35/417 Про визнання добросовісним набувачем - 09.12.2010 Прийняття

Державна науково – виробнича корпорація "Київський інститут автоматики" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи 1.Шевченківська районна у місті Києві рада, 2. Комунальне підприємство "Київжитлоексплуатація" про визнання добросовісним набувачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 у справі №35/417 в задоволені позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна науково – виробнича корпорація "Київський інститут автоматики" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 у справі №35/417 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Відповідачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти вимог викладених в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи, просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2010 у справі №35/417 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Комунальним підприємством "Київжитлоексплуатація" також подано письмовий відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він заперечує проти вимог викладених в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та таким, що не відповідають фактичним обставинам справи, просить залишити рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2010 у справі №35/417 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзиви на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

Рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва № 171 від 23.03.1992 "Про знесення будинків по вул. Багговутівській, № 37/8 та по вул. Половецькій, № 4 та № 6" передано будинки по вул. Багговутівській, № 37/8 та по вул. Половецькій, № 4 та № 6 в м. Києві з балансу Управління житлового господарства Шевченківського району на баланс КНВО "Київський інститут автоматики" для подальшого знесення, як таких, що не відповідають санітарним та технічним вимогам і не придатні для використання без капітального ремонту.

Як було встановлено в процесі розгляду спору на виконання пункту 2 зазначеного вище Рішення № 171 від 23.03.1992 Київське Науково-виробниче об’єднання "Київський інститут автоматики", відповідно до Авізо від 01.06.1992 компенсував Управлінню житлового господарства Шевченківського району м. Києва залишкову вартість будівель та згідно Акту приймання-передачі основних засобів від 02.06.1992 спірні будинки було передано з балансу Управління житлового господарства Шевченківського району м. Києва на баланс КНВО "Київський інститут автоматики".

Відповідно до Наказу Міністерства промислової політики України № 44 від 10.02.2006 (v0044581-06) було створено Державну науково-виробничу корпорацію "Київський інститут автоматики", яка зареєстрована Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.02.2007, яка є правонаступником Київського Науково-виробничого об’єднання "Київський інститут автоматики"(КНВО "КІА").

Колегія суддів не приймає до уваги доводи викладені в поданій апеляційній скарзі, зокрема твердження про те, що позивач в момент прийняття будинків у володіння на підставі рішення № 17, не знав та не повинен був знати про повноваження районної ради, щодо розпорядження будинками, а тому він є добросовісним набувачем будинків.

05 листопада 1991 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 311 "Про розмежування Державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" (311-91-п) , відповідно до якої було затверджено Перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), до якого було віднесено житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов’язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

13 січня 1992 року Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 (311-91-п) було прийнято Рішення № 26 "Про формування комунального майна міста та районів", яким було затверджено відповідні переліки майна.

Відповідно із додатком 1, таблиця 14, строки 500 та 507 до зазначеного Рішення № 26 від 13.01.1992 було встановлено, що двоповерхові будинки по вул. Багговутівській 400 кв.м. (ідентифікований за інститутом автоматики) та по вул. Половецький, 4406 кв.м. (ідентифікований за інститутом автоматики) були віднесені до комунальної власності міста.

Крім того, 30 вересня 2004 Київською міською радою прийняте Рішення № 509/1919 (ra0509023-04) , у відповідності до якого дозволено Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) знести нежилий будинок по вул. Половецькій, 4 у Шевченківському районі м. Києва, який належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Оскільки правовідносини між сторонами виникли у 1992 році то вони повинні вирішуватися відповідно до законодавства, що діяло на час виникнення цих спірних правовідносин та з урахуванням діючого законодавства.

У відповідності до статті 145 Цивільного кодексу УРСР, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Зазначена вище норма встановлює обов’язковість придбання майна, тобто перехід права власності.

Однак, як випливає із Рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва від 23.03.1992 № 171 будівлі по вул. Багговутівській, 37/8 та по вул. Половецькій, 4 та 6 у м. Києві передано лише з балансу Управління житлового господарства Шевченківського району на баланс КНВО "Київський інститут автоматики" саме для подальшого знесення, як таких, що не відповідають санітарним та технічним вимогам і не придатні для використання без капітального ремонту, але в тексі даного рішення ніде не вказано, що КНВО "Київський інститут автоматики" набуває право власності на вказане вище спірне майно.

Також, як вбачається із матеріалів справи, факт щодо майнової належності спірних будинків було встановлено рішеннями Господарського суду м. Києва у справі № 25/333 від 31.07.2008 та у справі № 36/320 від 17.08.2009 що набрали законної сили, а також встановлено незаконність володіння позивачем спірними будинками.

Даними рішеннями суду встановлено, що спірні будинки є комунальною власністю територіальної громади м. Києва, що виникло на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 "Про розмежування Державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" (311-91-п) , а також встановлено, що дані будівлі належать Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" на праві господарського відання, а відтак у відповідності до норм господарсько процесуального законодавства дані факти не потребують доказування, оскільки встановленні в зазначених вище судових рішеннях, які набрали законної сили.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником. Щодо захисту прав господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності, а тому правових підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.

Інших належних доказів на підтвердження доводів викладених в поданій апеляційній скарзі, суду апеляційної інстанції під час розгляду спору надано не було.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу Державної науково – виробничої корпорація "Київський інститут автоматики" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 у справі №35/417 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 у справі №35/417 залишити без змін.