Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Марковська В.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Слюсар С.А. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.09.2010

у справі № 41/325 ( .....)

за позовом АЕК "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 19799939,31 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2010 року позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго", з урахуванням заяви про уточнення, задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 17 030 980,41 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 136 685,30 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію, 1 002 704,48 грн. пені, 239 020,48 грн. інфляційних втрат, 148 595,70 грн. 3 % річних, 25 500,00 грн. державного мита, 221,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Дане рішення мотивоване неналежним виконанням Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" умов Договору № 116 від 10.01.1991 року, в частині оплати за спожиту активну та реактивну електричну енергію.

Щодо стягнення штрафу в розмірі 1 201 743,66 грн., в цій частині господарський суд міста Києва відмовив у зв‘язку із тим, що Позивач не належить до суб‘єктів господарювання державного сектору економіки, так як не має всіх необхідних ознак.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало акціонерну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2010 року та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Апелянт стверджує, що оскільки вимогу про сплату боргу Позивач до ВАТ "АК "Київводоканал" не надсилав, то, відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, початок строку застосування індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені до Відповідача визначити неможливо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 41/325.

Також, не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" подала акціонерну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2010 року в частині відмови у стягнені штрафу та постановити нове, яким позов в частині відмови задовольнити повністю.

Так, апелянт стверджує, що являться суб‘єктом господарювання державного сектора економіки, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 22.06.2004 року "Про утворення Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія Україна" (794-2004-п) .

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало письмові пояснення до апеляційної скарги. Письмові пояснення долучені до матеріалів справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду у зв‘язку із виробничою необхідністю змінювався склад колегії при розгляді апеляційних скарг по справі № 41/325.

В судовому засіданні 16.11.2010 року оголошувалась перерва.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.01.1991 року між Підприємством Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго", яке відповідно до наказів Міністерства енергетики та електрифікації України № 31 від 17.02.1995 року, № 177 від 31.08.1995 року, № 176 від 29.09.1995 року реорганізовано в Акціонерну енергопостачальну компанією "Київенерго" - Постачальник та Дніпровською водопровідною станцією, правонаступником якої є Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" відповідно до наказу № 207 від 18.12.2001 року - Споживач укладено договір за № 116 (особовий рахунок № 761) про постачання електричної енергії /а.с. 25-29/.

Листом № 5/12-1267 від 26.09.2002 року Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" підтвердило та гарантувало погашення боргів ліквідованих згідно із вище зазначеним наказом підрозділів, зокрема Дніпровської водопровідної станції.

21.12.2009 року між Сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, за умовами якої Договір викладено в новій редакції з протоколом узгодження розбіжностей від 29.01.2010 року /а.с. 14-24/.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 Договору Позивач постачає електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу") згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених Додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію через засоби масової інформації за п’ять днів до введення їх в дію, а Відповідач в свою чергу, виконувати умови даного Договору, дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору, оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків "Порядок розрахунків за електроенергію та "Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії", здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з Додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії", забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника електричної енергії за пред’явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю за показниками якості електроенергії.

Пунктом 2 Угоди визначено, що додатки до Договору № 116 визначені у п. 9.1 та укладені сторонами до моменту укладення цієї угоди є чинними на весь період дії Договору та є його невід’ємними частинами.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком № 4 до Договору, відповідно до п.п. 1, 2, 3 даного додатку визначено, що розрахунковий період починається та закінчується 1 числа кожного місяця. Щомісячно 28 числа споживач зобов’язується направляти свого передставника до електропостачльної організації за адресою вул. Новоконстянтинівська, 20 для подання звіту про використану електроенергію та очікуване споживання за розрахунковий період і документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються, виходячи з діючих на момент розрахунку тарифів на електроенергію, враховуючи ПДВ. Оплата спожитої електроенергії в розрахунковому періоді здійснюється споживачем до 25-го числа. Розрахунок оплат здійснюється у відповідності до очікуваного споживання електроенергії у розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий період /а.с. 30/.

Додатком 5 до Договору передбачено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який визначений відповідно до Методики обчислення оплати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами (затверджена Наказом Мінпаливоенерго України № 19 від 17.01.2002 року, погоджена НКРЕ, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 року за № 93/6381 (z0093-02) ).

Як було встановлено судом першої інстанції, за період з 01.12.2009 року по 01.06.2010 року Позивачем поставлено, а Відповідачем спожито активної електричної енергії на суму 17 048 454, 92 грн. У свою чергу, Відповідач за поставлену енергію розрахувався частково на суму 17 377, 91 грн., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 17 031 077, 01 грн.

Крім того, за період з 01.12.2009 року по 01.06.2010 року Позивачем поставлено, а Відповідачем спожито реактивної електричної енергії на суму 136 685, 30 грн. У свою чергу, Відповідач за поставлену енергію не розрахувався, у зв’язку з чим у нього за поставлену реактивну електричну енергію виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 136 685, 30 грн.

Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що частина боргу за спожиту активну електроенергію в сумі 96, 60 грн. погашена до звернення Позивача з позовом до суду, що сторонами не заперечується та підтверджується довідкою Позивача про надходження коштів від Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в рахунок погашення боргу за спірний період, яка міститься в матеріалах справи, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають /а.с. 100-101/.

Таким чином, згідно звітів про використану електроенергію, актів приймання-передачі товарної продукції та рахунків-розшифровок загальна сума заборгованості у Відповідача перед Позивачем за спожиту активну та реактивну електричну енергію складала 17 165 669,71 грн. (17 030 980, 41 грн. + 136 685, 30 грн.) /а.с. 38-80/.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов‘язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до п. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів оплати заборгованості на спірну суму до суду не подано і матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, згідно п. 4.2.1 до Договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4 цього Договору, за порушенням термінів, визначених відповідним Додатком споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов‘язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, здійснивши перерахунок розміру пені, погоджується із висновком суду першої інстанції.

Щодо штрафу, то в цій частині висновок місцевого господарського суду є також обґрунтованим.

В силу п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов‘язання, в якому хоча б одна сторона є суб‘єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов‘язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов‘язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов‘язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що суб‘єктами господарювання державного сектора економіки є суб‘єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб‘єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п‘ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб‘єктів; повноваження суб‘єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб‘єктів господарювання визначаються законом; законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям; держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб‘єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; правовий статус окремого суб‘єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу (436-15) та інших законів. Відносини органів управління з названими суб‘єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах; держава застосовує до суб‘єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом (436-15) , враховуючи особливості правового статусу даних суб‘єктів; законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм; процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу (436-15) ; органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб‘єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб‘єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом (436-15) та іншими законами.

Пунктом 4 частини 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України (436-15) Кабінету Міністрів України доручено визначити суб’єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу (436-15) . На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивач не відноситься до суб‘єктів господарювання державного сектора економіки, так як відсутні докази визначення його Кабінетом Міністрів.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто тягар доказування покладено на Позивача.

Щодо постанови Кабінету Міністрів України № 794 від 22 червня 2004 року (794-2004-п) , то доказів подання її під час розгляду судом першої інстанції матеріали справи не містять.

Щодо претензійного порядку, на який посилається Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", то до даних правовідносин зазначене не застосовується, так як умовами Договору передбачений порядок розрахунків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2010 року у справі № 41/325.

Доводи наведені Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2010 року у справі № 41/325 залишити без змін, а апеляційні скарги – без задоволення.

2. Матеріали справи № 41/325 повернути господарському суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

20.12.10 (відправлено)