Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лосєва А.М.

суддів: Сулім В.В.

Іваненко Ю.Г.

при секретарі: Семенович А.В.

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Артек"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2010

у справі № 23/424 (Кирилюк Т.Ю. .....)

за позовом Дочірнє підприємство "Артек"

до ТОВ "2Д Груп"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 43684,23 грн.

Дочірнє підприємство "Артек" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "2Д Груп" попередньої оплати за договором №001-13-2010 від 24.03.2010 року у розмірі 43 684,23 грн. (34 700,00 грн. сума попередньої оплати; 1 079,41 грн. проценти за користування коштами; 2 948,82 грн. пені; 4 956,00 грн. штрафу), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не у повному обсязі здійснив поставку товару, попередню оплату не повернув.

Відповідач у судові засідання Господарського суду міста Києва не з’являвся, пояснень по справі не надавав, вимоги ухвал суду не виконав.

Рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено повністю, припинено провадження в частині стягнення 34 700,00 грн. основного боргу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2010 року у справі №23/424 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ДП "Артек" в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 8167,95 грн. (з яких 882,63 грн. – сума відсотків відповідно до ст. 536, ст. 1048 Цивільного кодексу України; 2329,32 грн. – пені; 4956,00 грн. – штрафу).

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом не було з'ясовано обставини, які мають суттєве значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки відмовляючи в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу за прострочення поставки товару, суд виходив з того, що строк поставки товару визначено п. 6.4 Договору №001-13-2010 від 24.03.2010 р. укладеному між Позивачем та Відповідачем, та становить 21 день з моменту отримання заявки Позивача на поставку товару. Позивачем не надано суду доказів направлення на адресу Відповідача заявки на поставку товару. Тобто встановити строк виконання Відповідачем зобов'язання щодо поставки товару не вбачається можливим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.12.2010р.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників позивача та відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Позивачем та Відповідачем було укладено договір №001-13-2010 від 24.03.2010 року, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати у власність покупцю товар, а позивач - прийняти та оплатити його вартість.

Умови оплати товару визначені пунктом 3.4 договору №001-13-2010 від 15.07.2010 року, відповідно до якого позивач здійснює попередню оплату товару у розмірі 70% вартості партії товару, що підлягає поставці. Позивач перерахував відповідачу 34 700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №466 від 24.03.2010 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної поставки товару.

Пунктом 6.4 договору №001-13-2010 від 24.03.2010 року встановлено, що строк поставки товару складає 21 день з моменту отримання заявки Позивача. Відповідач поставку товару не здійснив у зв'язку із чим, Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення суми попередньої оплати.

Позивач у судовому засіданні Господарського суду міста Києва надав акт звірки взаєморозрахунків від 31.08.2010 року, відповідно до якого відповідач зобов'язання щодо поставки товару виконав у повному обсязі. Позивач відмовився від позову у частині стягнення суми основного боргу.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду міста Києва, що провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 34 700,00 підлягає припиненню на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний суд не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.І ст. 530 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що Договір №001-13-2010 від 24.03.2010 року за правовою природою є договором поставки, а не договором позики.

Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник (продавець), зобов'язується передати у встановлені строки (строк) товари у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що окрім суми основного боргу, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача також проценти за користування грошовими коштами в розмірі облікової ставки Національного банку України є безпідставними, оскільки договором не встановлені грошові зобов'язання для відповідача.

В ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові, тоді як згідно з ч. І ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2010 року у справі №23/424 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32- 34, 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Артек залишити без

задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2010 року у справі №23/424 - без змін.

2. Матеріали справи №23/424 повернути до Господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.