Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопанич Г.К.,

суддів Градової О.Г.,

Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

позивач, н е з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;

відповідач, не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;

представник третьої особи, не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації";

представник третьої особи, ОСОБА_4, довіреність № 2132 від 08.06.10, ОСОБА_5;

третя особа, ОСОБА_5, паспорт № НОМЕР_1 від 16.02.99, ОСОБА_5;

третя особа, не з'явився, ОСОБА_6;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 20.04.2010 року у справі № 2-1/2022-2010

з а позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)

ОСОБА_5 (АДРЕСА_4) представнику : ОСОБА_7 (АДРЕСА_5)

ОСОБА_6 (АДРЕСА_2)

3-тя особа Кримське республіканське підприємство "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (вул. Ген. Петрова, 37,Керч,98300) про розірвання договору

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О. ) (з урахуванням ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2010 року) від 20.04.2010 року у справі №2-1/2022-2010 позов задоволений. Розірваний укладений 01.06.2007 року між фізичною особою ОСОБА_6 та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 договір найму нежтлового приміщення по АДРЕСА_6, а також додаткову угоду до договору найму, укладену 01.03.2009 року між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. Виділено з нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_6 окреме майно –літній майданчик, на яке визнано право власності за фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2

Не погодившись з постановленим судовим актом, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції, у позові відмовити, посилаючись, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, на підставі якого ОСОБА_11 став його власником було визнано недійсним, тому, відповідно, сторони повернулися у первісне становище.

Письмових заперечень проти апеляційної скарги не надходило.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2010 року ОСОБА_5 визнано третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 07.12.2010 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Градова О.Г., Маслова З.Д.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року розгляд апеляційної скарги був відкладений.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року суддю Маслову З.Д. було замінено на суддю Заплава Л.М.

У судове засідання 14 грудня 2010 року представники позивача та відповідача не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшла телеграма з проханням відкласти розгляд справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008 (rs3806707) .

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

У квітні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа - Кримське республіканське підприємство "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації", просила достроково розірвати договір найму нежитлового приміщення від 01.06.2007 року, укладений між фізичною особою ОСОБА_6 та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, а також додаткові угоди до договору від 01.03.2009 року, укладені між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, посилаючись на те, що об’єкт найму знищено внаслідок пожару. Крім того, позивач просила виділити невід'ємні поліпшення від нежитлової будівлі по АДРЕСА_6, які згідно технічного паспорту бюро технічної інвентаризації складаються з:

• літер III - навіс;

• літер IV - навіс:

• літер V туалет;

• літер VI - навіс;

• 2-3 огорожі;

• І-І1 мощення

з привласненням окремої адреси: м. Керч, вул. Димитрова, № 2-6.

Позовні вимоги у зазначеній частині мотивовані тим, що у час дії договору найму нежитлового приміщення від 01.06.2007 року фізична особа підприємець ОСОБА_2, згідно п.7.3 даного договору з дозволу наймодавця за свій рахунок провела відокремлені поліпшення приміщення, обладнала літній майданчик мощенням, декоративною огорожею, трьома навісами і туалетом. Даний літній майданчик відокремлений від основного приміщення, має окремий вихід на іншу вулицю Дімітрова і, згідно висновку КРП "КГ БРТІ"від 01.07.2009 року цьому об'єкту нерухомості можливо привласнити окрему адресу: АДРЕСА_7.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши третю особу та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає за необхідне залучити фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до участі у справі в якості інших відповідачів, виходячи з наступного.

За договором від 01.06.07 року фізична особа ОСОБА_6 передав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у строкове платне користування об'єкт найму, який вона зобов'язується використовувати його за цільовим призначенням, за адресою місто Керч, АДРЕСА_6 площею 532, 1 кв.м строком на два роки.

Однак, матеріали справи свідчать рішенням Керченського міського суду від 26.09.2000 року за ОСОБА_5 визнано право власності на приміщення кафе "Асоль", розташованого за адресою: АДРЕСА_6, виключено вказане приміщення з акту опису та арешту майна від 07.08.2000 року, накладеного відділом державної виконавчої служби міста Керч (а.с. 94-95).

Згідно договору купівлі-продажу від 07.12.01 року (а.с.13) ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_11 придбав нежитлову будівлю колишнього кафе "Асоль", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, площею 555, 8 кв.м

Надалі ОСОБА_11 за договором від 21.04.03 року подарував ОСОБА_6 зазначене приміщення. Однак, рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосії від 18.09.2007 року зазначений договір визнано недійсним, зобов’язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_11 майно, передане за договором дарування –нежитлове приміщення колишнього кафе "Асоль", позначене в плані літ. "А-А1", кам’яного, загального площею 547,6 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_6 (а.с. 14-15).

За останнім здійснена реєстрація права власності на нерухоме майно Кримським республіканським підприємством "Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" 23.05.2008 року (а.с.15 об.).

Додатковою угодою від 01.03.2009 року до договору найма від 01.06.2007 року передбачено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 діє за дорученням нового власника –ОСОБА_11 (а.с. 16)

Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2010 року за позовом ОСОБА_5 також визнано договір купівлі-продажу нежитлової будівлі колишнього приміщення кафе "Асоль", розташованого за адресою: АДРЕСА_6, укладений 07.12.2001 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 недійсним (а.с. 97-98).

Отже, позивач просить про розірвання договору, стороною в якому первісно виступала фізична особа ОСОБА_6

Крім того, з інших правовстановлюючих документів вбачається, що фізична особа ОСОБА_5 також вважає себе власником майна, яке є предметом оренди.

За таких обставин як ОСОБА_6, так і ОСОБА_5 залучені до участі у справі в якості відповідачів ухвалою Севастопольского апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що спір з огляду на суб’єктний склад сторін не підвідомчий господарському суду.

Згідно статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Крім того, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржене рішення на підставі копій документів, які не були належним чином засвідчені.

Відповідно до пункту 3 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Керуючись статтями 80, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (від 20.04.2010 року у справі № 2-1/2022-2010 скасувати.

Провадження у справі № 2-1/2022-2010 припинити.