1/126пд Про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) - 07.12.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.09.2010 року у справі №1/126пд (суддя Зюбанова Н.М.) частково задоволено позов Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради м. Луганськ до Закритого акціонерного товариства "Луганськ-Алеко" м. Луганськ про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №1665 від 12.09.1996року.

Доповнено розділ 2 договору №1665 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 12.09.1996 року пунктом 2.2 наступного змісту: "Річна орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця".

Виключено з підпункту "а)" пункту 3.1 розділу 3 "Права та обов‘язки сторін" договору №1665 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 12.09.1996 року слова "та ставки земельного податку".

Виключено з пункту 2.1 розділу 2 договору №1665 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 12.09.1996 року слова "щомісячно рівними частками"

У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду в частині відмови в задоволенні позову, позивачі, Виконавчий комітет Луганської міської ради та Луганська міська рада м. Луганськ, звернулися з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважають, що воно прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржники в апеляційній скарзі посилаються на необхідність внесення змін до спірного договору щодо орендної плати у зв’язку із внесенням змін до чинного земельного законодавства. Крім того, заявники апеляційної скарги зазначають, що у відповідності до діючого законодавства нормативна грошова оцінка є складовою земельного податку, в розмірі якого визначена орендна плата у договорі. З огляду на це, на їх думку, господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні частини позову.

Позивачі просять скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким повністю задовольнити позов.

Відповідач, Закрите акціонерне товариство "Луганськ-Алеко" м. Луганськ, проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач наполягає на необґрунтованості та безпідставності мотивів, з яких подана апеляційна скарга. Відповідач просить залишити рішення господарського суду –без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Сторонами на адресу суду були направлені клопотання, в яких вони просили здійснити розгляд справи без участі їх представників.

Зважаючи на нез’явлення в судове засідання представників сторін, достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 06.09.1996 року №478 Закритому акціонерному товариству "Луганськ-Алеко" була надана в оренду терміном на 49 років земельна ділянка площею 1,2791 га по вул. Мадридська, 1"а" для розміщення будівель та споруд виробничої бази згідно з технічним паспортом земельної ділянки.

Між виконавчим комітетом Луганської міської ради та Закритим акціонерним товариством "Луганськ-Алеко" укладено договір №1665 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 12.09.1996 року, реєстрація від 12.09.1996 року.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору, плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати в розмірі земельного податку щомісячно рівними частками.

Пунктом 3.1 цього ж договору встановлене право Виконкому Луганської міської ради, зокрема, надавати пільги по платі за землю, змінювати орендну плату при зміні економічної оцінки земель та ставки земельного податку, визначати розмір орендної плати на подальший період в установленому порядку.

У пункті 3.2 договору передбачено, що землекористувач повинен своєчасно вносити обумовлену договором плату за землю.

Рішенням Луганської міської ради від 27.11.2009року №58/77 відповідачу було запропоновано внести зміни до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 12.09.1996 року №1665, згідно з проектом договору про внесення змін до договору, який додається до даного рішення та є його невід'ємною частиною.

У вказаному рішенні відповідачу було запропоновано у двадцятиденний термін з моменту отримання даного рішення Луганської міської ради, у разі згоди з пропозиціями Луганської міської ради щодо внесення змін до договорів, письмово повідомити Луганську міську раду про згоду з пропозиціями або у вищевказаний термін письмово повідомити раду про відхилення пропозицій. Рішення Луганської міської ради від 27.11.2009 року №58/77 з проектом договору було надіслано на адресу відповідача.

Позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просили внести зміни до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 12.09.1996 року №1665 згідно з проектом договору про внесення змін до договору, а саме: пункт 2.1 розділу 2 "Плата за землю" викласти в новій редакції: "2.1. Річна орендна плата встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду, у гривнях";

Доповнити розділ 2 "Орендна плата" новим пунктом 2.2. наступного змісту: ""2.2. Річна орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного(податкового) місяця";

Доповнити розділ 2 "Оренда плата" новим пунктом 2.3 наступного змісту: "2.3. У разі зміни нормативної грошової оцінки протягом терміну дії договору, пропорційно змінюється й розмір орендної плати без внесення відповідних змін в договір. Про зміну нормативної грошової оцінки орендодавець письмово повідомляє орендаря або робить про це оголошення в місцевому засобі масової інформації";

Виключити у пп. "а" пункту 3.1. розділу 3 "Права та обов’язки сторін" слова "та ставки земельного податку".

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам матеріального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав. Законом України від 03.06.2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (309-17) внесені зміни до частин четвертої та п’ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі". Зазначені норми викладені у такій редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) ;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) .

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

Попередня редакція наведеної норми (до набрання чинності вказаним вище Законом (2535-12) ) визначала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) , та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З огляду на наведені приписи чинного законодавства, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором. Такі правовідносини (і зобов’язання щодо оплатної передачі і зобов’язання щодо користування і сплати орендної плати) виникають між орендодавцем і орендарем одночасно в момент укладання договору оренди.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо оренди землі виникли у 1996 році (до набрання чинності Законом України від 03.06.2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (309-17) ), а тому на них неможливо розповсюдити дію цього Закону (309-17) , оскільки статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Правовідносини оренди землі, відповідно до закону не можуть бути безоплатними і полягають у одночасному виникненні всіх прав і обов’язків, які з них випливають, зокрема, обов’язку сплачувати встановлену договором орендну плату. Ці правовідносини (зобов’язання передати земельну ділянку, прийняти земельну ділянку, користуватися земельною ділянкою, сплачувати орендну плату і т. ін.) є нерозривними, неможливо відокремити права і обов’язки щодо користування земельною ділянкою права і обов’язки щодо сплати орендної плати і оцінювати окремо, оскільки самі по собі такі права і обов’язки не визначають правовідносин оренди землі. Тільки сукупність таких прав і обов’язків (як то передбачено законом) складає правовідносини оренди землі.

Таким чином, якщо йдеться про регулювання законом орендних правовідносин, то і дію на них законів у часі слід встановлювати виходячи з моменту їх виникнення, в тому числі і щодо орендної плати.

З огляду на це, положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (309-17) щодо внесення змін до частин четвертої та п’ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі" мають бути застосовані до орендних відносин, які виникають після набрання чинності цим законом, тобто до договорів, які укладаються після набрання чинності зазначеним законом.

В свою чергу, до договорів, які укладені до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та підставах, передбачених договором або, якщо законом прямо встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

Договір на право тимчасового користування землею №1665 передбачає можливість змінювати орендну плату при зміні економічної оцінки земель та ставки земельного податку.

Як свідчать матеріали справи, на протязі дії договору після зміни нормативної грошової оцінки землі відповідач одержує відповідні довідки з даними для розрахунку орендної плати, за якими належним чином сплачує визначену договором орендну плату.

Тому господарський суд правомірно визнав обгрунтованими позовні вимоги в частині виключення з п.п. "а)" п. 3.1 розділу 3 договору "Права та обов‘язки сторін" слів "та ставки земельного податку".

Щодо вимоги про доповнення договору пунктом 2.2 "Річна орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця", то господарський суд правомірно задовольнив позов в цій частині, оскільки запропоновані позивачами зміни відповідають положенням ст. 17 Закону України "Про плату за землю" та не порушують прав відповідача, так як дана умова чітко визначає порядок внесення орендної плати.

У зв‘язку доповненням договору пунктом 2.2. щодо порядку оплати за землю, для приведення договору у відповідність до викладених умов, з п. 2.1 підлягають виключенню слова "щомісячно рівними частками".

Щодо зміни ставки земельного податку, то нормативні підстави для такої зміни відсутні.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

Наведений перелік підстав для зміни узгодженого сторонами розміру орендної плати є вичерпним і не містить у собі такої підстави для зміни розміру орендної плати, як зміна встановлених статтею 21 цього закону граничних розмірів орендної плати.

Не містять приписів щодо обов’язковості зміни або перегляду узгодженої у відповідних договорах орендної плати і положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (309-17) щодо внесення змін до частин четвертої та п’ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, як умовами укладеного між сторонами договору, так і приписами закону не передбачено такої підстави для зміни розміру орендної плати, на якій наполягає позивач.

Крім того, ст. 2 Закону України "Про оренду землі" визначені правові засади оренди землі і встановлено, що відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом (161-14) , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Тобто, правовідносини оренди землі є одним з видів цивільних правовідносин і підлягають регулюванню Цивільним Кодексом України (435-15) і актами цивільного законодавства, до яких відноситься і Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (309-17) .

Згідно зі статтею 5 Цивільного Кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Наведеними приписами також підтверджується те, що положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (309-17) щодо внесення змін до частин четвертої та п’ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі" не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли до набрання чинності цим Законом (161-14) .

Крім того у відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначалося вище, у спірних правовідносинах ані договором, ані законом не встановлено обов’язку орендаря та орендодавця змінювати умови договору оренди землі щодо розмірів орендної плати у разі зміни граничних розмірів орендної плати, встановлених законом.

Враховуючи викладене, господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині внесення зміни в п.2.1 п. 2 розділу "Орендна плата" договору та в частині доповнення договору пунктом 2.3, оскільки вказані вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись статтями 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2010 року у справі №1/126пд –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2010 року у справі №1/126пд –залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.