32/258 Про внесення змін до договору оренди - 09.12.2010 Прийняття

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Так, не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора м. Києва 26.08.2010 року звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2009 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Крім того, заступник прокурора м. Києва в апеляційній скарзі заявив клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, з тих мотивів, що Прокуратура м. Києва участі у справі не приймала, про порушення інтересів держави в особі Київської міської ради стало відомо в ході перевірки та з матеріалів справи № 32/258, з якою прокурор ознайомився 03.08.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 року Заступнику прокурора м. Києва відмовлено в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою Київського апеляційного господарського суду, Заступник прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2010 року касаційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2010 року по справі № 32/258 скасовано, справу передано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

11.11.2010 року справа № 32/258 разом з супровідним листом Вищого господарського суду України від 08.11.2010 року № 02.03-29/576 надійшла до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2010 року у справі № 32/258 Заступнику прокурора м. Києва було відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 09.12.2010 року.

У судове засідання з’явився представник відповідача 1. Прокурор та представники позивача та відповідача 2 у призначене судове засідання не з’явилися.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача 1 встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 року № 944/3777 (ra_944023-07) Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЕЧЕРСЬК – 2006" передано в оренду земельні ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово – офісного комплексу з вбудовано – прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Димитрова, 5 у Перському районі м. Києва.

На підставі зазначеного рішення від 01.10.2007 року № 944/3777 (ra_944023-07) між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕЧЕРСЬК – 2006" 26.03.2008 року був укладений договір оренди земельних ділянок, які розташовані на вул. Димитрова, 5 у Печерському районі м. Києва, що був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів 27.03.2008 року № 82-6-00490 (а.с. 77-82).

Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, згідно з реєстраційним посвідченням від 22.12.2006 року № 027110, комплекс будівель (в тому числі вхідна група), які знаходяться на вул. Димитрова,5 у Печерському районі м. Києва, зареєстрований на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕЧЕРСЬК – 2006".

Вхідна група, яка розташована на земельній ділянці (кадастровий номер 8 000 000 000:0027) не була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЕЧЕРСЬК – 2006", згідно договору оренди земельних ділянок від 26.03.2008 року № 82-6-00490.

Проектною організацією комунальним підприємством "Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" був складений технічний звіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки (кадастровий номер 8 000 000 000:79:022:0027) Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЕЧЕРСЬК – 2006" на вул. Димитрова,5 у Печерському районі м. Києва та внесено до бази даних земельного кадастру Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради.

Листом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕЧЕРСЬК - 2006" звернулося до Київської міської ради з пропозицією внести зміни до договору оренди земельних ділянок від 27.03.2008 року № 82-6-00490, надіславши підписані зі свого боку два примірники угоди про внесення змін до вказаного договору (а.с. 9).

Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір по суті, зробив висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕЧЕРСЬК – 2006" вжило всі необхідні дії по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки від 27.03.2008 року № 82-6-00490, однак Київська міська рада порушила терміни розгляду питання про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, тому суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, встановила, що висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об’єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 142- 144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

При цьому згідно зі ст.ст. 6, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, у тому числі щодо розпорядження землями державної власності, місцеві державні адміністрації видають відповідні розпорядження.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним Кодексом (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. "а", п. "в" ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (2768-14) .

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону (280/97-ВР) питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Приписами ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що міський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі відповідних рішень Київської міської ради.

За таких обставин необхідною умовою для укладення, а відтак і внесення змін до договору оренди земельної ділянки, що перебуває у державній власності, є рішення відповідного органу про надання цієї земельної ділянки в оренду.

Місцевий господарський суд вказаним обставинам не надав належну правову оцінку, неправильно застосував вказані приписи законодавства та виніс рішення про укладення договору оренди земельної ділянки за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу, прийнятого в порядку, передбаченому законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що господарські суди не можуть приймати рішення з тих питань реалізації прав власності на землю від імені Українського народу, які мають здійснюватися виключно відповідними органами державної влади або місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, наявні в матеріалах справи докази не доводять тих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, а відтак - не дають правових підстав для задоволення позову.

Щодо позовних вимог до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про зобов’язання зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки, що є його невід’ємною частиною, між орендодавцем - Київською міською радою та орендарем – Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕЧЕРСЬК - 2006", у встановленому порядку, то слід зазначити наступне.

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) діє на підставі та відповідно до положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 року № 182/342 (ra_182023-02) .

Відповідно до п. 3.13. положення, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) організовує видачу державних актів на право власності на землю і право користування землею, оформлення та видачу договорів оренди земельних ділянок та здійснює їх реєстрацію.

Оскільки угода до договору оренди земельної ділянки не підписана між сторонами, у Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відсутні правові підстави для реєстрації такого договору.

Таким чином, не підлягає задоволенню і вимога позивача до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про зобов’язання зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2009 року у справі № 32/258 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з позивача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 42,50 грн. державного мита за подачу прокурором апеляційної скарги, оскільки прокуратура звільнена від сплати державного мита, а витрати по сплаті державного мита та витрати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені позивачем при подачі позову до суду, покладаються на позивача у зв’язку з відмовою у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2009 року у справі № 32/258 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "ПЕЧЕРСЬК – 2006" до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про внесення змін до договору оренди - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЧЕРСЬК – 2006" (03150. м. Київ, вул. Димитрова,5 код ЄДРПОУ 34414872) в дохід Державного бюджету України 42 (дві сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за подання прокурором апеляційної скарги.