810/4141/15 Про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, та застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру - 19.03.2019 Прийняття

31 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора" (далі -Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду із позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 червня 2015 року №0001253903 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 4421159 грн 20 коп., податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2015 року №0001263903 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 25426 грн 40 коп., та рішення про застосування фінансових санкцій від 17 червня 2015 року №15081/0076/2810 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн, за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, з мотивів безпідставності їх прийняття.

02 жовтня 2015 року постановою Київського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, позов Товариства задоволений частково, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2015 року №0001253903, №0001263903. В задоволенні позовної вимоги щодо скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 17 червня 2015 року №15081/0076/2810 відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення в частині задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій висновувалися з відсутності складу правопорушень, покладених в основу застосування штрафних (фінансових) санкцій.

20 жовтня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

12 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків на виконання ухвали цього суду від 21 жовтня 2016 року та витребувано справу №810/4141/15 з Київського окружного адміністративного суду. Фактично справа із суду першої інстанції витребувана не була.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не подавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

20 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження К/9901/25981/18 передані до Верховного Суду.

22 лютого ухвалою Верховного Суду прийнято до свого провадження матеріали касаційної скарги №К/9901/25981/18 та витребувано справу №810/4141/15 з Київського окружного адміністративного суду.

17 березня 2018 року справа №810/4141/15 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32294897 відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №1000240096 від 07 серпня 2015 року.

Податковим органом у травні 2015 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці (магазину) Товариства, результати якої викладені в акті (довідці) фактичної перевірки від 29 травня 2015 року, яким серед іншого встановлено порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 (z0040-05) ( зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (z0040-05) ), яке полягає у тому, що Товариством у період січень-травень 2015 року порушено вимоги до організації готівкових розрахунків, не оприбутковані готівкові кошти у повній сумі їх фактичних надходжень у книгах обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітів чеків РРО (роздруковуються підприємством в кінці робочого дня), інкасовані до установи банку.

Також перевіркою встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), яке полягає у тому, що Товариством не ведеться у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складі магазину та за місцем їх реалізації (в торгівельному залі магазину).

Так, вибірковою перевіркою встановлено, що в торгівельному залі магазину знаходились алкоголі вироби на загальну суму 4215,52 грн, на складі магазину алкогольні вироби на загальну суму 8497,68 грн без документів, оригіналів або копій прибуткових накладних на даний товар та будь-яких інших документів, що підтверджують походження даного товару.

17 червня 2015 року керівником податкового органу на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001253903, яким за порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті на підставі абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4 421 159,20 грн та податкове повідомлення-рішення №0001263903, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 25426,40 грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР на підставі статті 20 цього Закону.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001253903.

В акті перевірки встановлено, що Товариство за період січень-травень 2015 року порушено вимоги щодо організації готівкових розрахунків, а саме готівкові кошти, які не оприбутковані у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (роздруковуються підприємством в кінці робочого дня) інкасовані до установи банку, чим порушено пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, загальна сума, яка інкасована до установи банку без попереднього оприбуткування в КОРО складає 884 231,84 грн.

Відповідач доводить, що перед інкасацією готівкової виручки, протягом робочого дня, необхідно роздрукувати на РРО фіскальні звітні чеки, підклеїти їх у відповідні книги ОРО та зробити запис в розділі 2 книги ОРО, після чого проводити інкасацію до установи банку. За його позицією у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображенні на їх підставі готівки у книзі ОРО.

Склад правопорушення полягає за висновком податкового органу у порушенні позивачем порядку оприбуткування готівки шляхом фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображенні на їх підставі готівки у КОРО.Податковий орган в касаційній скарзі зазначає те, що позивачем у фіскальному звітному чеку (Z-звіт) відображено операцію "службова видача" коштів у день, в який податковим органом встановлено не оприбуткування готівки. Операція "службова видача" здійснювалась підприємством у першій половині доби, а фіскальний звіт друкувався в кінці доби, що свідчить про неналежне оприбуткування готівки підприємством, оскільки у пункті 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", визначено, що надходження до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Суди попередніх інстанцій оцінюючи спірні правовідносини у цій частині висновувалися з того, що Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (далі - Положення №637), затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (z0040-05) , зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 за №40/10320 (z0040-05) (далі Положення), здійснили системний аналіз приписів абзацу десятого, абзацу чотирнадцятого, абзацу сімнадцятого, абзацу двадцятого, абзацу двадцять шостого, пункту 1.2 глави 1 Положення, останнім з яких встановлено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Приписами пункту 2.2 глави 2 Положення №637 закріплено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктом 3.1 глави 3 Положення №637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , оформляються згідно з вимогами цього Закону (пункт 3.2 глави 3 Положення №637).

Відповідно до пункту 3.3 глави 3 Положення №637, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Пунктом 3.4 глави 3 Положення №637 встановлено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

Відповідно до пункту 3.7 глави 3 Положення №637, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг закріплені в Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 (265/95-ВР) №266/95-ВР (далі - Закон України від 06.07.1995 №266/95-ВР).

Абзацом двадцять першим статті 2 Закону України від 06.07.1995 №266/95-ВР встановлено, що фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Згідно з пунктом дев'ятим статті 3 Закону України від 06.07.1995 №266/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Механізм внесення та видачі готівкових коштів з каси суб'єкта господарювання визначено Порядком реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 №417, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 за №1616/24148 (z1616-13) (далі - Порядок №417).

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №417, суб'єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, у кінці робочого дня (зміни) друкувати на РРО (за винятком автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах ОРО.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №417 закріплено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Застосовуючи викладені норми до спірних правовідносин суди попередніх інстанцій прийняли правову позицію позивача, за якою всі готівкові кошти у повній сумі їх надходження оприбутковуються у встановленому законом порядку у день надходження таких коштів, обліковані у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів та обліковані у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО в повній сумі їх надходження, та відповідно Товариством не було вчинено порушень пункту 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

На підтвердження належного та своєчасного оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства позивач надав документи, а саме таблицю обліку кас магазину за період з січня 2015 року (01.01.2015) по травень 2015 року (20.05.2015), належним чином засвідчені копії книг обліку розрахункових операцій та Z-звітів, належним чином засвідчені копії касових листків, прибуткових касових ордерів, видаткових касових ордерів та Х-звітів.

Вирішуючи спір суд першої інстанцій врахував позиції Національного банка України викладену листом від 07 вересня 2015 року №50-01017/63880, який роз'яснив питання інкасації готівкових коштів, та Державної фіскальної служби України, яка листом від 14 вересня 2015 року №2360/2/99-99-22-07-03-10 роз'яснила питання інкасації готівкових коштів та обліку товарних запасів.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач оприбуткував усі грошові кошти, які були інкасовані до установи банку за період з січня 2015 року (12.01.2015) по травень 2015 року (19.05.2015), у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО, що доводить відсутність порушення покладеного в основу застосування штрафу.

Суд визнає, що висновки судів попередніх інстанцій, щодо встановлення фактичних обставин у справі, дотримання позивачем норм наведеннях Положення та Закону в касаційній скарзі жодним чином не спростовані, доводи на переконання власної позиції із урахуванням досліджень здійснених судами попередніх інстанцій не зазначені.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001263903.

Актом перевірки встановлено, що Товариством не ведеться, у порядку встановленому законодавством, облік товарних запасів на складі магазину та за місцем їх реалізації, чим порушено пункт 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 №266/95-ВР.

Податковим органом в касаційній скарзі зазначено, що на прохання надати товарні звіти в сумово-кількісному вираженні, директором підприємства надана відповідь, що бухгалтерський облік товару на підприємстві здійснюється сумарно, а тому, надати інформацію щодо залишків товару певного виду в кількісному та вартісному вираженні по певному магазину немає технічної можливості.

Оцінюючи спір у цій частині, суди попередніх інстанцій здійснили буквальний аналіз пункту дванадцятого статті 3 Закону України від 06 липня 1995 №266/95-ВР, яким серед іншого встановлено обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати за загальним правилом продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Також судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень статті 1, частини другої статті 3, частини першої, частини другої, частини п'ятої, частини шостої статті 8, частини першої, абзацу першого частини третьої, частини п'ятої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон України від 16 липня 1999 №996-XIV (996-14) ), який серед іншого зумовив висновок про те, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час перевірки від посадових осіб, податкового органу, що проводили перевірку, не надходило жодних запитів щодо надання накладних на алкогольну продукцію, зокрема, щодо надання накладних (оригіналів чи копій) на товар, що спростовує доводи відповідача про ненадання структурним підрозділом Товариства товарних звітів під час перевірки.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що бухгалтерський облік Товариством здійснюється із застосуванням машинного оброблення документів бухгалтерського обліку - комп'ютерної програми бухгалтерського обліку "SAP", адаптованої до національних стандартів бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до наказу №1-Б від 08 січня 2008 року виданого керівником Товариства з метою врегулювання порядку здійснення облікової політики, підприємство встановлює місця зберігання (архів підприємства) первинних документів. Враховуючи те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено зберігання первинних документів, до яких належать податкові накладні та товарно-транспортні документи, безпосередньо у місцях реалізації товарів та з метою якісного ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, керівництвом Товариства прийнято рішення зберігати первинні документи у офісному приміщенні бухгалтерії підприємства, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 1; та в архівах за адресою: м. Київ, вул. Стальського, 23 і м. Київ, вул. Кібальчича, 23/35. Магазином первинні документи передаються до бухгалтерії тричі на тиждень для забезпечення їх обліку та наступного зберігання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні документи, а саме товарні накладні та товарно-транспортні документи, на підставі яких проводиться бухгалтерський облік товарних запасів є у наявності Товариства. Після первинної бухгалтерської обробки в місцях приймання товару від постачальника та подальшої реалізації товарів (магазини), накладні та товарно-транспортні документи зберігаються у бухгалтерії Товариства.

Позивачем на підтвердження належного ведення обліку товарних запасів на складі магазину та за місцем їх реалізації надано до суду першої інстанції належним чином засвідчені копії видаткових та товарно-транспортних накладних, які прийняті, досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій, як належні докази.

Суд визнає прийнятною позицію позивача про те, що відсутність первинних документів у місцях реалізації товарів, не свідчить про те, що Товариство у встановленому законодавством порядку не веде облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не свідчить про неналежне ведення обліку товарних запасів на складі магазину і за місцем їх реалізації та застосування фінансових санкцій.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій враховано відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій до 15 грудня 2017 року висновок Верховного Суду України викладений у постанові у постанові від 20 січня 2015 року у справі №21-275а14.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Товариство належним чином здійснювало ведення обліку товарних запасів на складі магазину та за місцем їх реалізації, внаслідок чого відсутні підстави для застосування штрафу податковим повідомленням-рішенням №0001263903.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірних правовідносин, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.