36/351 Про стягнення заборгованості за договором оренгди - 14.12.2010 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2010р. у справі № 36/351 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Експрес" в доход Державного бюджету України 13 691, 60 грн. основного боргу, 743, 47 грн. – пені за прострочку платежу, 140, 61 грн. – інфляційних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що відповідно до п. 3.4 Договору оренди №2972 від 31.03.2006р. розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, скаржник звертає увагу, на те, що 25.03.2009р. Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №316 "Про деякі питання оплати оренди державного майна" (316-2009-п) , цією Постановою встановлено, що до 01.01.2010р. орендні ставки, визначені в додатку до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (786-95-п) застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу, змінами до Постанови від 02.12.2009р. строк подовжено до 01.01.2011р.

Також, відповідач стверджує, що станом на дату подачі апеляційної скарги акт приймання - передачі між сторонами не підписано, відповідачем регулярно здійснюються щомісячні орендні платежі з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України №316 "Про деякі питання оплати оренди державного майна" (316-2009-п) від 25.03.2009р. у розмірі 45 % встановленого обсягу плати.

Крім того, скаржник вважає, що ним всі платежі внесені своєчасно та в повному обсязі, тому стягнення судом першої інстанції пені та інфляційних є необґрунтованими та безпідставними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що оскаржуване рішення є обґрунтованим та таким, що прийнято у відповідності із нормами чинного законодавства, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, як безпідставна.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010р. №01-23/2/13 змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кондес Л.О., судді – Коршун Н.М., Нєсвєтова Н.М.

В судове засідання 14.12.2010р. з’явився представник позивача, представник відповідача не з’явився, про час та місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання, по розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

31.03.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство "Експрес" було укладено Договір оренди № 2972 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - Майно), площею 15 кв. м., розміщене з лівого боку від входу до Центрального вокзалу за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, 1, що знаходиться на балансі вокзалу станції Київ - Пасажирський Державного територіально - галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця", вартість якого за експертною оцінкою станом на 28.02.2006р. становить 165 665, 00 грн. Майно передається в оренду під розміщення кіоску з метою реалізації продукції громадського харчування та продажу товарів підакцизної групи.

В п. 7.1. Договору встановлено, що Орендодавець зобов’язаний передати Орендарю в оренду Майно згідно з цим Договором по акту приймання - передачі Майна, який підписується одночасно з цим Договором.

Пунктом. 2.1 Договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання - передачі Майна.

Відповідно до акту приймання - передачі в оренду нерухомого майна від 31.03.2006р. орендодавець згідно договору передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно загальною площею 15 кв. м., яке розміщене з лівого боку від входу до Центрального вокзалу за адресою м. Київ, Привокзальна площа, 1.

Згідно із п. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об’єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 10.1. Договору сторонами встановлено, що договір укладено на 11 місяців,та що діє з 31.03.2006 по 28.02.2007.

Як вбачається з матеріалів справи, за відсутності заяв жодної із сторін договору, останній у відповідності до приписів ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" був продовжений до 31.01.2008р.

Про продовження дії договору також свідчить укладений між сторонами 21.05.2007р. Додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди №2972 від 31.03.2006р., яким було внесено зміни до умов Договору.

В подальшому за відсутності заяв сторін про припинення договору, договір в порядку ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" був продовжений двічі на той самий строк, тобто до 31.12.2008р., а потім до 30.11.2009р.

Пунктом 2.4 Договору сторони обумовили, що у разі припинення або розірвання Договору майно повертається Орендарем Орендодавцю/Балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання акта прийому – передачі.

Згідно із ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати (786-95-п) , затвердженої Кабінетом міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) – лютий 2006 року – 1 656,65 грн. (п. 3.1 Договору). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата за перший місяць оренди – березень 2006 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2006 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що перерахування здійснюються Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету, 30% орендної плати перераховуються Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

21.05.2007 року сторони уклали Договір №1 про внесення змін до договору оренди №2972 від 31.03.06., за умовами якого сторони прийшли згоди про викладення в іншій редакції абзацу 1 п.3.1 р. 3 Договору оренди №2972 від 31.03.2006р. - орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати (786-95-п) , затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ на перший /базовий місяць розрахунку за січень 2007 року - 2 692, 49 грн.

В п. 5.14 Договору сторонами погоджено, що в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), Орендар зобов’язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі - приймання

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов Договору, не виконав обов’язку орендаря, орендну плату повністю до державного бюджету не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка складає 13 691,60 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Крім того, відповідач свого контррозрахунку суми заборгованості по орендній платі не надав.

Абзацем 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з абзацем 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, після припинення дії Договору оренди 30.11.2009р. відповідач користувався приміщенням, а тому він зобов’язаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13 691,60грн. обгрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Щодо стягнення з відповідача пені за прострочку платежу в сумі 743,47 грн. та інфляційних в сумі 140,61 грн., судова колегія зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно із ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 3.5 договору сторони передбачили, що у випадку перерахування орендної плати несвоєчасно або не в повному обсязі, орендна плата стягується до бюджету у визначеному в п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Оскільки у відповідача виникла прострочка по орендним платежам, з нього на підставі п. 3.5 договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) , судом обґрунтовано стягнуто пеню у розмірі 743,47 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань по суті відповідачем неоспорений, отже вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 140,61 грн. обґрунтовано задоволенно судом першої інстанції.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за Договором №2972 від 31.03.2006р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2010р. у справі №36/351 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2010р. у справі №36/351 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство "Експрес" – без задоволення.