16-13/1634 Про стягнення процентного доходу за придбані облігації - 08.12.2010 Прийняття

На розгляд господарського суду Черкаської області передані вимоги Відкритого акціонерного товариства "Сбербанк Росії" до ТОВ "Торговий дім "Бахмачконсерв-молоко") та до його поручителів (решта відповідачів) про стягнення солідарно 340340,00грн., що складає заборгованість по сплаті процентного доходу за придбані позивачем облігації 14-го купонного періоду за період з 27.11.2008 року по 25.02.2009 року( з урахуванням уточнень позовних вимог а.с 28. т. 1)

В ході розгляду справи проти трьох відповідачів ЗАТ "Бахмачконсервмолоко", ТОВ "Ексім-Трейдінг", ТОВ "Зернова торгівельна компанія" (поручителі- а.с. 10-14 том 2) було порушено справи про банкрутство та визнано кредиторські вимоги позивача, в т.ч. і по спірній заборгованості за 14й купонний період, в зв'язку із чим позивач просив ( клопотання а.с. 97 том 2) відносно цих відповідачів провадження у справі припинити на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.10.2010 р. у справі № 16-13/1634 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Бахмачконсервмолоко" на користь Відкритого акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку "Росії" 340 340,00 грн. процентів за 14й купонний період по облігаціях серії А. Провадження у справі в частині вимог до ЗАТ "Бахмачконсервмолоко", ТОВ "Ексім-Трейдінг", ТОВ "Зернова торгівельна компанія"- припинено. В решті вимог у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2010 р. у справі №16-13/1634.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми чинного законодавства, а саме ст. 553, 554, 543 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.11.2010 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням у судове засідання 24.11.2010 року представників відповідача 1, відповідача 3, відповідача4, відповідача 5 та відповідача 6, колегією суддів ухвалою від 24.11.2010 року розгляд справи було відкладено на 08.12.2010 року.

07.12.2010 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про здійснення фіксації судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

За клопотанням позивача здійснено фіксацію судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2010 року у справі №16-13/1634 скасувати.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2010 року у справі №16-13/1634.

Представник відповідача1, відповідача3, відповідача4, відповідача5, відповідач6, третьої особи в судове засідання 08.12.2010 року не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 (v_289800-97) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач1, відповідач3, відповідач 4, відповідач 5, відповідач 6, третя особа не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 08.12.2010року за відсутності представників відповідача1, відповідача3, відповідача4, відповідача5, відповідач6, третьої особи.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

Згідно свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій підприємств (а.с. 107 том 1), виданого ДКЦПФР, ТОВ "Торговий дім "Бахмачконсервмолоко" випустив облігацій серії А в кількості 20 000 шт. у бездокументарній формі на суму 20 млн. грн.

01.09.2005 року між ЗАТ "Комерційний банк НРБ-Україна" (покупець) та ТОВ "АРТА "Цінні папери" (продавець) було укладено договір куплі-продажу №12102Т,89-09/05-Т.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов’язувався передати, а покупець прийняти та оплатити цінні папери у бездокументарній формі у кількості 3000шт.

Згідно п. 2.1 Договору загальна вартість цінних папер становить 3000450,00грн.

07.09.2005 року між ТОВ "Торговий дім "Бахмачконсервмолоко" (продавець) та ЗАТ "Комерційний банк НРБ-Україна" (покупець) було укладено договір куплі-продажу №12114Т.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов’язувався передати, а покупець прийняти та оплатити цінні папери у бездокументарній формі у кількості 5800шт.

Згідно п. 2.1 Договору загальна вартість цінних папер становить 5800000,00грн.

За доводами представника позивача, частину облігацій позивачем в подальшому було продано емітенту, і у власності позивача залишилося лише 7 000 шт. облігацій вартістю 1000,00 грн. кожна, що засвідчується копією виписки про стан рахунку у цінних паперах № 001109 від 11.06.2009 року ( а.с. 15 том 1).

За доводами позивача, всі питання про порядок випуску облігацій та виплати по них доходу і встановлення купонних періодів, емітентом ТОВ "Торговий дім "Бахмачконсервмолоко" було викладено у Меморандумі про випуск іменних процентних облігацій ( а.с. 21 том 1 та а.с. 2-28 том 3).

З цього Меморандуму вбачається, що емітент встановив 20 процентних підродів тривалістю 91 день для виплати доходів по облігаціях та встановив дати виплати процентного доходу ( а.с. 22 том 1).

В п. 1.5. Меморандуму емітента також передбачено, що виконавчим органом товариства є дирекція, яку очолює директор

Відповідно до умов п. 13.1 Меморандуму про випуск іменних процентних облігацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бахмачконсервмолоко" (далі - Меморандум) виплата процентного доходу по облігаціях здійснюється 12 разів протягом одного банківського дня після закінчення відповідного процентного періоду у наступні строк: за 14-й період - 26.02.2009 року.

Пунктом 13.2. Меморандуму емітентом визначено, що процентна ставка за 1-2 процентний періоди встановлюється в розмірі 16% річних у гривні. Процентна ставка за наступні пари процентних періодів, починаючи з третього, встановлюється виконавчим органом Емітента, при цьому процентна ставка не може бути менша 2% річних у гривні. При цьому рішення про встановлення процентної ставки на 13-14 купонні періоди повинно бути прийнято емітентом не пізніше 06 серпня 2008 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з Меморандуму, в тому числі і зобов'язаннями з виплати процентного доходу, були укладені договори поруки, а саме:

21 вересня 2006 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сван-1" (далі - Відповідач-2) було укладено договір поруки (далі -Договір поруки-1). Відповідно до п. 2.1 Договору поруки-1 зміст забезпеченого порукою зобов'язання складає, зокрема, виплату процентного доходу за Облігаціями. Згідно з п. 3.1. цього ж договору, Відповідач-2 відповідає за невиконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань всім своїм майном.

21 вересня 2006 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексім-Трейдінг" (далі - Відповідач-3) було укладено договір поруки (далі - Договір поруки-2). Відповідно до п. 2.1 Договору поруки-2 зміст забезпеченого порукою зобов'язання складає, зокрема, виплату процентного доходу за Облігаціями. Згідно з п. 3.1. цього ж договору, Відповідач-3 відповідає за невиконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань всім своїм майном.

21 вересня 2006 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова торгівельна компанія" (далі - Відповідач-4) було укладено договір поруки (далі - Договір поруки-3). Відповідно до п. 2.1 Договору поруки-3 зміст забезпеченого порукою зобов'язання складає, зокрема, виплату процентного доходу за Облігаціями. Згідно з п. 3.1. цього ж договору, Відповідач-4 відповідає за невиконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань всім своїм майном.

08.07.2005 року між Відповідачем та Закритим акціонерним товариством Бахмачконсервмолоко" (далі - Відповідач-5) було укладено договір поруки №01 далі - Договір поруки-4). Відповідно до п. 1.1. Відповідач-5 відповідає в повному обсязі за зобов'язаннями Відповідача за облігаціями, в т.ч. за виплату процентного доходу. Згідно з п. 3.1.2 Договору поруки Відповідач-5 відповідає за зобов'язання Відповідача за Облігаціями всім своїм майном.

21 вересня 2006 року між Позивачем та Акціонерним товариством відкритого типу "Гілея" (далі - Відповідач-6) було укладено договір поруки (далі - Договір поруки-5). Відповідно до п. 2.1 Договору поруки-3 зміст забезпеченого порукою зобов'язання складає, зокрема, виплату процентного доходу за Облігаціями. Згідно з п. 3.1. цього ж договору, Відповідач-6 відповідає за невиконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань всім своїм майном.

Спір між сторонами виник з приводу виконання емітентом своїх зобов'язань за 14-й купонний період, який триває з 27.11.2008 року по 25.02.2009 року з датою виплати процентного доходу - 26.02.2009 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до ст. 62 ЗУ "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом (1576-12) та установчими документами.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

В п. 1.5. Меморандуму емітента також передбачено, що виконавчим органом товариства є дирекція, яку очолює директор ( а.с. 3 том 3).

Таким чином, саме колегіальний виконавчий орган емітента (дирекція) повинен приймати певний документ (рішення), яким встановлюються процентні ставки на наступні пари процентних періодів за придбаними позивачем облігаціями. Таке рішення одноособово директор прийняти не може.

Зазвичай, рішення приймаються на засіданнях дирекції, ведення яких повинно підтверджуватися протоколами, які слід вважати за належні і допустимі докази прийняття таких рішень.

Прийняття відповідних рішень в усній формі не передбачено чинним законодавством України.

Крім того, рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 липня 2003 р. N 322 (z0706-03) (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 жовтня 2006 р. N 1178 (z0081-07) і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 серпня 2003 р. за N 706/8027 (z0706-03) було затверджено Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, яким встановлено наступне:

п. 8. Відсотковий дохід за облігаціями повинен виплачуватися в розмірі та в строк, що встановлені рішенням про відкрите (публічне) розміщення та проспектом емісії облігацій (у разі відкритого розміщення) або рішенням про закрите (приватне) розміщення облігацій (у разі закритого розміщення).

Позивач доводить, що за 14й купонний період емітентом було встановлено процентну ставку по виплаті доходів в розмірі 19,5% річних, що позивач вбачає із тексту направленого йому листа з боку емітента № 2708/145 від 27.08.2008 року ( а.с. 12 том 1).

Як вказано у Меморандумі, рішення про встановлення процентної ставки по 13-14му купонному періоду повинне бути прийнято емітентом не пізніше 06.08.2008 року. При цьому вказаний лист емітента № 2708/145 складений лише 27.08.2008 і містить оговорку, що "дохідність облігацій лише буде встановлена на рівні 19,5% річних".

Згідно до умов Меморандуму ( п. 13.2), емітент зобов'язався оголосити нову процентну ставку чи підтвердити стару протягом 3х днів з часу прийняття відповідного рішення. Оголошення ставки проводиться шляхом розсилки відповідного повідомлення емітентом кожній особі, яка буде власником облігацій, відповідно до рішення емітента про випуск облігацій ( а.с. 25 том 3).

У відповідності до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом та позивачем було вжито всіх можливих заходів щодо розшуку рішення, яке повинно було прийматися емітентом з приводу встановлення процентної ставки по 13-14 процентному періоду.

Дані про відсоткову ставку в обов'язковому порядку повинні були міститися у Звіті емітента про наслідки погашення облігацій ( форма згідно

Додатку 10 до Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу (z0706-03) ), який емітент повинен подати не пізніше 15 днів після останньої дати виплати процентного доходу (26.08.2010 року). Однак, згідно відповіді Державної комісії з ЦПФР від 05.10.10 року № 16/02/17423 ( а.с. 134 том 3), такого звіту емітент не подавав і Комісія володіє лише примірником меморандуму емітента.

В Меморандумі також передбачено, що процентні ставки можна взнати з сайтів позивача та ТОВ "Cbonds-Україна". У тексті свого пояснення позивачем надано суду витяг з цих сайтів ( а.с.105 том 3), з яких вбачається, що за 13-14 купонний період емітент встановив відсоткову ставку по виплаті процентів за акції в розмірі 19,5%.

Представник відповідача ТОВ "Сван-1" не заперечував проти того, що емітент встановив відсоткову ставку на рівні 19,5%, оскільки саме на цьому факті збільшення обсягу своєї відповідальності (без згоди поручителя ) відповідач базує свої заперечення проти позову.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується із доводами позивача про те, що емітентом облігацій по 14-му купонному періоду було встановлено проценту ставку у розмірі 19,5%, які він зобов'язався виплати власникам облігацій.

В справі мається також і лист з боку емітента до АТВТ "Гілея" про розмір відсотків по 13-14му (19,5%) і 15-16му (27%) купонних періодах ( а.с. 58 том 3), який не суперечить доводам позивача.

Позивач також вказує, що спору по 13-му купонному періоду у нього із емітентом немає лише з тієї причини, що за цей період емітент самостійно розрахувався із позивачем, сплативши проценти за ставкою 19,5%. Оскільки проценти встановлюються згідно Меморандуму на пари періодів, то ця відсоткова ставки автоматично встановлюється і на 14й купонний період.

За розрахунками позивача (складеними на підставі формули з Меморандуму), з якими погоджується також колегія суддів, за 14й купонний період позивач має право отримати 19,5% на загальну суму 340 340,00 грн. (а.с. 31 том 1).

Позивач просить стягнути цей борг як з емітента, так і з його поручителів (крім ЗАТ "Бахмачконсервмолоко", ТОВ "Ексім-Трейдінг", ТОВ "Зернова торгівельна компанія", стосовно яких провадження підлягає припиненню) солідарно з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 541, 543 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як вже зазначалось вище, між позивачем та ТОВ "Сван-1" і АТВТ "Гілея" було укладено договори поруки від 21.09.2006 року .

Дані договори є однотипними і містять у собі положення про те, що вказані поручителі ознайомлені із умовами емісії облігацій, а зобов'язання емітента, за яке поручаються вказані відповідачі, включає в себе виплати процентного доходу згідно Меморандума, погашення облігацій, достроковий викуп облігацій та інші витрати, пов'язані із здійсненням забезпеченої порукою вимоги.

У відповідності до ст. 554 ЦК у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Представник відповідача-поручителя ТОВ "Сван-1" заявив про припинення дії поруки свого товариства за емітента з мотивів, що якщо емітент встановив розмір відсотків за 14й купонний період у величині 19,5%, але ТОВ "Сван-1" згоди на це не давав, то збільшення відповідальності відбулося без згоди поручителя. Доказів на протилежне у справі немає.

З матеріалів справи не вбачається, що й АТВТ "Гілея" давало таку згоду.

Дослідивши пояснення сторін з цього приводу, колегією суддів було встановлено наступне:

Як випливає із Меморандуму, відсоткова ставка по облігаціях емітентом була чітко встановлена лише на 1-2 купонний період в розмірі 16% та вказано, що її розмір не може бути менше 2%. Розмір процентних ставок на інші періоди залежать від майбутніх рішень емітента.

Отже, колегія суддів вважає, що на час укладення договорів поруки, поручителі погодилися лише на те, що вони в будь-якому випадку згодні відповідати за виплату емітентом процентів у розрізі від 2 до 16%, як прямо випливає із Меморандуму.

Судова колегія не погоджується із доводами представника позивача про те, що будучи ознайомленими, що емітент ще не встановив процентну ставку за майбутніми періодами, поручителі вже дали на майбутнє свою згоду на її встановлення в будь-якому розмірі з огляду на наступне.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги до відповідачів-поручителів з мотивів укладення ними договорів поруки стосовно забезпечення виконання зобов'язання емітента, що випливають з Меморандуму щодо випуску облігацій.

У відповідності до ст. 3 ЗУ "Про заставу", заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Такі ж положення містить і ст. 573 ЦК.

На відміну від положень Закону "Про заставу" (2654-12) , ст. 553 ЦК України, яка встановлює інституцію поруки, не містить оговорки про можливість забезпечення порукою майбутнього зобов'язання, яке ще не виникло між сторонами.

Доводи позивача про те, що ЦК (435-15) прямо не забороняє забезпечувати порукою майбутнє зобов'язання і тут можна застосувати аналогію закону, суд відхиляє, оскільки істотні особливості застави і поруки законодавством чітко визначені і по різному врегульовані, а аналогію можна застосовувати лише якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом (435-15) , іншими актами цивільного законодавства або договором -- тоді відшукуються подібні норми актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону- ст. 8 ЦК).

Колегія суддів вважає, що прийняття емітентом рішення про встановлення розміру відсотків на 13-14й купонний період є новим зобов'язанням, яке самостійно виникає внаслідок прийняття відповідного рішення емітентом, хоч це відбувається і в межах генерального зобов'язання про виплату процентів за облігаціями.

В будь-якому випадку безспірним є те, що дане зобов'язання у емітента ще не існувало на час складення Меморандуму та договорів поруки з відповідачами, його остаточний розмір нікому не був відомий, на відміну від зобов'язання по викупу облігацій, яке можна вивести математично з кількості облігацій та незмінної їх вартості.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що якщо інститут поруки за нормами ЦК (435-15) не дозволяє забезпечувати зобов'язання на майбутнє і тим більше, що його розмір не відомий, то сторони не можуть досягати про це згоди всупереч законодавству, оскільки це вже виникає не зобов’язання поруки.

В даному випадку судова колегія вважає, що у поручителів слід було отримати спеціальну згоду на забезпечення порукою виплати відсотків у розмірі 19,5% по 14му купонному періоду.

Таким чином, якщо поручителі не давали згоди на забезпечення виконання зобов'язання емітента в розмірі 19,5% по процентах за 14й купонний період, то порука на таку відсоткову ставку і на цей період не поширюється - вона припиняється в силу положень ч. 1 ст.559 ЦК.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідальність за сплату відсотків у розмірі 19,5% по 14му купонному періоду на загальну суму 340 340,00 грн. повинна покладатися лише на емітента облігацій - ТОВ "Торговий дім "Бахмачконсервмолоко".

Доводи позивача про те, що внаслідок часткового продажу облігацій позивачем на користь самого їх емітента і зменшення наявних у власності позивача облігацій до 7 000 штук, тягне за собою і зменшення розміру відповідальності поручителів у грошовому вигляді, а тому обсяг їх відповідальності не збільшився, колегія уддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У відповідності до ст. 509 ЦК - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами Меморандуму і на час його випуску, відсоткову ставку по облігаціях на 13-14 купонний період емітент лише обіцяв встановити шляхом прийняття окремого рішення. Тобто, встановлення ним ставки в розмірі 19,5% на вказаний купонний період з дати прийняття рішення є нововиниклим зобов'язанням емітента перед власниками облігацій, відносно забезпечення якого слід отримувати окрему згоду поручителів, які знали лише про зобов'язання емітента встановлювати процентні ставки не нижче 2% і що вони можуть бути у розмірі 16%.

Таким чином, внаслідок встановлення емітентом відсоткової ставки по купонних періодах, щоразу виникає нове зобов'язання емітента перед власниками акції ( з часу прийняття відповідного рішення), на забезпечення якого слід отримувати окрему згоду поручителя, бо порука не поширюється на майбутні зобов'язання ніяким чином, на відміну від застави і зобов'язання емітента виплачувати дохід по облігаціях в розмірі 19,5% взагалі не існувало на момент укладення договорів поруки.

Поняття "обсяг відповідальності" зі ст. 559 ЦК відносно даної конкретної справи суд трактує лише як збільшення відсоткової ставки по облігаціях і його не можна прирівнювати до суми грошей, які випливають із математичного розрахунку цієї відсоткової ставки і залежать від зміни позивачем кількості облігацій, на що поручителі не мають ніякого впливу.

Обсяг відповідальності - це незмінна складова для поручителя, про яку він повинен знати точно на час укладення договору поруки і на яку він не може вплинути, а її математичне (грошове) вираження - це похідний показник, що змінюється та знаходиться під впливом багатьох факторів і ніяк не може бути первинним критерієм для відповідальності поручителя.

Щодо існування рішень у банкрутних справах проти ЗАТ "Бахмачконсервмолоко", ТОВ "Ексім-Трейдінг", ТОВ "Зернова торгівельна компанія", відносно яких було визнано кредиторські вимоги позивача в т.ч. і по 14му купонному періоду в повній сумі, то колегія суддів зазначає, що при їх прийнятті не було порівняно інституції поруки та застави, що могло б вплинути на оцінку доказів по справі. Крім того, дані судові рішення не стосуються ТОВ "Сван-1" та АТВТ "Гілея", а тому встановлені ними обставини не можуть звільнятися від доказування у даній справі.

Колегія суддів не погоджується із доводами представника відповідача ТОВ "Сван-1" ( а.с. 70 том 3) про те, що порука даного товариства припинилася ще й внаслідок новації зобов'язання - заміни старого на нове, внаслідок досягнення між позивачем та емітентом згоди про викуп акцій по договору купівлі-продажу цінних паперів № 14644Д від 02.10.2008 року ( а.с 72) з огляду на наступне.

За умовами цього договору емітент повинен поетапно викупити свої акції у позивача в кількості 7 000 шт. і провести за них оплату трьома платежами - до 26.02.2009 року, до 28.05.2009 року та до 27.08.2009 року.

При цьому, згідно Меморандуму ( а.с. 24 том 3) за 14й купонний період виплату процентів слід було провести повністю 26.02.2009 року.

Викуп облігацій (в т.ч. і достроковий) є самостійним обов'язком емітента за Меморандумом, як і виплата процентів по облігаціях.

З цих підстав, укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № 14644Д від 02.10.2008 року ( а.с 72) припадає на період, що слідує після дати проведення повного розрахунку по виплаті процентів за 14й купонний період і в даному випадку припинення зобов'язання через новацію не відбувається.

Зобов'язання емітента по виплаті процентів за 14й купонний період і по викупу облігацій, існують тепер паралельно, вони виникли одне за одним і повинні виконуватися в повному обсязі незалежно один від одного.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідальність за невиплату процентів за 14й купонний період в розмірі 340 340,00 грн. слід покласти лише на емітента облігацій - ТОВ "Торговий дім "Бахмачконсервмолоко", з якого і стягнути вказані кошти в у повному об'ємі.

Відповідальність ТОВ "Сван-1" та АТВТ "Гілея" по виплаті процентів за зобов'язаннями емітента за 14-й купонний період є припиненими внаслідок припинення на цей період наданої ними поруки внаслідок непогодженого збільшення обсягу відповідальності поручителів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва суду у справі № 16-13/1634 від 12.10.2010 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача(апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2010 року по справі №16-13/1634 залишити без змін.

Матеріали справи № 16-13/1634 повернути до Господарського суду Черкаської області.

постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.