ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"05" квітня 2012 р.
|
Справа № 4/73-10-2175
|
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання –Н.Г. Попові,
за участю представників сторін:
від прокуратури: О.А. Лянна,
від позивачів: Л.В. Фекліна,
від відповідача: В.М. Бріг,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АДМ ІЛЛІЧІВСЬК"
на рішення господарського суду Одеської області від 06.02.2012 р.
у справі № 4/73-10-2175
за позовом Іллічівського транспортного прокурора Одеської області в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря
до Приватного акціонерного товариства "АДМ ІЛЛІЧІВСЬК"
про стягнення 766 950,51 грн.,
встановив:
У травні 2010р. Іллічівський транспортний прокурор Одеської області звернувся з позовом в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до Закритого акціонерного товариства "Іллічівський маслоекстракційний завод"про стягнення 766 950,51 грн. збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведення екологічною інспекцією планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України встановлено порушення відповідачем порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, внаслідок чого ним спричинено шкоду у розмірі 766 950,51 грн., розраховану відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008р. (z0048-09)
(далі - Методика). Зазначену шкоду позивач просив стягнути на підставі статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"та статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.08.2010р. провадження у справі зупинялось до розгляду пов’язаної адміністративної справи №2а-6202/10/1570 за позовом Закритого акціонерного товариства "Іллічівський маслоекстракційний завод"до Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправними дій по проведенню перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у період з 19.10.2009р. по 04.11.2009р., скасування припису Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря №137 від 05.11.2009р. (т.1, а.с.76).
В процесі розгляду справи господарським судом Одеської області здійснено заміну Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря на її правонаступника –Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.02.2012р. позов задоволено з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що у прокурора були відсутні повноваження здійснювати нагляд за дотриманням відповідачем норм природоохоронного законодавства України і, відповідно, звертатися до суду з позовом про стягнення збитків, заподіяних в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Порушення судом норм процесуального права, на думку скаржника, полягає у тому, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи і розглянуто справу за відсутності представника відповідача, а також не надіслано копії судового рішення, чим порушено передбачене Конституцією України (254к/96-ВР)
і статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право останнього на судовий захист і право на апеляційне оскарження судових рішень, передбаченого статтею 91 Господарського процесуального кодексу України.
Також скаржник в апеляційній скарзі повідомив про зміну його назви з Закритого акціонерного товариства "Іллічівський маслоекстракційний завод"на Приватне акціонерне товариство "АДМ ІЛЛІЧІВСЬК", надавши при цьому копію витягу статуту товариства.
У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№630/12/Д2 від 15.03.2012р.) Міністерство охорони навколишнього природного середовища України просило рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Представник Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.03.2012р. також просив рішення суду залишити без змін, посилаючись на правомірність стягнення збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Одночасно відповідач заявив клопотання (вх.№630/12/Д1 від 15.03.2012р.) про залучення до матеріалів справи акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України з 19.10 по 04.11.2009р. та результатів контрольних замірів концентрацій шкідливих речовин на виході з джерела забруднення, яке судовою колегією задовольняється.
Заслухавши представників прокуратури, екологічної інспекції та відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
В період з 19.10.2009р. по 04.11.2009р. Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України, про що складено відповідний акт (т.1, а.с.115-119).
Як вбачається із вказаного акту перевірки, відповідач здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу на підставі Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 01.07.2008 року за № 5110800000-18 (далі - Дозвіл), виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області (термін дії Дозволу до 01.07.2013 р.). Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 06.09.2005 року за № 51408102, терміном дії до 01.10.2007р., продовжено листами Державного управління охорони навколишнього середовища в Одеській області від 13.09.2007р. за № 358-07 (з 11.09.2007р. до 01.04.2008 р.) та від 31.03.08 р. за № 116-07 (з 28.03.2008 р. до 01.07.2008 р.).
Також екологічною інспекцією встановлено, що на території ЗАТ "Іллічівський маслоекстракційний завод"розташовано 27 джерел викиду, які обладнані газоочисними установками (далі - ГОУ).
При експлуатації відповідачем вищевказаних джерел викиду виявлено наступні порушення у галузі атмосферного повітря: на всіх ГОУ відсутня інструкція з експлуатації; не нанесені реєстраційні номери; на більшості ГОУ встановлено розгерметизацію в результаті не закритого місця відбору проб, а саме на території робочої башти елеватора насіння, на території мехмайстерень та елеватору шроту. Крім того, встановлено недодержання вимог, передбачених діючим Дозволом на джерелах № 0011 та № 0012., а саме установки очищення газопилового потоку на зазначених джерелах забезпечують очищення менше ніж зазначено у Дозволі. Також встановлено порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу, виражене у перевищенні гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел № 0001 та № 0013 під час їх експлуатації. В акті перевірки екологічна інспекція вказала, що вищезазначене є порушенням статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
В результаті виявлених порушень Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря складено протоколи про адміністративне правопорушення №103571 від 04.11.2009р., №103578 від 05.11.2009р. (т.1, а.с.17-18, 13-14) та постанови про накладення адміністративного стягнення №103592 від 04.11.2009р., №103585 від 05.11.2009р. (т.1, а.с.19-20, 15-16).
На підставі вищеназваних акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 19.10-04.11.2009р., протоколів про адміністративне правопорушення №103571 від 04.11.2009р., №103578 від 05.11.2009р., результатів контрольних вимірів концентрацій шкідливих речовин на виході з джерел забруднення атмосфери від 19.06.2008р., від 23.09.2008р., від 11.12.2008р., від 06.03.2009р., від 27.05.2009р., від 12.08.2009р., здійснених відповідачем (т.2, а.с.40-46), екологічною інспекцією проведений розрахунок розмірів відшкодування збитків, завданих відповідачем за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Розрахунок здійснено відповідно до вищезазначеної Методики і розмір відшкодування збитків, завданих відповідачем за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря склав 766 950,51грн. (т.1, а.с.21-23).
У зв’язку з відмовою відповідача відшкодовувати збитки прокурор звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1)протиправної поведінки; 2)шкоди; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4)вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо. Крім того, зобов'язані вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд цілком правомірно встановив наявність протиправної поведінки в діях відповідача, яка полягає у порушенні правової норми –статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шляхом перевищення гранично допустимих викидів в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел під час їх експлуатації.
Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Як свідчать матеріали справи про адмінправопорушення (акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 19.10.2009р.-04.11.2009р., протоколи про адміністративне правопорушення №103571 від 04.11.2009р., №103578 від 05.11.2009р., постанови про накладення адміністративного стягнення №103592 від 04.11.2009р., №103585 від 05.11.2009р., припис про усунення порушень природоохоронного законодавства №137 від 05.11.2009р.), відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності перевищення гранично допустимих викидів в атмосферне повітря, спричинив державі збитки.
До того ж, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011р. у справі №2а-6202/10/1570 залишено без змін постанову окружного адміністративного суду від 11.04.2011р., якою відмовлено у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства "Іллічівський маслоекстракційний завод"до Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправними дій по проведенню перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у період з 19.10.2009р. по 04.11.2009р., скасування припису Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря №137 від 05.11.2009р. (т.1, а.с.89-90).
При цьому, розмір збитків, який розрахований відповідно до Методики, є цілком обґрунтованим та складає 766 950,51грн.
Вина відповідача полягає у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату.
Статтею 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря; перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря несуть відповідальність згідно з законом. Відповідно до статті 34 вказаного Закону шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Згідно із статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом (1264-12)
та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідно до статті 69 вказаного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Отже, місцевим господарським судом на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності встановлено, а товариством не спростовано факт порушення ним законодавства про охорону атмосферного повітря шляхом вчинення наднормативних викидів забруднюючих речовин, внаслідок чого державі було завдано збитків на спірну суму.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач має бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.
Судова колегія не приймає до уваги твердження скаржника про те, що у транспортного прокурора були відсутні повноваження здійснювати нагляд за дотриманням відповідачем норм природоохоронного законодавства України і, відповідно, звертатися до суду з позовом про стягнення збитків, заподіяних в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Частина друга статті 2 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. В останньому абзаці пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99 (v003p710-99)
у справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що із урахуванням того, що "інтереси держави"є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Відповідно до статті 13 Закону України "Про прокуратуру" систему органів прокуратури, крім Генеральної прокуратури України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міських, районних, міжрайонних прокуратур, становлять і інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. Тому прокурори та заступники прокурорів спеціалізованих прокуратур мають право звертатись до господарського суду з позовами в інтересах держави на загальних підставах. Отже, Іллічівський транспортний прокурор, виявивши порушення інтересів держави, правомірно звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах –Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря.
Доводи скаржника щодо порушення судом норм процесуального права внаслідок відхилення клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю його представника у інших судових процесах, є безпідставними, оскільки дане клопотання не було підтверджено будь-якими доказами та, крім того, юридичні особи не позбавлені права направити до суду іншого представника для забезпечення захисту своїх інтересів, надавши при цьому згідно із статтею 28 Господарського процесуального кодексу України відповідну довіреність.
Також апеляційною інстанцією відхиляються доводи скаржника про ненадіслання йому копії рішення суду з огляду на наступне. Відповідно до абзацу четвертого пункту 3.5.11. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 р. N 75 (v0075600-02)
, на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Як вбачається із штампу господарського суду Одеської області на звороті у лівому нижньому куті першого примірника рішення суду, який підшито у справу, здійснено відправку рішення суду у кількості чотирьох примірників, що відповідає кількості учасників процесу, які брали участь у справі. Отже, відповідачу було надіслано копію оскаржуваного рішення суду.
Таким чином, рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, місцевим господарським судом повністю з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу
України, суд –
постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 06.02.2012р. у справі №4/73-10-2175 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
|
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
|
Л.В. Поліщук
Л.І. Бандура
В.Б. Туренко
|
Повний текст постанови підписано 09.04.2012р.