Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Алданова С.О.

Смірнова Л.Г.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Піддубна Т.І. директор, протокол №1 від 15.04.1997 року

Піддубний А.Р. предст. за дов. №9 від 01.01.2010 року

від відповідача: 1) не з’явився

2) не з’явився

3) не з’явився

4) не з’явився

5) не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю салон-магазин "Україна-Імідж"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2010

у справі № 05-5-35/12687 (Літвінова М.Є. .....)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю салон-магазин "Україна-Імідж"

до Товариство власників квартир "Будматеріали"

Печерська районна у м. Києві державна адміністрація

Комунальне підприємство по управлінню житловим господарством "Печерськжитло"

Приватне підприємство "Ельбрус-3000"

Печерське районне управління Головного управління МВС України в м. Києві

про стягнення 2120990,00 грн. збитків, моральної шкоди

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №51/615 за позовом Товариства власників квартир "Будматеріали" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Україна-Імідж" про виселення та зобов'язання відповідача передати нежитлове приміщення, розташоване у м. Києві по вул. Шовковична, буд. 48 на І цокольному поверсі загальною площею 180,0 кв.м.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Україна-Імідж" було подано зустрічну позовну заяву до Товариства власників квартир "Будматеріали", Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства по управлінню житловим господарством "Печерськжитло", Приватного підприємства "Ельбрус-3000", Печерського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві про:

- підтвердження законності документів позивача на право власності на приватизоване вбудоване приміщення за окремою адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 46/48;

- направлення до органів МВС повідомлення згідно статті 90 ГПК України про порушення законності відповідачами;

- підтвердження загальної суми солідарного боргу в розмірі 2 120 990,00 грн. та стягнення його згідно із тих частин, що будуть надані органами МВС чи прокуратури;

- встановлення моральних збитків;

- врахування факту, що у скаржника є пільги згідно Декрету Кабінету Міністрів "про державне мито" (7-93) щодо сплати державного мита за розгляд судом матеріальних збитків, завданих злочином.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.10.2010 року №05-5-35/12687 зустрічну позовну заяву та додані до неї документи повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. п. 3, 4,5, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала Господарського суду м. Києва мотивована тим, що:

- позивачем порушено правила об'єднання вимог і, крім цього, сумісний розгляд цих вимог суттєво утруднить вирішення спору, заявлений зустрічний позов взаємно не пов'язаний із первісним позовом що згідно із п. 5. ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

- позивачем у позові не визначено зміст вимог щодо кожного з відповідачів, зокрема, не зазначено осіб, з яких він просить стягнути солідарно суму боргу у розмірі 2 120 990,00 грн. та моральні збитки, а також не вказані обставини, на яких ґрунтуються такі вимоги щодо кожного з відповідачів. Також, всупереч вимогам, передбаченим ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми завданих йому моральних збитків та не вказано жодних фактичних обставин, яким обґрунтовані зазначені вимоги, зокрема, не вказано, якими особами та якими саме діями були порушені права позивача, в чому полягає завдана моральна шкода та не вказано доказів, яким підтверджуються вказані обставини;

- оскільки позивачем заявлені майнові вимоги про стягнення солідарного боргу у розмірі 2 120 990,00 грн. та немайнові вимоги про підтвердження законності документів на право власності на приватизоване приміщення і про встановлення моральних збитків, то останнім повинно бути сплачено державне мито у розмірі 21 209,90 грн. з вимог майнового характеру та 85 грн. з вимог немайнового характеру. Проте, як скаржником сплачено лише державне мито у сумі 442,00 грн., тобто у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством;

- позивачем за зустрічним позовом додано до позовних матеріалів засвідчені копії квитанції №360 від 20.10.2010 на сплату 442,00 грн. державного мита та квитанції №362 від 20.10.2010 на сплату 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, проте як, відповідно до п. 5.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. (v5_78800-98) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.10.2010 року №05-5-35/12687, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 08.12.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/19 від 07.12.2010 року у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Калатай Н.Ф. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги на ухвалу №05-5-35/12687 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України "Про судоустрій України і статус суддів".

08.12.2010 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані клопотання, в яких останній просить суд: розгляд справи №05-5-35/12687 проводити при обов’язковій присутності позивачів на всіх судових засіданнях; надати копію повного фіксування судового розгляду справи технічними засобами звукозапису, надати можливість кожного дня до початку судового засідання знайомитись з матеріалами справи та робити з них витяги та копії; надати копію журналу судового засідання, що відбудеться 08.12.2010 року; отримати нарочно копію постанови; отримати копію довіреності представників всіх відповідачів з вказаними паспортними даними та місцем реєстрації та строками дії; допомоги у переказі заданих запитань при розгляді справи; отримати копію протоколу судового засідання; надати можливість на судовому засіданні ставити запитання представникам відповідачів та отримувати відповіді. Дані клопотання розглянуто в судовому засіданні.

08.12.2010 року представником позивача у судовому засіданні було подано клопотання про залучення до матеріалів справи оригіналу квитанції про сплату державного мита та сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також подано клопотання про уточнення вимог апеляційної скарги, але доказів направленням іншим учасникам процесу (сторонам) суду не надано.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу з врахуванням уточнення вимог апеляційної скарги задовольнити, ухвалу Господарського суду м. м. Києва від 26.10.2010 року №05-5-35/12687 скасувати, та направити зустрічну позовну заяву на розгляд по суті до суду першої інстанції.

Представники відповідачів в судове засідання 08.12.2010 року не з’явились, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 (v_289800-97) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідачі не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 08.12.2010року за відсутності представників відповідачів.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.10.2010 року №05-5-35/12687 є законною та обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись.

в) задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічний позов, повинен бути поданий з додержанням вимог статей 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту позовних заяв та з доданням відповідних документів

Пунктом 3.7.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997, № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " передбачено, що згідно зі статтею 60 ГПК відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Отже відповідач не обмежується якимось терміном на подання ним зустрічного позову у межах строку вирішення спору. У разі подання відповідачем зустрічного позову і необхідністю у зв'язку з цим дослідження у стислі терміни додаткових доказів або проведення додаткових процесуальних дій судам рекомендується застосовувати положення частин третьої - п'ятої статті 69 ГПК. Частиною першою статті 60 ГПК передбачено, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

В листі Вищого господарського суду від 15.03.2010 (v_140600-10) , № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" зазначено, що якщо господарський суд, одержавши зустрічну позовну заяву, дійде висновку про те, що зустрічний позов взаємно не пов'язаний з первісним, він має діяти таким чином, як зазначено в пункті 16 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 N 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" (v_163600-09) : "Частиною першою статті 60 ГПК передбачено, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Обставини, які свідчать про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним (за підставами цих позовів та/або поданими доказами; можливістю зарахування вимог за усіма позовами; у зв'язку з тим, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову тощо), а так само докази, що підтверджують ці обставини, повинні зазначатися у зустрічній позовній заяві (пункт 5 частини другої статті 54 ГПК). Якщо у ній не вказано відповідних обставин, на яких, зокрема, ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують ці обставини, то зустрічна позовна заява повертається без розгляду з посиланням на пункт 3 частини першої статті 63 та статтю 60 ГПК".

Як вбачається зі змісту зустрічного позову позовні вимоги про підтвердження законності документів позивача на право власності на приватизоване вбудоване приміщення за окремою адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 46/48 не пов'язані ні підставами виникнення, ні поданими доказами із вимогами про стягнення суми солідарного боргу в розмірі 2 120 990,00 грн. та встановлення моральних збитків.

Так, вимоги про підтвердження законності документів позивача на право власності ґрунтуються на факті невизнання відповідачами права власності позивача на нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 46/48, а вимоги про стягнення матеріальних і моральних збитків, ґрунтуються на факті неправомірних, на думку позивача, дій ТВК "Будматеріали", пов'язаних із відмовою останнього від надання комунальних послуг за договором та відключенням електроенергії. Також, вказані вимоги обґрунтовуються протиправними діями посадових осіб відповідачів та інших третіх осіб, що полягають у заподіянні шкоди майну позивача.

Вказані вимоги також не є пов'язаними із вимогами за первісним позовом про виселення та зобов'язання передати нежитлове приміщення, оскільки випливають з різних підстав, вказані вимоги за первісним та зустрічним позовом не можуть зараховуватись, а задоволення зустрічного позову в цій частині не виключатиме задоволення первісного позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлений зустрічний позов взаємно не пов'язаний із первісним позовом, що відповідно до ст. 60 та п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його повернення позивачу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Як передбачено п. п. 4, 5 ч.1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог, а якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позивачем у позові не визначено зміст вимог щодо кожного з відповідачів, зокрема, не зазначено осіб, з яких він просить стягнути солідарно суму боргу у розмірі 2 120 990,00 грн. та моральні збитки, а також не вказані обставини, на яких ґрунтуються такі вимоги щодо кожного з відповідачів.

Крім цього, всупереч вимогам, передбаченим ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми завданих йому моральних збитків та не вказано жодних фактичних обставин, яким обґрунтовані зазначені вимоги, зокрема, не вказано, якими особами та якими саме діями були порушені права позивача, в чому полягає завдана моральна шкода та не вказано доказів, яким підтверджуються вказані обставини.

Відповідно до Роз’яснень Вищого господарського суду України №02-5/289 від 18.09.1997 року (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " (із змінами та доповненнями) недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Так, підставою для повернення позовної заяви є відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно було застосовано п.3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України (ч.1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 із змінами і доповненнями порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України.

Розмір державного мита визначений Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) , а порядок сплати - Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15 (z0050-93) .

Відповідно до п.36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.1993 № 15 (z0050-93) у випадку об'єднання в одній позовній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду заяв немайнового характеру.

Стаття 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" визначає, що ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема з заяв майнового характеру, встановлюються у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а з позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивачем заявлені майнові вимоги про стягнення солідарного боргу у розмірі 2 120 990,00 грн. та немайнові вимоги про підтвердження законності документів на право власності на приватизоване приміщення і про встановлення моральних збитків.

Отже, позивачем повинно бути сплачено державне мито у розмірі 21 209,90 грн. з вимог майнового характеру та 85 грн. з вимог немайнового характеру.

Проте, як вбачається з квитанції №360 від 20.10.2010р. позивачем за подання позову було сплачено державне мито у сумі 442,00 грн., тобто у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Посилання позивача на те, що він звільнений від сплати державного мита, оскільки звернувся із позовом про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

За змістом пункту 8 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України N 7-93 від 21.01.93 "Про державне мито" мова йде про позови з вимогами до суб'єкту злочину про відшкодування матеріальних збитків, завданих вчиненим ним злочином.

Згідно зі статтею 18 Кримінального кодексу України суб'єктом злочину може бути лише фізична осудна особа, а не юридична особа.

Жодних інших підстав для звільнення від сплати державного мита позивачем за зустрічним позовом не зазначено.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з п. 3-1 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановлених порядку і розмірі.

Механізм здійснення оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ визначений "Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 року (1258-2005-п) (далі за текстом – Порядок).

У відповідності до абзацу 2 п.12 Порядку (1258-2005-п) , документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.

Крім цього, відповідно до п. 5.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. (v5_78800-98) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита.

Позивачем за зустрічним позовом додано до позовних матеріалів засвідчені копії квитанції №360 від 20.10.2010 на сплату 442,00 грн. державного мита та квитанції №362 від 20.10.2010 на сплату 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, та доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 26.10.2010 року №05-5-35/12687 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Україна-Імідж" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.10.2010 року №05-5-35/12687 залишити без змін.

Матеріали справи №05-5-35/12687 повернути до Господарського суду м. Києва.

постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.