32/193 Про стягнення заборгованості за договором про зберігання озброєння та військової техніки - 08.12.2010 Прийняття

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі – позивач 1) та 830 відділу зберігання озброєння та техніки (далі – позивач2) до Державного господарського об’єднання концерну "Техвоєнсервіс" (далі – відповідач) про стягнення 53196,60 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 у справі №32/193 позов Військового прокурора Миколаївського гарнізону задоволено частково, стягнуто з Державного господарського об’єднання концерну "Техвоєнсервіс" на користь держави в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України – 830 відділу зберігання озброєння та техніки 47165,00 грн. заборгованості. На користь Державного бюджету з відповідача стягнуто 471,56 грн. державного мита та 209,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведена наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Військовий прокурор Миколаївського гарнізону звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 у справі №32/193 скасувати та винести постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, вважає, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи, стверджує що передача автомобільної техніки не оформлена належним чином, оскільки сторонами не підписаний акт приймання-передачі майна зо договором зберігання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 апеляційну скаргу Військового прокурора Миколаївського гарнізону прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.11.2010.

У зв’язку з неявкою сторін у судове засідання 24.11.2010, в порядку приписів статті 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений на 08.12.2010.

У судове засідання 08.12.2010 з'явились представники сторін. Представник прокуратури у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнавалась обов’язковою, а також у зв’язку з ненадходженням від представника прокуратури заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника прокуратури.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайн ЛТД" в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, надав доповнення до апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2010 у справі №51/162 скасувати та винести постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Державного господарського об’єднання концерну "Техвоєнсервіс" в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 у справі №32/193 скасувати та постановити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник Міністерства оборони України та 830 відділу зберігання озброєння та техніки в проти апеляційної скарги заперечив, просив суд залишити апеляційну скаргу Державного господарського об’єднання концерну "Техвоєнсервіс" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 у справі №32/193 без змін.

У наданому суду відзиві на апеляційну скаргу, позивачами зазначено, що вимоги апеляційної скарги позивачі не визнають та повністю погоджуються з прийнятим Господарським судом міста Києва рішенням.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд:

02.02.2007 між Державним господарським об’єднанням концерн "Техвоєнсервіс" (Поклажодавець) та військовою частиною А2784, правонаступником якої згідно з Наказом Командувача військ Південного оперативного командування №301 від 17.10.2008 призначено 830 відділ зберігання озброєння та техніки (Зберігач), укладено договір зберігання №225/К/19/1-07-9.

Відповідно до умов вказаного договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання військове майно, техніку та озброєння згідно з додатком №1.

Додатком №1 до договору №225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007 сторони погодили перелік автомобільної техніки, яка передається на відповідальне зберігання зберігачу.

Відповідно до пунктів 2.1.1, 2.1.2 договору №225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007 Зберігач приймає майно на зберігання через свого представника, забезпечує повне збереження майна впродовж обумовленого строку або до витребування майна поклажодавцем.

Згідно з пунктом 2.2.4 поклажодавець оплачує фактичний строк зберігання згідно з розцінками, встановленими пунктом 3 договору.

Сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту підписання договору сторонами та діє до моменту його фактичного виконання, але в будь-якому випадку до 30.12.2007 (пункт 5.1).

У зв’язку з неналежним виконанням договірних зобов’язань по оплаті послуг із зберігання відповідачем, Військовий прокурор Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та 830 відділу зберігання озброєння та техніки звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного господарського об’єднання концерну "Техвоєнсервіс" про стягнення 53039 грн. основного боргу за договором зберігання №225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007 та 157,60 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва 17.09.2010 у справі №32/193 позов Військового прокурора Миколаївського гарнізону задоволено частково, стягнуто 47165,00 грн. заборгованості.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду міста Києва з огляду на наступне.

Переліком автомобільної техніки, яка передається поклажодавцем на відповідальне зберігання зберігачу (Додаток № 1 до договору зберігання №225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007)передбачено 166 найменувань з яких такі вироби як МТО-АТ, МРС-АТ, МРМ-М1, СРЗ-А, ТР-1, ВСБ, АДБ включають в одиницю два найменування, а виріб ПАРМ-1М1 – 5 одиниць по два найменування в кожній одиниці.

Згідно додатку №1 до відзиву №225/К/898-3 від 09.06.2010 "звіт про переміщення товарів на складах по складу в/ч А-2784 відповідачем визнається передача 133 одиниць автомобільної техніки.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: видаткової накладної № К-00000059 від 21.02.2007, видаткової накладної № К-00000128 від 18.04.2007, видаткової накладної № 00000145 від 15.05.2007, видаткової накладної № К-00000144 від 15.05.2007, видаткової накладної № К-00000148 від 15.05.2007, видаткової накладної № К-00000149 від 16.05.2007, видаткової накладної № К-00000199 від 16.05.2007, накладної на внутрішнє переміщення № К-0000012 від 05.06.2007, видаткової накладної № К-00000194 від 08.06.2007, видаткової накладної № К-0000225 від 04.07.2007, накладної на внутрішнє переміщення № К-0000015 від 18.07.2007, видаткової накладної № К-0000276 від 15.08.2007, видаткової накладної № К-0000306 від 13.09.2007, видаткової накладної № К-0000307 від 13.09.2007, видаткової накладної № К-0000317 від 27.09.2007, видаткової накладної № К-375 від 13.12.2007 відповідачем було відвантажено зі складу позивача 2 третім особам 132 одиниці автомобільної техніки.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва, що на зберігання 830 відділу зберігання озброєння та техніки Державним господарським об’єднанням концерн "Техвоєнсервіс" було передано 132 одиниці автомобільної техніки. Докази перебування на зберіганні у позивача 2 техніки МТО-АТ-М1, № 921784 на АБШ ЗІЛ-131 № 807520 в кількості 1 одиниця, МТО-АТ, № 6660 на АБШ ЗІЛ-131, № 870486 в кількості 1 одиниця, МРС-АТ, № 272 на АБШ ЗІЛ-131, № 187473 в кількості 1 одиниця, МРС-АТ, № 264 на АБШ ЗІЛ-131, № 178176 в кількості 1 ододиниця, ПАРМ 1М1, № 15 в кількості 5 одиниць, вантажний автомобіль ЗІЛ-131, № 818362 в кількості 1 одиниця відсутні.

Згідно з листом від 225/К/2628-11 від 26.12.2007 Державне господарське об’єднанням концерн "Техвоєнсервіс" здійснило повне вивезення техніки з військової частини.

Факт перебування автомобільної техніки на зберіганні у позивача 2 підтверджується, також, листом №225/К/1184-11 від 11.07.2008, у якому відповідач повідомив, що в процесі господарської діяльності Державним господарським об’єднанням концерн "Техвоєнсервіс" була здійснена реалізація майна, яке знаходилось на зберіганні за договором №225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007 на території військової частини А2784.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було підписано акт прийому-передачі наданих послуг на суму 10000,00 грн. за договором зберігання №225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007 є договором зберігання.

Відповідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві в схоронності.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 47165,00 грн. заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про пропуск позивачами строку позовної давності.

Згідно зі статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) , якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Частиною 1 статті 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 261 ЦК України визначає початок перебігу позовної давності.

Згідно з частиною 5 статті 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов’язаннями строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.

Відповідно до пункту 2.1.2 договору №225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007 зберігач забезпечує повне збереження майна впродовж обумовленого строку або до витребування майна поклажодавцем.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що договір діє до моменту його фактичного виконання, але в будь-якому випадку до 30.12.2007

Згідно з листом від 225/К/2628-11 від 26.12.2007 Державне господарське об’єднанням концерн "Техвоєнсервіс" станом на 26.12.2007 здійснило повне вивезення техніки з військової частини.

Таким чином перебіг позовної давності за позовними вимогами про стягнення заборгованості за надані послуги із зберігання розпочався 30.12.2007, та спливає 30.12.2010.

Військовим прокурором Миколаївського гарнізону позовну заяву подано до Господарського суду міста Києва 09.04.2010, тобто в межах встановленого законом строку для захисту свого цивільного права та інтересу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про застосування до позовних вимог про стягнення пені в сумі 157,60 грн. наслідків пропуску строку позовної давності.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі, що передача автомобільної техніки не оформлена належним чином, оскільки сторонами не підписаний акт приймання-передачі майна зо договором зберігання, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки умовами договору №225/К/19/1-07-9 від 02.02.2007 складання акта приймання-передачі не передбачено.

Посилання відповідача на пункт 3.2 договору, за змістом якого поклажодавець, також, додатково проводить оплату зберігання майна з моменту фактичного початку зберігання автомобільної техніки та майна; дата початку зберігання визначається датою фактичної передачі усієї партії техніки (озброєння) представникам поклажодавця та підписанню відповідних передаточних документів, є безпідставним, оскільки зазначений пункт договору передбачає зобов’язання щодо додаткової оплати послуг за зберігання.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в зв’язку з чим апеляційна скарга Державного господарського об’єднання концерну "Техвоєнсервіс" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу фізичної Державного господарського об’єднання концерну "Техвоєнсервіс" Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 у справі №32/193 залишити без задоволення.