2-32/2217-2010 Про припинення провадження справи - 16.12.2010 Прийняття

позивача: Управління Північно-Кримського каналу –Білоконь Володимир Федорович, дов. № 01/1030 від 15.12.2010, Лоза Віктор Якович, дов. № 01/1030 від 15.12.2010;

відповідача: Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" –Майорова Надія Михайлівна, дов. № 1 від 04.01.2010.

третьої особи: Державний комітет по водному господарству України - не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу Управління Північно-Кримського каналу на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Барсукова А.М.) від 05 листопада 2010 року у справі № 2-32/2217-2010

за позовом Управління Північно-Кримського каналу (вул. Героїв Сталінграду, 11,м. Таврійськ, Херсонська область,74988)

до Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" (вул. Земська, 8,Феодосія,98100)

третя особа Державний комітет по водному господарству України (вул. Васильківська,8,Київ 1,01001)

про визнання договору укладеним

14 квітня 2010 року (конверт) Управління Північно-Кримського каналу (далі УПКК) на підставі ст.ст. 638, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою по переддоговірному спору Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" (далі КРП ВПВКГ м Феодосії), в якій просило, з урахуванням уточнень від 29.07.2010 та 22.09.2010 визнати договір № 1/10-2010 "Про надання послуг з подачі води на комунальні потреби з Північно-Кримського каналу" укладеним в редакції позивача (т.1 а.с. 2-4, 128-129, т.2 а.с 126-127).

Позовні вимоги мотивовані недосягненням з КРП ВПВКГ м Феодосії згоди на укладення договору № 1/10-2010 в частині порядку розрахунків (розділ 4 договору) у той час, коли відповідач фактично здійснює забір води з Фронтового водосховища, що перебуває на балансі УПКК, але вважає, що здійснювати оплату наданих послуг з подачі води не повинен (т.1 а.с. 2-4, 25, 128-129, т.2 а.с 126-127).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 05 листопада 2010 року у справі № 2-32/2217-2010 провадження у справі припинено на підставі ч. 1 п.1 ст. 80 ГПК України (т.3 а.с. 12-15).

Вирішено питання про повернення з державного бюджету державного мита 85 грн.

Ухвала суду мотивована тим, що предметом позову фактично є вимога про встановлення юридичного факту, що не відноситься до повноважень господарського суду, так як нормами господарського процесуального кодексу не передбачено такого способу захисту порушеного права, як встановлення юридичного факту - визнання договору укладеним в редакції позивача (т.3 а.с. 12-15).

Не погодившись з рішенням суду, Управління Північно-Кримського каналу звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити на новий розгляд (т.3 а.с. 28-29).

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального закону, так як УПКК в позовній заяві та в уточненнях до неї не ставило питання про встановлення факту укладення договору, а вимагало від суду визнати договір укладеним в редакції позивача, що є договірними правовідносинами між сторонами, що підлягають вирішенню господарськими судами, а не встановленням факту наявності між сторонами правовідносин (т.3 а.с. 28-29).

У відзиві КРП ВПВКГ м Феодосії просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін, так як УПКК не зазначило у чому саме порушено його суб’єктивне матеріальне право і просить суд застосувати методи по його встановленню, а фактично просив встановити факт укладення договору у власній редакції.

В судове засідання 16 грудня 2010 року представник Державного комітету по водному господарству України не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України – це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає за можливе переглянути ухвалу суду першої інстанції за відсутності представника Державного комітету по водному господарству України .

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв’язку з невірним застосуванням норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 квітня 2010 року (конверт) УПКК звернулось до ГС АРК з позовною заявою, в якій просило визнати договір № 1/10-2010 "Про надання послуг по подачі води на комунальні потреби з Північно-Кримського каналу" м. Феодосія укладеним в редакції позивача (т.1 а.с. 2-4).

19.07.2010 р. УПКК уточнило позовні вимоги та просило суд зобов’язати КРП ВПВКГ м Феодосії здійснювати оплату за договором у відповідності з ціною та об’ємами поставленої води (т.1 а.с. 128-129).

22.09.2010 р. УПКК знов уточнило позовні вимоги та просило суд визнати договір № 1/10-2010 "Про надання послуг по подачі води на комунальні потреби з Північно-Кримського каналу" м. Феодосія укладеним в редакції позивача.

Судова колегія не погоджується з висновками суду 1-ої інстанції, що визнання судом договору укладеним в редакції позивача, є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, що не відноситься до повноважень господарського суду, з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Пунктами 1 та 2 ст. 20 ГПК України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Згідно п.1 ст. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно п.1 ст. 714 ЦК України За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що нормами законодавства прямо передбачена така можливість захисту господарським судом порушеного права, як визнання договору укладеним в редакції позивача.

Посилання суду 1-ої інстанції, що УПКК не зазначило чим само порушені його права, хоча в його позовній заяві та доповненнях до неї зазначено, що УПКК не отримує коштів за поставку води з Північно-Кримського каналу до Фронтового водосховища, в той час як платність поставок води на комунальні потреби передбачена діючим законодавством.

В доповненнях до позовної заяви від 22.09.2010 р. УПКК просило суд визнати договір № 1/10-2010 "Про надання послуг по подачі води на комунальні потреби з Північно-Кримського каналу" укладеним в редакції позивача, тобто, позивач не просив встановити факт укладення цього договору чи якісь інші факти, що мають юридичне значення.

Частиною 7 ст. 106 ГПК України встановлено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду слід дослідити протокол розбіжностей до проекту договору, документ врегулювання розбіжностей, уточнити які пункти проекту договору передані стороною на розгляд суду, перевірити дотримання сторонами строків укладення господарського договору і в залежності від встановленого вирішити спір.

Керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу Управління Північно-Кримського каналу задовольнити

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2010 року у справі № 2-32/2217-2010 скасувати.

3. Справу передати до господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду переддоговірного спору по суті іншим суддею.

4. Виданий 08.11.2010 р. у справі № 2-32/2217-2010 наказ господарського суду АР Крим на повернення дермита 85 грн. визнати не підлягаючим виконанню і відкликати.