6/318 Про визнання права власності на майновий комплекс (нежитловий будинок – дорожню вимірювальну лабораторію) - 14.12.2010 Прийняття

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Міністерство транспорту та зв’язку України до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності на нежитловий будинок – дорожню вимірювальну лабораторію № 3/8 по вул. Фурманова в місті Києві, що знаходиться в господарському віддані Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця".

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказане нерухоме майно є державним та знаходиться у господарському віданні, правомірному та добросовісному володінні ДТГО "Південно-Західна залізниця" та перебуває на її балансі, з моменту побудови спірного майна експлуатується виключно залізницею, а землі, на яких спірне майно розміщено, є землями транспорту. Позивач також зазначає, що звертався до відповідача - 1 з вимогою про оформлення права власності, проте відповідач - 1 позивачеві відмовив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 року було порушено провадження у справі № 6/318 та залучено до участі у справі Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця", як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2010 року на підставі статті 24 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі іншого відповідача – Київську міську раду.

До прийняття рішення, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати право власності на нежитловий будинок – дорожню вимірювальну лабораторію № 3/8 по вул. Фурманова в місті Києві, що знаходитсься в господарському віддані Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" площею 711,5 м2, літера "А" за Технічним паспортом, введено в експлуатацію 1979 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Київська міська рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 р. у справі 6/318 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення місцевого господарського суду винесено з неповним з'ясуванням обставин, які мають суттєве значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги відзначає, що судом першої інстанції не дано оцінки тому, що ДТГО "Південно-Західна залізниця" при зверненні до Головного управління комунальної власності м. Києва не було надано всіх документів, які повинні бути надані згідно з Положенням про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001р. № 182 (ra0062017-01) . Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що позивачем не надано доказів того, що відповідачі претендують на відповідне право власності позивача, а з матеріалів справи вбачається, що відповідач - 1 лише відмовляється оформити відповідне право та видати свідоцтво, при цьому, доказів оскарження в судовому порядку відповідної відмови позивачем не надано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 року апеляційну скаргу Київської міської ради було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року № 01-23/1/5 у зв'язку з відпусткою судді Вербицької О.В. для перегляду в апеляційному порядку справи № 6/318, утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя – Ропій Л.М., судді: Кондратова І.Д., Попікова О.В., якою і прийнято постанову у даній справі.

14.12.2010 року представником позивача через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 року у справі № 6/318 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, зокрема, посилаючись на те, що судом першої інстанції рішення прийнято у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права.

Представником відповідача 1 у судовому засіданні 14.12.2010 року було подано клопотання про залучення до участі у справі Інспекції державного аххітектурно-будівельного контролю в місті Києві у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, яке судом апеляційної інстанції розглянуто та відхилено як безпідставне. Крім того, також, було подано пояснення з приводу заявленої апеляційної скарги відповідачем 2, відповідно до яких просив суд задовольнити апеляційну скаргу Київської міської ради, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 року у справі № 6/318 і прийняти нове, яким у позові відмовити.

В судовому засіданні представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача також були подані письмові пояснення, в яких зазначено, що суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінив в сукупності докази та підставно задовольнив позовну заяву позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Київський апеляційний господарський суд, заслухавши представників учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

До сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України входить Південно-Західна залізниця, яка відповідно до преамбули статуту Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" є статутним територіально-галузевим об’єднанням, заснованим на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України. Залізниця є юридичною особою, до складу якої входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відособлені структурні підрозділи та юридичні особи (а.с.11-26).

Відповідно до Положення про відокремлений підрозділ Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1 (а.с. 42-46), затвердженого наказом № 312-Н від 29.07.2009 року (а.с. 41) в.о. начальника Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця", управління є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" (п. 2.1 положення) з державною формою власності і не є юридичною особою (п. 4.1 положення). Майно підрозділу є державною власністю і закріплюється за ним залізницею на праві господарського відання (п. 6.2. положення).

Згідно технічного паспорта (а.с. 28-33), виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, довідки управління про балансову належність від 15.03.2010 року № 667 (а.с. 34), інвентарної картки обліку основних засобів (а.с. 160), технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування земельної ділянки 72099019 (а.с. 73-84), нежитловий будинок – дорожня вимірювальна лабораторія № 3/8 по вул. Фурманова в місті Києві обліковується на балансі управління та знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця".

Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося до Головного управління комунальної власності міста Києва для оформлення права державної власності на об’єкти нерухомого майна, зокрема, на об’єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Київ, вул. Фурмана 3/8 (літера А).

Головне управління комунальної власності міста Києва листом № 042/13/1-10165 від 14.12.2009 року (а.с. 35-36) повідомило Державне територіально-галузеве об’єднання "Південно-Західна залізниця", що оформлення права власності на об’єкти нерухомості з видачею свідоцтва про право власності здійснюється Головним управлінням відповідно до Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.2009 р. N 1227 (ra1227017-09) (надалі Положення) на підставі визначеного пакету документів.

У вказаному листі Головне управління комунальної власності міста Києва зазначає, що наданий ДТГО "Південно-Західна залізниця" пакет документів не містить усіх необхідних для оформлення права державної власності документів та не оформлений відповідно до вимог Положення (ra1227017-09) . Тому, для оформлення права державної власності на об’єкти, про які йдеться, крім наданих документів, необхідно надати:

- документ, що підтверджує згоду власника в особі органу уповноваженого управляти відповідним майном вирішувати питання, пов’язані з оформленням права власності на об’єкт нерухомого майна;

- документи, підтверджують належність майна Київському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінню № 1 ДТГО "Південно-Західна залізниця" (накази органу уповноваженого управляти об’єктами про закріплення об’єкту на праві господарського відання (оперативного управління));

- довідки за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що об’єкт (із зазначенням назв, адрес та площ), на який оформляється право власності, перебуває на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1 ДТГО "Південно-Західна залізниця", не відчужений, не обтяжений, в тому числі не перебуває під арештом, щодо нього відсутній спір, в тому числі судовий (надані довідки про балансову належність будівлі не може бути прийнято до уваги, оскільки не містять інформації про площі, адресу, наявність спору, в тому числі судового та арешту);

- передбачені законодавством документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований об’єкт, оформлені (видані, укладені) в установленому порядку;

- дозволи на будівництво та реконструкцію, та документи щодо прийняття об’єкту в експлуатацію в установленому порядку (акти про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва (реконструкції) об’єкту);

- документи, що підтверджують фінансування будівництва (реконструкції) (платіжні доручення або інші документи);

- матеріали поточної технічної інвентаризації, виготовлені БТІ після введення об’єкту в експлуатацію;

- розпорядження відповідних районних в м. Києві державних адміністрацій про присвоєння поштової адреси.

У зв’язку з викладеним, відповідач 1 зазначив, що у Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації) немає підстав для оформлення права власності. Позивач у позовній заяві зазначає, що оскільки деякі документи, що передбачені Положенням (ra1227017-09) не збереглися, то немає можливості подати їх до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації).

Як слідує із позовної заяви, Міністерство транспорту та зв’язку України звернулось до суду із позовом про визнання права державної власності на нерухоме майно, так як відповідачем 1 не вчинено дій по оформленню та видачі правовстановлюючих документів на спірне майно, що, на думку позивача, свідчить про невизнання прав держави на спірний об’єкт та порушує права і охоронювані законом інтереси Міністерства транспорту та зв’язку України.

Суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу про визнання права власності на нежитловий будинок – дорожня вимірювальна лабораторія, що знаходиться за адресою: вул. Фурманова 3/8 в місті Києві, мотивуючи тим, що даний об’єкт знаходиться на балансі відокремленого підрозділу Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, але у позивача відсутні всі документи, що є необхідними для оформлення права власності на спірний об’єкт нерухомості.

Однак, суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване рішення про визнання права власності на майно, не може погодитись із вищенаведеним висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з такого.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства, організації), мають право звертатися до господарського суду згідно встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм Цивільного кодексу України (435-15) випливає, що позов про визнання права власності може пред’являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Колегією суддів встановлено, що Головне управління комунальної власності міста Києва діє у відповідності до Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.2009 р. N 1227 (ra1227017-09) .

Згідно підпункту пп. 4.1 п. 4 Положення (ra1227017-09) Головне управління комунальної власності міста Києва здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності на об'єкти нежитлового фонду усіх форм власності (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Вказаним Положенням (ra1227017-09) передбачається необхідність подання заявником повного пакету документів, на підставі яких оформлюється свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення в передбачених положенням випадках.

Так, згідно п. 6 Положення (ra1227017-09) для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна до відповідного органу подається заява по кожній адресі за зразком згідно з додатком 1 до цього Положення (ra1227017-09) , а також матеріали поточної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, оформлені Комунальним підприємством Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. Адреса об'єкта нерухомого майна у всіх поданих документах має бути зазначена однаково. У випадку наявності в поданих документах розбіжностей в частині поштової адреси або у випадку оформлення права власності на новозбудований об'єкт, в свідоцтвах про право власності зазначається поштова адреса об'єкта, присвоєна рішенням відповідного органу.

Для оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності додатково до документів, зазначених в пунктах 6 і 7 цього положення (ra1227017-09) , до Головного управління комунальної власності міста Києва надаються: на збудовані, перебудовані (переплановані), реконструйовані, реставровані нежитлові будівлі, їх частини (приміщення), споруди:

- документи, що підтверджують право власності на об'єкт нерухомого майна на момент початку перебудови (перепланування), реконструкції, перепланування або реставрації;

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт (за винятком випадків оформлення права власності на приміщення);

- дозвіл на виконання будівельних робіт;

- документи щодо прийняття об'єкта в експлуатацію (свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та акт готовності об'єкта до експлуатації (акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта);

- перелік інвесторів, які брали участь в будівництві, перебудові, реконструкції чи реставрації, затверджений замовником (забудовником) будівництва;

- документи про передачу функцій замовника (у відповідних випадках);

- документи, що підтверджують фінансування будівництва, перебудови (перепланування) або реконструкції об'єкта (платіжні доручення або інші документи);

- рішення відповідного органу про присвоєння поштової адреси;

- документи, що підтверджують сплату пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва;

- письмова згода співвласників (власників) об'єкта (його частин) про оформлення права власності з видачею свідоцтв про право власності на об'єкти, що перебувають у спільній сумісній власності чи спільній частковій власності.

Згідно п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (z0157-02) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (z0157-02) (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію.

Однак, третьою особою - Державним територіально-галузевим об’єднанням "Південно-Західна залізниця" при зверненні до Головного управління комунальної власності міста Києва не було дотримано вимог встановлених положенням, оскільки не надано вищевказаних документів. Не надано таких документів позивачем і при поданні даного позову до суду.

Стосовно того факту, що нежитловий будинок – дорожня вимірювальна лабораторія, що знаходиться за адресою: вул. Фурманова 3/8 в місті Києві та перебуває на балансі відокремленого підрозділу Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 1, необхідно зазначити, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату, баланс також, не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (п. 7 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності" (v_225800-94) ).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки Державним територіально-галузевим об’єднанням "Південно-Західна залізниця" при зверненні до Головного управління комунальної власності мміста Києва не було надано всіх документів, які повинні бути надані згідно з Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві (ra1227017-09) , у відповідача 1 не було підстав для оформлення права власності на вищевказаний об’єкт нерухомості. При цьому, відповідач 1 не здійснював жодних дій, які б свідчили про невизнання чи оспорювання ним права власності позивача на об’єкт нерухомості.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, місцевим господарським судом не дано оцінки тому, що Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянуло наданий ДТГО "Південно-Західна залізниця" пакет документів, керуючись пп. 10 п. б ст. 30 Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (станом на час виникнення спірних правовідносин) та Положення, отже діяло в даних правовідносинах як орган державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 1 Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Дія та бездіяльність державного реєстратора прав можуть бути оскаржені до керівництва органів державної реєстрації прав та (або) в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Згідно п. 15 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві (ra1227017-09) , відмова в оформленні права власності може бути оскаржена у судовому порядку. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, ані позивач, ані третя особа не звертались про оскарження вказаної відмови в оформленні права власності.

Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що відповідачем у спорі про право власності може бути лише особа, яка претендує на таке право, а не особа, яка видає документ, що посвідчує факт належності такого права – свідоцтво про право власності, що свідчить про відсутність порушення прав позивача зі сторони відповідача 1 в розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, докази, які б свідчили про порушення прав держави на спірне майно Київською міською радою також відсутні.

При цьому, апеляційним господарським судом враховано, що згідно ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції від 18.07.1963 р. № 1540-VI, що був чинним під час зведення спірної будівлі), державі належали основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв’язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави. За змістом ст. 89 Цивільного кодексу Української РСР держава була єдиним власником всього державного майна.

Також, враховано, що 03.08.1990 р. Верховною радою УРСР був прийнятий Закон УРСР № 142-ХІІ "Про економічну самостійність УРСР" (142-12) , ч. 2 ст. 4 якого було встановлено, що до власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв’язку, банки, кредитні установи, майно торгових, комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном в Українській УРСР були врегульовані прийнятим 07.02.1991 р. Законом УРСР № 697-ХІІ "Про власність" (697-12) , який діяв до прийняття Верховною радою України Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.07 № 997-V (997-16) , згідно з яким власність в Українській РСР виступала в таких формах: індивідуальна (особиста і приватна трудова), колективна, державна, усі форми власності були рівноправними, суб’єктами права власності в Українській РСР визнавалися народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

У зв’язку з проголошенням Україною незалежності Указом Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 № 1452-ХІІ (1452-12) було встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Також, у зв’язку з введенням в дію Закону Української РСР "Про власність" (697-12) Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 05.11.91 № 311 (311-91-п) , якою був затверджений перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю, при цьому п. 2 вказаної Постанови Міністерствам і відомствам України, органам, уповноваженим управляти державним майном, доручено здійснити до 01.01.1992 р. передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.

Суд апеляційної інстанцій звертає увагу на те, що згідно п. 3 вказаної Постанови розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів. Передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно відповідно до порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів УРСР "Про порядок передачі підприємств, об’єднань, організацій, установ, будинків і споруд" від 28.04.1980 р. № 285 (285-80-п) , з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

Колегією суддів відзначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували передачу спірного майна до комунальної власності, а відповідно відсутні докази, які б підтверджували, що Київська міська рада, як орган, що здійснює управління комунальним майном від імені територіальної громади, претендує або оспорює право власності держави на спірне майно.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ні відповідач 1, ні відповідач 2 не порушували права держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на спірне майно, оскільки вбачається відсутність у Київської міської ради та Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації) будь-яких власних претензій на предмет спору, а у позивача - правовстановлюючих документів на спірний об’єкт та на земельні ділянки під ними, що витікає з підстав позову і встановлених судом обставин справи.

При цьому, судом апеляційної інстанції також враховано, що позивачем не надані докази наявності та втрати саме правовстановлюючих документів, а не документів, які необхідні для оформлення свідоцтва на право власності, що також виключає можливість визнання право власності на майно у відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував вищенаведених норм та безпідставно визнав недоведені обставини встановленими, а відтак дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спірний об’єкт, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню (дана правова позиція узгоджується з постановами Вищого господарського суду України № 35/200-11/562 від 11.11.2010 року, № 54/146 від 27.10.2010 року, № 37/782 від 24.06.2010 року, № 21/84 від 07.06.2010 року, № 20/1471 від 17.06.2010 року, № 50/365 від 17.03.2010 року, № 10/234-09 від 30.03.2010 року, № 24/131 від 19.08.2009 року).

За таких обставин, колегія суддів приймає нове рішення, яким відмовляє у задоволенні позову Міністерства транспорту та зв’язку України до відповідачів про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на нежитловий будинок, що знаходиться в господарському віданні Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" та розташоване за адресою: : вул. Фурманова 3/8 в місті Києві, а саме: споруду - дорожня вимірювальна лабораторія.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 р. у справі № 6/318 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Міністерства транспорту та зв’язку України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код 00017484) на користь Київської міської ради (01044 м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) 247,67 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.