35/470-9/60 Про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки - 14.12.2010 Прийняття

Перший заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Автокооперативу по експлуатації тимчасової відкритої автостоянки "Затока" про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення гаражів за власний рахунок.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.03.2008р. у справі № 35/470 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2009р. рішення Господарського суду м. Києва від 12.03.2008р. у справі № 35/470 скасовано. Позовні вимоги задоволені повністю. Зобов"язано Автокооператив "Затока" повернути Київській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 14642,96 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5 шляхом знесення гаражів за власний рахунок. Стягнуто з Автокооперативу "Затока" до Державного бюджету України 85 грн. державного мита за розгляд справи місцевим судом та 42,50 грн. державного мита за розгляд справи в апеляційному порядку.

Постановою Вищого Господарського суду України від 20.04.2010р. рішення Господарського суду від 12.03.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2009р. у справі № 35/470 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.05.2010р. присвоєно справі номер 35/470-9/60 та призначено на 04.06.2010р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.08.2010р. у справі № 35/470-9/60 позовні вимоги задоволенні.

Зобов"язано автокооператив по експлуатації тимчасової відкритої автостоянки "Затока" повернути Київській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 14 642,95 кв.м., кадастровий номер 78:035:004, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5 шляхом знесення гаражів за власний рахунок.

Стягнуто з автокооперативу по експлуатації тимчасової відкритої автостоянки "Затока" на користь Державного бюджету України 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення, прийняти нове яким у позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010р. прийнято апеляційну скаргу автокооперативу по експлуатації тимчасової відкритої автостоянки "Затока" до провадження та призначено розгляд справи № 35/470-9/60 на 09.11.2010р.

Встановлено, що в судове засідання 09.11.2010р. представники позивача, прокуратури та третіх осіб не з’явилися, причини неявки суду не повідомили. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010р. розгляд справи № 35/470-9/60 було відкладено на 30.11.2010р.

Встановлено, що в судове засідання 30.11.2010р. представники позивача та третіх осіб не з’явилися, причини неявки суду не повідомили. Хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 30.11.2010р. відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 14.12.2010р.

Встановлено, що в судове засідання 14.12.2010р. представники позивача, прокуратури та третіх осіб не з’явилися, причини неявки суду не повідомили. Хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника відповідача перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

26.11.2007р. від прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог в якій просить суд зобов"язати Автокооператив "Затока" повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 14642,95 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5 Київській міській раді шляхом знесення гаражів за власний рахунок.

Позовні вимоги мотивовані тим, Автокооператив по експлуатації тимчасової відкритої автостоянки "Затока" використовує земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5 площею 14 642, 95 кв. м. для експлуатації автостоянки без документів, що посвідчують право власності або користування, чим порушує вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (далі по тексту –ЗК України). Факт використання земельної ділянки без документів, що посвідчують право власності або користування підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.07.2007 р. № 460/05. Отже, відповідно до ст. 212 ЗК України зазначена земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 13, 14, 121 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 125, 126, 158, 212 ЗК України та ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Місцевим судом позовні вимоги Прокуратури про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволені повністю.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов не вірного висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Автокооператив "Затока" був створений в липні 2004 року, в порядку реорганізації Автокооперативу "Десна", шляхом виділення автостоянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5, в окрему юридичну особу.

Даний факт підтверджується наступними документами: протоколом б/н загальних зборів від 16.11.2002р., протоколом №1 установчих зборів засновників від 22.05.2003р., статутом відповідача, розпорядженням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 06.07.2004р. №558, довідкою №1353 ЄДРПОУ від 16.10.2007р., листом Оболонського районної у м. Києві державної адміністрації від 22.11.2007р. за №04-3084.

В свою чергу, Автокооператив "Десна", був заснований у серпні 1993 році на базі автостоянки №15 колишнього об’єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації автостоянок "Чайка".

Як вбачається з рішення загальних позачергових зборів Автокооперативу "Чайка"від 29.06.1993р., до складу останнього на правах структурних підрозділів входило 15 автостоянок, в тому числі автостоянка №15, розташована на земельній ділянці по вул. Озерна, 5 в м. Києві.

08.06.1987р. рішенням №265 виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів правлінню об’єднаного автокооперативу відкритих платних автостоянок "Чайка"було виділено земельну ділянку площею 1,5га по вул. Озерній в м. Києві, для влаштування на ній відкритої платної автостоянки.

Згідно матеріалів справи, попереднім користувачем спірної земельної ділянки - Автокооперативом "Десна", було вжито необхідні заходи, щодо оформлення земельної ділянки площею 14 646,96 кв.м. під автостоянку по вул. Озерна, 5 в м. Києві, на умовах оренди. Дані обставини підтверджуються наступними документами: лист Автокооперативу "Десна"від 15.04.1999р. №55, доручення першого заступника голови Київської міськдержадміністрації від 19.04.1999р. №6988, лист - заява Автокооперативу "Десна"від 27.01.2000р. №26, лист доручення заступника Київського міського голови –секретаря ради від 01.02.2000р. №225-778.

У 2002 році Комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації зелі"було виготовлено проект про відведення земельних ділянок автокооперативу по експлуатації автостоянок "Десна"для експлуатації та обслуговуванню автостоянок по вул. Озерній,5 та по вул. Скляренко, 22 у Оболонському районі м. Києва.

До вказаного проекту увійшли всі необхідні документи по спірній земельній ділянці, в тому числі листи –погодження місцевих органів та служб міста, що мали позитивні висновки.

В 2004 році, в зв’язку з реорганізацією автокооперативу "Десна" відповідачем були подані до Головного управління земельних ресурсів КМДА документи щодо необхідності зміни землекористувача в землевпорядній й кадастровій документації та отримані від останнього відповідні доручення.

Зазначені обставини підтверджуються наступними документами: заявою відповідача від 02.04.2004р., листом – дорученням першого заступника начальника Київзему від 02.11.2004р. №69939, листом – заявою відповідача від 08.09.2004р. №2, листом –згодою автокооперативу "Десна"від 07.09.2004р. №14, листом дорученням заступника голови секретаря ради від 08.11.2004р. №36739.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу були надані листи –погодження від відповідних органів, щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду, а Комунальним підприємством "Київський інститут земельних відносин"внесено зміни до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки 78:035:004 Автокооперативу по експлуатації тимчасової відкритої автостоянки "Затока", Оболонський район, вулиця Озерна, 5.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2008р. відповідач повторно звернувся до Київської міської ради з відповідним клопотанням, щодо надання в користування (оренду) зазначену земельну ділянку.

Місцевим судом в рішенні встановлено, що у відповідача відсутні документи, що підтверджують право використання земельної ділянки площею 14 646, 95 кв.м. по вул. Озерна, 5 в м. Києві під розміщення гаражів та/або автостоянки, а відтак відповідач самовільно займає земельну ділянку. До того ж, рішення повноважного державного органу - рішення Мінської районної ради від 08.06.1987 р. № 265, згідно із чинним законодавством не є документом, що посвідчує право на земельну ділянку. Також встановлено, що оскільки гаражі побудовані самочинно, то ні у відповідача, ні у інших осіб не виникає правомочностей, що випливають з права власності щодо самочинно збудованого майна, а враховуючи, що саме відповідач займає та використовує земельну ділянку у своїй господарській діяльності, то знесення будівель, збудованих самочинно, має відбуватися саме за рахунок відповідача.

Водночас місцевий господарський суд зробив висновок, що самочинно збудовані гаражі, що знаходяться на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5, використовується відповідачем в його господарській діяльності, адже відповідач згідно із його статутом надає послуги по зберіганню транспортних засобах в гаражах за місцем свого знаходження.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки визнаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Втім, суд першої інстанції безпідставно відкинув доводи відповідача про те, що оскільки позивач є правонаступником Об'єднаного автокооперативу відкритих платних автостоянок "Чайка" в частині автостоянки № 15, що розташована по вул. Озерна, 5 в м. Києві, на земельній ділянці площею 14 646,96 кв.м. і це не заперечується прокурором та позивачем, а Об'єднаному автокооперативу "Чайка" відповідно до рішень виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів від 10.04.1987 р. № 153 та від 08.06.1987 р. № 265 виділено земельну ділянку в зазначеному місці для влаштування на ній відкритої платної автостоянки і на даний час зазначені рішення виконкому ніхто не скасовував, тому у діях Автокооперативу "Затока" відсутнє самовільне зайняття згаданої земельної ділянки в розумінні ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Крім того, попереднику відповідача -- автокооперативу "Десна" були установлені в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки.

До того ж матеріали справи містять докази сплати відповідачем та його попередники з 1987 року і по сьогоднішній день належним чином й у встановленому законом розмірі й обсязі сплачують земельний податок за дану земельну ділянку.

Президія Вищого господарського суду України надала Рекомендації господарським судам "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" від 02.02.2010 р. № 04-06/15 (v06_1600-10) . Згідно із пп. 4.1.1. п. 4.1. даних Рекомендацій (v06_1600-10) зазначено, що у питанні про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на неї не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем та його попередником були вжиті необхідні заходи щодо оформлення земельної ділянки площею 14 646, 95 кв.м. по вул. Озерна, 5 у м. Києві під автостоянку на умовах оренди. Відповідач неодноразово звертався до Київської міської ради з заявами про оформлення права користування земельної ділянки.

Також колегія суддів не може погодитися із твердженням суду про те, що рішення повноважного державного органу (мається на увазі рішення Мінської районної ради від 08.061987 р. № 265) не є документом, що посвідчує право на земельну ділянку. При цьому, суд, оцінюючи прийняті у 1987 році рішення Мінської районної ради щодо виділення попереднику відповідача Об'єднаному автокооперативу "Чайка" земельної ділянки, зробив саме такий висновок. Проте, діючим на той час Земельним кодексом (2874а-07) УРСР від 08.07.1970 року, а саме ч. 2 ст. 20, визначалося, що право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування.

Крім того, судом першої інстанції не здійснено розмежування понять "самовільне зайняття земельної ділянки" і "використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів", що призвело до неправильного застосування до спірних правовідносин норм ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Листом Держкомзем України від 16.8.2006 № 14-17-4/6045 (v6045219-06) "Щодо застосування терміна "самовільне зайняття земельної ділянки" роз"яснено, що неоформлення правовстановлюючих документів на землю не можна розцінювати як самовільне зайняття земельної ділянки. Такі дії охоплюються терміном "використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів". Як зазначалося вище, відповідач не оформив правовстановлюючі документи на згадану земельну ділянку, а використовує її на підставі нескасованих й невизнаних нечинними рішень Мінської районної у м. Києві ради. Тим більше, що державним інспектором з охорони земель не вжито усіх необхідних заходів до Автокооперативу "Затока" і його посадових осіб щодо усунення порушень чинного законодавства у частині неподання правовстановлюючих документів.

Отже, слід зазначити про недоведення прокурором та позивачем обставин припинення прав відповідача на спірну земельну ділянку, отриманих до введення в дію Земельного кодексу України (2768-14) від 2001 року, строк переоформлення яких законом не визначений. Тобто відповідач на момент розгляду даної справи не втратив право на оформлення відповідного права на спірну земельну ділянку.

Повноваження Київської міської ради у галузі земельних відносин регулюються спеціальною ст. 9 Земельного кодексу України. Відповідно до п. "е" вказаної статті Земельного Кодексу України (2768-14) , до повноважень Київської міської ради належить прийняття рішень щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Однак, ні позивач ні перший заступник прокурора Оболонського району м. Києва не надав суду доказів, які б підтверджували прийняття відповідного рішення Київською міською радою.

На вимогу колегії суддів ні позивачем, ні представником прокуратури Оболонського району м. Києва не надано жодних, належних та допустимих доказів скільки і які гаражі знаходяться на спірній земельній ділянці, хто саме і за які кошти збудував гаражі, хто є власником гаражів, що саме відповідач будував ці гаражі.

Водночас, незважаючи на те, що будівництво здійснювалося членами автокооперативу без дозволів органів Держархбудконтролю, а побудовані гаражі не мають відповідної державної реєстрації, самовільно створене майно не перебуває і раніше не перебувало ані у розпорядженні ані у користуванні самого автокооперативу, про що відсутні будь-які докази в матеріалах справи. Відтак, висновок суду стосовно того, що самочинно збудовані гаражі використовуються у господарській діяльності відповідача з огляду на мету діяльності автокооперативу згідно з його статутом - надання послуг по зберіганню транспортних засобів, не можна вважати правильним і обгрунтованим.

Не можна погодитися також із висновком суду в частині того, що оскільки відповідач займає та використовує земельну ділянку в своїй господарській діяльності, то знесення будівель, збудованих самочинно, має відбуватися саме за рахунок відповідача. Як вже зазначалося раніше, у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо будівництва, придбання цих гаражів безпосередньо відповідачем або передачі їх відповідачу в якості внесків його членами як підстави для виникнення у відповідача повноважень розпорядження цим майном, у тому числі його знесення. Тому будь-які дії відповідача щодо розпорядження неналежним йому майном, у т.ч. знесення, слід розцінювати як протиправні.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором та позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, наявність його вини та протиправності поведінки у самовільному зайнятті спірної земельної ділянки, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи усе вищевикладене, апеляційна скарга Автокооператива по експлуатації тимчасової відкритої автостоянки "Затока" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.08.2010 у справі № 35/470-9/60 – скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, п.п. 2, 3 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Автокооператива по експлуатації тимчасової відкритої автостоянки "Затока" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.08.2010 у справі № 35/470-9/60 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.08.2010 у справі № 35/470-9/60 за позовом Першого заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Автокооперативу по експлуатації тимчасової відкритої автостоянки "Затока" про про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки скасувати та прийняти нове рішення.