно до якого винагорода за зберігання арештованого нерухомого майна за період з 28.10.2009р. по 30.07.2010р. складає 71001грн.69коп.

За приписами ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження", витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження. До витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені, зокрема, на зберігання описаного майна.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, може бути оскаржена сторонами до суду у 10-денний строк.

При цьому, як встановлено п.4.15.2. Інструкції про проведення виконавчих дій (z0865-99) , державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій, в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів. Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, Відділом державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції 17.08.2010р. був складений акт про витрати на проведення виконавчих дій, яким встановлені підстави та розмір витрат на проведення виконавчих дій.

Разом з цим, постановою від 17.08.2010р. орган виконавчої служби постановив стягнути з боржника витрати на проведення виконавчих дій у сумі 71001грн.69коп.

З огляду на зазначене, Відділом державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції м.Шахтарськ вжито всіх необхідних заходів щодо виконання рішення господарського суду, у тому числі арештоване та описане майно боржника, прийняті всі необхідні заходи щодо збереження та реалізації цього майна, у зв’язку з чим його дії є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Що стосується вимог скаржника щодо визнання недійсним договору №1 про відповідальне зберігання нерухомого майна, на яке звернено стягнення відділом державної виконавчої служби, та про надання послуг, які пов’язані з його зберіганням від 28.10.2009р. та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції від 17.08.2010р., то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову у встановленому порядку.

Тобто, вимога позивача про визнання недійсним договору №1 від 28.10.2009р. та скасування постанови органу виконавчої служби про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 17.08.2010р. не підлягає розгляду в межах наданої скарги на дії Відділу державної виконавчої служби.

Щодо посилань позивача у додаткових поясненнях до апеляційної скарги на наявність іншого договору про відповідальне зберігання нерухомого майна, то вони апеляційним господарським судом не беруться до уваги з підстав їх необґрунтованості.

За таких обставин, твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для скасування ухвали суду від 27.10.2010р. у справі №19/214 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 102, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, -

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Кіровське Донецької області"м.Кіровське на ухвалу господарського суду Донецької області від 27.10.2010р. у справі №19/214 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 27.10.2010р. у справі №19/214 - залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Надруковано 7 примірників: 2 –позивачу; 1 –відповідачу; 1 –ВДВС; 1 - у справу, 1 - господарському суду; 1 - ДАГС