35/331 Про стягнення заборгованості за договором оренди - 14.12.2010 Прийняття

У червні 2010 р. Київська міська клінічна лікарня № 1 звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарантія"" заборгованості за договором оренди майна № 1863/8 від 06.04.2006 р. по орендним платежам та пені за її несплату, а також заборгованості по відшкодуванню податку за землю та пені за її несплату в загальній сумі 11 362 грн.

Позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача заборгованість по орендним платежам: основний борг в розмірі 9 976,26 грн., пеню 2 284,78 грн., індекс інфляції 191,22 грн., 3 % річних – 148,42 грн.; заборгованість по податку на землю: основний борг в розмірі 659,87 грн., пеню 150,67 грн., індекс інфляції 12,75 грн., 3 % річних 10,14 грн.; заборгованість по комунальним послугам: основний борг в розмірі 4 169,12 грн., пеню 764,83 грн., індекс інфляції 79,25 грн., 3 % річних 95,60 грн.

Оскаржуваним рішенням суду у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарантія"" на користь Київської міської клінічної лікарні № 1 - 10 636,49 грн. заборгованість по сплаті орендної плати та відшкодуванню плати за землю; 3 776,30 грн. заборгованість за комунальні послуги; 274,97 грн. інфляційних нарахувань; 245,16 грн. – 3 % річних; 149,33 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким зменшити позовні вимоги в частині стягнення орендної плати за приміщення на суму 664,34 грн., та в частині стягнення оплати за комунальні послуги на суму 1 566,88 грн., а також зменшити розмір інфляційних витрат та 3 % річних.

Відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права. Судом першої інстанції не взято до уваги те, що позивач при нарахуванні розміру орендної плати не вірно застосовує індекс інфляції, у зв’язку з чим виникла розбіжність між нарахуваннями відповідача та позивача. Відповідач зазначає, що нараховував та сплачував орендні платежі відповідно до умов договору оренди.

Висновки суду першої інстанції не відповідають повному з’ясуванню обставин, що мають значення для справи. Судом було залишено поза увагою те, що позивачем було порушено умови п. 3.10 договору оренди та не надано відповідачу розрахунку вартості комунальних послуг за березень 2009 р. на суму в розмірі 200,98 грн.

Представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 25.11.2010 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвали 06.12.2010 р. від з відміткою про відправку документів, причин неявки представника у судове засідання не надано.

Дослідивши всі докази по справі, з’ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 06.04.2006 р. між сторонами був укладений договір оренди майна № 1863/8. Відповідно до п. 1 укладеного договору орендодавець на підставі Рішення Київради від 16.03.2006 р. № 213/33 передає, а орендар приймає в орендне користування нежиле приміщення (будинок) і майно для службового використання по вул. Харківське шоссе, 121, загальною площею 34,4 кв.м. протягом трьох днів з моменту підписання данного договору.

Згідно п. 3.7 договору орендар зобов’язався проводити оплату орендованого майна щомісячно до десятого числа поточного місяця на рахунок орендодавця. Розмір орендної плати і комунально-побутових послуг може бути змінено на вимогу однієї сторін у разі зміни цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. Згідно з листом Фонду державного майна України від 07.04.1994 р. № 10-8-1673 та розпоряджень і рішень Київради і Київської міської державної адміністрації оплата орендної плати, що провадиться за місячними розрахунками, коригується орендарем відповідно до індексу інфляції, визначеного Міністерством статистики України, за місяць, що передує місяцю, в якому провадиться оплата.

Відповідно до п.п. 3.8, 3.10, 3.15 укладеного договору орендар зобов’язався проводити щомісячно оплату загальних для всього будинку та при будинкової території витрат, пов’язаних з його експлуатацією, управлінням та ремонтом (для орендних приміщень пропорційно площі орендних приміщень) за окремими розрахунками орендодавця; проводити щомісячну оплату відповідним комунальним підприємствам фактичної вартості отримуваних комунальних послуг (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія тощо), а також сплачувати вартість фактичних послуг по технічному обслуговуванню інженерного устаткування за окремими розрахунками орендодавця; відшкодовувати орендодавцю плату податку за землю відповідно розрахунку.

В матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт прийому-передачі нежилого приміщення від 16.03.2006 р., за яким позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування приміщення за адресою: м. Київ, вул. Харківське шоссе, 121, площею 34,4 кв.м. Як передбачено додатком № 2 до укладеного договору орендна плата за березень 2006 р. складає 1 239,75 грн.

Крім того, 06.03.2009 р. сторонами підписано акт прийому-передачі (повернення) нежилого приміщення, за яким відповідач повернув позивачу приміщення вказане в укладеному договорі оренди.

В матеріалах справи міститься акт взаємної звірки розрахунків, в якому зазначено, що заборгованість відповідача за відшкодування податку за землю перед позивачем становить 659,87 грн., даний акт підписаний сторонами.

В своїй позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем було виконано зобов’язання за договором оренди неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості по сплаті орендної плати, комунальних послуг та відшкодуванню податку за землю у розмірі 14 805,61 грн., яка до даного часу погашена не була.

Оскільки спірне приміщення є комунальним майном, тому, дані відносини регулюються Законом України "Про оренду державного та коммунального майна" (2269-12) .

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Згідно п. 3 ст. 18 вказаного закону встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Як передбачено в п.п. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та коммунального майна" орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату не певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підлягає задоволенню стягнення з відповідача 10 636,49 грн. заборгованості по орендній сплаті та відшкодуванню плати за землю за укладеним договором оренди, оскільки позивач належним чином довів в своїй позовній заяві те, що відповідач не виконав свої зобов’язання та не сплатив орендну сплату і плату за землю.

Крім того, позивач надав комунальні послуги відповідачу на суму 11 579,58 грн., однак останній сплатив їх частково у сумі 7 410,46 грн., що підтверджується належними доказами у справі.

В матеріалах справи, наявний акт взаємної звірки розрахунків, що підписаний тільки позивачем, в ньому зазначено, що станом на 01.04.2010 р. заборгованість по комунальним послугам становить 4 169,12 грн., у вказану суму позивачем включено доплату вартості комунальних послуг за грудень 2008 р. в розмірі 392,82 грн. на підставі підвищення тарифів згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1661 від 27.11.2008 р. (ra1661017-08)

Однак, Указом Президента України № 1199/2008 р. від 24.12.2008 р. (1199/2008) вказане розпорядження було скасовано.

Як вбачаєтьчя з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач повинен сплатити заборгованість за комунальні послуги у розмірі 3 776,3 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення 3 % річних в сумі 245,16 грн. та 274,97 грн. інфляційних нарахувань, оскільки відповідач прострочив виконання зобов’язання, та розрахунок позивача вказаних сум не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як передбачено в ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 3.7 договору оренди за несвоєчасне внесення орендної плати нараховується пеня.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 3200,28 грн. за період з жовтня 2008 р. по березень 2009 р.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення пені є необґрунтовані з огляду на ст. 258 ЦК України, а також тому, що порушення прав відбулося в квітні 2008 р., а позовні вимоги про стягнення пені було заявлено у червні 2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

За таких обставин судом першої інстанції було правомірно стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарантія"" на користь Київської міської клінічної лікарні № 1 - 10 636,49 грн. заборгованість по сплаті орендної плати та відшкодуванню плати за землю; 3 776,30 грн. заборгованість за комунальні послуги; 274,97 грн. інфляційних нарахувань; 245,16 грн. – 3 % річних; в іншій частині позову відмовлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з’ясовані та доведені обставини по справі, рішення прийнято судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарантія"" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2010 р. у справі № 35/331 без змін.