44/203пн Про визнання права власності на будівлі та споруди - 14.12.2010 Прийняття

про: визнання права власності на будівлі та споруди, розташовані по вул. Рибалко, 12 "а" у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області, а саме: реконструйовані: адміністративну будівлю (літ. А1) площею 124,8кв.м.; будівлю АБК (літ. В-2) площею 124,4кв.м. та мийку (літ. В1) площею 198,7кв.м., а також на переплановані та після капітального ремонту : бокс (літ. Д1) площею 106,4кв.м; виробничу споруду з тамбуром (літ. З 1) площею 155,4кв.м., ТЗП (літ. Е1) площею 8,6кв.м.; склад (літ. Ж1) площею 60,9кв.м. та компресорна (літ. Ж*1) площею 26,5кв.м.;, виробничу споруду (літ. И1) площею 57,6кв.м., виробничу споруду (літ. К1), площею 22,4кв.м.; бокс для ремонтів (літ.М-1) площею 190,5кв.м., вбиральню (літ. Л1) площею 2,6кв.м., бокс для ремонтів (літ. Н 1) площею 340,6кв.м., склад, токарний цех (літ О-1), площею 100,7кв.м., загальною площею 1520,1кв.м. (в редакції клопотання про зменшення позовних вимог від 05.05.2010р., 1-2арк.ІІІт.справи).

Позивач, фізична особа –підприємець ОСОБА_2 м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Виконавчого комітету Макіївської міської ради м.Макіївка про визнання права власності Підприємця на нерухоме майно, розташоване в місті Макіївці по вулиці Рибалко б/н –будівлі та споруди загальною площею 3 833 кв.м., у тому числі збудований охолоджувальний термінал літ.Р1 площею 1 609,4 кв.м., на реконструйовані адміністративну будівлю літ.А-1, будівлю АБК та мийки літ.В’і літ.В1, на переплановану виробничу споруду літ.З-1 з тамбуром літ.з21, на переплановану виробничу споруду літ.И-1, на переплановану виробничу споруду літ.К-1, на виробничу споруду літ.М-1, на виробничу споруду літ.М-1, на вбиральню літ.Л-1 та на вольєр літ.С-1.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.10.2008 р. у справі №44/203пн (суддя: Мєзєнцев Є.І.) позов задоволений, за позивачем визнано право власності на будівлі і споруди загальною площею 3 833 кв. м. (за наведеним переліком), розташованих в м.Макіївці по вулиці Рибалко (б/н).

Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 17.10.2008 р. у справі №44/203пн скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Ухвалою від 21.10.2009р. у справі №44/203пн господарським судом Донецької області залучено в порядку ст. 27 ГПК України до участі у справу Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, м.Макіївка та Макіївську міську раду м.Макіївка у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 15.12.2009р. у справі №44/203пн господарським судом Донецької області залучено до участі у справі у якості другого відповідача - Макіївську міську раду м. Макіївка (м. Макіївка, пл. Радянська, 1).

05.05.2010р. фізичною особою-підприємцем надано клопотання в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог, звівши їх до - визнання права власності на будівлі та споруди, розташовані по вул. Рибалко, 12 "а" у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області, а саме: реконструйовані: адміністративну будівлю (літ. А1) площею 124,8кв.м.; будівлю АБК (літ. В-2) площею 124,4кв.м. та мийку (літ. В1) площею 198,7кв.м., а також на переплановані та після капітального ремонту : бокс (літ. Д1) площею 106,4кв.м; виробничу споруду з тамбуром (літ. З 1) площею 155,4кв.м., ТЗП (літ. Е1) площею 8,6кв.м.; склад (літ. Ж1) площею 60,9кв.м. та компресорна (літ. Ж*1) площею 26,5кв.м.;, виробничу споруду (літ. И1) площею 57,6кв.м., виробничу споруду (літ. К1), площею 22,4кв.м.; бокс для ремонтів (літ.М-1) площею 190,5кв.м., вбиральню (літ. Л1) площею 2,6кв.м., бокс для ремонтів (літ. Н 1) площею 340,6кв.м., склад, токарний цех (літ О-1), площею 100,7кв.м., загальною площею 1520,1кв.м. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 05.05.2010р., 1-2арк.ІІІт.справи).

За результатами нового розгляду, рішенням від 16.11.2010р. (підписаним 22.11.2010р.) у справі №44/203пн господарський суд Донецької області (головуючий суддя: Попков Д.О., судді: Курило Г.Є., Левшина Г.В.) позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, визнавши за фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 м.Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на будівлі та споруди, розташовані по АДРЕСА_1 Донецької області, а саме: реконструйовані: адміністративну будівлю (літ. А1) площею 124,8кв.м.; будівлю АБК (літ. В-2,) площею 124,4кв.м. та мийку (літ. В1) площею 198,7кв.м., а також на переплановані та після капітального ремонту : бокс (літ. Д1) площею 106,4кв.м; виробничу споруду з тамбуром (літ. З 1) площею 155,4кв.м., ТЗП (літ. Е1) площею 8,6кв.м.; склад (літ. Ж1) площею 60,9кв.м. та компресорна (літ. Ж*1) площею 26,5кв.м.;, виробничу споруду (літ. И1) площею 57,6кв.м., виробничу споруду (літ. К1), площею 22,4кв.м.; бокс для ремонтів (літ.М-1) площею 190,5кв.м., вбиральню (літ. Л1) площею 2,6кв.м., бокс для ремонтів (літ. Н 1) площею 340,6кв.м., склад, токарний цех (літ О-1), площею 100,7кв.м., загальною площею 1520,1кв.м.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 5 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. №161-ХІV (зі змінами та доповненнями); тим, що чине законодавство визначає два самостійні шляхи виникнення і набуття права власності на нерухоме майно: у разі будівництва з дотриманням вимог законодавства щодо дозвільної документації, завершеного (будівництва) складанням акту про прийняття нерухомого майна до експлуатації; та у разі самочинного будівництва –на підставі рішення суду, яке приймається за наявністю визначених умов; тим, що позивач в період здійснення будівельних робіт був орендарем земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, в розумінні ст. 93 Земельного кодексу України та ст.ст. 1, 5 Закону України "Про оренду землі", і ця земельна ділянка була надана саме для проведення робіт з реконструкції наявного і належного на праві власності Орендареві ділянки нерухомого майна; тим, що шляхом укладання договору оренди земельної ділянки від 23.05.2007р. особа, яка здійснює в силу Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) функції власника земельної ділянки надала позивачу статус користувача ділянки і погодилась на її використання саме для проведення останнім реконструкційних будівельних робіт, факт здійснення яких саме позивачем (на його замовлення) підтверджується проектною та погоджувальною документацією і іншими учасниками справи не заперечується.

Заступник прокурора Донецької області з прийнятим рішенням господарського суду першої інстанції від 16.11.2010р. (підписаним 22.11.2010р.) у справі №44/203пн не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що наведене позивачем обгрунтування права власності не можна визнати достатнім для задоволення позову по цій справі, оскільки господарським судом першої інстанції не враховано, що визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення; на те, що вирішуючи справи щодо самочинного будівництва, місцевий господарський суд повинен перевіряти загальні умови, дотримання яких вимагається при будівництві або реконструкції будь-якого об’єкту нерухомості, у тому числі додержання цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, наявність затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації, дозволу на будівництво, а саме документу, виданого забудовнику органам місцевого самоврядування, додержання містобудівних регламентів та інших правил, нормативів, тощо.

Заявник в апеляційній скарзі також зазначив що господарським судом першої інстанції не в повному обсязі з’ясовані фактичні обставини щодо спірних правовідносин; що позивач належними та допустимими доказами не довів надання йому власником земельною ділянки Макіївською міською радою земельної ділянки, розташованої під збудованим та реконструйованим нерухомим об’єктом, також цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній, а також дотримання норм щодо будівництва та реконструкції нерухомого майна у відповідності до їх приписів.

В судове засідання апеляційної інстанції заявник апеляційної скарги, позивач, третя особа не з’явились, не скористались процесуальним правом на участь у розгляді даної справи, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце слухання справи.

При цьому, судовою колегією враховано, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.12.2010р. про порушення апеляційного провадження по справі №44/203пн явка представників сторін не визнавалась обов’язковою.

Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст. 811, ст. 99, ст. 101 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, вимоги апеляційної скарги, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:

За матеріалами справи, на підставі договору купівлі-продажу №1473 від 10.06.2004р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 належить право власності на нерухоме майно в місті Макіївці по вулиці Рибалко б/н - адміністративна будівля 1-А 141,5 кв. м., вбиральня 1-Б 5,0 кв. м., мийка 50,4 кв. м., насосна 1-В' 7,1 кв. м., резервуар для води 1-В'' 79,6 кв. м., відкритий склад 1-Г 56,0 кв. м., бокс 1-Д 106,4 кв. м., АЗС 1-Е 8,6 кв. м., насосна 1-Ж 77,4 кв. м., ТО-2 1-З 159,4 кв. м., котельна 1-І 60,2 кв. м., будівля компресорної 1-К 14,2 кв. м., щитова 1-Л 3,3 кв. м., зварювальний цех 1-М 189,7 кв. м., бокс поточних ремонтів 1-Н 329,8 кв. м., склад-токарний цех 1-О 1 241,6 кв. м. та огорожа 1.

Право власності підприємця на перераховані споруди виникло з моменту державної реєстрації - з 21.06.2004р., що підтверджено витягом з державного реєстру правочинів №3910044.

23.05.2007р. між Макіївською міською радою ("Орендодавець") та ОСОБА_2 ("Орендар") укладено договір оренди, згідно якого Орендодавець надає, а Оренда приймає в строкове (49 років) платне користування земельну ділянку загальною площею 1,1158га несільськогосподарського призначення –землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення для реконструкції будівель та споруд і функціонування закритої стоянки автомобілів та холодного терміналу для оптової торгівлі продуктами харчування, яка знаходиться на території Макіївської міської ради по вул.Рибалка в Червоногвардійському районі м.Макіївки.

Позивачем в процесі господарської діяльності здійснено реконструкцію та ремонт вищезазначених споруд в межах виділеної для цієї мети земельної ділянки. Ця обставина безпідставно не враховується заявником апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що головним архітектором міста було затверджено архітектурно-планове завдання №39, яке видане на підставі рішення Виконкому про реконструкцію об'єкта від 21.03.2005 р. №292/5, згідно якого було дозволено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 здійснити реконструкцію існуючих об'єктів нерухомості та будівництво терміналу з автостоянкою.

Крім того, позивачем отримано: узгодження Управління АПК, торгівлі і побутового обслуговування населення Виконавчого комітету Макіївської міської ради від 24.02.2005р.; згоду Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області від 24.01.2005р. №60; технічні умови КП "Макіївський міськводоканал"; технічні умови Управління МНС в м. Макіївки №1511 від 25.07.2005р.; погодження Макіївськиї електричних мереж №09-13/1683 від 22.07.2005р.; дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю №07/29 від 19.06.2007р.

Висновком МПП "Виробнича фірма "Научтехпроект" (судовий експерт Ігнатьков В.М.) №08/109 від 15.10.2008р. підтверджується відсутність істотних порушень будівельних норм і правил при будівництві та реконструкції будівель, дефектів будівництва не виявлено, стан конструкцій задовільний, будівельна готовність 100%, вимоги БНіП, протипожежні та санітарні правила дотримані.

Ухвалою від 13.05.2010р. господарським судом Донецької області призначено по справі № 44/203пн будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Експерту були поставлені наступні запитання:

- Чи є спірні об’єкти, а саме: адміністративна будівля (літ. А1), площею 124,8кв.м.; будівля АБК (літ.В-2) площею 124,4кв.м. та мийка (літ В1) площею 198,7кв.м. такими, що були реконструйованими, а спірні об’єкти: бокс (літ. Д1) площею 106,4 кв.м., виробнича споруда з тамбуром (літ. З1) площею 155,5 кв.м., ТЗП (літ.Е1) площею 8,6 кв.м.; склад (літ.Ж1) площею 60,9 кв.м. та компресорна (літ.Ж*1) площею 26,5 кв.м., виробнича споруда (літ. И1) площею 57,6 кв.м.; виробнича споруда (літ. К1) площею 22,4 кв.м.; бокс для ремонтів (літ. М-1) площею 190,5 кв.м.; вбиральня (літ. Л1) площею 2,6 кв.м., бокс для ремонтів (літ.Н1) площею 340,6 кв.м.; склад, токарний цех (літ.О-1) площею 100,7 кв.м. такими, що були переплановані позивачем після капітального ремонту з придбаних об’єктів нерухомості за договором купівлі-продажу №1473 від 10.06.2004р.?

- Яка сутність проведеної позивачем реконструкції та перепланування спірних об’єктів: адміністративна будівля (літ. А1), площею 124,8кв.м.; будівля АБК (літ.В-2) площею 124,4кв.м. та мийка (літ В1) площею 198,7кв.м. ; бокс (літ. Д1) площею 106,4 кв.м., виробнича споруда з тамбуром (літ. З1) площею 155,5 кв.м., ТЗП (літ.Е1) площею 8,6 кв.м.; склад (літ.Ж1) площею 60,9 кв.м. та компресорна (літ.Ж*1) площею 26,5 кв.м., виробнича споруда (літ. И1) площею 57,6 кв.м.; виробнича споруда (літ. К1) площею 22,4 кв.м.; бокс для ремонтів (літ. М-1) площею 190,5 кв.м.; вбиральня (літ. Л1) площею 2,6 кв.м., бокс для ремонтів (літ.Н1) площею 340,6 кв.м.; склад, токарний цех (літ.О-1) площею 100,7 кв.м. (зміни порівняно із станом до проведення реконструкції і перепланування)?

- Чи відповідає реконструйовані та перепланові спірні об’єкти: адміністративна будівля (літ. А1), площею 124,8кв.м.; будівля АБК (літ.В-2) площею 124,4кв.м. та мийка (літ В1) площею 198,7кв.м. ; бокс (літ. Д1) площею 106,4 кв.м., виробнича споруда з тамбуром (літ. З1) площею 155,5 кв.м., ТЗП (літ.Е1) площею 8,6 кв.м.; склад (літ.Ж1) площею 60,9 кв.м. та компресорна (літ.Ж*1) площею 26,5 кв.м., виробнича споруда (літ. И1) площею 57,6 кв.м.; виробнича споруда (літ. К1) площею 22,4 кв.м.; бокс для ремонтів (літ. М-1) площею 190,5 кв.м.; вбиральня (літ. Л1) площею 2,6 кв.м., бокс для ремонтів (літ.Н1) площею 340,6 кв.м.; склад, токарний цех (літ.О-1) площею 100,7 кв.м., розташовані за адресою: Донецька область, м.Макіївка, вул. Рибалко, 12"а" вимогам державних будівельних норм (ДБН)? Якщо не відповідає, то які є відступи від вимог ДБН? Чи перешкоджають ці відступи (за наявністю) можливості експлуатації вказаних об’єктів?

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 30.09.2010р.:

- в результаті перепланування та будівництва нових прибудов здійснено реконструкцію адміністративної будівлі (літ. А1), площею 124,8кв.м.; будівля АБК (літ.В-2) площею 124,4кв.м. та мийка (літ В1) площею 198,7кв.м. ; бокс (літ. Д1) площею 106,4 кв.м., виробнича споруда з тамбуром (літ. З1) площею 155,5 кв.м., ТЗП (літ.Е1) площею 8,6 кв.м.; склад (літ.Ж1) площею 60,9 кв.м. та компресорна (літ.Ж*1) площею 26,5 кв.м., виробнича споруда (літ. И1) площею 57,6 кв.м.; виробнича споруда (літ. К1) площею 22,4 кв.м.; бокс для ремонтів (літ. М-1) площею 190,5 кв.м.; вбиральня (літ. Л1) площею 2,6 кв.м., бокс для ремонтів (літ.Н1) площею 340,6 кв.м.; склад, токарний цех (літ.О-1) площею 100,7 кв.м.;

- порушень чинних будівельних норм (у тому числі протипожежних та санітарних, які містяться в ДБН) не встановлено. Технічних стан будівельних конструкцій задовільне, придатне до подальшої експлуатації.

Частинами третьою та четвертою статті 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Частиною третьою статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкта.

За змістом частини п'ятої ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За приписами ст. 95 Земельного кодексу України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.

Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що на час звернення до господарського суду першої інстанції позивач володіє, користується та розпоряджується об’єктом нерухомості на підставі договору купівлі-продажу №1473 від 10.06.2004р. та є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 23.05.2007р., укладеному на 49 років.

Господарськии судом першої інстанції вірно враховано, що в строкове платне користування надавалась за договором оренди земельна ділянка несільськогосподарського призначення –землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення для реконструкції будівель та споруд і функціонування закритої стоянки автомобілів та холодного терміналу для оптової торгівлі продуктами харчування.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.

Згідно зі ст. 321, ст. 328 ЦК України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов’язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. (995_004) і протоколами до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. (995_004) , ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР (475/97-ВР) , кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, якими підтверджено додержання позивачем цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, наявності затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації, відсутністю порушення прав інших осіб в розумінні ч.5 ст. 376 ЦК України.

Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обгрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і прийняв рішення, яке відповідає обставинам справи та вимогам закону.

З огляду на вищезазначене, вимоги апеляційної скарги заступника прокурора Донецької області не підлягають задоволенню, оскільки рішення господарського суду Донецької області від 16.11.2010р. (підписане 22.11.2010р.) у справі №44/203пн відповідає фактичним обставинам, нормам матеріального та процесуального права і з заявлених підстав не підлягає зміні чи скасуванню.