46/316 Про стягнення вартості недостачі вантажу - 14.12.2010 Прийняття

Дане рішення мотивоване тим, що Позивач не довів суду належними доказами звернення у встановленому порядку із скаргою до Київської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці щодо недостачі вантажу. Відсутність доказів складання акту за встановленою формою щодо недостачі вантажу, передбаченого Інструкцією з приймання.

Також суд дійшов висновку, що Позивач не довів наявності відповідальності Південно-Західної залізниці у виявленні Позивачем недостачі вантажу у цистерні № 74170127.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПК" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року у справі № 46/316 скасувати та постановити нове про стягнення солідарно з Державного територіально-галузевого об‘єднання "Південно-Західна" та Статутного територіально-галузевого об‘єднання "Південно-Західна залізниця" вартість недостачі вантажу в сумі 120 827,77 грн. на користь ТОВ "СПК".

Апеляційна скарга мотивована тим, що поза увагою суду залишилося те, що відповідно до пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25 лютого 1999 року (z0165-99) , пам‘ятка про користування вагонами ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій, відомість плати за користування вагонами ГУ-46 є документами, на підставі яких здійснюється облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними.

Так, Апелянт стверджує, що відмітка про видачу вантажу на накладній № 44669886 відповідно до пункту 31 Правил видачі вантажів зроблена не була, тому він у встановленому порядку звернувся до начальника Київської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці із скаргою, яка, на думку Апелянта, надіслана у встановленому порядку – опис вкладення поштових відправлень.

Також Апелянт зазначає, що до приймання продукції було залучено представника незалежної експертної організації, а акт експертизи прирівнюється до приймального акту.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 року Товариству з обмеженою відповідальністю "СПК" відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження у справі № 46/316.

Статутне територіально-галузеве об‘єднання "Південна залізниця" в особі ВСП Харківської дирекції залізничних перевезень у своєму листі № ДН-2-06/342 від 10.11.2010 року зазначила, що його правова позиція викладена у наявних матеріалах документах, наданих раніше. Такими, зокрема є: відзив на позовну заяву від 21.04.2009 року, доповнення до відзиву, відзив на апеляційну скаргу від 14.09.2009 року, доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.

Державне територіально-галузеве управління об‘єднання "Південно-Західна залізниця" заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що повністю виконала свої договірні зобов‘язання щодо своєчасної та збереженої доставки вантажу згідно договору перевезення № 44669886, відсутність вини, не оскарження дій працівників станції призначення – Чернігів. Відсутність належно допустимих доказів надсилання листа від 20 вересня 2008 року та скарги від 21 вересня 2008 року.

Акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Другого регіонального управління заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що в акті № 5-НП відсутня відмітка про те, що був присутній експерт Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати, не вказано яким чином вантажоодержувач забезпечив схоронність вантажу у цистерні. На думку Третьої особи, Акт № 5-НП визиває сумніви, так як на час перевірки, вказаний в акті цистерни вже не було добу на території ТОВ "СПК", і ЗПП "7751836, 9080355" були зняті з цистерни ще 20.09.2008 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги по справі № 46/316 доручено колегії у складі: головуючий суддя Баранець О.М., судді: Калатай Н.Ф., Чорна Л.В.

Державним територіально-галузевим управлінням об‘єднання "Південно-Західна залізниця" до Київського апеляційного господарського суду подано копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 року у справі № 15/78-7/300 для залучення до матеріалів справи.

Статутне територіально-галузеве об‘єднання "Південна залізниця" в особі ВСП Харківської дирекції залізничних перевезень заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року у справі № 46/316 без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному і об‘єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Статутне територіально-галузеве об‘єднання "Південна залізниця" в особі ВСП Харківської дирекції залізничних перевезень зазначає, що Позивач в порушення норм статті 129 Статуту залізниць України не надав комерційний акт.

Також Статутне територіально-галузеве об‘єднання "Південна залізниця" в особі ВСП Харківської дирекції залізничних перевезень зазначає, що належним доказом щодо відправлення реєстрованого поштового відправлення є тільки касовий чек або розрахункова квитанція, які Позивачем так і не надані, що є порушенням п. 36 Правил надання послуг поштового зв‘язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 17.08.2002 року (1155-2002-п) (в ред. 2008 року).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно залізничної накладної № 44669886 Вантажоотримувачу – Товариству з обмеженою відповідальністю "СПК" було поставлено дизельне паливо Л-0,20-40. Згідно календарного штемпелю на зворотній стороні накладної оформлення видачі вантажу відбулося 20.09.2008 року о 9:00 год. /т. 1, а.с. 17/.

Цистерна № 74170127 з вантажем була передана залізницею одержувачу 20.09.2008 року без зауважень: технічно справною, без ознак втрати та недостачі вантажу під час перевезення.

20.09.2008 року комісією у складі уповноважених наказом Вантажоодержувача складено акт № 20-09 приймання та встановлено нестачу продукції, яка виникла у зв‘язку з невірною вказівкою маси вантажу вантажовідправником /т. 1, а.с. 13/.

У п. 10 Акту було вказано, що приймання вантажу припинено о 13:00 год. у зв‘язку з необхідністю виклику представника Вантажовідправника.

Згідно акту 22-09 від 22.09.2008 року комісія продовжила роботу по прийманню продукції 22.09.2008 року, без зазначення часу /т. 1, а.с. 15/.

Комісія дійшла висновку, що нестача продукції виникла у зв‘язку з невірним визначенням маси вантажу вантажовідправником.

Згідно пам‘ятки № 58 про користування вагонами, вагон № 74170127 був поданий під розвантаження 20.09.2008 року о 10:50 год., і закінчено його розвантаження 21.09.2008 року о 12:30 год., що також підтверджується повідомленням начальнику станції Чернігів Кубишко Н.М. спеціалістом комерційного відділу Позивача /т.1, а.с. 97, 99/. Подовження приймання продукції було здійснено без представника Відповідача. Телеграма була направлена на адресу відповідача 20.09.2008 року о 13:56 год., у вихідний день, вагон був розвантажений 21.09.2008 року о 12:30 /т. 1, а.с. 14/.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до п. 5.2.1. Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" (z0805-08) , затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв‘язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року за № 281/171/578/155 приймання нафти і нафтопродуктів може здійснюватись маршрутами, окремими партіями (від двох і більше цистерн) та окремими цистернами

Маса нафти і нафтопродуктів визначається вантажоодержувачем у кожній цистерні – п. 5.2.2. Інструкції (z0805-08) .

Згідно п. 5.2.4 Інструкції (z0805-08) маса нафти або нафтопродукту визначається вантажоодержувачем спільно з представником залізниці в разі, зокрема надходження нафти або нафтопродукту зі справною пломбою ЗПП, але з ознаками нестачі, виявленої за допомогою ЗВТ, без порушення ЗПП.

У разі виявлення нестачі нафти або нафтопродукту понад норми природних втрат або їх надлишків складається комерційний акт.

Доказів виконання зазначеного Позивачем до суду не подано.

Матеріали справи № 46/316 комерційного акту не містять.

Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов‘язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Тобто, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвічуються комерційними актами та актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Крім того, згідно п. 5.2.5. Інструкції (z0805-08) комісійне приймання нафти або нафтопродукту за кількістю здійснюють уповноважені наказом керівника підприємства-вантажоодержувача особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань визначення кількості нафти і нафтопродуктів у залізничних цистернах, на яких покладено відповідальність за дотримання правил приймання нафти і нафтопродуктів, установлених цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами.

Комісійне приймання нафти і нафтопродуктів відбувається за участі представників охоронної організації, що супроводжували нафту або нафтопродукти (у разі, якщо згідно з відповідним договором вантаж супроводжується охоронною організацією).

За потреби до приймання нафти або нафтопродуктів можуть залучатись представники незалежної експертної організації, якщо її визначено у відповідному договорі.

Особи, які беруть участь у комісійному прийманні нафти і нафтопродуктів, повинні проходити відповідну підготовку з цих питань та періодичну перевірку знань згідно з порядком, установленим керівником підприємства.

Пунктом 5.2.6 Інструкції (z0805-08) встановлено, що результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання.

Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП підписується особами, які брали участь у прийманні нафти або нафтопродуктів – п. 5.2.7 Інструкції (z0805-08) .

У разі встановлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника, яка після списання природних втрат перевищує граничнодопустиме відхилення між результатами вимірювання маси нафти та нафтопродуктів вантажовідправником і вантажоодержувачем (якщо це обумовлено умовами договору), матеріально відповідальна особа припиняє їх приймання і негайно повідомляє про це керівника свого підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа має забезпечити зберігання кількості одержаної нафти або нафтопродуктів, а також ужити заходів, що унеможливлюють погіршення їх якості – п. 5.2.8. Інструкції (z0805-08) . Одночасно з припиненням приймання вантажоодержувач зобов‘язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів і складанні акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, якщо інше не передбачено умовами договору.

Згідно п 5.2.9 Інструкції (z0805-08) у разі перебування Вантажовідправника з Вантажоодержувачем в одному населеному пункті представник вантажовідправника за викликом вантажоодержувача зобов‘язаний прибути для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів не пізніше наступного дня після отримання повідомлення, якщо в договорі не зазначено іншого строку.

Однак, як свідчать матеріали справи Вантажоотримувач, за відсутності представника Вантажовідправника розвантажив цистерну № 74170127 21.09.2008 року о 12:30.

Про видачу вантажу, який прибув на станцію призначення у справному вагоні без ознак втрати та виданий без перевірки залізницею у порядку статті 52 Статуту, станція на вимогу одержувача зобов‘язана зробити у накладній відповідну відмітку, зміст якої визначено пунктом 31 Правил видачі вантажів. Вказані відмітки засвідчуються підписом начальника станції або уповноваженого ним працівника із зазначенням його посади. Одержувач повинен пред‘явити накладні для внесення цих відміток у день видачі вантажу або протягом трьох діб з моменту видачі вантажу.

Оскільки залізниця видає вантаж одержувачеві без перевірки та складання комерційного акту, Вантажоодержувач має приймати продукцію у порядку, встановленому Інструкцією (z0805-08) про порядок приймання продукції. У разі видачі залізницею вантажу без перевірки кількості місць або маси, одержувач у порядку, встановленому правилами оформлення видачі вантажу, зобов‘язаний вимагати від органів транспорту зробити відповідну відмітку на транспортному документі.

За відсутності такої відмітки на накладній та Акта, оформленого відповідно до Інструкції (z0805-08) , немає підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу на вантажовідправника, продавця або постачальника, оскільки не виключається виникнення недостачі вантажу під час перевезення з вини перевізника або з вини одержувача.

Так як лист до начальника станції Чернігів Південно-Західної залізниці від 20.09.2008 року, як зазначає Позивач, залишився без відповіді, останній звернувся із скаргою від 21.09.2008 року до Начальника Київської дирекції залізничних перевезень про зобов‘язання начальника станції Чернігів Південно-Західної залізниці зробити відмітку про видачу вантажу.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що позивачем на доказ направлення скарги начальнику Київської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці надано тільки опис вкладення без поштової квитанції на підтвердження направлення вказаної.

З такими висновками місцевого господарського суду колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується, з огляду на наступне.

Згідно п. 36 Правил надання послуг поштового зв‘язку, затверджені постановою Кабінету міністрів України № 1155 від 17.08.2002 року (1155-2002-п) (в ред. 2008 року) про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Зазначене Позивачем також не наведено та не доведено, належних доказів матеріали справи № 46/316 не містять.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України тягар доказування покладено на позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року у справі № 46/316.

Доводи наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "СПК" в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.