16/234 Про стягнення заборгованості за послуги по перевезенню за Договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії - 08.12.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської філії

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2010

у справі № 16/234 ( .....)

за позовом Державне територіальне галузеве об"єднання "Південно-Західна Залізниця"

до ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської філії

третя особа позивача

третя особа відповідача ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС

про стягнення 2 865,88 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У березні 2010 року Державне територіальне галузеве об’єднання "Південно-Західна Залізниця" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської філії про стягнення 2 865 858, 88 грн. заборгованості за надані послуги по Договору про експлуатацію залізничної під’їзної колії №1778 від 01.08.03р. та Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №7323057 від 18.01.07р. за вересень 2009р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив попередньої оплати за надані позивачем послуги, у зв’язку з чим у нього виникла дебіторська заборгованість у вересні 2009 р. у розмірі 2 865 858, 88 грн. за користування вагонами відповідно до Правил перевезення вантажів та Статуту залізниць України.

Трипільська філія Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" подала заяву про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року у справі № 16/234 залучено Трипільську філію Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (далі – Трипільська ТЕС) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року (дата підписання –27.08.2010 року) у справі № 16/234 (суддя –Ярмак О.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна залізниця" 2 865 858,88 грн. заборгованості, 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 року апеляційну скаргу у справі № 16/234 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.10.2010 року.

18.10.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача надано заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання, призначене на 18.10.2010 року, з’явилися представники сторін.

У судовому засіданні 18.10.2010 року представники відповідача подали заяву про коригування апеляційної скарги.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 18.10.2010 року оголошено перерву до 22.11.2010 року.

21.10.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача надано додаткові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

18.11.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача надано доповнення до апеляційної скарги, в якому він просив скасувати оскаржуване рішення та припинити провадження у справі.

19.11.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача надано додаткові пояснення на апеляційну скаргу, в яких він просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року № 01-23/1/13 "Про зміну складу колегії суддів" у зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному) були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 16/234 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, суддів Кропивної Л.В., Шапран В.В.

У судове засідання, призначене на 22.11.2010 року, з’явилися представники сторін.

У судовому засіданні 22.11.2010 року представники відповідача подали заяву про призначення судово-бухгалтерської експертизи, розгляд якої було перенесене, у зв’язку з необхідністю належного її оформлення.

Також учасниками судового процесу для більш повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин справи подано письмове клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги у справі № 30/213 на 15 днів, яке задоволено судом апеляційної інстанції.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 22.11.10.2010 року оголошено перерву до 08.12.2010 року.

24.11.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

07.12.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача надано заперечення щодо розрахунків суми позову.

08.12.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача надано додаток до заперечень на апеляційну скаргу в якому він просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року № 01-23/1/10 "Про зміну складу колегії суддів" у зв’язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді Шапран В.В. в інших судових процесах) були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 16/234 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, суддів Кропивної Л.В., Чорна Л.В.

У судове засідання, призначене на 08.12.2010 року, з’явилися представники позивача та відповідача, представники третьої особи в судове засідання не з’явились, про причини неявки не повідомили, про час та дату судового засідання були повідомленні належним чином.

В судовому засіданні колегією відхилено клопотання про призначення експертизи з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд, -

28 червня 2003 року Київська дирекція залізничних перевезень Південно-Західної залізниці (залізниця) та ВАТ "Промислове підприємство залізничного транспорту Трипілля"( власник колії) уклали Договір №1778 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Трипілля-Дніпровське Південно-Західної залізниці через стрілки №20, 21 і яка обслуговується власним локомотивом.

За умовами п.16 договору, власник колії сплачує залізниці плату за подачу та збирання вагонів, за користування вагонами (контейнерами), згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та за складування вантажів або примикання під’їзних колій у смузі відведення та інші збори і плати згідно договору про проведення розрахунків та наданих послуг.

Пунктом 21 встановлено строк дії договору з 01.08.03р. по 01.08.08р., який пролонговано Додатковою угодою до вищевказаного договору з 1 травня по 1 листопада 2009 року.

На підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.04.2006 року №396 "Про реорганізацію відкритих акціонерних товариств шляхом приєднання до ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та в зв'язку з перейменуванням ВАТ "ППЗТ -Трипілля" у Трипільську філію ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту", у договір №1778 від 01.08.2003 року внесені зміни та доповнення щодо найменування та місце знаходження власника колії.

18.01.07р. сторонами був укладений договір №7323057 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, відповідно до якого вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці, яку остання зараховує на особистий рахунок вантажовласника, при цьому залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори за користування, штрафи, пеню) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) (п.3.1).

На підставі укладених договорів №1778 від 01.08.10р. від №7323057 від 18.01.07р. Південно-Західна залізниця в особі Київської дирекції залізничних перевезень надавала відповідачу послуги по перевезенню вантажів у вересні 2009року.

Статтею 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) встановлюється Правилами.

Відповідно до пункту 2.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 (z0861-00) відповідальність перед залізницею за користування вагонами, контейнерами несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

Судом встановлено, що відповідачем не було проведено зарахування коштів на особовий рахунок в ЄТехПД для послідуючого їх списання з цього ж рахунку відповідно до вартості наданих послуг позивачем, що позбавило ДТГО "Південно-Західну залізницю" можливості провести розрахунки з суб'єктами господарювання за перевезення вантажів та наданих додаткових послуг, в зв’язку з чим позивач обґрунтовано їх просить стягнути з відповідача.

При цьому судом враховано, що наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія Книги повідомлень про час подавання вагонів під вивантаження по ст. Трипілля-Дніпровське, підтверджує факт своєчасного інформування одержувача про час подавання вагонів під вивантаження та вказує на відсутність вини позивача у затримці вантажних вагонів на ст. Трипілля-Дніпровське.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача плати за користування вагонами за вересень 2009 року на підставі 119 Статуту залізниць України та інших зборів і платежів в загальній сумі 2 865 858,88 грн.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову у даній справі є стягнення плати за користування вагонами за час їх затримки на підходах до станції призначення, на станції призначення Трипілля-Дніпровське та під вивантажувальними операціями на загальну суму 2 865 437, 14 грн., а також 421,74 грн. інших зборів.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 ГК України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності ( "вантажовласниками") вноситься плата.

Під користуванням вагонами (контейнерами) слід розуміти використання відповідного рухомого складу залізниці певним суб'єктом господарської діяльності, у тому числі власником залізничної під'їзної колії, який безпосередньо приймає вагони (контейнери) від залізниці для виконання подальших операцій з ними, а потім повертає їх залізниці.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

У разі затримки вагонів на станції призначення з причин, які залежать від власника під'їзної колії, вантажовласника, залізниця складає акт загальної форми ГУ-23, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Затримка вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів.

Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого "Повідомлення" не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення.

У вирішенні спорів про стягнення з вантажовласника плати за користування вагонами у випадку затримки вагонів і контейнерів на підходах до станції призначення та на станції призначення належить перевіряти дотримання залізницями цього порядку, а також встановлювати та надавати оцінку обставинам, за яких залізниця не подавала чи не могла подавати вагони під вивантаження і з’ясовувати, чи був одержувач повідомлений належним чином про прибуття на його адресу вантажу або з яких причин вагони було затримано залізницею на шляху перевезення і чи дійсно ці причини не залежали від залізниці, а винним у затримці вагонів є "вантажовласник".

Так, п. 3 р. III Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) встановлено, що облік часу користування вагонами на станції призначення та нарахування плати за користування ними провадиться за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі "Пам'яток про подавання/забирання вагонів" форми ГУ-45, "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а, "Актів загальної форми ГУ-23.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46, згідно п. 4 р. ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) , складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відомості плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46 за вересень 2009 р. оформлені не у відповідності встановленій Правилами користування вагонами і контейнерами (z0165-99) формі.

Загальний час, за який вноситься вантажовласником залізниці плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника, що передбачено п. 12р. III Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) .

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми ГУ-23, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи доказів, вказані акти у вересні 2009 року складені в присутності відповідача та третьої особи.

Відповідач з вказаними актами не погодився, про що стоїть відмітка останнього.

Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ встановленої форми. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Накази встановленої форми в матеріалах справи відсутні.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією.

Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Як вбачається з актів про затримку вагонів, останні оформлені на ім’я вантажовласника – Трипільської ТЕС і в повідомленні про затримку вагонів також зазначений вантажовласник, якого необхідно повідомити - Трипільську ТЕС.

Відповідно до п. 2 р. І Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) , вантажовласниками є всі суб'єкти підприємницької діяльності - вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи, які вносять плату за користування вагонами і контейнерами.

Як встановлено судом, вантажовласником у даній справі є відповідач і при цьому - належним платником плати за користування вагонами, що відповідає пункту 3.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій ст.ст. 12, 64, 77 Статуту залізниць.

Однак, як вже зазначалось, з наявних в матеріалах справи доказах, які свідчать про затримку вагонів вантажовласником вказана третя особа - Трипільська ТЕС.

Статтею 42 Статуту та п. 1 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083 (z0862-00) , передбачено, що залізниця зобов'язана повідомити одержувача у день прибуття вантажу або до 12 - ої години наступного дня із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів). Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції, який повинен передбачити використання в першу чергу телефонного, радіотелеграфного та поштового зв'язку, шляхом вивішування об'яв у товарній конторі.

На виконання вимог вищезазначеної статті Статуту та Правил видачі вантажів (z0862-00) , для запису повідомлень на станції Трипілля-Дніпровське ведеться Книга повідомлень про час подавання вагонів під вивантаження, типова форма якої встановлена Правилами користування вагонами і контейнерами (z0165-99) (додаток 7 до Правил).

У матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія Книги повідомлень про час подавання вагонів під вивантаження по ст. Трипілля-Дніпровське, що підтверджує факт своєчасного інформування про час подавання вагонів під вивантаження як відповідача, так і Трипільську ТЕС, в якості одержувача.

Відповідно до п. 13 р. III Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Нарахування плати за користування вагонами, в тому числі й у випадках їх затримки з вини вантажовласника, передбачене вимогами п. 12 розділу III Правил користування вагонами (z0165-99) , згідно ставок плати за користування вагонами залізниць, які затверджені згідно з чинним законодавством, а саме: з 00 годин 01.08.2008р. згідно наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за № 340/16356 (z0340-09) , введені ставки плати за користування вагонами.

У відповідності із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, позивач - Південно-Західна залізниця не довела належними доказами дотримання встановленого Статутом (457-98-п) та Правилами користування вагонами порядку визначення плати за користування вагонами, а відтак правомірності вимог про стягнення з відповідача плати за користування вагонами у вересні 2009 року в сумі 2 865 437,14 грн.

Розрахунки між залізницями і суб'єктами господарювання за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються згідно вимог Правил розрахунків за перевезення вантажів (z0864-00) , п. п. 2.3 п. 2 яким передбачено, що безготівкові розрахунки між залізницею та суб'єктом господарювання проводить розрахунковий підрозділ залізниці - Технологічний центр з оброблення перевізних документів, який, на підставі укладеного Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, зараховує отримані у порядку передоплати суми на особовий рахунок платника і списує їх за здійснені перевезення, надані послуги та штрафи, на підставі розрахункових документів, якими є перевізні документи, накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами.

Згідно пп.. 1.3 п. 1 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту) (z0864-00) , остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення і п. п. 2.7 яких передбачена оплата додаткових провізних платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні або на станції призначення, через ЄТехПД незалежно від терміну видачі вантажу станцією.

Платежі та штрафи, не включені у перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, вносяться у накопичувальні картки, які складаються станціями у трьох примірниках та підтверджуються підписами працівника станції і платника. При відмові платника від підписання зазначених документів, працівниками станції складається акт загальної форми ГУ-23, який додається до відповідного документа та надсилається в ЄТехПД для списання грошей з особового рахунку.

Як повідомив позивач, станом на 01.09.2009р. сума коштів на особовому рахунку Відповідача по ЄТехПД становила 2 893 грн. 15 коп.

Оскільки матеріали справи не містять доказів відсутності на особовому рахунку відповідача в ЄТехПД суми попередньої оплати достатньої для покриття вартості додатково наданих послуг у вересні 2009 року та доказів заперечення останнім цієї суми, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення в судовому порядку вартості додатково наданих послуг у вересні 2009 року в сумі 421,74 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної інстанції скарги має право скасувати рішення повністю і прийняти нове рішення.

Зокрема, підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року у справі № 16/234 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської філії – задоволенню.

При цьому колегія суддів не приймає доповнення до апеляційної скарги від 18.11.2010 р. в якості зміни апеляційних вимог.

В силу ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі відокремленого структурного підрозділу Трипільської філії задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2010 року у справі № 16/234 скасувати.

3.У позові Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Залізниця" відмовити.

4.Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, вул. Алма-Атинська, 37, код ЄДРПОУ 04737111) 12 750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

6. Повернути Відкритому акціонерному товариству "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" з державного бюджету України зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги в сумі 1579 (тисяча п’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 29 коп. сплачене платіжним дорученням № 743 від 07.09.2010 року.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.