Б-25/32-10 Про припинення провадження справи про банкрутство ВАТ - 20.12.2010 Прийняття

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2010р., суддя: Валєєва Т.Е., було припинено провадження у справі № Б-25/32-10 про банкрутство ВАТ "Калуський завод комунального устаткування".

З даною ухвалою не погодився кредитор - УПФ України в Калуському районі Івано-Франківської області і оскаржив її в апеляційному порядку оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, про що свідчить реєстр на відправлення рекомендованої кореспонденції апеляційного суду від 13.12.2010р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2010р. у справі № Б-25/32-10 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, УПФ України в Калуському районі Івано-Франківської області звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з заявою про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" за загальною процедурою в порядку ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заява мотивована, зокрема, тим, що непогашені вимоги, які перевищують триста мінімальних розмірів заробітної плати, складають 285 162,91 грн., з яких 57 910,92 грн. пільгових пенсій підтверджуються рішенням суду та 227 251,99 грн. страхових внесків підтверджуються вимогами УПФ України в Калуському районі Івано-Франківської області про сплату страхових внесків, які набрали чинності, не оскаржені боржником в установленому чинним законодавством порядку, а отже, на думку ініціюючого кредитора, є безспірними та перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби та є невиконаними.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.10 порушено провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено підготовче засідання у справі на 12.10.10.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство в підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, а відтак наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

Частина 3 статті 6 Закону про банкрутство визначає ознаки неплатоспроможності боржника. Згідно з вказаною нормою справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом (2343-12) .

У першу чергу всі зазначені умови формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж їх оцінка надається безпосередньо в підготовчому засіданні.

Згідно із абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, за Законом про банкрутство (2343-12) вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема, виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10.06 у справі №3/157.

Згідно зі ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вимога органів Пенсійного фонду України про сплату недоїмки є виконавчим документом, який виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Положеннями ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що відповідно до цього Закону (606-14) державною виконавчою службою, серед іншого, підлягають виконанню рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.

Однак, підстави списання грошових коштів з рахунку визначає стаття 1071 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Також, положення п. 5.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.04 №22 (z0377-04) , із змінами та доповненнями, вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними (п. 1.3 Інструкції (z0377-04) ), передбачають, що відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Згідно із п. 5.3 Інструкції (z0377-04) примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

Виходячи з системного аналізу чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимога органів Пенсійного фонду України про сплату недоїмки є виконавчим документом, однак вона не є підставою для списання коштів з рахунків боржника, як того вимагає ст. 1 Закону про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи та стверджує ініціюючий кредитор в письмових поясненнях (а.с.125), заборгованість боржника зі сплати платежів до Пенсійного фонду України станом на 17.09.10 становить 285 162,91 грн., з яких:

- 57 910,92 грн. пільгових пенсій, що підтверджуються постановою Івано-

Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.10 у справі №2а-122/10/0970,

виконавче провадження з примусового виконання якої відкрито 27.04.10 (а.с.52-55,

- 227 251,99 грн. страхових внесків, що підтверджуються вимогами УПФ України в

Калуському районі Івано-Франківської області, а також постановою Івано-Франківського

окружного адміністративного суду від 16.06.10 у справі №2а-252/10/0970, виконавче

провадження з примусового виконання якої відкрито 22.09.10 (а.с.119-121) та

постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.08.10 у справі

№2а-2276/10/0970, виконавче провадження з примусового виконання якої відкрито 12.10.10

(а.с.122-124), а також вимогами УПФ України в Калуському районі Івано-Франківської області №Ю1-01 від 02.02.10 на суму 39 732,69 грн. та №Ю1-02 на суму 38 214,52 грн., які не забезпечені судовим рішенням (зокрема, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду).

Отже, з загальної суми заборгованості перед кредитором у розмірі 285 162,91 грн. безспірними вимогами у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство є лише 207 215,70 грн.

Таким чином суд першої інстанції зробив правомірний висновок про те, що вимоги ініціюючого кредитора, які є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою, становлять менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

З матеріалів справи також вбачається, що поряд з виконавчим провадженням з примусового виконання вимог органу Пенсійного фонду України, ініціюючим кредитором отримано судові рішення про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків по таким вимогам органу Пенсійного фонду України та відкрито виконавче провадження з примусового виконання судових рішень.

Однак, з моменту відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання судових рішень по деяких грошових вимогах минуло менше трьох місяців та вони були відкриті під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у даній справі.

Тому апеляційний суд погоджується з думкою місцевого господарського суду про те, що ініціюючим кредитором в порушення вимог ст. 33 ГПК України не доведено наявність всіх ознак неплатоспроможності боржника, з якими Закон про банкрутство (2343-12) пов'язує можливість здійснення провадження у справі про банкрутство.

Частина 11 ст. 11 Закону про банкрутство передбачає право суду винести ухвалу про припинення провадження у справі за наслідками проведення підготовчого засідання суду.

Відповідно до приписів ст. 5 Закону про банкрутство і ст. 41 ГПК України суд у справі про банкрутство застосовує норми ГПК України (1798-12) , які мають універсальний характер.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство та необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2010р. по справі № Б-25/32-10 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 80, 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2010р. у справі №Б-25/32-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу УПФ України в Калуському районі Івано-Франківської області - без задоволення.