2/32 Про визнання права державної власності на об'єкт нерухомого майна - 16.12.2010 Прийняття

за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України та Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця", м. Львів

до відповідача 1: Неліпинської сільської ради, с.Неліпино

до відповідача 2: Виконавчого комітету Неліпинської сільської ради, с.Неліпино

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (орган управління майном) права державної власності на об’єкт нерухомого майна, який знаходиться у господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця", що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України та розташований у АДРЕСА_2, а саме: будівлю вокзалу станції Вовчий (інвентарна картка №3) АДРЕСА_2, загальною площею 185,8 кв.м., яка збудована та введена в експлуатацію у 1946р.

за участю представників

від позивача – Дейнека І.С., Шевчишин О.С. - представники (дов. у справі);

від Міністерства транспорту та зв’язку України – Шевчишин О.С. - представник (дов. у справі);

від відповідачів – Мадяр В.В. –голова сільської ради;

від ОСОБА_1 – ОСОБА_1

від прокуратури – Барабаш Д.В. –представник (посвідчення №НОМЕР_1).

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 17.11.10р.

Права та обов’язки згідно ст. 22 ГПК України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Сторони та інші учасники судового процесу подали клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу та про вихід за межі строку розгляду апеляційної скарги, передбаченого ст. 102 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.09.10р. у справі №2/32 (суддя О.Ф.Ремецькі) в задоволенні позовних вимог Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України та Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" до Неліпинської сільської ради, Виконавчого комітету Неліпинської сільської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1, про визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (орган управління майном) права державної власності на об’єкт нерухомого майна, який знаходиться у господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця", що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України та розташований у АДРЕСА_2, а саме: будівлю вокзалу станції Вовчий (інвентарна картка №3) АДРЕСА_2, загальною площею 185,8 кв.м., яка збудована та введена в експлуатацію у 1946р., відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 15, 318, 326, 328, 392 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст. 137 Господарського кодексу України, констатував, що позивач –Міністерство транспорту та зв’язку України, яке в даному випадку виступає від імені власника майна –держави Україна, не надав доказів порушення або оспорення його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки саме Міністерство до Неліпинської сільської ради не зверталось із вимогою про оформлення права власності на нерухоме майно, а Державне територіально-галузеве об’єднання "Львівська залізниця", в оперативному управлінні якого знаходиться спірна нерухомість, може подати до суду позов лише про визнання права оперативного управління на це майно.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі Львівський міжрайонний транспортний прокурор оскаржив рішення суду, як таке, що прийнято судом першої інстанції з порушенням ст. 35 ГПК України, ст.ст. 392, 328 ЦК України, вказуючи, зокрема, на те, що обставини незаконності набуття Міністерством транспорту та зв’язку України та Львівською залізницею права державної власності на спірне майно не встановлено жодним судовим рішенням і не доведено відповідачами при розгляді даної справи; приналежність будівлі вокзалу станції Вовчий до службово-технічних приміщень та майна державної форми власності, що належать Львівській залізниці, встановлено ухвалою суду від 23.10.09р. у справі №22-1560/09; згідно п.4.2 Статуту ДТГО "Львівська залізниця"остання володіє, користується та розпоряджається спірним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству і Статуту.

Апелянт стверджує, що позовні вимоги мотивовано необхідністю захисту права, яке не визнається та оспорюється відповідачами, що вбачається з протиправного претендування сільської ради на спірне нерухоме майно, яке належить позивачам на праві державної власності та набуто ними за встановлених законом підстав.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове рішення, яким позов задоволити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з такими доводами апелянта та вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим, зокрема, на його думку, та обставина, що спірна будівля, в якій ОСОБА_1 виділена квартира, знаходиться на балансі ВП "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5 ДТГО "Львівська залізниця"" не дає підстав стверджувати, що ДТГО "Львівська залізниця"", являючись її балансоутримувачем, є її власником.

Відповідачі письмового відзиву не подали.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

Львівський міжрайонний транспортний прокурор подав позов в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України та ДТГО "Львівська залізниця" до Неліпинської сільської ради, Виконавчого комітету Неліпинської сільської ради про визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (орган управління майном) права державної власності на об’єкт нерухомого майна, який знаходиться у господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця", що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України та розташований у АДРЕСА_2, а саме: будівлю вокзалу станції Вовчий (інвентарна картка №3) АДРЕСА_2, загальною площею 185,8 кв.м., яка збудована та введена в експлуатацію у 1946р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач послався на ст.ст. 16, 326, ч.2 ст. 328, ст. 392 ЦК України.

Місцевим господарським судом до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1

22.09.10р. судом першої інстанції прийнято оскаржуване судове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Згідно ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Тобто, зазначеною нормою Закону встановлено, що від імені держави право власності здійснюють органи державної влади.

Як зазначено прокурором у позовній заяві, згідно п.1.1 Статуту ДТГО "Львівська залізниця"(знаходиться у справі) останнє створене згідно із статтями 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт", засноване на державній власності і входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України (Орган управління майном) та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.

Відповідно до п.1, п.п.29 п.4 Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.06р. №789 (789-2006-п) , міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту, виконує відповідно до законодавства України функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю (ст. 5 Закону України"Про залізничний транспорт" від 04.07.1996, № 273/96-ВР).

Статутом ДТГО "Львівська залізниця"(п.4.2) визначено, що майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом (436-15) та іншими законами (ч.1 ст. 136 ГК України).

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності (ч.3 ст.136 України).

Всупереч зазначеним нормам права, прокурор подав позов про визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (Орган управління майном) права державної власності на об’єкт нерухомого майна, а не право господарського відання .

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004р. №1952-IV (з наступними змінами і доповненнями), (далі Закон №1952-IV (1952-15) ), який регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, у статті 4 встановлює, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно, що є у державній власності, здійснюється за заявою органу, уповноваженого в установленому порядку управляти нерухомим майном, що є у державній власності.

Пунктом 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.05.2002 (z0157-02) з наступними змінами і доповненнями (далі –Тимчасове положення) встановлено, що обов'язковій реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності на нерухоме майно держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності на підставі документів, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, перелік яких наведено у додатку 1 до Тимчасового положення (z0157-02) , в тому числі за рішенням суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до довідки відокремленого підрозділу "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5"ДТГО "Львівська залізниця"від 24.03.10р. №708 будівля вокзалу АДРЕСА_2, 1898 року побудови перебуває на балансі цього відокремленого підрозділу.

З повідомлення Державного архіву Закарпатської області Закарпатської обласної державної адміністрації (лист від 08.12.09р. 3У-2421/01-25), адресованого ДТГО "Львівська залізниця", в документах архіву акт прийому та введення в експлуатацію будівлі вокзалу залізничної станції Вовчий Свалявського району не виявлено.

Як зазначає в позовній заяві прокурор та свідчать матеріали справи, за заявою балансоутримувача комунальне унітарне підприємство "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації" виготовило інвентаризаційну справу, з якої вбачається, що фактично станом на жовтень 2008р. проінвентаризовано "бувшу АДРЕСА_2" .

Згідно наявної у справі експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку (ф №6а) площа підвальних приміщень складає 34,8 кв.м.; площа двох житлових кімнат –37,7 кв.м.; кухні –12,1 кв.м.; коридору –5,4 кв.м.; туалету –4,4 кв.м.; кладових –9,5 кв.м.; сходової клітки –11,6 кв.м. Всього по 1-му поверсі –80,7 кв.м. Всього по 2-му поверсі площа приміщень складає 70,3 кв.м., з яких: дві житлові кімнати площею 37,2 кв.м.; кухня –13 кв.м.; кладових –8,1 кв.м.; сходової клітки –12,0 кв.м. Загальна площа приміщень –185,8 кв.м.

Саме на об’єкт загальною площею 185,8 кв.м. прокурор у позовній заяві просить визнати за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України право державної власності, вважаючи його (об’єкт) будівлею вокзалу.

Підставою для пред’явлення позову прокурор вважає оспорення права державної власності на будівлю вокзалу ст.Вовчий (АДРЕСА_2) відповідачами.

Подаючи апеляційну скаргу, прокурор стверджує, що позовні вимоги мотивовано необхідністю захисту права, яке не визнається та оспорюється Неліпинською сільською радою, що, на його думку, свідчить про протиправне претендування останнього на спірне нерухоме майно, яке належить позивачам на праві державної власності та набуто ними за встановлених законодавством підстав.

Між тим, зазначене вище свідчить, що майно, передане в Статутний фонд ДТГО "Львівська залізниця"належить йому на праві господарського відання; Міністерство транспорту та зв’язку є органом управління цим майном.

Приписи ст. 236 ЦК України встановлюють, як зазначав суд апеляційної інстанції, що у державній власності є майно, яке належить державі, проте, від імені держави (а не від свого імені) право власності здійснюють органи державної влади.

Що ж стосується протиправного претендування Неліпинської сільської ради на об’єкт нерухомості, то матеріали справи та норми матеріального права, наведені нижче, свідчать про хибну позицію прокурора.

Згідно із ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

В судових засіданнях представник Неліписької сільської ради категорично заперечив твердження апелянта щодо оспорення чи невизнання за державою належного їй майна, вважаючи, що відповідь Неліпинської сільської ради від 21.01.10р. за вих.№14/02-20 не є оспоренням чи невизнанням права державної власності на будівлю вокзалу АДРЕСА_2, оскільки з інвентарної справи Свалявського РБТІ вбачається, що це жиле приміщення –двохквартирний житловий будинок, де зареєстровано та проживають дві сім’ї.

Зі справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Неліпинської сільської ради Свалявського району №21 від 10.12.96р. "Про видачу ордера на квартиру на станції Вовчий"вирішено затвердити протокол спільного засідання адміністрації і тер комітету профспілок Ужгородського відділку залізниці №19 від 17.06.96р. про виділення квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1, електромеханіку Мукачівської дистанції електропостачання, сім’я якого складається з двох чоловік, та вивільнено приміщення із 2-х кімнат та кухні житловою площею 26,0 кв.м. А згідно виписки протоколу спільного засідання адміністрації і тер комітету профспілок Ужгородського відділку залізниці №19 від 17.06.96р. позивачу виділено квартиру АДРЕСА_1 (приміщення із 2-х кімнат та кухні житловою площею 26,0 кв.м.) та знято його з квартирного обліку.

На підставі зазначеного рішення позивачу ОСОБА_1 Неліпинською сільською радою Свалявського району видано ордер на житлове приміщення №1 від 10.12.96р. на комунальну квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Неліпинської сільської ради Свалявського району Закарпатської області №51 від 22.05.03р. "Про присвоєння індивідуальної адресної нумерації відомчих та власних житлових будинків в с.Вовчий"- присвоєно індивідуальну адресну нумерацію відомчим та власним будинкам (квартирам) згідно з додатком. Відповідно до зазначеного додатку квартирі ОСОБА_1 присвоєно АДРЕСА_1.

В Свалявському районному суді Закарпатської області розглядається цивільна справа №2-212/2010 за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5 ДТГО "Львівська залізниця", третя особа без самостійних вимог на стороні позивача –Неліпинська сільська рада про визнання відмови у приватизації квартири незаконною. Закон України №1952-IV (1952-15) передбачає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно усіх форм власності.

Згідно цього Закону функції реєстратора цих прав покладено на Неліпинську сільську раду.

Матеріали справи свідчать про те, що до Неліпинської сільської ради звернулось із заявою про оформлення права державної власності в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на будівлю вокзалу ст.Вовчий балансоутримувач майна, відокремлений підрозділ Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №5 ДТГО "Львівська залізниця"(лист №2219 від 17.12.09р.).