13/367 Про стягнення заборгованості за договором про переведення боргу - 15.12.2010 Прийняття

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" до Приватного підприємства "Під ключ" про стягнення 2 175 294,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про переведення боргу від 14.04.2009 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.09.2010 р. у справі № 13/367 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Під ключ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" 2 175 294 (два мільйона сто сімдесят п’ять двісті дев’яносто чотири),59 грн. основного боргу, 21 752 (двадцять одна тисяча сімсот п’ятдесят дві),95 грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем на виконання умов Договору оперативної оренди обладнання було передано ТОВ "ДБК "Центренергобцд" в оренду обладнання та надано послуг на за загальну суму 2 526 937,32 грн. за період січень 2008 року-лютий 2009 року.

14.04.2009 року між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Центренергобуд" та відповідачем було укладено договір про переведення боргу від 14.04.2009 року, відповідно до умов якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Центренергобуд" переводить борг в розмірі 2 175 294,59 грн. за договором оперативної оренди обладнання №1864 від 21.01.2008 року, а новий боржник, тобто відповідач, приймає на себе зобов’язання по оплаті. Відповідачем було порушено взяті на себе зобов’язання щодо сплати орендних платежів.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2010 р. у справі №13/367 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції належним чином не повідомив відповідача про час та місце розгляду справи. Крім цього в договорі про переведення боргу жодним чином не обґрунтована сама боргу та період її визначення, відсутнє посилання на документи, які б підтверджували наявність боргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.11.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/2 від 17.11.2010 року у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Чорної Л.В. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №13/367 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Смірнової Л.Г. суддів Тищенко О.В., Алданової С.О., відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням у судове засідання 17.11.2010 року представника відповідача та надходженням заяви про перенесення розгляду справи, колегією суддів ухвалою від 17.11.2010 року розгляд справи було відкладено на 15.12.2010 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2010 року у справі №13/367 скасувати, прийняти нове рішення, у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від від 23.09.2010 року у справі №13/367.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

21.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Центренергобуд"(надалі –боржник, орендар) було укладено договір оперативної оренди обладнання № 1864 від 21.01.2008 року (надалі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору позивач передає боржнику у строкове платне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в тому числі спеціалізовану тару для її транспортування), надалі –"обладнання", асортимент, кількість та вартість якого зазначаються в актах приймання-передачі.

Передача обладнання здійснюється на підставі акту приймання-передачі (п. 2.1 Договору).

Умовами розділу 4 Договору сторони узгодили порядок розрахунків, відповідно до якого орендна плата нараховується за повний календарний місяць, а в разі користування обладнанням не повний календарний місяць –орендна плата нараховується за фактичний період часу користування обладнанням.

Орендодавець до десятого числа кожного місяця, наступного за сплачуваним (місяць в якому були надані послуги), направляє орендатору поштою (рекомендованим листом з описом вкладення) або кур’єром оригінал акту наданих послуг в двох екземплярах. Орендатор зобов’язаний підписати та повернути орендодавець один підписаний оригінал акту наданих послуг до двадцятого числа місяця, наступного за сплачуваним (місяць в якому були надані послуги). У разі неповернення (невчасного повернення) підписаного акту наданих послуг та відсутності письмової обґрунтованої відмови орендатора від підписання цього акту, такий акт та сума орендної плати вважаються визнаними орендатором, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі (на зазначену в акті суму).

Пунктами 4.1.5, 4.1.6 та 4.2.1 Договору передбачено, що орендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця на протязі 35 календарних днів з моменту закінчення сплачуваного (в якому були надані послуги) місяця.

За перші 30 календарних днів оренди орендатор сплачує орендну плату у вигляді 100% передплати. Ставка орендної плати складає 4% від оціночної вартості обладнання за один місяць.

Додатковою угодою № 1 від 29.05.2008 року розмір орендної плати за червень 2008 року становив 3,5% від оціночної вартості обладнання.

На виконання умов Договору позивачем було передано в оренду обладнання та надано послуг на за загальну суму 2 526 937,32 грн. за період січень 2008 року-лютий 2009 року, що підтверджується актами наданих послуг, підписаними та скріпленими печатками обох сторін (належним чином засвідчені копії актів долучені до матеріалів справи).

Однак, боржник в порушення умов договору та чинного законодавства виконав взяті на себе зобов’язання неналежним чином, сплативши орендну плату лише частково –в розмірі 351 642,73 грн., що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.

Таким чином станом на 14.04.20099 року сума основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Центренергобуд" по орендній платі складала 2 175 294,59 грн.

14.04.2009 року між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Центренергобуд" та відповідачем на підставі ст.ст. 513, 520, 521 Цивільного кодексу України було укладено договір про переведення боргу від 14.04.2009 року, відповідно до умов якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Центренергобуд" переводить борг в розмірі 2 175 294,59грн. за договором оперативної оренди обладнання № 1864 від 21.01.2008 року, а новий боржник, тобто відповідач, приймає на себе зобов’язання по оплаті.

Згідно п. 2.1 договору про переведення боргу, відповідач зобов’язується сплатити позивачу суму боргу в розмірі 2 175 294,59 грн. протягом 60 банківських днів з моменту підписання договору шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач, як новий боржник за договором № 1864 від 21.01.2008 року, зобов’язаний був здійснити розрахунки з позивачем до 11.07.2009 року.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачено можливість зміни боржника у зобов’язанні, зокрема, в наслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. А також встановлено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (стаття 521 ЦК України).

Згідно зі ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора (боржника) у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вже зазначалось вище, згідно п. 2.1 договору про переведення боргу, відповідач зобов’язується сплатити позивачу суму боргу в розмірі 2 175 294,59 грн. протягом 60 банківських днів з моменту підписання договору шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Таким чином, відповідач, як новий боржник за договором № 1864 від 21.01.2008 року, зобов’язаний був здійснити розрахунки з позивачем до 11.07.2009 року.

Колегією суддів встановлено, що відповідач у порушення зазначених норм та умов договору свого зобов’язання щодо сплатити позивачу суму боргу в розмірі 2 175 294,59 грн. не виконав.

Факт наявності у відповідача заборгованості за договором належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1864 від 21.01.2008 року в розмірі 2 175 294,59 грн. є обґрунтованою, а отже правомірно задоволена судом першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи, оскільки вказане спростовуються матеріалами справи.

В позовній заяві позивачем зазначено поштову адресу відповідача: 03020 м. Київ, вул. Клименко, 15.

Ухвала Господарського суду м. Києва від 21.07.2010 року про порушення провадження у справі, ухвала Господарського суду м. Києва від 08.09.2010 року про відкладення розгляду справи були надіслані за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 15.06.2010 року: 03020 м. Київ, вул. Клименко, 15, та вищезазначені ухвали суду були отримані представником відповідача, що підтверджується підписом на поштовому повідомленню про вручення, які наявні в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 (v_289800-97) із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" (v_123600-07) зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про повідомлення судом першої інстанції відповідача в установленому законом порядку про час і місце засідання суду, отже посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими

За таких обставин, рішення господарського суду м. Києва у справі № 13/367 від 23.09.2010 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача(апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Під ключ" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2010 року по справі №13/367 залишити без змін.

Матеріали справи № 13/367 повернути до Господарського суду м. Києва.

постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.