20/103-10 Про стягнення заборгованості за поставлений і неоплачений товар - 14.12.2010 Прийняття

Приватне підприємство "Італ Кераміка" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні рішення"про стягнення 89081 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2010р. у справі № 20/103-10 позовні вимоги задоволенні частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні рішення" на користь Приватного підприємства "Італ Кераміка" 79814 грн. основного боргу, 798,14 грн. державного мита та 211,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні рішення" до провадження та призначено розгляд справи № 20/103-10 на 14.12.2010р.

Встановлено, що в судове засідання 14.12.2010р. представник відповідача не з’явився, але через відділ документального забезпечення від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про його відмову, оскільки відповідач про час та місце судового засідання був своєчасно повідомлений, крім того будь-яких доказів про неможливість направити свого представника відповідач не ндав.

В судовому засіданні представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.

Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ним був поставлений відповідачу товар, а відповідач не оплатив поставлений товар.

Місцевим судом позовні вимоги Приватного підприємства "Італ Кераміка" про стягнення 89081 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні рішення" задоволені частково.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Як стверджує позивач 30.03.2010р. між Приватним підприємством "ІТАЛ КЕРАМІКА"(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ"(покупець) було укладено договір № 84/03 п поставки товарів (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець протягом дії цього договору передає покупцю у власність товар за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються сторонами у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною цього договору, а покупець зобов’язується прийняти у власність та оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з п. 2.2 Договору у випадку прострочення термінів по сплаті покупцем згідно умов п. 5.2 цього договору суми вартості товару, передбаченої видатковою накладною, покупець погоджується на збільшення ціни на відвантажений та несплачений товар на 10% та зобов’язується негайно сплатити збільшену вартість цього товару.

У відповідності з п. 5.2 Договору покупець зобов’язаний провести з продавцем повний розрахунок за дану партію товару у строк, що не перевищує 30 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару продавцем. Непроведення покупцем оплати за відповідну партію товару протягом 30 календарних днів з дня її отримання покупцем, вважається порушенням покупцем умов цього договору щодо оплати ним вартості зазначеної партії товару.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що покупець несе відповідальність за цим договором у випадку прострочення термінів зі сплати покупцем суми вартості партії товару, поставленої згідно умов п. 5.2 договору, покупець на вимогу продавця зобов’язаний сплатити на користь останнього пеню, що нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період такого прострочення.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 79814,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № D.PH-0002391 від 06.04.2010р.

Факт отримання товару підтверджується довіреністю № 709 від 06.04.2010р., виданою на ім`я Кнурьова С.В.

Відповідач не сплатив кошти за поставлений товар, а тому позивачем було направлено на адресу відповідача досудове повідомлення № 369/05 від 20.05.2010 р. про термінове погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивачем було направлено на адресу відповідача досудове повідомлення № 369/05 від 20.05.2010р. про термінове погашення заборгованості, що підтверджується наданою суду квитанцією № 3149 від 07.06.2010р., описом вкладення у цінний лист від 07.06.2010р. та повідомленням про вручення поштового відправлення ТОВ "Будівельні рішення" 09.06.2010р.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав свої зобов’язання по поставці товару на загальну суму 79814,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № D.PH-0002391 від 06.04.2010р.

Відповідач не виконав свого зобов’язання щодо оплати поставленого за договором товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 7 9814 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 10% збільшення ціни за відвантажений товар у сумі 7981,40 грн. відповідно до п. 2.2 Договору № 84/03 п поставки товарів від 30.03.2010 р., а також пеню у сумі 1258,60 грн. згідно з п. 6.2 Договору.

Позивач, звертаючись до суду, посилається на укладення між сторонами договору № 84/03 п поставки товарів від 30.03.2010 р., яким, зокрема, зазначені умови відповідальності для покупця.

На підтвердження факту укладення договору позивачем надано суду копію факсового примірника договору, підписаного, за твердженням позивача, з боку відповідача(оригінал факсового примірника оглянуто судом).

Водночас позивач посилається на ст. 181 Господарського кодексу України, згідно якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Посилання позивача не беруться колегією суддів до уваги, оскільки на підтвердження факту неукладення договору № 84/03 п поставки товарів від 30.03.2010р. відповідачем були надані суду оригінали обох примірників договору, направлених відповідачеві позивачем, які підписані з боку позивача. Жодний з примірників договору з боку відповідача не підписаний (оригінал обох примірників договору долучено до матеріалів справи).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів про укладання із відповідачем вказаного договору.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на неправомірне нарахування пені не приймається колегією суддів, оскільки у стягненні пені судом першої інстанції відмовлено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2010р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні рішення" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області у справі № 20/103-10 від 11.10.2010р. залишити без змін.