357/1457/17 Про визнання рішення об'єднаного управління Пенсійного фонду України неправомірним та зобов'язати призначити пенсію державному службовцю - 19.03.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., провівши в касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання рішення неправомірним та зобов'язати призначити пенсію, за касаційною скаргою Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Ярмоли О.Я. від 12 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О., Парінова А.Б. від 22 червня 2017 року,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання рішення неправомірним та зобов'язати призначити пенсію, в якому просила:

- скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області від 8 грудня 2016 року № 7677/514 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу";

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області призначити ОСОБА_2 пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.

Визнано недійсним рішення управління Пенсійного Фонду України в м. Біла Церква від 8 грудня 2016 року № 7677/514 про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов'язано Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Київської області призначити пенсію ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про державну службу".

3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (889-19) , а саме станом на 1 травня 2016 року, ОСОБА_2 займала посаду державної служби та мала не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, досягла пенсійного віку та має загальний трудовий стаж роботи понад мінімально визначений законом, що дає їй право на пенсію державного службовця.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійоного фонду України Київської області було задоволено частково.

Змінено абзац другий резолютивної частини постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2017 року, виклавши його в такій редакції:

"Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області від 08.12.2016 № 7677/514 про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

В іншій частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2017 року залишено без змін.

5. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, виходив з того що при ухваленні судового рішення в частині задоволення заявлених позовних вимог шляхом визнання рішення управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області від 8 грудня 2016 року № 7677/514 недійсним порушено пункт 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 2 грудня 2002 року по 14 серпня 2013 року працювала на посадах, які віднесені до категорії робіт в органах місцевого самоврядування. З 15 серпня 2013 року ОСОБА_2 перебувала на посаді завідувача сектора кадрового забезпечення управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області; з 3 лютого 2014 року - завідувач сектора персоналу управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, а з 2 жовтня 2015 року - начальником відділу персоналу та організаційно-інформаційної роботи управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області.

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Рішенням управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області від 8 грудня 2016 року № 7677/514 ОСОБА_2 відмовлено у призначені пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", мотивуючи тим, що ОСОБА_2 не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" через недостатність стажу роботи на посаді державного службовця, оскільки стаж її роботи в органах місцевого самоврядування не може бути врахований до стажу роботи державного службовця.

8. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пункту 11 частини 3 статті 3 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ дія цього закону не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ дія цього Закону поширюється на державних службовців: 1) Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевих державних адміністрацій; 4) органів прокуратури; 5) органів військового управління; 6) закордонних дипломатичних установ України; 7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; 8) інших державних органів.

Враховуючи, що стаж державної служби ОСОБА_2 становить З роки 3місяці 15 днів, у неї відсутнє право на призначення пенсії державного службовця на підставі Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (3723-12) .

10. Відзиву на касаційну скаргу Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року ОСОБА_2 не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Відповідно до частин 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

12. Згідно із статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року.

13. Абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

14. До 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (889-19) ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

15. Після 1 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

16. При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

17. Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (889-19) державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

18. Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (889-19) для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

19. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (889-19) передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

21. Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (889-19) ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (889-19) та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

22. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17.

23. Статтею 46 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14) .

24. Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (229-2016-п) , стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (889-19) обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (889-19) .

25. Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (889-19) стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

26. Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (283-94-п) .

27. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

28. Отже, період роботи ОСОБА_2 на відповідних посадах в Білоцерківській міській раді з 2 грудня 2002 року по 14 серпня 2013 року зараховується до стажу державної служби.

29. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 735/939/17.

30. Оскілки на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії держаного службовця ОСОБА_2 досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (57 років 6 місяців), на день набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (889-19) займала посаду державної служби та мала понад 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та мала страховий стаж понад 38 років, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що позивачка набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (3723-12) .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, змінене рішенням суду апеляційної інстанції, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року та постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2017 року, змінену рішенням суду апеляційної інстанції, - без змін.