35/429 Про стягнення заборгованості по орендним платежам за договором оренди нежилих приміщень, та зустрічні вимоги щодо визнання зазначеного договору оренди недійсним - 13.12.2010 Прийняття

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля – Кабель" та Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково – дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.11.2010

у справі № 35/429 ( .....)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" ПАТ "КиївЗНДІЕП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-Кабель"

про стягнення заборгованості 97527,62 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Воля-Кабель"

до Публічного акціонерного товариства

"Український зональний науково-дослідний

і проектний інститут по цивільному

будівництву" ПАТ "КиївЗНДІЕП"

третя особа 1: Державне підприємство "Науково – дослідний

і проектний інститут містобудування"

третя особа2: Фонд державного майна України

третя особа 3: Міністерство регіонального розвитку

та будівництва України

про визнання недійсним договору оренди № 561 від 25.06.2009

Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково – дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля – Кабель" про стягнення заборгованості 97527,62 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Воля – Кабель" звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково – дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" про визнання недійсним договору оренди № 561 від 25.06.2009.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2010 у справі № 35/429 в задоволені первісного і зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково – дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2010 у справі № 35/429 скасувати в частині відмови позивачу за первісним позовом в задоволені позовних вимог та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Також, не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Воля – Кабель" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2010 у справі № 35/429 скасувати в частині відмови позивачу за зустрічним позовом в задоволені позовних вимог та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити повністю, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Скарги мотивовані тим, що господарським судом міста Києва порушено, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а також неповно з’ясовані обставини справи.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 прийнято до розгляду справу № 35/429. Розгляд апеляційних скарг призначено на 13.12.2010 об 11:20.

13.12.2010 представники Державного підприємства "Науково – дослідний і проектний інститут містобудування" та Фонда державного майна України в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином.

13.12.2010 представником Міністерства регіонального розвитку та будівництва України через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

13.12.2010 на виконання вимог ухвали суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля – Кабель" в судовому засідання для долучення до матеріалів справи було надано заперечення на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково – дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП".

13.12.2010 представником Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково – дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" в судовому засіданні було надано додаткове обґрунтування апеляційної скарги.

Розглянувши мотиви апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

12.04.2004 між позивачем за первісним позовом та Державним підприємством "Науково – дослідний і проектний інститут містобудування" було підписано Акт приймання – передачі внутрішнього переміщення основних засобів, відповідно до якого позивач за первісним позовом передав, а Державне підприємство "Науково – дослідний і проектний інститут містобудування" прийняло будівлю (літера "А") площею 9854,2 кв.м., за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

25.06.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - "ВАТ "КИЇВЗНДІЕП" (перейменоване на Публічне акціонерне товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Воля-Кабель" було укладено Договір № 561 оренди нежилих приміщень (надалі-Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору орендодавець зобов’язався передати, а орендар зобов’язався прийняти в строкове платне користування об’єкт оренди, що розташований на 5-му поверсі головного корпусу (інвентарний номер № 2373) орендодавця за адресою: м. Київ, бульвар Л.Українки, 26, загальна площа –623,9 кв.м (п. 2.2. Договору).

Пунктом 2.4. Договору визначено, що об’єкт оренди передається орендарю для розміщення адміністративного офісу.

Відповідно до п. 4.2. Договору орендна плата щомісячно вноситься орендарем у термін до п’ятого числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата вноситься відповідно до рахунків, що виставляються орендодавцем. Одержувати рахунок у орендодавця є обов’язком орендаря. Несвоєчасне отримання орендарем рахунку у орендодавця не звільняє його від зобов’язання своєчасно сплатити орендну плату. Орендар зобов’язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі та інших платежах і оформляти відповідні акти звірки.

Згідно з п. 4.5. Договору вартість комунальних послуг, плата за землю не входить у розмір орендної плати і щомісяця відшкодовується орендарем, виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця щомісяця протягом п’яти банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку орендарю.

З матеріалів справи вбачається, що визначений в п. 1.1. Договору обєкт оренди 01.09.2009 був переданий по Акту приймання-передачі орендарю.

22.10.2009 сторонами була укладена додаткова угода №1 (надалі – Додаткова угода).

Відповідно до п. 4.1. Додаткової угоди орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати починається з 01 листопада 2009 за 1 (один) квадратний метр загальної площі об’єкта оренди на місяць складає 100,00 кв.м., крім того, орендар сплачує податок на додану вартість у розмірі двадцяти відсотків, що складає 20,00 грн., а всього –120,00 грн. Розмір орендної плати щомісяця індексується з моменту підписання даного договору згідно з індексом інфляції за даним Держкомстату України.

Як вбачається з матеріалів справи звертаючись з позовними вимогами позивач за первісним позовом зазначив, що відповідачем не сплачено орендну плату за червень 2010 року в сумі 79360,08 грн. відповідно до рахунку-фактури № ОР-561/5ор від 27.05.2010 та комунальні послуги, плату за землю за травень 2010 року в сумі 18167,54 грн. відповідно до рахунку – фактури № ком-561/5ор від 03.06.2010.

Проте відповідач за первісним позовом проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що ним платежі за Договором здійснювались на користь Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування".

З матеріалів справи вбачається, що заявлені вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовував наступним.

31.03.2010 Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2010 №355-р (355-2010-р) "Про передачу нерухомого майна Відкритого акціонерного товариства "Український зональний науково – дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - "ВАТ "КИЇВЗНДІЕП", було винесено наказ № 116 про передачу державного нерухомого майна – будівлю літера "А" площею 9854,2 кв.м., за адресою: м. Київ, бульвар Лесі України, 26 з балансу Відкритого акціонерного товариства "Український зональний науково –дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - "ВАТ "КИЇВЗНДІЕП" на баланс Державного підприємства "Науково –дослідний і проектний інститут містобудування".

Листом від 05.05.2010 відповідачем за зустрічним позовом було повідомлено позивача за зустрічним позовом, що об’єкт оренди передано на баланс Державному підприємству "Науково-дослідному і проектному інституту містобудування", але зазначив, що повноважним орендодавцем за Договором саме Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково – дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП", до моменту державної реєстрації прав Державним підприємством "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" на зазначене нерухоме майно.

Листом від 17.05.2010 Державне підприємство "Науково-дослідний і проектний інституту містобудування" повідомило позивача за зустрічним позовом про заміну сторони в зобов’язанні і надало документи, що підтверджують передачу об’єкту оренди на його баланс.

Проте, 18.05.2010 відповідачем за зустрічним позовом було повідомлено позивача за зустрічним позовом про необхідність продовжувати сплату за оренду приміщень за Договором.

З листа від 25.05.2010 вбачається, що позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом з проханням про надання правоустанавлюючих документів на об’єкт оренди з метою приведення у відповідність відносин по оренді нежилих приміщень, що знаходиться за адресою м. Київ, бул. Л.Українки, 26.

Але дане звернення залишено відповідачем за зустрічним позовом без реагування.

31.05.2010 відповідач за первісним позовом звернувся до Державного підприємства "Науково – дослідний і проектний інститут містобудування" з листом № 297/1, в якому керуючись п. 10.1 Договору, повідомив про його дострокове розірвання.

В зв’язку з чим 31.05.2010 між відповідачем за первісним позовом та Державним підприємством "Науково – дослідний і проектний інститут містобудування" було укладено Угоду про розірвання до Договору.

Відповідно до умов вищевказаної угоди сторони дійшли згоди про розірвання Договору з 01.08.2010.

Відповідач за первісним позовом 07.06.2010 звернувся з листом № 309 до Фонду державного майна України, в якому просив надати роз’яснення стосовно переукладання Договору у зв’язку з прийняттям розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2010 № 355-р (355-2010-р) "Про передачу нерухомого майна Відкритому акціонерному товариству "Український зональний науково – дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - "ВАТ "КИЇВЗНДІЕП".

Фондом державного майна України вищевказаний лист було скеровано до Міністерства регіонального розвитку та будівництва для надання роз’яснень відповідачу за первісним позовом.

Міністерством регіонального розвитку та будівництва України було підтверджено необхідність заміни сторони у зобов’язанні за Договором.

11.06.2010 Міністерство регіонального розвитку та будівництва України своїм листом № 2/21-13/7625 повідомило відповідача за первісним позовом, що приміщення загальною площею – 9854,2 кв.м. за адресою: бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, літера "А" 12.04.2010 з всіма правами та обов’язками передбаченими чинним законодавством передано на баланс Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інституту містобудування" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2010 № 355-р (355-2010-р) та наказу Мінрегіонбуду № 116 від 31.03.2010 "Про передачу нерухомого майна".

Таким чином, Державне підприємство "Науково-дослідний і проектний інституту містобудування" прийняло на себе повноваження орендодавця за чинними договорами оренди, що були укладені попереднім балансоутримувачем.

Листом № 334/1 від 16.06.2010 відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про розірвання Договору та одночасно було запропоновано здійснити розрахунки.

Проте даний лист залишений відповідачем за зустрічним позовом без реагування.

30.06.2010 відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом з листом № 359, в якому повідомив останнього про направлення Додаткової угоди про заміну орендодавця за Договором та проханням протягом 10 – ти днів підписати два примірники цієї угоди.

Але з боку позивача за первісним позовом дана Додаткова угода була проігнорована та не підписана. Крім того, позивач за первісним позовом не надав обґрунтованої відповіді відносно відмови від підписання вказаної додаткової угоди.

На думку позивача за зустрічним позовом у відповідача за зустрічним позовом відсутні правовстановлюючі документи на об’єкт оренди, тому вважає необґрунтованою вимогу позивача за зустрічним позовом про виконання зобов’язання за договором не обґрунтованою, в зв’язку з тим, що не вважає Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" стороною Договору, так-як здає в оренду те, чого у нього немає.

Враховуючи викладене вище, а також на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 20, 202, 283 Господарського кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Воля – Кабель" вважає, що Договір має бути визнаний недійсним, у зв’язку з відсутністю права відповідача за зустрічним позовом передавати в оренду об’єкт нерухомості, що є предметом Договору.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва – щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим – щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування –щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що Додаткова угода до Договору не була погоджена та підписана з боку позивача за первісним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду до нового власника переходять права і обов’язки за договором оренди.

Отже, як вбачається з матеріалів справи позивач за первісним позовом втратив статус орендодавця за Договором оренди, що підтверджується наказом № 116 від 31.03.2010 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Відповідно до ч. 2 п. 4 Положення про порядок передачі об’єктів права державної власності затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 (1482-98-п) "Про передачу об’єктів права державної власності та комунальної власності" (надалі Положення) передача об’єктів права державної власності від одного підприємства іншому, що належить до сфери управління одного і того ж органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, здійснюється на підставі рішення цього органу або самоврядної організації, погодженого з підприємствами, а у разі передачі їх структурному підрозділу або нерухомого майна також з Фондом державного майна та Мінекономіки.

Згідно з п. 10 Положення передача майна оформляється актом приймання – передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об’єктів з комунальної власності у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об’єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Право на управління об’єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання – передачі.

Таким чином, з 12.04.2010 (дата підписання акта приймання – передачі) до Державного підприємства "Науково – дослідний і проектний інститут містобудування", перейшли права та обов’язки щодо утримання та використання об’єкта оренди за Договором.

Крім того, як підтверджують матеріали справи позивач за первісним позовом здійснював необхідні дії направлені на передачу вказаного майна, безпосередньо листом від 26.04.2010 повідомив Структурний відокремлений підрозділ "Енергозбут "Київенерго" про переукладання договорів на електропостачання з третьою особою.

До того ж, в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень за період з червня по жовтень 2010 року про сплату Державним підприємством "Науково – дослідний і проектний інститут містобудування" вартості електроенергії.

Також, твердження позивача за первісним позовом, відносно того, що саме останній є власником будівлі літера "А", бульвар Лесі Українки, 26 у м. Києві, після прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження № 355-р від 01.03.2010 та наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 116 від 31.03.2010 не були підтверджені належним чином.

Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Отже, Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, як орган державної влади, що здійснює право власності на об’єкт оренди за Договором в інтересах та від імені держави, своїм наказом від 21.08.2010 № 329 закріпило нежитлові приміщення загальною площею 9854,2 кв.м. за адресою: бульвар Лесі українки, 26 літера "А", м. Київ за Державним підприємством "Науково – дослідний і проектний інститут містобудування" на праві господарського відання.

Таким чином, в даній ситуації можна зробити висновок, що власником спірного майна є держава, а юридична особа – є особою, за якою закріплено це державне майно на праві господарського відання.

З огляду на викладене вище колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовного того, що позивач за первісним позовом втратив право вимоги щодо сплати орендних та комунальних платежів з відповідача за Договором, у зв’язку з втратою позивачем за первісним позовом статусу орендодавця, а також особи, за якою було закріплено відповідне державне майно.

Таким чином суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу за первісним позов в задоволені позову в зв’язку з тим, що його вимоги відносно стягнення з відповідача за первісним позовом суми боргу по орендній платі за червень 2010 року в розмірі 79360,08 грн. та вартості комунальних послуг, плати за землю за травень 2010 року в розмірі 18 167,54 грн. за Договором є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо вимог, позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним Договору то останні є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Відкрите акціонерне товариство "Український зонально науково - дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ВАТ "КИЇВЗНДІЕП" – правонаступник Публічне акціонерне товариство "Український зонально науково - дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" засновано відповідно до наказу Міністерства України у справах будівництва і архітектури від 30 березня 1994 року №73 шляхом перетворення Державного підприємства "Український зональний Науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 року №210 "Про корпоратизацію підприємств" (210/93) (п.1.1 Статуту).

Засновником Інституту є Держава в особі уповноваженого органу управління - Міністерства України у справах будівництва і архітектури (п.1.1 Статуту).

Пунктом 1.3 Статуту визнано, що Інститут є правонаступником усіх прав та обов’язків підприємства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" та Відкритого акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (ВАТ "КИЇВЗНДІЕП").

Засновником та єдиним акціонером Інституту є Держава в особі уповноваженого органу управління – Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (п.5.1 Статуту).

Відповідно до п. 6.3. Статуту Інститут є власником майна, переданого йому Засновником до статутного капіталу, а також продукції, товарів, робіт і послуг, вироблених інститутом у результаті господарської діяльності, доходів від господарської діяльності, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

В установленому законодавством України порядку Вищий орган Інституту та інші уповноважені органи виконавчої влади здійснюють контроль за ефективністю використання та збереженням закріпленого за інститутом майна, здійснення господарської діяльності Інституту (п. 6.8 Статуту).

Як вбачається із наданого передавального балансу підприємства станом на 01.02.1994 та акту оцінки цілісного майнового комплексу "КИЇВЗНДПІЕП", включено будинок літера "А", за адресою: бульвар Лесі Українки, 26 загальною площею 9856,2 кв.м.

Отже, твердження позивача за зустрічним позовом відносно того, що відповідач за зустрічним позовом не мав права передавати спірне майно в оренду, у зв’язку з відсутністю у останнього права власності на вказане майно, в розумінні ст. 761 Цивільного кодексу України, спростовуються вищенаведеним.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем за зустрічним позовом не було доведено факту, що Договір оренди суперечить вимогам чинного законодавства України, та укладений з відповідними порушеннями, що в свою чергу тягне за собою визнання останнього недійсним.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах.

Водночас ч. 1 ст. 33 ГПК України передбачено обов’язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими як судом першої так і апеляційної інстанції, а тому рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2010 у справі № 35/429 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2010 у справі № 35/429 залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля – Кабель" та Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково – дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КИЇВЗНДІЕП" - без задоволення.