Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Голика В.С.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Алуштинського санаторію "Ветеран" Міністерства праці й соціальної політики на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 11.08.2010 у справі №2-23/2556.1-2010

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1

до Алуштинського санаторію "Ветеран" Міністерства праці й соціальної політики (вул. Красноармійська, 68, м. Алушта, 98500)

про стягнення 80794,50 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2010 у справі № 2-23/2556.1-2010 позов задоволено.

Стягнуто з Алуштинського санаторію "Ветеран" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 80794,50 грн. заборгованості, 807,94 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В основу рішення були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме положення статей 509, 525, 526, 626, 712 Цивільного кодексу України, 174 Господарського кодексу України (436-15) , які регулюють договірні зобов’язальні правовідносини сторін.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням судом обставин, які мають значення для справи.

Так, Алуштинський санаторій "Ветеран" зазначає, що судом було порушено норми процесуального права, а саме вимоги статті 38 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не були витребувані документи, які на думку заявника були необхідні для вирішення спору. Заявник апеляційної скарги зазначає, що у зв’язку з проведенням розслідування по факту зловживань бухгалтера ОСОБА_3, яке проводилось Державною службою боротьби з економічними злочинами Алуштинського МВ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та прокуратурою міста Алушти, у Алуштинського санаторію "Ветеран" було вилучено всю документацію відносно спору по цій справі, для проведення почеркознавчої експертизи для встановлення суб’єкта злочину. Цей факт став причиною неможливості відповідача представити докази при розгляді справи.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності зазначених осіб за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Алуштинського санаторію "Ветеран" Міністерства праці й соціальної політики не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.03.2008 між суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (постачальник) та Алуштинським санаторієм "Ветеран" (покупець) укладений договір поставки товару (м’яса) № 12 (том 1, а. с. 50 - 51).

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором постачання одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім і або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов’язується в порядку і на умовах передбачених цим договором поставити свіже м'ясо яловичини, згідно КДК 15.11.1, а покупець, в порядку та на умовах, передбачених наступним договором, прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до пункту 1.2 договору загальна кількість продукції, яка є предметом постачання зазначеного договору, визначається в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору ціна, кількість, асортимент вказуються в рахунках на оплату.

Пунктом 3.1 встановлено, що постачання товару здійснюється в продовж дії наступного договору на умовах самовивозу або транспортом постачальника згідно представленої дислокації та попередньої заявки покупця по узгодженому графіку, наявності грошових коштів покупця.

Згідно з пунктом 3.4 договору, прийом товару покупцем підтверджується відміткою у накладній (штамп та розпис одержувача товару).

Всі розрахунки за відвантажений товар проводяться в безрозрахунковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку при наявності договору та товарно-транспортної накладної (пункт 5.1 договору).

Пунктом 5.2 договору зазначено, що постачальник і покупець домовились, що при відсутності грошів на рахунку покупця на придбання продуктів харчування постачальник може поставляти продукти з відстроченням платежу до 2-х місяців.

Судом встановлено, що позивач за період з 16.01.2008 по 26.12.2008 поставив відповідачу товар на загальну суму 416566,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1-37 (том 1, а. с 7 - 31, 80 - 126).

Однак, відповідач здійснив оплату продукції частково в сумі 335771,50 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку (том 1, а. с. 32 - 46).

В зв'язку з викладеним, за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 80794,50 грн.

По суті вищенаведені обставини відповідачем не заперечуються.

Проте, Алуштинський санаторій "Ветеран" Міністерства праці й соціальної політики зазначає, що дані про ціни поставленої продукції в окремих документах - накладних (яких саме заявник скарги не вказав) наданих постачальником на поставку у санаторій не співпадають даними, відображеними в одному з екземплярів, що зберігаються у санаторію. Така невідповідність пояснюється закресленням однієї ціни та написання іншої. Ці доводи відповідача і, зокрема, відсутність будь-яких доказів в їх обґрунтування, не можуть перешкоджати розгляду справи по суті. Не можуть ці доводи також спростовувати і позовні вимоги, які засновані на тих накладних, які підписані відповідачем та мають відповідну печатку. Наявність інших екземплярів накладних із викресленнями, яких відповідачем не представлено та у справі не має, може свідчити лише про порушення відповідачем ведення бухгалтерського обліку, а не спростовувати сам факт поставки товару за тими цінами, про які зазначено в накладних, що є у матеріалах справи.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів повної оплати наявної заборгованості відповідачем представлено не було, у зв’язку з чим позов задоволено правомірно.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу Алуштинського санаторію "Ветеран" Міністерства праці й соціальної політики залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2010 у справі №2-23/2556.1-2010 залишити без змін.